Рішення

від 14.06.2017 по справі 336/2165/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

336/2165/17

2/336/1452/2017

м. Запоріжжя 14 червня 2017 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Зарютіна П.В.

за участю секретаря Чернишової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжтрансавто та ПАТ Страхова компанія Країна , третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду зі своїм вищевказаним позовом, за яким зазначила, що 13.01.2016 р. сталася ДТП за участі водія ОСОБА_2 (далі - Третя особа), який керував автомобілем Mercedes-Benz 310D, реєстраційний номер НОМЕР_1, та перебуває у трудових відносинах з ТОВ Запоріжтрансавто (далі - Відповідач -1).

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2016 р. по справі №336/1735/16-к, ОСОБА_2, який перебуває у трудових відносинах з ТОВ Запоріжтрансавто , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Вирок набрав законної сили 17.05.2016 року.

Цивільно-правова відповідальність водіїв транспортного засобу Mercedes-Benz 310D, реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована на підставі Полісу №АІ/8839026 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Публічним акціонерним товариством Страхова компанія Країна (далі - Відповідач-2).

Кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_2, потерпілій ОСОБА_1 завдано майнової шкоди - пов'язаної з лікуванням, втратою заробітку за час лікування та шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності.

На підставі викладеного позивач просить суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжтрансавто (код ЄДРПОУ 37526683, 69083, м. Запоріжжя, вул.. Жасмінна, буд.5 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) майнову шкоду, завдану внаслідок ушкодження здоров'я, а саме витрати на лікування в розмірі 10 912,15 грн. (десять тисяч девятсот дванадцять гривень 15 коп.); стягнути з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна (код ЄДРПОУ 20842474, 04176, м.Київ, вул. Електриків, буд. 29А) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) майнову шкоду, завдану злочином у вигляді заробітку, втраченого ОСОБА_1 внаслідок ушкодження здоров'я в розмірі 7 027,68 грн. (сім тисяч двадцять сім гривень 68 коп.) та шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності в розмірі 16 536,00 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять шість гривень 00 коп), а всього - 23 563,68 грн.; стягнути з ТОВ Запоріжтрансавто та ПАТ СК Країна на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача наполіг на заявленому позові за вищевказаними підставами, а ПАТ СК Країна подала суду заперечення на позов, вказуючи на те, що усі необхідні виплати були відповідачем учинені відповідно до вимог Закону.

Судова повістка разом із розпискою та копіями відповідних документів була надіслана відповідачу ТОВ Запоріжтрансавто поштою рекомендованим листом із повідомленням, проте сторона названого відповідача, як і третя особа, у судове засідання не явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Всебічно з'ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Так, 13.01.2016, приблизно о 17 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем MERCEDES-BENZ 310D , реєстраційний номер НОМЕР_3, в салоні якого в якості пасажира знаходилась ОСОБА_1, здійснював рух збоку вул. Куйбишева, в напрямку вул. Вороніна, по проїжджій частині вул.Косигіна, у м. Запоріжжі, де на зупинці громадського транспорту вул. Мікояна , зупинив керований транспортний засіб для висадки пасажирів.

Після зупинки транспортного засобу, пасажир ОСОБА_1 почала виконувати висадку з салону автомобіля на зупинці громадського транспорту.

Водій ОСОБА_2, діючи в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, де вказано: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху , маючи об'єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_1, що не встигла відійти від транспортного засобу, не переконався в безпеці своїх дій, відновив рух та допустив контакт правої частини кузову автомобіля з пішоходом ОСОБА_1, в результаті чого остання впала на проїзну частину.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 471 МД від 12.02.2016, ОСОБА_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому головки хірургічної шийки лівої плечової кості, які кваліфікуються, як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які не є небезпечними для життя, але такими, що спричинили довготривалий розлад здоров'я, більше 21 дня. Струс головного мозку, рана в області лоба в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткотривалий розлад здоров'я.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 110/16 від 23.02.2016 в даній дорожньо-транспортній ситуації, дії водія автомобілю MERCEDES-BENZ 310D , реєстраційний номер НОМЕР_3, не відповідали вимогам п.10.1, Правил дорожнього руху України, що знаходиться у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Водій ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути контакту з пішоходом, шляхом виконання ним вимог п. 10.1, Правил дорожнього руху України.

Перелічені обставини установлені судовим рішенням - вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2016 р. по справі №336/1735/16-к, яким третю особу було визнано винуватою у ДТП, що сталася.

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2015 року полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № №АІ/8839026 в ПАТ "СК Країна була застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mercedes-Benz 310D , реєстраційний номер НОМЕР_1, пов'язана з експлуатацією вказаного транспортного засобу, строком на один рік.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Дійсно, водій ОСОБА_2 завдав шкоди здоров'ю ОСОБА_1, перебуваючи у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжтрансавто та виконуючи свої трудові (службові) обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Однак, відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України страховиком врегульований Законом Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Закон).

Відповідно до ст.23 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;

шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Згідно приписів ст.ст. 35, 36 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у зв'язку з отриманими в результаті ДТП травмами, вимушена була за період з 01.04.2016 р. по 01.05.2017 р. понести витрати на придбання ліків, обстеження, рекомендоване оперативне втручання та медичні процедури на загальну суму 10 912,15 грн., що підтверджується відповідними чеками та квитанціями.

Крім того, згідно ст. 26 Закону, шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України .

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить зокрема у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

25.01.2017 р. згідно медичного висновку (додається), ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності.

Страховий випадок мав місце 13 січня 2016 року. Мінімальна заплата згідно закону України Про державний бюджет на 2016 рік становить 1378,00 грн.

Таким чином, шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності Позивача ставить 16 536,00 грн. (12 х 1378,00 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що 27 березня 2017 року позивачем подано до ПАТ СК Країна заяву, про відшкодування шкоди,завданої ДТП.

15 травня 2017 року ТАК СК Країна було отримано від ОСОБА_1 листа із доданими до нього документами, передбаченими ст. 35 Закону.

31 травня 2017 року страховиком було сплачено страхове відшкодування позивачу у загальному розмірі 24 658,91 грн., що зокрема складають 16 536,00 грн. (шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності) та 6 948,68 грн. (шкода, пов'язана із лікуванням).

Отже, страховик повністю виконав своє зобов'язання щодо відшкодування позивачу шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, а тому позов у вказаній частині задоволенню не підлягає.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Як вже зазначалося судом, позивач, звернувшись до страховика за сплатою страхового відшкодування на підставі Закону, отримала 6 948,68 грн. на відшкодування шкоди, пов'язаної із лікуванням, у той час як вона, у зв'язку з отриманими в результаті ДТП травмами, вимушена була за період з 01.04.2016 р. по 01.05.2017 р. понести витрати на придбання ліків, обстеження, рекомендоване оперативне втручання та медичні процедури на загальну суму 10 912,15 грн.

Статтею 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

При цьому від ТОВ Запоріжтрансавто не надходило жодних власних розрахунків шкоди, пов'язаної з лікуванням позивача, на спростування пред'явленої нею до стягнення суми.

Отже, отриманого позивачем страхового відшкодування стало недостатньо для повного відшкодування шкоди, а тому деліктне зобов'язання ТОВ Запоріжтрансавто зберігається до виконання обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, заявлений до ТОВ Запоріжтрансавто позов підлягає частковому задоволенню на суму різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що складає:

10 912,15 грн. - 6 948,68 грн. = 3 963,47 грн.

Щодо іншої частини заявлених вимог (шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим) суд зазначає про наступне.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4 страхового полісу, розмір страхової суми (ліміт відповідальності), в межах якої страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю потерпілого, становить 100 000 грн. на одного потерпілого.

Статтею 25 України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною; для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Відповідно до преамбули Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (тут і далі - у редакції, чинній на час ДТП) цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно із ст. 2 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Відповідно до п.1ч.1, ч.2 ст.35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням , у разі настання в застрахованої особи тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, їй надається допомога по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, на час настання дорожньо-транспортної пригоди позивач перебував у трудових відносинах з дошкільним навчальним закладом № 128 територіального відділу освіти Вознесенівського району Департаменту освіти та науки Запорзької міської ради, тобто мав право на державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно вимогам ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Отже, позивач мав належними та допустимими доказами довести розмір не отриманих доходів за час втрати працездатності, однак, останній не надав належних та допустимих доказів про розмір не отриманих доходів, адже матеріали справи не містять відомостей про те, який би дохід він отримав у випадку, якби продовжував працювати.

При цьому, надані позивачем довідки про його середньоденну заробітну плату до тимчасової втрати працездатності до уваги не приймаються, адже, йому, як суб'єкту державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, було за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відшкодовано втрачений заробіток виходячи саме з цих сум, а можливість отримання інших доходів (збільшених премій, заохочень, тощо) позивачем не доведена, у зв'язку з чим, на думку суду, заявлені позовні вимоги щодо стягнення шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до ст.ст. 79 , 84 , 88 , 89 ЦПК України , роз'яснень, даних у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

Відповідно до п.п. 47, 48 вищезазначеної постанови розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" .

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав з адвокатом ОСОБА_3 договір про надання правової допомоги від 10 березня 2017 року

До вказаного договору як додаток долучено акти прийому-передачі наданих послуг, які підписано сторонами 12 квітня та 24 травня 2017 року, згідно з яким адвокатом на виконання договору виконана певна робота на загальну суму 3000 гривень, які були сплачені позивачем, про що слідує із відповідних квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Отже, позивач довів повністю, що правова допомога надавалась йому за договором з адвокатом, який має адвокатське свідоцтво, а на підставі розрахунку ним була сплачена на рахунок адвоката сума за надані послуги з правової допомоги.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" , розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

У січні 2017 року прожитковий мінімум складав 1600 грн., тому 40 % від цієї суми становить 640 грн. за кожну годину роботи. Якщо усі години роботи адвоката помножити на граничний розмір компенсації, то ця сума становить 640 х 3 = 1920 грн., тобто сума витрат на правову допомогу перевищує суму, розраховану з урахуванням граничного розміру компенсації цих витрат, передбачену законом, а тому стягненню підлягають лише 1920 грн. вказаних витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжтрансавто та ПАТ Страхова компанія Країна , третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжтрансавто на користь ОСОБА_1 3 963,47 грн. на відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням, та 1920 грн. на відшкодування витрат за правову допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжтрансавто на користь державного бюджету Шевченківського району м. Запоріжжя 640 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя П.В Зарютін