Рішення

від 02.06.2017 по справі 910/5807/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2017Справа №910/5807/17

За позовом Приватного підприємства "Торговий Дім "Поляков" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пурпура" про стягнення 14 655, 30 грн. Суддя Підченко Ю.О. Представники сторін: від позивача:Іванченко І.М. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Торговий Дім "Поляков" (далі - позивач, ПП "ТД "поляков") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пурпура" (далі - відповідач, ТОВ "Фірма "Пурпура") про стягнення:

- 12 496, 95 грн. основного боргу;

- 584, 10 грн. - 20% річних,

- 3 749, 09 грн. - штрафу, що разом складає 16 830, 14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору поставки № 5146 від 14.04.2016 року позивачем відпущено, а відповідачем прийнято товар за видатковою накладною, проте, в порушення умов договору, зобов'язань щодо оплати поставленого товару виконані належним чином не були, частково було оплачено товар на загальну суму 2 000, 00 грн., і сума боргу на день звернення до суду - 12 496, 95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 р. порушено провадження у справі № 910/5807/17, розгляд останньої призначено на 02.06.2017 р.

Представник позивача у судовому засіданні 02.06.2017 року наполягав на позові з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача:

- 10 322, 11 грн. основного боргу;

- 584, 10 грн. - 20% річних,

- 3 749, 09 грн. - штрафу 30% від простроченої суми, а всього 14 655, 30 грн.

Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовому клопотанні, прийняте господарським судом, тоді новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 14 655, 30 грн.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання 02.06.2017 року не забезпечив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом зроблено висновок, що наданих доказів достатньо для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 02.06.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2016 року між Приватним підприємством "Торговий Дім "Поляков" (далі також постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пурпура" (далі покупець) було укладено договір поставки № 5146, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, (надалі по тексту товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до в виписаних накладних.

Сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни (п.1.2 договору).

Замовлення на придбання товару здійснюється покупцем шляхом подачі заявки через торгівельного представника постачальника. Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість, та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає (п.п. 31., 3.3. договору).

При прийомі товар оформляється видаткова накладною, що підписується представниками сторін. Видаткова накладна засвідчує факт поставки товару, його якість та кількість. Сторони у цьому договорі погодили, що особа яка підписала видаткову накладну являється уповноваженою особою на підписання накладних з відповідними повноваженнями, які передбачені діючим законодавством з урахуванням асортименту, кількості, якості та ціни продукції що поставляється (п. 3.5 договору).

ЦЗгідно пункту 4.1. договору, ціна на товар є вільною та встановлюється постачальником. Ціна товару визначається у Національній валюті України - гривні.

Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100 відсотків вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальник, на протязі 21 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100 відсотків вартості отриманого товари готівкою в касу постачальника, на протязі 21 календарних днів з моменту отримання товару (п. 4.2. договору).

Сторони також погодили що договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016р., а в частині зобов'язань до повного їх виконання.

Як вбачається із позовної заяви, відповідно до умов договору позивачем відпущено, а відповідачем прийнято товар за видатковими накладними на загальну суму 14 496, 95 грн., а саме:

- 14.12.2016 року видаткова накладна № АКФ-256866 на суму 3 744, 95 грн.;

- 15.12.2016 року видаткова накладна № АКФ-258365 на суму 10 752, 00 грн.

Всього за накладними позивачу було поставлено товару на загальну суму 14 496, 95 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідачем, в порушення умов договору, зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконані належним чином не були.

Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, виходячи із наступного:

Судом надана належна правова оцінка відносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір постачання. У залежності від умов діючого законодавства, договір вважається укладеним коли сторони досягли всіх суттєвих його умов, а саме за ЦК України відносно предмету та строку.

Укладені договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише суб'єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України. Таким чином, законодавець визначив відповідно до вимог частини 6 статті 265 ГК України чим різниться договір поставки від договору купівлі-продажу. Сторони судового процесу є суб'єктами господарювання відповідно до вказаних вимог.

Так, згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.

Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

За вимогами ГК України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціні. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525 , 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором позивач посилається на такі видаткові накладні:

- 14.12.2016 року видаткова накладна № АКФ-256866 на суму 3 744, 95 грн.;

- 15.12.2016 року видаткова накладна № АКФ-258365 на суму 10 752, 00 грн.

Таким чином, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пурпура" не надано належних доказів на спростування обставин викладених у позовній заяві, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 10 322, 11 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 20% річних у розмірі 584, 10 грн. та штрафу у розмірі 3 749, 09 грн.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 року).

Пунктом 5.2. договору поставки передбачено, що при порушенні покупцем п 4.2. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року, крім цього, збитки від інфляції та 20% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок 20% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором поставки № 5146 вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 20% річних у розмірі 584, 10 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.3 договору сторонами погоджено, що при порушенні покупцем умов п. 4.2 договору на строк 10 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від простроченої суми заборгованості.

Отже, оскільки судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем більше як на 10 днів, вимоги позивача про стягнення штрафу визнаються обґрунтованими та задовольняються у розмірі 3 749, 09 грн. за розрахунком позивача, який перевірено судом.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення вимог Приватного підприємства "Торговий Дім "Поляков" у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 610, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 32-35, 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Торговий Дім "Поляков" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пурпур" (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, 114; код ЄДРПОУ 40305125) на користь Приватного підприємства "Торговий Дім "Поляков" (18030, м. Черкаси, вул. Чехова, 41; код ЄДРПОУ 32268131) суму основного боргу у розмірі 10 322, 11 грн., 20% річних у розмірі 584, 10 грн., штраф у розмірі 3 749, 09 грн. та судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 07.06.2017 р.

Суддя Ю.О.Підченко