Рішення

від 13.06.2017 по справі 904/4602/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.06.2017 Справа № 904/4602/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСОПТОРГ", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЗИТИВ 21", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.А.Т. Груп", м.Васильків, Київська область

про стягнення основної заборгованості, пені, штрафу, трьох відсотків річних та інфляційних втрат (договір поставки №7873-14 від 16.05.2014)

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 14.03.2017;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг", м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив 21", м.Дніпро (далі по тексту - відповідач-1) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Т.А.Т. Груп", м.Васильків, Київська область (далі по тексту - відповідач-2) в якій просить суд:

- солідарно стягнути з відповідача-2 та відповідача-1 на користь позивача 3000,00грн. основної заборгованості;

- стягнути з відповідача-2 на користь позивача 17893,40грн. основної заборгованості; 835,49грн. пені; 2089,34грн. штрафу; 91,13грн. трьох відсотків річних; 355,19грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача-2.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

16.05.2016 між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поставки №7873-14, за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок поставити паперову продукцію в асортименті, а відповідач-2 прийняти та оплатити товар.

В період з 16.05.2014 по 27.03.2017 позивач поставив відповідачу-2 товар, за цінами зазначеними сторонами у видаткових накладних на загальну суму 584820,90грн. Поставка товару підтверджується видатковими накладними.

Відповідач на суму 563927,50грн. розрахувався з позивачем за отриманий товар. Товар, поставлений за видатковими накладними №7873-14/18184р від 29.06.2016 на суму 6804,00грн. та №7873-14/2785р від 06.02.2017 на суму 30893,40грн. оплачено несвоєчасно та не у повному обсязі.

Отже, станом на 28.03.2017, заборгованість відповідача перед позивачем складає 20893,40грн.

Враховуючи порушення обов'язку в частині своєчасної оплати товару позивач нарахував відповідачу пеню, штраф, три відсотки річних та інфляційні втрати.

Зобов'язання за договором поставки забезпечені порукою, а саме договором поруки від 29.06.2016, який укладено між позивачем та відповідачем-1, на підставі якого і ґрунтуються вимоги до відповідача-1.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2017 справу №904/4602/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 12.04.2017 за вих.№04/12-01 ухвалою суду від 18.04.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 11.05.2017.

Суд розгляд справи відкладав з 11.05.2017 до 13.06.2017.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Господарським судом враховано положення пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 11.05.2017.

Відповідач-1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 23.05.2017 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 18.05.2017.

Відповідач-2 про час та місце розгляду справи, яке відбулося 13.06.2017 повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду. Про час та місце розгляду справи, яке відбулося 11.05.2017 відповідач-2 також повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 26.05.2017 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с.51-53).

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.06.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлення про час та місце його проведення, продовжено розгляд справи по суті. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Відповідачі не забезпечили явку своїх представників, вимоги суду не виконали.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На думку суду неявка у судове засідання представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 13.06.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" (далі по тексту - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Т.А.Т. Груп" (далі по тексту - відповідач-2, покупець) укладено договір поставки №7873-14 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплачувати: паперова продукція в асортименті, пойменована у подальшому "товар", за умовами, наведеними у договорі та узгодженими сторонами.

Відповідно до пункту 3.2 договору оплата товару виконується шляхом перерахування грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника у розмірі 100% суми, зазначеної в рахунках та/або накладних до договору в термін згідно виставлених рахунків. Оплата товару може бути здійснена повністю або частково векселем та/або поручителем.

Пунктом 4.2 договору визначено, що моментом постачання вважається передача товару на користь покупця згідно з пунктом 4.1 договору. Передача підтверджується підписом представника покупця.

Пунктом 7.1 договору визначено, що договір щодо загальних умов взаємовідносин сторін набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015. Якщо жодна із сторін за місяць не підтвердить про припинення договору у вищезазначений термін, дія договору пролонгується на наступний календарний рік на тих же умовах.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується:

- накладною №7873-14/18184р від 29.06.2016 на суму 6804,00грн., який оплачено 30.06.2016;

- накладною №7873-14/2785р від 06.02.2017 на суму 30893,40грн., який у сумі 10000,00грн. оплачено 21.02.2017.

Отже, станом на 28.03.2017 заборгованість відповідача-2 перед позивачем складає 20893,40грн.

Враховуючи порушення обов'язку в частині своєчасної оплати товару позивач нарахував відповідачу:

- пеню у розмірі 835,49грн. за загальний період прострочення з 30.06.2016 по 27.03.2017 (розрахунок здійснений за кожною накладною окремо);

- штраф у розмірі 2089,34грн.;

- три відсотки річних у розмірі 91,13грн. за загальний період прострочення з 30.06.2016 по 27.03.2017 (розрахунок здійснений за кожною накладною окремо);

- інфляційні втрати у розмірі 737,66грн. за період прострочення з липня 2016 року по квітень 2017 (розрахунок здійснений за накладною №7873-14/2785р від 06.02.2017).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо основної заборгованості.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поставки №7873-14 від 16.05.2014.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Факт отримання відповідачем-2 товару підтверджується матеріалами справи, а саме накладною №7873-14/2785р від 06.02.2017 на суму 20893,40грн., з урахування оплати 10000,00грн.

Вказані накладні підписані представниками позивача та відповідача-2 без будь-яких зауважень та заперечень, крім того скріплені печатками підприємств позивача та відповідача-1.

Вказані видаткові накладні є первинними документами бухгалтерської звітності, що фіксують господарську операцію, яка відбулась між сторонами.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем-1 договір поставки є оплатним, і обов'язку постачальника поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість отриманого товару.

Зобов'язання відповідача-2, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення статті 692 Цивільного кодексу України, строк оплати товару отриманого за вищевказаними накладними є таким, що настав.

Господарський суд вважає, що відповідач-2 визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Доказів оплати товару в сумі 20893,40грн. ні відповідач-1, ні відповідач-2 господарському суду не надали.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами ні відповідач-1, ні відповідач-2 не спростували.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем-1 не надано.

Отже, вимога про стягнення 20893,40грн. є обґрунтованою.

29.06.2016 між позивачем (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Позитив 21" (далі по тексту - відповідач-1, поручитель) укладено договір поруки (далі по тексту - договір поруки), відповідно до пункту 1.1 умов якого предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за часткове виконання боржником умов договору поставки №7873-14 від 16.05.2014, укладеного між позивачем та відповідачем-2.

Пунктом 2 договору поруки визначено, що поручитель ознайомлений з усіма умовами договору поставки №7873-14 від 16.05.2014.

Згідно з пунктом 3 договору поруки відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником умов договору поставки №7873-14 від 16.05.2014.

Розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сумою у розмірі 3000,00грн. (пункт 4 договору поруки).

У випадку невиконання (неналежного виконання) боржником умов договору поставки №7873-14 від 16.05.2014, кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги (пункт 5 договору поруки).

Пунктом 6 договору поруки визначено, що поручитель зобов'язаний сплатити зазначену у вимозі кредитора суму за вказаними реквізитами протягом семи днів з моменту її отримання.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання всіх зобов'язань, забезпечених порукою. Не допускається припинення поруки без припинення зобов'язань, які вона забезпечує (пункт 12 договору поруки).

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Сторонами у договорі поруки встановлено, що він діє до повного виконання всіх зобов'язань, забезпечених порукою. Не допускається припинення поруки без припинення зобов'язань, які вона забезпечує (пункт 12 договору поруки).

Проаналізувавши положення пункту 12 договору поруки господарський суд дійшов висновку, що договором поруки не визначено строк , після закінчення якого порука припиняється.

Згідно з частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Строк оплати за накладною №7873-14/2785р від 06.02.2017 на суму 30893,40грн. настав 06.02.2017.

До поручителя позивач звернувся з вимогою за вих.№17/28-03 від 28.03.2017, яку відповідач-1 отримав 28.03.2017.

Отже, порука є дійсною.

Таким чином, позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача-2 та відповідача-1 на користь позивача 3000,00грн. основної заборгованості є такими, що підлягають задоволенню.

Задоволенню підлягають і вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 на користь позивача 17893,40грн. основної заборгованості.

Щодо пені та штрафу.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору визначено, що за порушення терміну оплати товару покупець сплачує штрафні санкції, що нараховуються за весь період прострочення та можуть застосовуватися постачальником як разом так і окремо, а саме:

- штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми;

- штрафну неустойку у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків від суми , простроченої до сплати більше, ніж на 30 днів.

При здійсненні перерахунку пені господарський суд взяв до уваги положення пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу здійснений позивачем та визнав вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Щодо трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі N6-49цс12, від 24.10.2011 у справі N6-38цс11).

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних здійснений позивачем та визнав вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Враховуючи положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішив з відповідача-1 стягнути судовий збір у розмірі 661,76грн., а з відповідача-2 у розмірі 874,24грн.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Солідарно стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив 21" (49027, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 36294940) та товариства з обмеженою відповідальністю "Т.А.Т. Груп" (08600, Київська область, м.Васильків, вул.Шевченка, буд.44, офіс301; ідентифікаційний код 37627453) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" (49000, м.Дніпро, вул.Н.Перемоги, 30-А; ідентифікаційний код 31543614) 3000,00грн. (три тисячі грн. 00 коп.) основної заборгованості.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив 21" (49027, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 36294940) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" (49000, м.Дніпро, вул.Н.Перемоги, 30-А; ідентифікаційний код 31543614) 661,76грн. (шістсот шістдесят одна грн. 76 коп.) судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Т.А.Т. Груп" (08600, Київська область, м.Васильків, вул.Шевченка, буд.44, офіс301; ідентифікаційний код 37627453) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" (49000, м.Дніпро, вул.Н.Перемоги, 30-А; ідентифікаційний код 31543614) 17893,40грн. (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто три грн. 40 коп.) основної заборгованості; 835,49грн. (вісімсот тридцять п'ять грн. 49 коп.) пені; 2089,34грн. (дві тисячі вісімдесят дев'ять грн. 34 коп.) штрафу; 91,13грн. (дев'яносто одна грн. 13 коп.) трьох відсотків річних; 355,19грн. (триста п'ятдесят п'ять грн. 19 коп.) інфляційних втрат; 874,24грн. (вісімсот сімдесят чотири грн. 24 коп.) судового збору.

Видати накази.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

14.06.2017

Суддя ОСОБА_2