Постанова

від 27.04.2017 по справі 810/3247/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2017 року м.Київ № 810/3247/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002711406 від 22.08.2016.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірним рішенням до нього було неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 22644,30 грн. за реалізацію не облікованих у встановленому порядку товарів, оскільки контролюючим органом не доведений факт реалізації ТОВ «Торговий дім «Великий Віз» відповідних товарів.

Так, позивач не погоджується з висновками контролюючого органу про те, що ненадання під час фактичної перевірки накладних, товарно-транспортних накладних та документів на підтвердження руху товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання, свідчить про факт реалізації позивачем не облікованого належним чином товару, оскільки, вказані документи підтверджують наявність відповідних витрати на придбання товару і вони не є підставою для обліку товарних записів.

Крім того, позивач звернув увагу на те, що стверджуючи про реалізацію пива, контролюючий орган послався на розрахунковий документ, виданий іншим суб'єктом господарювання, а саме: ФОП ОСОБА_1, який не має відношення до господарської діяльності позивача.

Також позивач зауважив, що контролюючим органом не було дотримано порядку проведення перевірки, оскільки до початку проведення фактичної перевірки уповноваженому представнику ТОВ «Торговий дім «Великий Віз» не було вручено наказ про призначення перевірки, а в акті перевірки в якості особи, яка ознайомлена з його змістом та отримала відповідний примірник, вказаний продавець ОСОБА_2, який не є працівником ТОВ «Торговий дім «Великий Віз» , а тому не уповноважений на отримання будь-яких документів від імені позивача.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у зв'язку з встановленням під час проведення фактичної перевірки реалізації позивачем товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку, на загальну суму 11322,15 грн., що зумовлено не наданням до перевірки накладних, товарно-транспортних накладних, роздрукованих документів з відповідного програмного забезпечення та інші первинні документи, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реєстрації та зберігання.

Крім того, відповідач зазначив про те, що під час проведення перевірки було встановлено, що в магазині позивача діяльність з реалізації пива в пляшках здійснюється ФОП ОСОБА_3 згідно розрахункового документу від 26.07.2016.

Присутній у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти вказаного клопотання представника позивача не заперечував.

Вказане клопотання представника позивача було задоволено судом, про що було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання.

У зв'язку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Згідно з ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 №1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 26.07.2016 по 29.07.2016 Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз» . Вищевказана перевірка була проведена у магазині, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 32/22.

За результатами проведення перевірки був складений акт №0169/1008/21/35417036 від 29.07.2016.

Зі вказаного акта вбачається, що під час перевірки, проведеної в присутності продавця ОСОБА_2, був виявлений факт здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання, а саме: не надані накладні, товарно-транспортні накладні, роздруковані документи з відповідного програмного забезпечення та інші первинні документи, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання.

Вказаний факт кваліфікований контролюючим органом в якості порушення ТОВ «Торговий дім «Великий Віз» положень п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» .

Також посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області в акті перевірки зазначено про те, що в магазині позивача діяльність з реалізації пива в пляшках за готівку здійснює ФОП ОСОБА_3, згідно розрахункового документу від 26.07.2016.

В якості додатку до акта перевірки посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області було також складено відомість про залишки товарних запасів (товарно-матеріальних цінностей), з якої вбачається, що станом на 29.07.2016 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз» були наявні наступні товари, не обліковані у встановленому порядку:

- горілка ОСОБА_4 Класік , 0,5 л. у кількості 14 шт. за ціною 86,40 грн. (за 1 шт.) на загальну суму 1209,00 грн.;

- горілка Прайм Світовий клас , 0,5 л. у кількості 18 шт. за ціною 63,45 грн. (за 1 шт.) на загальну суму 1142,20 грн.;

- горілка ОСОБА_5 Озима , 0,7 л. у кількості 13 шт. за ціною 97,75 грн. (за 1 шт.) на загальну суму 1270,75 грн.;

- коньяк Коблево 4 зірки, 0,5 л. у кількості 8 шт. за ціною 103,35 грн. (за 1 шт.) на загальну суму 826,80 грн.;

- горілка ОСОБА_4 Класік , 0,37 л. у кількості 17 шт. за ціною 66,60 грн. (за 1 шт.), на загальну суму 1132,20 грн.;

- горілка Перепілка Класична 0,5 л. у кількості 10 шт. за ціною 60,40 грн. (за 1 шт.), на загальну суму 604,00 грн.;

- горілка Перепілка , 0,5 л. у кількості 10 шт. за ціною 60,40 грн. (за 1 шт.), на загальну суму 604,00 грн.;

- коньяк Шабо 3 зірки, 0,5 л. у кількості 5 шт. за ціною 129,25 грн. (за 1 шт.), на загальну суму 646,25 грн.;

- коньяк Шабо 4 зірки, 0,5 л. у кількості 5 шт. за ціною 135,75 грн. (за 1 шт.), на загальну суму 688,75 грн.;

- Бренді Шабо , 0,5 л. у кількості 5 шт. за ціною 117,00 грн. (за 1 шт.), на загальну суму 585,00 грн.;

- коньяк Український відбірний 5 зірок, 0,5 л. у кількості 4 шт. за ціною 126,30 грн. (за 1 шт.), на загальну суму 507,60 грн.;

- коньяк Український відбірний 4 зірок, 0,5 л. у кількості 4 шт. за ціною 121,15 грн. (за 1 шт.), на загальну суму 484,60 грн.;

- горілка Гетьман Хмельницький 0,5 л. у кількості 13 шт. за ціною 66,80 грн. (за 1 шт.), на загальну суму 869,70 грн.;

- горілка Гостинна Пшенична , 0,5 л. у кількості 12 шт. за ціною 63,95 грн. (за 1 шт.), на загальну суму 863,70 грн.;

- горілка Гостинна Пшенична , 0,5 л. у кількості 12 шт. за ціною 63,45 грн. (за 1шт.), на загальну суму 761,40 грн.

Зі вказаної відомості вбачається, що загальна сума необлікованих товарних запасів позивача становить 11322,15 грн.

На підставі акта перевірки Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2016 №0002711406, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22644,30 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Пунктом 80.2 ст.80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки , та за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим пунктом.

Згідно з п.80.5 ст.80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Отже, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Таким чином, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. А відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірок), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки її проведення.

Так, зокрема, така позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 24.12.2010 у справі № 21-25а10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яка підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч.2 ст. 161 та ч.1 ст.244-2 КАС України.

Водночас, суд звертає увагу на те, що вищевказана правова позиція може бути застосована виключно у випадку, коли контролюючим органом була дотримана процедура, визначена п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, та створені передумови, необхідні для початку проведення перевірки, зокрема, пред'явлені або надіслані платнику податків (його представнику):

- направлення на проведення перевірки;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Дотримання цієї процедури контролюючим органом надає платнику податків об'єктивну можливість використати такий спосіб захисту від необґрунтованої перевірки як недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

У разі ж якщо відповідний порядок був порушений працівниками податкової інспекції та платнику податків не були пред'явлені або надіслані документи, передбачені п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, що унеможливлює використання ним механізму захисту від безпідставної перевірки, закріпленого статтею 81 ПК України, сам факт допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не може бути перешкодою для оскарження платником податків рішень (у тому числі наказів про призначення перевірок), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірки.

Як зазначено вище, в акті перевірки контролюючим органом було зазначено, що перевірку проведено в присутності продавця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Цій же особі були вручені направлення на проведення перевірки (а.с.28) та відносно цієї ж особи був складений акт відмови від підписання матеріалів перевірки (а. с.30).

При цьому, в розділі акта, що має містити інформацію про документ, що засвідчує особу (продавця), така інформація не зазначена та вказано, що відомості про особу записані зі слів .

Таким чином, судом з'ясовано, що фактично працівниками контролюючого органу не була належним чином встановлена особа, яка була присутня при проведенні перевірки та фактично проводила розрахункові операції.

Водночас, позивач заперечує причетність особи, вказаної в акті перевірки, до господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз» та зазначає, що ця особа не є найманим працівником позивача.

Так, згідно наказу ТОВ «Торговий дім «Великий Віз» від 03.01.2014 №7-к на роботу на посаду продавця з 03.01.2014 була прийнята ОСОБА_6.

З податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ), за 3 квартал 2016 року вбачається нарахування ОСОБА_6 доходу та утримання з нього податку, тобто фактичне перебування зазначеної особи у трудових відносинах з позивачем.

Таким чином, документально підтверджується, що на момент проведення перевірки продавцем ТОВ «Торговий дім «Великий Віз» була ОСОБА_6, а не особа, вказана в акті перевірки.

Відповідно до п.81.3 статті 81 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 80.6 ст. 80 ПК України під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

З наказу про проведення фактичної перевірки від 30.06.2016 №400 (а.с.27) вбачається, що її метою була, серед іншого, перевірка дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, суд зазначає, що з метою дотримання порядку проведення фактичної перевірки контролюючий орган був зобов'язаний належним чином перевірити факт оформлення позивачем трудових відносин з особою, яка здійснювала розрахункові операції; ідентифікувати таку особу із зазначенням в акті перевірки реквізитів відповідного документа; у разі встановлення факту неналежного оформлення трудових відносин (або не оформлення взагалі) - відобразити про це в акті перевірки.

Однак, відповідні дії контролюючим органом вчинені не були, що дозволяє суду зробити висновок про те, що перевірка була проведена за участю невстановленої особи, без присутності представника платника податків.

При цьому, допитати в якості свідка зазначену в акті перевірки особу (ОСОБА_2) не вдалося, оскільки судова повістка, направлена на адресу, записану ревізорами в акті перевірки зі слів цієї особи (АДРЕСА_1), була повернута до суду з поміткою за закінченням терміну зберігання (а.с.157).

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не було доведено, що вказана в акті перевірки особа (ОСОБА_2) є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз» , за присутності якого могла бути проведена перевірка.

Таким чином, обставини справи свідчать про порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки, а саме: непред'явлення копії наказу на проведення перевірки, направлення та службових посвідчень інспекторів-ревізорів; проведення перевірки без присутності платника податків (його посадових (службових) осіб або його уповноваженого представника, або особи, яка фактично проводить розрахункові операції) та невручення йому примірника акта фактичної перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма закріплює імперативний принцип діяльності органів державної влади, згідно з яким дії таких органів мають повністю відповідати законодавчо закріпленому алгоритму поведінки, що запобігає виникненню свавілля.

При цьому, критерій відповідності дій органу державної влади вищенаведеній нормі обов'язково враховується адміністративними судами при розгляді справ, позаяк згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що допущені контролюючим органом процедурні порушення є істотними, оскільки фактично позбавили платника податків можливості захисту від перевірки шляхом недопуску до її проведення, а також права бути присутнім під час проведення перевірки

При цьому, незважаючи на те, що вимоги про визнання протиправними дій контролюючого органу по проведенню перевірки в рамках цієї справи позивачем не заявлені, вказані порушення, на думку суду, нівелюють всі подальші правові наслідки, пов'язані з фактами, виявленими під час проведення такої протиправної перевірки, оскільки докази, отримані з порушенням законодавчо визначеного порядку, є недопустимими.

Так, згідно з частиною 3 статті 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Водночас, керуючись закріпленим в статті 11 КАС України принципом офіційного з'ясування обставин у справі, суд, досліджуючи відображений в акті перевірки факт порушення, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Відповідальність за невиконання цього обов'язку встановлена статтею 20 Закону №265/95, якою закріплено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, синтаксичний аналіз наведеної норми (зокрема, вжиття законодавцем дієслова здійснюють (реалізацію) у теперішньому, а не минулому часі) дозволяє зробити висновок про те, що відповідна санкція визначається виходячи з вартості всіх товарів, що перебувають на реалізації та не обліковані, а не лише до реалізованих (проданих), що спростовує твердження позивача про протилежне.

Згідно з ч.8 ст.19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996, в редакції, чинній на момент проведення перевірки).

Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 8 Закону №996 питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій у відповідності до положень ст. 9 Закону №996 є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону №996 регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам (ст. 1 Закону №996).

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246.

Таким чином, суб'єкти господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, зобов'язані вести у встановленому порядку облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, що має бути підтверджено відповідними первинними та обліковими документами.

При цьому, фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону№265/95, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону N996-X та Положення (стандарту) 9, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 21 Закону N 265/95-ВР.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 20.01.2015 р. по справі N 21-275а14.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз» взагалі не здійснювало реалізацію товарів, зокрема, алкогольних напоїв, відображених в акті перевірки, зокрема, у додатку до вказаного акта.

Водночас, судом було досліджено зміст контрольних стрічок реєстратора розрахункових операцій ЕККР МІНІ-ФП6 заводський номер ПР57500492, фіскальний номер НОМЕР_1 за період з 26.07.2016 по 29.07.2016, направлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз» засобами електронного зв'язку до контролюючого органу (витяги з підсистеми «Аналітична система» - «Чеки РРО» АІС «Податковий блок» ) та встановлено, що позивачем у вищевказаний період була здійснена реалізація таких алкогольних напоїв:

- пляшка горілки «ОСОБА_4 рада» Класік, 0,37 л. за ціною 66,60 грн.;

- 2 пляшки горілки «Мороша» Джерельна, 0,2 л. за ціною 25,95 грн. (за 1 шт.);

- пляшка горілки «Мороша» Карпатська, 0,5 л. за ціною 57,95 грн.;

- 2 пляшки пива «Оболонь» Світле, 0,5 л., за ціною 11,95 грн. (за 1 шт.);

- пляшка пива ППБ» , Тетерів, 0,5 л., за ціною 13,30 грн.;

- 2 пляшки пива «Жигулі» Барне, 0,5 л., за ціною 14,05 грн. (за 1 шт.);

- пляшка горілки «Златогор» ОСОБА_5 фляга, 0,5 л. за ціною 57,70 грн.;

- 2 пляшки горілки «Первачок» Домашній Ржаний, 0,25 л. за ціною 33,50 грн. (за 1 шт.);

- пляшка горілки «Перепілка» Карпатська, 0,2 л. за ціною 28,80 грн.;

- пляшка пива «Оболонь» Соборне, 0,5 л. за ціною 13,98 грн.;

- 2 пляшки пива «Бірмікс» Вишня, 0,5 л. за ціною 15,30 грн. (за 1 шт.);

- пляшка горілки «ОСОБА_5 дар» Класік, 0,2 л. за ціною 32,05 грн.

Отже, матеріали справи підтверджують факт реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Великий віз» відповідного товару.

Більш того, як зазначено вище, передумовою для застосування штрафу, встановленого статтею 20 Закону №265/95, є факт нездійснення суб'єктом господарювання обліку товарів, що знаходяться на реалізації , у зв'язку з чим навіть факт розміщення необлікованих товарів з метою їх подальшої реалізації є достатньою підставою для накладення штрафу.

Щодо посилань в акті перевірки на реалізацію ФОП ОСОБА_1 в магазині позивача пива в пляшках, яке не обліковано у встановленому законом порядку, суд зазначає наступне.

У судовому засіданні 19.01.2017 були допитані в якості свідків головні державні ревізори-інспектори ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які повідомили, що під час проведення фактичної перевірки були здійснені контрольні розрахункові операції, а саме: придбані пачка цигарок та пляшка пива. При цьому, свідки зазначили, що при придбанні пива особою, що здійснювала розрахункові операції від імені позивача, був виданий розрахунковий документ (фіскальний чек) іншого суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_9.

У судовому засіданні 01.03.2017 в якості свідка була допитана Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Свідком було повідомлено про те, що він не здійснює господарську діяльність в магазині ТОВ «Торговий дім «Великий віз» , який розташований за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 32/22, як і взагалі не здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Київській області було подано до Солом'янського районного суду м. Києва адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.155-1 та за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Постановами Солом'янського районного суду м. Києва від 30.01.2017 у справі №760/17544/16-п (провадження №3-39/17 та №3-40/17) відносно ОСОБА_1 було закрито провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У вказаних рішеннях судом зазначено, що:

- ФОП ОСОБА_1 не порушував встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, оскільки він не має відношення до роздрібної торгівлі, а послуги з консультування з питань комерційної діяльності та керування, які надаються ФОП ОСОБА_9М, здійснюються у безготівковій формі;

- ФОП ОСОБА_1 не має відношення до роздрібної торгівлі алкогольними напоями, оскільки основаним видом діяльності вказаної особи є консультування з питань комерційної діяльності та керування (КВЕД 70.22).

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт нездійснення ФОП ОСОБА_1 роздрібної торгівлі алкогольними напоями за адресою розміщення магазину ТОВ Торговий дім «Великий Віз» (м. Київ, вул. Машинобудівна, 32/22), суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки №1916/1000/14/35417036 від 29.07.2016 висновки в частині реалізації ФОП ОСОБА_1 в магазині ТОВ «Торговий дім «Великий Віз» пива в пляшках за готівку є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, судом встановлено, що реалізація відповідного товару в магазині, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 32/22, здійснювалась виключно позивачем.

Як було зазначено вище, до документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару за місцем їх реалізації, належать первинні документи щодо походження (руху) товару, наприклад: накладні на внутрішнє переміщення товару, податкові та видаткові накладні.

У зв'язку з цим, порушенням порядку ведення бухгалтерського обліку товару за місцем їх реалізації є, зокрема, відсутність у суб'єкта підприємницької діяльності первинних документів, які підтверджують рух таких товарів.

Так, зокрема, аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 21.09.2015 (справа №2а-402/12/1070).

Допитані у судовому засіданні в якості свідків головні державні ревізори-інспектори ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили, що видаткові накладні на придбання алкогольних напоїв були частково надані позивачем 29.07.2016 - під час повторного прибуття до позивача. При чому, свідки зазначили, що відомість з переліком необлікованого товару (додаток до акта перевірки) була складена саме 29.07.2016 та до неї був включений товар, який знаходився на вітрині, проте первинні документи на придбання якого надані не були.

Водночас, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують придбання (облік) позивачем частини товарів, відображених у відповідній відомості, у постачальника ОСОБА_10, а саме:

- видаткова накладна №ЧкЧк0356260 від 26.07.2016;

- товарно-транспортна накладна від 26.07.2016 №356260.

При цьому, ані відповідачем, ані свідками (державними ревізорами-інспекторами) не було повідомлено суду алгоритм визначення необлікованого товару та не зазначено причини неврахування вищевказаних документів в якості докази ведення позивачем обліку товарних запасів.

При цьому, суд зазначає, що наведені документи є достатніми та допустимими доказами належного ведення такого обліку.

Отже, матеріали справи свідчать, що відомість (додаток до акта перевірки) містить недостовірну інформацію.

Також суд звертає увагу на те, що друга сторінка відомості містить арифметичні помилки, а саме: загальна вартість горілка Гостинна Пшенична , 0,5 л. у кількості 12 шт. за ціною 63,95 грн. (за 1 шт.), зазначена в розмірі 863,70 грн., у той час як вказаний показник має дорівнювати 767,40 грн. (63,95 грн. х 12).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що встановлені судом під час розгляду обставини у вигляді грубого порушення контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки, безпідставного неврахування належним чином складених первинних документів в якості доказів ведення обліку товарних запасів та складання відомості про вартість необлікованого товару з арифметичними помилками, в своїй сукупності свідчать про те, що податкове повідомлення-рішення від 22.08.2016 №0002711406 було прийнято відповідачем передчасно, без врахування всіх істотних обставин та з порушенням процедури, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1378,00 грн. підлягає стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22.08.2016 №0002711406.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз» (08290, Київська область, м.Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Кулішова, 18-Б, ідентифікаційний код 35417036) судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (07300, Київська область, м. Вишгород, проспект Шевченка, 1-а, ідентифікаційний код 39466569).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.