Постанова

від 08.06.2017 по справі 805/1689/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 р. Справа №805/1689/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:10:00

Ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М., при секретарі Хороші С.С. розглянувши позовну заяву

Агрофірми Відродження у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до

Волноваської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про

визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю

Агрофірма Відродження у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Волноваської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2017 році та зобов'язання підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік, шляхом видачі довідки про підтвердження такого статусу.

Представник позивача у судове не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, підтримав викладені письмовому вигляді заперечення та просив відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 2009 року Агрофірма Відродження зареєстрована як платник фіксованого сільськогосподарського податку, а з 01 січня 2015 року автоматично стало платником єдиного податку четвертої групи. Вважає, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та жодних з передбачених пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підстав для анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи наразі не існує.

Вважає посилання відповідача на положення підпункту 291.513 пункту 291.51 статті 291 ПК України неправомірними, оскільки відповідні положення містять умови, за яких сільськогосподарський товаровиробник не може перейти на спрощену систему оподаткування і не містить підстав для анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи. Разом з тим, підпункт 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, яким встановлено порядок щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, не містить в собі заперечень проти підтвердження статусу платника за умови наявності податкового боргу. Просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у письмових запереченнях проти позову зазначив, що спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм її сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Посилався на норми підпункту 291.51 3 пункту 291.51 статті 291 ПК України, згідно яких не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Також зауважив, що зазначена норма не містить застереження стосовно їх застосування лише до осіб, які мають бажання зареєструватися як платник даного податку. Просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Повно і всебічно дослідивши всі обставини в адміністративній справі, що підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, суд доходить висновку про задоволення адміністративного позову та зазначає наступне.

Позивач, Агрофірма Відродження у формі товариства з обмеженою відповідальністю зареєстровано як юридична особа, включено до ЄДРПОУ за номером 30844848 та перебуває на обліку у Волноваській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /арк. справи 24/.

Відповідач - Волноваська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи та не є спірним, Агрофірма Відродження у формі товариства з обмеженою відповідальністю з 2009 року зареєстроване як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

17.02.2017 позивачем на виконання п.п.298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України подано до контролюючого органу усі документи, необхідні для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи. Проте, листом від 21.02.2017 № 970/10/05-33-12-00 відповідач відмовив у видачі довідки на підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи та повідомив про заборгованість станом на 01.01.2017 у сумі 14 819,41 грн.

У судовому засіданні позивач зауважив на відсутність у нього податкового боргу та зазначив, що при адмініструванні та сплаті податку відбулась помилка, пов'язана з класифікацією доходів бюджету. Вважає, що здійснення помилки під час перерахування суми грошового зобов'язання до місцевого бюджету у терміни, встановлені Податковим кодексом України не може розцінюватись як бездіяльність платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету.

Стосовно посилань позивача на відсутність у нього податкового боргу та здійснення помилки під час перерахування сум грошового зобов'язання, відповідач заперечив, що фактично Агрофірмою Відродження було сплачено податкове зобов'язання на бюджетний рахунок одержувача р/р 31410612700180, отримувач платежу Управління Державної казначейської служби України у Волноваському районі Донецької області, МФО 834016, ЄДРПОУ 37980308, код бюджетної класифікації 18010100 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості). Отже, якщо платник податків в банківському платіжному документі на сплату податкового зобов'язання зазначив неправильний код бюджетної класифікації, то кошти не надійдуть до відповідного рахунку, а сума податку не буде вважатися сплаченою. Так, станом на 01 січня 2017 року податковий борг позивача складав 14 819, 41 грн.

Судом встановлено, що Законом України від 28 грудня 2014 року № 71VII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , зокрема, виключено Главу 2 Фіксований сільськогосподарський податок Податкового кодексу України (далі - ПК України). Натомість, пункт 291.4 статті 291 ПК України доповнено підпунктом 4, відповідно до якого сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, віднесено до четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Таким чином, з 01 січня 2015 року позивач автоматично став платником єдиного податку четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що не спростовується відповідачем згідно наданих письмових заперечень. Окрім того, віднесення позивача до платників єдиного податку четвертої групи підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 11.03.2016 № 2587/10/05-33-12, виданою Волноваською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області, згідно якої Агрофірма Відродження у формі товариства з обмеженою відповідальністю у 2016 році згідно п.п. 4 п.291.4 ст.291 глави 1 розділу XIV Спеціальні податкові режими ПК України є платником єдиного податку четвертої групи /арк. справи 23/.

Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Позивач всі перелічені документи для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подав вчасно та це не є спірним у справі.

Згідно з пунктом 299.13 статті 299 Податкового кодексу України, з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності; дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що оскільки позивач з 01.01.2015 року автоматично набув статусу платника єдиного податку четвертої групи, контролюючий орган був зобов'язаний вести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку та інформаційних мереж, а також на вимогу позивача надати підтвердження його статусу.

Суд не погоджується з позицією відповідача про неможливість підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи Агрофірмі Відродження при наявності у платника податкового боргу станом на 1 січня 2017 року оскільки, наявність боргу на перше січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих хто вперше набуває цей статус.

Відповідачем не враховано, що позивач автоматично став платником єдиного податку четвертої групи, тому норми підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 щодо відмови у такій реєстрації за наявності податкового боргу до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Для тих суб'єктів господарювання, які вже були платниками єдиного податку, відповідно до вимог п.8 ст. 298.2.3. Податкового кодексу України, податковий борг може бути підставою для втрати цього статусу лише у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Окрім того, судом під час розгляду справи встановлено, що позивач за 2015 рік подав до контролюючого органу декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. У встановлені законодавством строки, вказаний податок було сплачено підприємством в повному обсязі: платіжні доручення від 24 квітня 2015 року № 24 на суму 3 704, 86 грн., від 27 липня 2015 року № 140 на суму 3 704,86 грн., від 28 жовтня 2015 року № 248 на суму 3 704,86 грн., від 24 грудня 2015 року № 357 на суму 3 704,83 грн. /арк. справи 21-22/. Означені суми були сплачені позивачем на бюджетний рахунок 31410612700180 отримувач платежу Управління Державної казначейської служби України у Волноваському районі Донецької області, МФО 834016, ЄДРПОУ 37980308, код бюджетної класифікації 18010100 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості). Таким чином, позивачем при справлянні податкових зобов'язань було не вірно зазначено код бюджетної класифікації 18010100 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості), замість - 18010400 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості).

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що сума податку не буде вважатися сплаченою у разі, якщо платник податків в банківському платіжному документі на сплату податкового зобов'язання зазначив неправильний код бюджетної класифікації, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Отож дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою вважати, що платником відповідні суми податкових зобов'язань сплачені не були. Тому, помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу строк.

Аналогічний правовий висновок зробила Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 16 червня 2015 року по справі № 21-377а15.

Частиною першою статті 2442 КАС України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Окрім того, судом встановлено, що 02 березня 2017 позивач звернувся до контролюючого органу із заявою, у якій просив перенести переплату по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що були сплачені в 2015 році на загальну суму 14 819,41 грн. платіжними дорученнями від 24 квітня 2015 року № 24 на суму 3 704, 86 грн., від 27 липня 2015 року № 140 на суму 3 704,86 грн., від 28 жовтня 2015 року № 248 на суму 3 704,86 грн., від 24 грудня 2015 року № 357 на суму 3 704,83 грн. з рахунку 31410612700180 код платежу 18010100 на рахунок 31412513700180 код платежу 18010400 як помилково перераховані /арк. справи 65/. Згідно висновку Волноваської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області за даними інтегрованої картки у платника податків Агрофірма Відродження у формі товариства з обмеженою відповідальністю станом на 10 березня 2017 року обліковувалась надміру сплачена сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 14 819,41 грн., яка підлягає перерахуванню (поверненню) з рахунку з рахунку 31410612700180 код платежу 18010100 на рахунок 31412513700180 код платежу 18010400.

Таким чином, у позивача не має наявного податкового боргу, що міг бути підставою для втрати ним статусу платника єдиного податку в розумінні п.8 ст. 298.2.3. ПК України.

Нормами частини першої статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано до суду беззаперечних доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо не підтвердження Агрофірмі Відродження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2017 році.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Агрофірми Відродження у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Волноваської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Волноваської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області щодо не підтвердження Агрофірмі Відродження у формі товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: 85701, Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Донецька, буд. 253, код ЄДРПОУ 30844848, п/р 2600401307054 в АТ БМ Банк , МФО 380913) статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2017 році.

Зобов'язати Волноваську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області підтвердити Агрофірмі Відродження у формі товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: 85701, Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Донецька, буд. 253, код ЄДРПОУ 30844848, п/р 2600401307054 в АТ БМ Банк , МФО 380913) статус платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік, шляхом видачі довідки про підтвердження статусу платника податку четвертої групи.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волноваської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (юридична адреса: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Менделєєва, буд. 4, код ЄДРПОУ 39901702) на користь Агрофірми Відродження у формі товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: 85701, Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Донецька, буд. 253, код ЄДРПОУ 30844848, п/р 2600401307054 в АТ БМ Банк , МФО 380913), понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот гривень) 00 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивні частини у судовому засіданні 08 червня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 червня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.