Рішення

від 12.06.2017 по справі 922/1416/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2017 р.Справа № 922/1416/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Громадської організації "Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Новобаварського району міста Харкова", м. Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 29425,40 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. №38-1871 від 28.05.2010р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача -Громадської організації "Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Новобаварського району м. Харкова", м. Харків, про стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з квітня 2015р. по лютий 2017р., в розмірі 29425,40 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 03.05.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.05.2017р. об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду від 23.05.2017р., у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 12.06.2017р. о 11:00.

У судовому засіданні 12.06.2017р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. 09.06.2017р. через канцелярію суду надав додаткові документи по справі (вх.№ 19055), які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 12.05.2017р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував.

На адресу суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 03.05.2017р., з відміткою відділення зв'язку "за не запитом".

Вищезазначена ухвала була направлена на адресу: 61039, м. Харків, вул. Семінарська, 57-Б, відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що відповідач - Громадська організація "Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) м. Харкова", про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_2 України, кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Громадська організація "Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) м. Харкова" (відповідач) на підставі договору позички №1487 від 06 липня 2011 року (далі - договір) та додаткових угод до нього, укладеного між відповідачем та Управлінням майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, займає спірні нежитлові приміщення будинку по вул. Володарського, 57-Б у м. Харкові.

Додатковою угодою до договору від 26.10.2016р. строк дії договору продовжено до 06.07.2017р.

При цьому, система теплопостачання приміщення відповідача є невід'ємною частиною системи теплопостачання відповідного житлового будинку. Підключення та відключення споживачів, що мають єдину з житловими будинками систему опалення, здійснюється одночасно з підключенням та відключенням внутрішньої системи опалення та гарячого водопостачання житлових будинків в цілому. Цей факт підтверджується актами про включення та відключення опалення (скріпленими підписами та печатками уповноважених осіб з боку позивача та балансоутримувача будинку за адресою: м. Харків, вул. Володарського, 57-Б. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує усі приміщення в житловому будинку.

У зв'язку з тим, що приміщення відповідача не обладнані окремим тепловим вводом, КП "Харківські теплові мережі" не мало технічної можливості провести окреме відключення приміщень відповідача від джерела теплової енергії, оскільки це спричинило б порушення теплового балансу усього житлового будинку в цілому та порушення прав та інтересів мешканців всього будинку. Можливості відключення окремих приміщень в житловому будинку немає.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач, теплопостачальна організація) на підставі Розпоряджень про початок та кінець опалювального сезонів 2014-2015, 2015-2016, 2016-2017 років здійснювало постачання теплової енергії до нежитлового приміщення житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Володарського, 57-Б, в якому знаходяться нежитлові приміщення відповідача.

Факт споживання відповідачем теплової енергії з квітня 2015 року по лютий 2017 року підтверджується відповідними актами на включення та відключення опалення та актами обстеження системи теплоспоживання об'єкту відповідача, які містяться в матеріалах справи.

Зазначені акти, в зв'язку з відмовою від підписання їх відповідачем, були йому надіслані із супроводжуючими листами поштою та складені за участю балансоутримувача житлової будівлі, де розташовані приміщення відповідача.

Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками повноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку по вул. Володарського, 57-Б у м. Харкові.

В зв'язку з безпідставним споживанням відповідачем теплової енергії, позивачем на його адресу був направлений лист-вимога № 158/юр від 20.03.2017р. про сплату суму боргу в розмірі, яка за період з квітня 2015 року по лютий 2017 року склала 29425,40 грн.

Зазначений лист-вимога залишився без відповідного реагування з боку відповідача, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів в розмірі 29425,40 грн. за безпідставно отриману теплову енергію.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Законом України "Про теплопостачання" встановлено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.

Відповідно до положень Постанови Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 р. №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" та правил користування тепловою енергією №11-98, теплова енергія є товарною продукцією.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Такими діями, зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач безпідставно споживав теплову енергію в період з квітня 2015 року по лютий 2017 року, за яку не розрахувався, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 8487,49 грн.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлені деякі пільги для ветеранських організацій, проте суд прийшов до висновку про неможливість їх застосування в даному випадку з огляду на таке.

Так відповідно до ст.20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ветеранські організації звільняються від сплати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають.

Відповідно до порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №577 від 13 липня 2005 року, громадська організація подає Мінпраці до 30 березня року, що передує періоду, в якому надається фінансова підтримка, заяву та документи, перелік яких визначено вищевказаною постановою. Цей порядок було доповнено у 2007 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2012 р. №176 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на фінансову підтримку громадських об'єднань інвалідів та ветеранів, заходи з відвідування військових поховань і військових пам'ятників та з відзначення Дня пам'яті та примирення, Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні" встановлений порядок використання бюджетних коштів.

На даний час вищезазначені постанови є чинними.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", органи державної виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади і самоврядування, у межах своєї компетенції надають ветеранським організаціям фінансову підтримку, кредити з коштів відповідних бюджетів, а також безоплатно надають будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для здійснення їх статутних завдань. Ветеранські організації звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають.

Згідно з підпунктом "в" п.9 ст.87 БК України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення: державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач має статус всеукраїнської організації, а також щодо звернення відповідача з відповідними розрахунками до місцевих фінансових органів про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг відповідачу щодо користування останнім тепловою енергією.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому майно безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи той факт, що відповідач не надав суду доказів того, що він не користувався в спірному періоді тепловою енергією в займаному приміщенні або доказів її оплати, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії з квітня 2015 року по лютий 2017 року в сумі 29425,40 грн. обґрунтованими, оскільки відсутність письмового укладання договору на постачання теплової енергії не виключає зобов'язання сплатити її вартість, у встановленому законом порядку.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Громадської організації "Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Новобаварського району міста Харкова" (код ЄДРПОУ 06716277, 61039, м. Харків, вул. Семінарська, 57-Б) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (код ЄДРПОУ 31557119, 61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11) вартість безпідставно спожитої теплової енергії за період з квітня 2015р. по лютий 2017р. в розмірі 29425,40 грн. та судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/1416/17