Ухвала

від 06.06.2017 по справі 804/5544/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2017 рокусправа № 804/5544/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА та Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Карі Україна до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.02.2014 № 0000372201 (форма "В4"), відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 31540381,00 грн., згідно декларації за серпень 2013 року (реєстраційний номер № 9058545787 від 19.09.2013);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.11.2013 № 0003052201 (форма "Р"), відповідно до якого ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 10620,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.12.2013 № 0003992202 (форма "Р"), у відповідності до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Адміністративні штрафі та інші санкції" в розмірі 1020,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.02.2014 № 0000372201 (форма "В4") в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1463799 (один мільйон чотириста шістдесят три тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких позивач просить постанову суду скасувати і позов задовольнити повністю, а відповідач просить постанову суду скасувати і в задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2015 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року у справі № 804/5544/14 скасовано. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.02.2014 року № 0000372201 (форма "В4") задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 10.02.2014 року № 0000372201, прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "КАРІ-УКРАЇНА" зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 31540381 грн.

Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернулась до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.04.2017 року Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС У Дніпропетровській області було задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2015 скасовано та напралено справу на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРІ УКРАЇНА" (далі - ТОВ "КАРІ УКРАЇНА") (код ЄДРПОУ 37989494) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 27.12.2011, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серія АЖ № 252023, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 533549, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва № 200042263 від 01.05.2012, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 04.10.2013 по 17.10.2013 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 37989494) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.08.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.08.2013, за результатами якої складено акт від 31.10.2013 №794/2201/37989494. В означеному акті перевіряючими зафіксовано ряд виявлених порушень законодавства. На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.11.2013 №0003062201 (за яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 32166494,00 грн.), від 15.11.2013 № 0003052201 (про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 10620,00 грн.).

ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" не погодилося із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржило їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 09.12.2013 №4445/10/104-36-10-08-09 термін розгляду скарги було продовжено, доручено Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська провести позапланову документальну перевірку ТОВ "КАРІ УКРАЇНА", в ході якої дослідити питання, які стали предметом оскарження.

На підставі вказаного рішення Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було призначено документальну позапланову виїзну перевірки ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.08.2013 з питань, які стали предметом оскарження.

Саме за результатами означеної перевірки, яка була проведена з 12.12.2013 по 09.01.2014, відповідачем складено акт від 15.01.2014 № 59/2202/37989494 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 37989494) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.08.2013, з питань, які стали предметом оскарження".

Згідно з висновками означеного акту від 15.01.2014 № 59/2202/37989494, перевіркою встановлено порушення ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (в частині правомірності декларування від'ємного значення з ПДВ), зокрема:

2) п.п. 16.1.2. п. 16.1 ст.16, п.44.1 та п.44.3 ст. 44, п. 39.13 ст. 39, п. 190.1 ст. 190 , п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, частин 1,2,3,4,5,7 статті 9 Закону № 996, розділів 2,3,6 Положення № 88, що призвело до:

- завищення розміру показника рядка 24 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" податкової декларації з податку на додану вартість серпня 2013 року у сумі 22596224,00 грн.;

- завищення розміру показника рядка 20.2 "Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 - рядок 20.1) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду") податкової декларації з податку на додану вартість серпня 2013 року у сумі 8944157,00 грн..

На підставі акту від 15.01.2014 № 59/2202/37989494 та з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 24.01.2014 № 433/10/04-36-10-08-09, відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 № 0000372201 (форма "В4"), за яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в декларації за серпень 2013 року (реєстраційний номер № 9058545787 від 19.09.2013) на суму 31 540381,00 грн..

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 30076582,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 10.02.2014 № 0000372201 (форма "В4"), винесеного Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області є обгрунтованим. В іншій частині (в сумі 1457056, 00 грн. та в сумі 6743,00 грн.) податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.02.2014 № 0000372201, прийнято необґрунтовано, без урахування всіх обставин справи.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та вважає доводи позивача щодо неврахування судом першої інстанції упередженого ставлення перевіряючих до позивача; незацікавленості позивача у наданні всих витребуванних документів та повноти і всебічності проведення податкової перевірки; неврахування судом першої інстанції доводів позивача,по реалізації імпортованих товарів, ціни, бухгалтерського обліку; щодо реальності операцій із внутрішніми постачальниками, з огляду на наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що сума у розмірі 31540381,00 грн., визначена у податковому повідомленні-рішенні від 10.02.2014 № 0000372201, включає в себе:

22355598,00 грн. (яка уточнена у поясненнях відповідача від 04.08.2014 вх. № 49188) - реалізація раніше імпортованих товарів на території України за ціною, нижче їх митної вартості та нескладання податкових накладних на суму ПДВ, як різницю між митною вартістю та вартістю реалізації (в порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України та п. 17 наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379);

9184782,00 грн. - придбання товарів (робіт, послуг) поза межами господарської діяльності платника податків (до складу якої також входять суми ПДВ, задекларовані позивачем по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ "АБСОЛЮТ ОРДО", ТОВ "ВІНКОР НІКСДОРФ", ТОВ "МЕНПАУЕР УКРАЇНА", ТОВ "ГАРАНТРЕМБУД).

Що стосується суми у розмірі 22355598,00 грн., яка виникла внаслідок реалізації ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" раніше імпортованих товарів на території України за ціною нижче їх митної вартості та нескладання податкових накладних на суму ПДВ як різницю між митною вартістю та вартістю реалізації, судом встановлено наступне.

Видами діяльності ТОВ "КАРІ Україна" за КВЕД-2010 є: 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціальних магазинах; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 533549 від 29.02.2012, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Свою діяльність ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" здійснює наступним чином: закуповує у постачальника Warome Limited, Гонконг, непродовольчі товари широкого вжитку, які в подальшому реалізує на території України через розгалужену мережу магазинів роздрібної торгівлі кінцевим споживачам.

Саме тому, в ході проведеної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.08.2013 з питань, які стали предметом оскарження, результати якої оформлені актом від 15.01.2014 №59/2202/37989494, посадовими особами Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, з метою повного та всебічного дослідження винесених на перевірку питань та для підтвердження або спростування обґрунтованості формування підприємством від'ємного значення у розмірі 31540381,00 грн. (до складу якого входить і сума у розмірі 22355598,00 грн.), на адресу позивача направлялися листи: від 16.12.2013 б/н, від 17.12.2013 б/н, від 18.12.2013 б/н, від 19.12.2013 № 10428/10/2002, від 20.12.2013 б/н, від 23.12.2012 б/н, від 26.12.2013 б/н, від 27.12.2013 № 10939/10/2202, від 30.12.2013 № 11115/10/2202 та №11140/10/2202, від 18.01.2014 б/н, від 09.01.2014 № 137, з вимогою надати до перевірки наступні документи, за період з 01.01.2012 по 31.08.2013:

- відомості аналітичного обліку запасів (товарно-грошові) відомості за рахунками 281 "Товари на складі", 282 "Товари в торгівлі", щомісячних зведених (та в розрізі місць зберігання, складів, магазинів), у яких міститься інформація щодо найменування товарів на українській мові та кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, яка повинна відповідати інформації щодо найменування товарів та кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, зазначеної у податкових накладних, фіскальних касових чеках за формою ФКЧ-1 та вантажно-митних деклараціях. Вказані облікові регістри повинні містити щомісячні підсумкові суми щодо кількості придбаних та витрачених (списаних на собівартість реалізації) товарів у кількісному та вартісному виразі у розрізі кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД. Списані на собівартість реалізації товари у вказаних облікових регістрах повинні кореспондувати у кількісному вираженні з даними податкових накладних на реалізацію імпортного товару;

- сальдові та обігові відомості по рахунку 285 "Торгівельна націнка" (щомісячні) із зазначенням розміру торгівельної націнки по кожному коду товарів згідно з УКТ ЗЕД та обсягів її відображення за дебетом та кредитом рахунку обліку торгівельної націнки.

Судом встановлено, що необхідність дослідження контролюючим органом вказаних документів обумовлена особливостями ведення підприємством позивача обліку запасів за методом ФІФО, сутність якого полягає в тому, що оцінювання запасів базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображенні у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. При цьому, вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Оскільки метод обліку ФІФО для підприємств такого роду діяльності, яким займається позивач - роздрібна торгівля є досить складним, він обумовлює необхідність ведення значного обсягу додаткової документації, накопичення та фіксацію інформації щодо підсумків на кінець кожного звітного періоду інвентаризації товарів (їх запасів), з наступним розрахунком їх сумарної вартості, виходячи із вартості останніх запасів.

Вказані документи на момент закінчення перевірки позивачем надані не були, даний факт позивачем не заперечується, що вказує на незацікавленість позивача у повноті та всебічності проведення податкової перевірки, що спростовує доводи позивача у наданні всих документів для перевірки, у правильності ведення бухгалтерського обліку , у формуванні ціни імпортованих товарів.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами позива, що перевіряючі мали можливість ідентифікувати придбаний та реалізований ним товар та визначити його собівартість, митну та продажну вартість, та , що окремі недоліки в податковій накладній не повинні впливати на податковий кредит та податкові зобов'язання платника податків.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) код товару згідно з УКТ ЗЕД є одним із обов'язкових реквізитів, який зазначається в податковій накладній при постачанні підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.

Отже, при здійсненні операцій з імпортованими товарами при виписці податкової накладної в графі "код товару згідно з УКТ ЗЕД" має зазначатися код УКТЗЕД, вказаний у ВМД, якою було оформлено такі товари при ввезенні їх на митну територію України незалежно від того, чи є продавець їх безпосереднім імпортером.

Форма фіскального касового чеку, затверджена наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614, із змінами та доповненнями до нього.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88), усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатися українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватись інша мова у порядку, визначеному Законом України "Про засади державної мовної політики".

Пунктом 2.1. Положення № 88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно 3.1. вказаного Положення № 88, облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

До перевірки позивачем було надано регістр - "Оборотна відомість по складам - всі склади", в якому були відсутні щомісячні підсумкові показники (узагальнення інформації) залишків на початок та кінець періоду, приход та списання імпортованих товарів, відсутні коди імпортованих товарів згідно з УКТ ЗЕД. Крім того, у вказаному регістрі показники найменування імпортованого товару, зазначені на іноземній мові, та його номенклатури у літерно-числовому вираженні не відповідали відповідному коду імпортованих товарів згідно з УКТ ЗЕД та його назві на українській мові, зазначених у вантажно-митних деклараціях при розмитненні вказаного товару та відповідали показникам у фіскальних чеках на реалізовані товари за формою ФКЧ-1 і не відповідали показникам податкових накладних на реалізацію імпортованого товару.

Позивач зазначає, що товари, які ввозились на територію України, обліковувались за кодами УКТ ЗЕД під різними номенклатурами, що виражені у літерно-числовому значенні.

Однак,зазначене суперечить вимогам ч. 1. ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

З наведеного випливає, що відомості, які ідентифікують товар, до яких віднесено зокрема, і код УКТ ЗЕД, повинні відображатись однаково в первинних документах, що підтверджують здійснення господарської операції, від моменту придбання товару до його кінцевої реалізації споживачам, що дозволяло б вільно ідентифікувати реалізований на території України товар не тільки підприємству, а й контролюючому органу.

Відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, на рахунку 28 "Товари" ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 "Товари" застосовується для обліку будь-яких виробів матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.

Рахунок 28 "Товари" має такі субрахунки: 281 "Товари на складі"; 282 "Товари в торгівлі"; 283 "Товари на комісії"; 284 "Тара під товарами"; 285 "Торгова націнка"; 286 "Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу".

На субрахунках 281-284 за дебетом відображається збільшення товарів та їх вартості, за кредитом - зменшення.

На субрахунку 281 "Товари на складі" ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.

На субрахунку 282 "Товари в торгівлі" ведеться облік руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (в магазинах, ятках, кіосках, у буфетах підприємств громадського харчування тощо).

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про облік роздрібного товарообороту і товарних запасів, затвердженої Наказом Міністерства статистики України від 28.12.1996 № 389, роздрібний товарооборот визначається у цінах фактичної реалізації за моментом відпуску товарів покупцеві, незалежно від часу сплати грошей. Обсяг роздрібного товарообороту визначається за звітний період на основі первинних документів (товарно-грошового звіту і прикладених до нього документів), які підтверджують здачу виручки і витрати, що зроблені з виручки (квитанції установ банків, поштового відділення, видаткового касового ордеру і т. ін.), продаж товарів за безготівковим розрахунком, у кредит.

Згідно п.4.1. вищевказаної Інструкції, товарні запаси в роздрібній торгівлі обліковуються: - у роздрібній мережі, на складах і сховищах.

Позивачем не було надано під час перевірки відомостей аналітичного обліку запасів (товарно-грошові відомості) за рахунками 281 "Товари на складі", 282 "Товари в торгівлі", зведених в розрізі місць зберігання, складів, магазинів), у яких міститься інформація щодо найменування товарів на українській (або російській) мові та кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, яка повинна відповідати інформації щодо найменування товарів та кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, зазначеної у податковій накладній, фіскальних касових чеках та вантажно-митних деклараціях, що з урахуванням ведення обліку за методом ФІФО унеможливило відслідковування долі імпортованих товарів та співставлення придбання позивачем і реалізації кінцевим покупцям таких товарів.

Перевіряючим під час перевірки надавався товарний баланс, який був розроблений підприємством позивача для внутрішнього використання та адаптований для зручного користування підприємством, проте , відомості даного балансу є неповними, не містять інформації стосовно періоду придбання товарів підприємством та періоду реалізації такого товару, що є суттєвим при застосуванні методу ФІФО.

Судом встановлено, що підприємством здійснювалася реалізація імпортованого товару зі знижками, на підставі розпорядження директора ТОВ "КАРІ УКРАЇНА", згідно з яким у магазинах компанії проводяться знижки (розпродаж) як на всі, так і на певні групи товарів, розміри знижок при цьому складають від 20 до 50 відсотків. Також, в магазинах ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" проводяться акції "При купівлі взуття - ботильйони в подарунок", "Третя пара-в подарунок" і т.д.

Доводи позивача, що контролюючим органом при проведенні перевірки не було детально проаналізовано проведені операції з продажу товарів, в тому числі щодо обставин, які впливають на формування реалізаційної ціни на товар суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки вони спростовуються, наступним .

Відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, на субрахунку 285 "Торгова націнка" підприємства роздрібної торгівлі при веденні обліку товарів за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупною та продажною (роздрібною) вартістю товарів. За кредитом субрахунку 285 відображається збільшення суми торгових націнок, за дебетом - зменшення (списання). Списання за розрахунками суми торгової націнки на реалізовані товари відображається за дебетом субрахунку 285 і кредитом субрахунку 282 або способом сторно зворотною кореспонденцією цих рахунків. У звітність включається згорнуте за всіма субрахунками сальдо рахунку 28.

Підчас проведення перевірки податковому органу не надавалися сальдові та обігові відомості по рахунку 285 "Торгівельна націнка" (щомісячні), із зазначенням розміру торгівельної націнки по кожному коду товарів згідно з УКТ ЗЕД та обсягів її відображення за дебетом та кредитом рахунку обліку торгівельної націнки.

Позивач, обґрунтовуючи відсутність реалізації імпортованого товару нижче митної вартості зазначав, що на його думку, у 2012 році база оподаткування операцій з поставки товарів визначалась виходячи з їх договірної (контрактної вартості), але не нижче за звичайні ціни (враховуючи діючий на той момент п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), а не митної вартості, як вважає відповідач.

Вказаною нормою визначено поняття звичайної ціни, так, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З вказаним твердженням суд погодитись не може, оскільки статтею 190 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України, послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України. Так, згідно пункту 190.1. вказаної статті Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення спірних правовідносин) базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менше митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом.

Згідно ч. 1 ст. 60 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (в редакції на момент імпорту).

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 188 ПК України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Суд відзначає, що дійсно поняття "митна вартість" та "договірна ціна" (контрактна вартість) можуть співпадати у кількісному виразі, проте в матеріалах справи наявні рішення Київської регіональної митниці; М/п "Столичний" про коригування митної вартості товарів від 30.07.2013 № 100270000/2013/700170/2 та № 100270000/2013/700175/2, що вказує на нетотожність понять "договірна ціна" та "митна вартість".

Відтак, визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації імпортованого товару позивача на території України кінцевим споживачам врегульовано саме ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України, а не положеннями пп. 1.20.1. п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так як останній нормативно-правовий акт врегульовував відносини щодо справляння податку на прибуток, тому застосування його положень в даному випадку є недоцільним, оскільки даний спір виник саме у зв'язку із справлянням податку на додану вартість.

Згідно п. 39.13. ст. 39 ПК України, для товарів (супутніх послуг), раніше ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту, звичайною ціною продажу (поставки) на митній території України вважається ринкова ціна, але не нижче митної вартості товарів (супутніх послуг), з якої були сплачені податки та збори під час їх митного оформлення.

Абзацом 3 п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Судом встановлено, що до перевірки, незважаючи на запити перевіряючих контролюючого органу (для з'ясування означеного питання), як вже раніше зазначалося, не були надані відомості аналітичного обліку запасів за рахунками 281"Товари на складі", 282 "Товари в торгівлі", сальдові та обігові відомості по рахунку 285 "Торгівельна націнка", що унеможливило з'ясування наступного: в який період імпортовані товари реалізовані кінцевим споживачам зі знижками та підпадали під дії акцій і розпродажів у магазинах позивача (що з урахуванням застосування методу ФІФО має суттєвий вплив для надання об'єктивної оцінки діяльності позивача за перевіряємий період).

Відповідно до п. 6.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, копія податкової накладної залишається у продавця товарів/послуг як податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податку.

Пунктом 8.4 вказаного Порядку визначено, що податкова накладна виписується за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була виписана на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, які містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (із визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Таким чином, відповідно до наведеного положення, по операціям із роздрібної реалізації товарів за готівку кінцевому споживачу за підсумками дня на підставі касових чеків на роздрібну реалізацію товару виписується податкова накладна, сума ПДВ по якій повинна відповідати фактичній сумі виторгу, відображеної в Z-звіті

Ддля встановлення загального обсягу реалізації товарів за цінами нижче їх митної вартості, під час перевірки необхідно було здійснити перевірку податкових накладних на роздрібну реалізацію товарів по магазинах за весь період перевірки, проте під час перевірки позивачем такі накладні надані не в повному обсязі та надавалися поступово протягом всього періоду проведення перевірки вроздріб (тобто за різні відрізки часу перевіряємого періоду), що практично унеможливило перевірку та співставлення послідовності реалізації імпортованого товару.

Факт надання податкових накладних на роздрібну реалізацію товару не в повному обсязі підтверджується також і показаннями свідка ОСОБА_1, допитаного в судовому засіданні за клопотанням відповідача, який входив до складу перевіряючих, що проводили перевірку ТОВ "КАРІ УКРАЇНА", за результатами якої було складено акт від 15.01.2014 №59/2202/37989494.

Позивач вказаний факт не заперечував, пояснюючи це тим, що у зв'язку із великим документообігом на підприємстві, останній фактично не встиг їх виготовити і здійснював виготовлення (друк) документів під час проведення перевірки.

Це ще раз спростовує доводи позивача, у правильності ведення бухгалтерського обліку, та в наданні всих необхідних документів, для проведення повної та всебічної податкової перевірки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як визначено п. 6 ст. 9 вищевказаного Закону, у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Як встановлено п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, з огляду на вказані вище норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції,дійшов висновку, що у позивача на момент перевірки була відсутня частина податкових накладних на роздрібну реалізацію товару.

Крім того, як зазначено в акті перевірки від 15.01.2013 № 59/2202/37989494, номери податкових накладних на роздрібну реалізацію товару, наданих до перевірки, не відповідають номерам накладних, зазначених в реєстрах виданих податкових накладних, що є порушенням наказу Міністерства фінансів України 17.12.2012 №1340, яким затверджено Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, та суперечить меті ведення бухгалтерського обліку.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" здійснювало реалізацію товарів за ціною нижче митної вартості, зокрема тих, що підпадали під дію акцій та надавались покупцям зі знижками.

Пунктом 17 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, передбачено, що у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін і перевищує суму постачання товарів/послуг, визначену виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, тобто звичайна ціна перевищує фактичну, продавець виписує дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, другу - на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни над фактичною. У податковій накладній, яка виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього Порядку (01 - Виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною). Така податкова накладна покупцю не надається; усі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.

Такий порядок виписки податкових накладних застосовується і в разі, якщо база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін: при безоплатно поставлених товарів/послуг (12 - Виписана на вартість безоплатно поставлених товарів/послуг, обчислену виходячи з рівня звичайних цін).

В судовому засіданні головний бухгалтер ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" пояснила, що підприємством взагалі не здійснювалась реалізація імпортованого товару нижче його митної вартості, з огляду на що другий примірник податкової накладної не складався.

Позивач посилався на те, що дійсно підприємство мало факти реалізації імпортованого товару під час роздрібного продажу нижче його митної вартості кінцевим споживачам за період: з 01.01.2012 по 31.08.2013, в результаті чого сума заниження позивачем податкових зобов'язань складає 796037,00 грн.. Згідно аналітичних даних бухгалтерського обліку операцій позивача з роздрібного продажу товарів кінцевим споживачам зі знижками (акції) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, позивачем в результаті проведення акцій (знижок) було реалізовано товар нижче митної вартості на загальну суму 516694,00 грн. (з якої ПДВ - 103338,00 грн.), тому загальна сума заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ в результаті проведення акцій/знижок за період 01.01.2012 по 31.08.2013 складає лише 692699,00 грн..

Вказані суми у розмірах 796037,00 грн. та 692699,00 грн. фігурують вперше у висновку експертного економічного дослідження від 07.05.2014 №2925/2926-13, проведеного судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Семеновою Н.Ю., на підставі заяви директора ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" від 27.11.2013 № 03-27/11-13, який міститься в матеріалах справи.

У документах бухгалтерського обліку позивача факти реалізації товарів нижче митної вартості ніяким чином не відображені, що свідчить про порушення правил ведення такого обліку підприємством та вказує на те, що бухгалтерський облік на підприємстві не відображає реальних даних результатів діяльності, руху активів та грошових коштів підприємства, що унеможливлює оперативне виявлення фактів порушення податкового та фінансового законодавства та прямо суперечить меті і основним принципам ведення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання, визначених положеннями ст. ст. 3, 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який не взяв до уваги висновок експертного економічного дослідження від 07.05.2014 № 2925/2926-13, оскільки висновок зроблено до початку розгляду справи, експрет не попереджувавався про кримінальну відповідальність до того ж, як підтвердив експерт не всі документи були надані.

Під час розгляду справи судом встановлено, що дані стосовно касових чеків позивача, які наведені в алгоритмі податкового органу, взяті із аналітичних відомостей підприємства позивача, із чого вбачається, що такі аналітичні відомості ТОВ "КАРІ УКРАЇНА", на яких, зокрема і ґрунтується експертне економічне дослідження, містять недостовірні дані, які суттєво відрізняються від даних первинних документів.

Позивач посилався на те, що неспівпадання номерів чеків в аналітичних даних позивача пояснюється тим, що програмою в аналітичних даних було зазначено номер транзакції (а не номер чеку). У кожному магазині позивача розміщено по дві каси, в РРО номери чеків можуть співпадати, тоді як номери транзакції не повторюються, номери транзакцій зазначено в фіскальних касових чеках.

Суд критично ставиться до таких пояснень позивача щодо неспівпадання номерів та сум в чеках, так як в аналітичних даних бухгалтерського обліку операцій позивача з роздрібного продажу товарів кінцевим споживачам зі знижками у стовпчику №3 "номер чеку" зазначено саме номер чеку, а не номер транзакції, як стверджує позивач, і ці дані є даними самого підприємства.

В акті перевірки від 15.01.2014 № 59/2202/37989494 (стор. акту 19) контролюючим органом зазначено, що в ході перевірки встановлено невідповідність даних щодо придбаних (імпортованих) та реалізованих на території України товарів в розрізі періодів та кількості.

Відповідно з аналітичною таблицею "Дані щодо співставлення звітів про реалізацію та вантажно-митних декларацій ТОВ "КАРІ Україна" за січень 2013 року, в якій порівняні дані звіту про реалізацію за січень 2013 року, складеного ТОВ "КАРІ УКРАЇНА", та дані ВМД, вбачається, що підприємством по деяким позиціям реалізовано більше одиниць товару ніж імпортовано на територію України, згідно наданих самим же підприємством до перевірки вантажно-митних декларацій.

З 01.07.2012 по 31.07.2012 у підприємства були наявні факти продажу товарів нижче митної вартості (при цьому порівняно загальну кількість реалізованого підприємством товару, та його ціну з загальною кількістю імпортованого товару і митну вартість такого товару у відповідний період).

Доводи позивача, що відповідачем не було надано обґрунтованого розрахунку суми, на яку, як вважає відповідач, ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" було здійснено роздрібну реалізацію імпортованого товару нижче від його митної вартості суд апеляційної інс танції не бере до уваги , оскільки.

Сума у розмірі 22355598,00 грн. була задекларована позивачем та віднесена до складу податкового кредиту у рядку 24 декларації з ПДВ за серпень 2013 року, таким чином обґрунтованість її формування повинна бути підтверджена первинними документами платника податків, так як обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається саме на платника податків.

Така позиція суду стосується також і суми по взаємовідносинам із внутрішніми контрагентами у розмірі 9184782,00 грн.

Вказана позиція суду узгоджується із позицією суду касаційної інстанції, що викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.11.2013 по справі № К/800/11613/13).

Що стосується суми від'ємного значення, сформованого ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" по взаємовідносинам із вітчизняними постачальниками у розмірі 9184782,00 грн., то судом встановлено, що ця сума складається з:

- 1457056,00 грн. (дані р. 10.1 декларації з ПДВ за податковий період 2012 року (серпень) - акт від 20.06.2013 №1142) (ухвала ВАСУ у справі № 804/10127/13-а від 26.05.2014);

- 6743,00 грн. - дані р. 10.1 декларації з ПДВ за податкові періоди 2012 року (серпень) - нереальність здійснення господарських операцій з підприємствами - постачальниками товарів (робіт, послуг): ПП "Перша Технічна Компанія" - сума ПДВ у складі податкового кредиту 2112,00 грн.; ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ" - сума ПДВ у складі податкового кредиту 4631,00 грн. (встановлені порушення зазначені на стр. 35 - 41 акту перевірки від 31.10.2013 № 794/2201/37989494);

- 7720983,00 грн. - дані р. 10.1 декларацій з ПДВ за період: із січня 2013 року по серпень 2013 року - придбання товарів, робіт та послуг у внутрішніх постачальників.

Суд відзначає, що із зазначеної суми правомірність формування ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" податкового кредиту у перевіряємому періоді у розмірі 1457056,00 грн. підтверджена постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 у справі №804/10127/13-а, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2014 року №К/800/17189/14.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді у розмірі 1457056,00 грн і тому апеляційна скарга відповідача задоволенню не підляга .

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо нереальності господарських операцій позивача із контрагентами: Приватним підприємством "Перша Технічна Компанія" (далі - ПП "Перша Технічна Компанія" (сума ПДВ у складі податкового кредиту складає 2112,00 грн.) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно - Торг" (далі - ТОВ "Техно - Торг") (сума ПДВ у складі податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом становить 4631,00грн.).

Судом встановлено, що у ТОВ "Техно - Торг" на підставі договору від 10.08.2012 № 021390, позивач придбав технічне обладнання на суму 27786,58 грн. (в т.ч. ПДВ - 4631,10 грн.); взаємовідносини із вказаним контрагентом підтверджені первинними документами: видатковою накладною № 21390 від 13.08.2012 та податковою накладною від 10.08.2012 № 1418, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також, позивач на підставі договору від 09.08.2012 придбавав у ПП "Перша Технічна Компанія" обладнання для інтернет - підключення на суму 12672,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2112,00 грн.), на підтвердження чого складено рахунок на оплату по замовленню від 24.09.2012 № 125, податкову накладну від 14.08.2012 № 15 та видаткову накладну від 21.08.2012 № 52, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Що стосується спеціальної правосуб'єктності ТОВ "Техно-Торг" (код ЄДРПОУ 35791183) та ПП "Перша Технічна Компанія (код ЄДРПОУ 35757205), то згідно даних офіційного сайту Міндоходів України станом на 22.08.2014, вказані юридичні особи перебувають на обліку як платники податків, крім того судом встановлено, що на момент постачання позивачу товарів вказані особи були платниками податку на додану вартість та мали відповідні свідоцтва.

Таким чином, господарські операції позивача із контрагентами - ТОВ "Техно-Торг" та ПП "Перша Технічна Компанія" підтверджуються первинними документами, судом досліджено ці документи та встановлено їх відповідність вимогам вищенаведених положень чинного законодавства, що повністю спростовує доводи апеляційної скарги відповідача.

На підтвердження правомірності формування та обґрунтованості декларування ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" податкового кредиту у розмірі 7720983,00 грн., позивачем до суду були надані документи по взаємовідносинам із внутрішніми контрагентами-постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю "АБСОЛЮТ ОРДО" (далі - ТОВ "АБСОЛЮТ ОРДО"), Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНКОР НІКСДОРФ" (далі - ТОВ "ВІНКОР НІКСДОРФ"), Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕНПАУЕР УКРАЇНА" ( далі - ТОВ "МЕНПАУЕР УКРАЇНА").

В означеному акті перевірки від 15.01.2014 № 59/2202/37989494 зазначено, що у перевіряємий період ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" мало взаємовідносини із внутрішніми постачальниками, серед яких, зокрема: ТОВ "АБСОЛЮТ ОРДО", ТОВ "ВІНКОР НІКСДОРФ" , ТОВ "МЕНПАУЕР УКРАЇНА" , ТОВ "ГАРАНТРЕМБУД".

Так, перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту підприємства (р.10.1 декларації) за січень - серпень 2013 року включено податкові накладні, отримані від підприємств-постачальників робіт (послуг), які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами (стор. 18 акту від 15.01.2014 № 59/2202/37989494).

Згідно висновків акту від 15.01.2014 № 59/2202/37989494, надані до перевірки акти виконаних робіт по отриманих послугах від: ТОВ "АБСОЛЮТ ОРДО" (код 37305743), супроводження вантажів, обсяг придбання робіт (відповідно до результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ІС "Аналітична система") складає 2242799,00 грн., у т.ч. ПДВ - 373780,00 грн.; ТОВ "ВІНКОР НІКСДОРФ" (код 36353398), технічне обслуговування магазинів (РРО, техніка, відео…), обсяг придбання 1958735,00 грн., у т.ч. ПДВ - 326456,00 грн.; ТОВ "МЕНПАУЕР УКРАЇНА" (код 36259047), підбір персоналу, обсяг придбання 680270,00 грн., у т.ч. ПДВ 113378,00 грн.; ТОВ "ГАРАНТРЕМБУД" (код 32916930), ремонтні роботи, обсяг придбання 596195,00 грн., у т.ч. ПДВ 99366,00 грн.; та інш. не містять даних щодо обсягу послуг, вартості за од., витрачених чол./год., нших складових. Акти приймання-передачі робіт (послуг) містять лише загальні суми вартості послуг за період із зазначенням суми податку на додану вартість.

В матеріалах справи наявний контракт від 25.03.2013 №.UKRBO2/9990187 від 25.03.2013 (із додатками від 25.03.2013, від 25.03.2013 та доповненнями від 27.05.2013 № А-6/ UKRBO2/9990187, від 27.05.2013 № А-7/ UKRBO2/9990187 до нього), укладений між ТОВ "МЕНПАУЕР УКРАЇНА" та ТОВ "КАРІ УКРАЇНІ" (клієнт за контрактом), за умовами якого ТОВ "МЕНПАУЕР УКРАЇНА" надавало позивачу послуги по пошуку, підбору та працевлаштування персоналу.

Оплата за надані послуги з підбору персоналу проводилася на підставі виставлених ТОВ "МЕНПАУЕР УКРАЇНА" рахунків на оплату. ТОВ "МЕНПАУЕР УКРАЇНА" складалися та надавалися позивачеві податкові накладні. Також в матеріалах справи наявні складені між ТОВ "МЕНПАУЕР УКРАЇНА" та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" акти надання послуг.

В матеріалах справи містяться податкові накладні: від 14.05.2013 № 3 на суму 46301,29 грн. (в т.ч. ПДВ - 7716,88 грн.); від 07.06.2013 № 7 на суму 205684, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 34280,80 грн.); від 10.06.2013 № 9 на суму 11664,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1944,00 грн.); від 10.06.2013 № 10 на суму 12744,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 2124,00 грн.); від 18.06.2013 № 20 на суму 9180,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1530,00 грн.); від 05.07.2013 № 3 на суму 245455,80 грн. ( в т.ч. ПДВ - 40909,30 грн.); від 07.08.2013 № 1 на суму 93512, 38 грн. (в т.ч. ПДВ - 15585,40 грн.).

Так, згідно із вказаними податковими накладними, ТОВ "МЕНПАУЕР УКРАЇНА" було надано позивачу послуги по забезпеченню персоналом на загальну суму 662941,09 грн., (в т. ч. ПДВ - 110490,38 грн.).

Між ТОВ "АБСОЛЮТ ОРДО" (як повіреним) та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (довірителем) укладено договір поруки від 03.12.2012 № 010312-12 від 03.12.2012, за умовами якого довіритель доручає повіреному здійснювати операції, пов'язані із пред'явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них для митного оформлення та інших функцій ( далі - послуги) у сфері митної справи.

Згідно рахунків-фактур, податкових накладних та актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що ТОВ "АБСОЛЮТ ОРДО" на підставі означеного договору надавало позивачеві послуги сторонніх організацій.

Відповідно до висновків акту перевірки від 15.01.2014 № 59/2202/37989494, загальна вартість наданих послуг за договором поруки, укладеним між ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" та ТОВ "АБСОЛЮТ ОРДО" становить 2242799,00 грн. ( у т.ч. ПДВ - 373780,00 грн.).

Судом також встановлено, що між ТОВ "Вінкор Ніксдорф" (як постачальником товарів та виконавцем робіт/послуг) та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (замовником/покупцем) було укладено ряд договорів, а саме:

21.05.2012 між ТОВ "Вінкор Ніксдорф" (як постачальником за договором) та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (покупцем за договором ) укладено договір № 13/КР/2012, за умовам якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити на умовах DDP, місце поставки вказується в додатку № 1 до договору, Україна (згідно Інкотермс - 2000), обладнання та комплектуючі, в асортименті та в кількості, вказаній в Специфікації (додаток № 1 до Договору);

14.05.2012 між ТОВ "Вінкор Ніксдорф" (як виконавцем за договором) та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (замовником за договором) укладено договір №12/КР/2012 технічного обслуговування та ремонту обладнання із додатками до нього;

15.05.2012 між ТОВ "Вінкор Ніксдорф" (як постачальником за договором) та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (покупцем за договором ) укладено договір №11/КР/2012, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити на умовах DDP, місце поставки вказується в додатку № 1 до договору, Україна ( згідно Інкотермс - 2000), обладнання та комплектуючі, в асортименті та в кількості, вказаній в Специфікації (додаток № 1 до Договору);

25.04.2012 між ТОВ "Вінкор Ніксдорф" (постачальником за договором) та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (покупцем за договором) укладено договір № 08/КР/2012, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити на умовах DDP, місце поставки вказується в додатку № 1 до договору, Україна ( згідно Інкотермс - 2000), обладнання та комплектуючі, в асортименті та в кількості, вказаній в Специфікації (додаток № 1 до Договору);

26.07.2012 між ТОВ "Вінкор Ніксдорф" (постачальником за договором) та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (покупцем за договором) укладено договір № 28/КР/2012, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити на умовах DDP, місце поставки вказується в додатку № 1 до договору, Україна (згідно Інкотермс - 2000), обладнання та комплектуючі, в асортименті та в кількості, вказаній в Специфікації (додаток № 1 до Договору);

24.07.2012 між ТОВ "Вінкор Ніксдорф" ( підрядником за договором) та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (замовником за договором) укладено договір № 27/КР/2012, за умовами якого підрядник зобов'язався виконувати роботи з монтажу обладнання та інсталяції комп'ютерних програм, а замовник зобов'язався приймати та оплачувати такі роботи.

19.07.2012 між ТОВ "Вінкор Ніксдорф" (постачальником за договором) та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (покупцем за договором) укладено договір № 26/КР/2012, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити на умовах DDP, місце поставки вказується в додатку № 1 до договору, Україна (згідно Інкотермс - 2000), обладнання та комплектуючі, в асортименті та в кількості, вказаній в Специфікації (додаток № 1 до Договору);

17.07.2012 між ТОВ "Вінкор Ніксдорф" (ліцензіаром за договором) та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (ліцензіатом за договором) укладено ліцензійний договір № 25/КР/2012, за умовами якого ліцензіар за винагороду надає ліцензіату право власності програми для ЕОМ, перерахованих у специфікаціях згідно форми додатку № 2 і передає ліцензіату програмний продукт по електронних каналах зв'язку (далі - дистрибутив), склад програмного продукту і його вартість, викладені в додатку № 1 до договору.

14.05.2012 між ТОВ "Вінкор Ніксдорф" (як виконавцем за договором) та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (замовником за договором) укладено договір №12/КР/2012 технічного обслуговування та ремонту обладнання із додатками до нього;

22.05.2012 між ТОВ "Вінкор Ніксдорф" (підрядником за договором) та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (замовником за договором) укладено договір № 14/КР/2012, за умовами якого підрядник зобов'язався виконувати роботи з монтажу обладнання та інсталяції комп'ютерних програм, а замовник зобов'язався приймати та оплачувати такі роботи.

06.06.2012 між ТОВ "Вінкор Ніксдорф" (ліцензіаром за договором) та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (ліцензіатом за договором) укладено ліцензійний договір № 2012/10, за умовами якого ліцензіар за винагороду надає ліцензіату право власності програми для ЕОМ, перерахованих у специфікаціях згідно форми додатку № 2 і передає ліцензіату програмний продукт по електронних каналах зв'язку ( далі - дистрибутив), склад програмного продукту і його вартість, викладені в додатку № 1 до договору.

02.07.2012 між ТОВ "Вінкор Ніксдорф" (постачальником за договором) та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (покупцем за договором) укладено договір № 14/КР/2012, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити на умовах DDP, місце поставки вказується в додатку № 1 до договору, Україна (згідно Інкотермс - 2000), обладнання та комплектуючі, в асортименті та в кількості, вказаній в Специфікації (додаток № 1 до Договору);

17.01.2013 між ТОВ "Вінкор Ніксдорф" (постачальником за договором) та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (покупцем за договором) укладено договір № 02/КР/2012, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити на умовах DDP (згідно Інкотермс - 2000), обладнання та комплектуючі, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити, дане обладнання. Місце поставки, асортимент та кількість обладнання вказуються в специфікаціях до договору ( додатки до договору).

26.02.2013 між ТОВ "Вінкор Ніксдорф" (підрядником за договором) та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (замовником за договором) укладено договір № 04/КР/2012, за умовами якого підрядник зобов'язався виконувати роботи з монтажу обладнання та інсталяції комп'ютерних програм, а замовник зобов'язався приймати та оплачувати такі роботи.

04.09.2013 між ТОВ "Вінкор Ніксдорф" (постачальником за договором) та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" (покупцем за договором) укладено договір № 2013/101/R, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити на умовах DDP (згідно Інкотермс - 2000) обладнання та комплектуючі, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити дане обладнання, Місце поставки,асортимент та кількість обладнання вказуються в специфікаціях до договору.

До вищевказаних договорів, укладених між ТОВ "Вінкор Ніксдорф" та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА", складені: рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні. Між сторонами складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти виконаних робіт, акти звіряння.

На підтвердження законності включення до складу податкового кредиту відповідних сум по взаємовідносинам із вищевказаними контрагентами, позивач під час перевірки надав відповідачу зазначені вище договори та складені до них первинні документи: рахунки-фактури, податкові, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти виконаних робіт, акти звіряння, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зазначені первинні документи досліджені та оцінені судом першої та апеляційної інстанції, проте ці документи не можуть бути прийнятими як належні докази підтвердження реальності настання наслідків фінансово-господарської діяльності позивача із вищевказаними контрагентами та формування податкового кредиту, з огляду на наступне.

Так, згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 цього Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Таким чином, з наведених положень законодавства випливає, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання робіт/послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні та повні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт/послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість , що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником. Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок із фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції із контрагентом - ТОВ "МЕНПАУЕР УКРАЇНА" за контрактом від 25.03.2013 № UKRBO2/9990187 (із додатками від 25.03.2013, від 25.03.2013 та доповненнями від 27.05.2013 №А-6/UKRBO2/9990187, від 27.05.2013 № А-7/ UKRBO2/9990187 до нього), позивачем надані: рахунки на оплату, акти надання послуг, податкові накладні.

У всіх перелічених первинних документах щодо найменування робіт, послуг зазначено, що ТОВ "МЕНПАУЕР УКРАЇНА" надавало позивачу послуги по забезпеченню персоналом, проте вказаними документами не розкривається зміст проведених операцій, на підставі вказаних документів неможливо визначити в якому обсязі надавалися такі послуги, яким чином і фахівцями якого профілю вони були фактично надані, який персонал було підібрано на підставі вказаного контракту та яка необхідність в такому персоналі була у позивача. Отже, на підставі наданих первинних документів означені обставини встановити неможливо, що прямо суперечить меті складання первинних документів під час вчинення господарської операції.

Щодо підтвердження взаємовідносин ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" із ТОВ "АБСОЛЮТ ОРДО" за договором поруки від 03.12.2012 № 010312-12, позивачем були надані: рахунки-фактури, податкові накладні та акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

В зазначених первинних документах вказано, що ТОВ "АБСОЛЮТ ОРДО" надавало позивачеві послуги сторонніх організацій, проте відсутня деталізація таких послуг, їх зміст і обсяг, на підставі зазначених документів неможливо встановити чим обумовлена необхідність залучення сторонніх організацій до виконання укладеного між позивачем та ТОВ "АБСОЛЮТ ОРДО" договору, які саме сторонні організації залучалися, в якому обсязі та які саме фахівці таких організацій надавали послуги і для якої сторони: ТОВ "АБСОЛЮТ ОРДО" або безпосередньо для ТОВ "КАРІ УКРАЇНА".

Складання первинних документів таким чином взагалі невілює сутність первинного документа, позбавляючи його юридичної сили та доказу здійснення господарської операції, так як прямо порушує вимоги ч. 2 ст. 9 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.1 та п. 2.4. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Отже, наявними в матеріалах справи первинними документами, складеними на підставі договору поруки від 03.12.2012 № 010312-12, неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "АБСОЛЮТ ОРДО" та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА".

На підставі договорів, укладених позивачем з ТОВ "Вінкор Ніксдорф", складені та залучені до матеріалів справи: рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти виконаних робіт, акти звіряння.

Однак рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти виконаних робіт, більшість видаткових та податкових накладних не містять посилання на договір, на підставі якого такі послуги/роботи надавалися/виконувалися, або на підставі якого постачалося обладнання, зокрема податкові накладні: № 42 від 16.08.2013 (а.с. 163 т. 18); № 71 від 24.07.2013 (а.с. 166 т. 18); № 81 від 29.07.2013 (а.с. 172 т. 18); № 80 від 29.07.2013 (а.с. 176 т. 18); № 70 від 25.06.2013 (а.с. 199 т.18); № 7 від 13.05.2013 (а.с. 202 т.18); №20 від 16.05.2013 (а.с. 206 т.18); № 36 від 24.04.2013 (а.с. 221 т.18); № 39 від 18.03.2013 (а.с. 227 т.18). В той же час, податкові накладні, які містять посилання на номер та дату договору та в яких зазначено, що ТОВ "Вінкор Ніксдорф" здійснювало комплексне технічне обслуговування магазинів позивача, не містять жодної деталізації стосовно чого саме здійснювалося таке комплексне обслуговування, його змісту та обсягу.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 "Щодо підтвердження даних податкового обліку" документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження транспортування товарів від постачальника до покупця.

У видаткових накладних та актах здачі - прийняття робіт не зазначено ким (чи уповноваженою особою) було здійснено відвантаження товару, відсутнє посилання на номер довіреності, або на інший документ, на підтвердження повноважень особи, яка здійснила прийняття товару, наявні лише підписи сторін, або їх представників.

Рахунки-фактури від 21.05.2013 № 315400165 на суму 150399,36 грн. та від 21.05.2013 № 315400164 на суму 150399,36 грн. (а.с. 187, 203, т. 18), які залучені до матеріалів справи у якості доказів, взагалі не містять підпису та печатки підприємства -постачальника.

З огляду на все вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що такими первинними документами неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вінкор Ніксдорф", оскільки на підставі наявних первинних документів неможливо встановити зміст та обсяг таких операцій, з огляду на що такі первинні документи не мають юридичної сили.

Таким чином, доводи позивача, щодо його вірно сформованого податкового кредиту на суму 7720983,00грн, є необґрунтованими,оскільки в наданих в якості доказів у справі на підтвердження виконання умов вищевказаних договорів, та реальності здійснення господарських операцій первинних документав (рахунків - фактур, податкових накладних, актів виконаних робіт), містяться лише найменування послуг, однак в них не вказаний обсяг наданих послуг/виконаних робіт і не розкривається їх зміст. Також, акти виконаних робіт, складені на підставі означених договорів, не містять доказів, на підтвердження надання послуг/виконання робіт саме у зазначеній кількості.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операції по правовідносинам із вищевказаними контрагентами, а сам факт укладення договору, складання між сторонами податкових та видаткових накладних не може свідчити про реальність здійснення господарської операції за вказаними договорами, з урахуванням вимог ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази свідчать про те, що господарські операції з надання послуг/виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення послуг/виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 30076582,00 грн. у податковій декларації з ПДВ за серпень 2013 року.

Відмовляючи частково у позові суд першої інстанції вірно звернув увагу на те ,що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованим зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 30076582,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 10.02.2014 № 0000372201 (форма "В4"), винесеного Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. В іншій частині (в сумі 1457056, 00 грн. та в сумі 6743,00 грн.) податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.02.2014 № 0000372201, прийнято необґрунтовано, без урахування всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Також, податковим органом було заявлено клопотання про заміну відповідача у справі з Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яке виходячи з положень ст.55 КАС України, підлягає задоволенню.

Таким чином, апеляційні скарги позивача та відповідача задоволенню не педлягають.

Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА та Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко