Рішення

від 08.06.2017 по справі 904/4817/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.06.2017 Справа № 904/4817/17

За позовом публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Ізоляція", м Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 10 628, 35 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 18-75 від 19.12.16 р., юрисконсульт юридичного відділу;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 6 622, 03 грн., що складають суму передоплати за договором поставки № 956 від 22.11.2016 р.; 4 006, 32 грн. - штрафу.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, його представник в судове засідання не з'явився.

Останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, з огляду на наступне.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (див. Постанову Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.06.17 р., відповідач знаходиться за адресою, зазначеною у позовній заяві, на яку і були надіслані ухвали суду як про порушення провадження у справі так і ухвала суду про відкладення.

Таким чином, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2016 року між публічним акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів", (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс Ізоляція" (Постачальник) укладено договір поставки № 956 згідно п.1.1 якого Постачальник (відповідач у даній справі) зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором поставити, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити продукцію (далі - товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У п.3.1. договору, сторонами визначено, що Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар на умовах та у спосіб, які зазначені у додатку (специфікації) до цього договору.

Згідно п.5.2. договору та Специфікації до нього, загальна його сума становить 6622,03 грн. з ПДВ.

Згідно підписаної між сторонами Специфікації (п.1.), Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника у розмірі 100% передоплати на підставі оригіналу або факсової копії рахунку та довідки згідно п.4.1.8.

У п.2, 3 Специфікації, сторони погодили, що поставка товару виконується Постачальником на умовах СРТ франко-склад Покупця Інкотермс 2010), 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна,11, або склад перевізника м. Запоріжжя у термін - 7 календарних днів з моменту передоплати .

Згідно з частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Виконуючи умови договору, позивач, платіжним дорученням № 295844 від 26.12.16р. оплатив виставлений відповідачем рахунок № 268 від 22.11.2016р. на суму 6622,03 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів виконання зобов'язання з поставки товару на суму 6622,03 грн, відповідач на момент розгляду спору не надав.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Доказів повернення грошових коштів, отриманих за товар, відповідач на момент розгляду спору також не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення в примусовому порядку суми попередньої оплати слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 2 статті 193, частиною 1. статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України та частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

У п.10.3. договору, сторони передбачили, що за порушення строків поставки товару, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення, а у разі продовження такого прострочення більше 10 - ти календарних днів, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі - 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

Таким чином, виходячи із аналізу вказаних вище положень законодавства, передбачена сторонами у вказаному вище пункті договору відповідальність у розмірі 0,5 % є фактично пенею за прострочку поставки товару.

У пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов'язань встановлюється законом, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначив Верховний Суд України у постановах від 22.11.2010 р. у справі N 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 р. у справі N 06/113-38, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, і пеня застосовується за порушення будь - яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Згідно п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, штрафу та пені, передбачених п. 10.3 договору.

Розрахунок пені, вказаний у позовній заяві, позивачем завищено в результаті невірно визначеного початку періоду прострочення.

Згідно наданого позивачем уточненого розрахунку, пеня за період прострочення з 03.01.17р. по 13.04.17р. складає 3311,01 грн. та підлягає до примусового стягнення.

Як встановлено при розгляді даної справи, прострочення щодо непоставки товару мало місце більше ніж 10 днів, у зв"язку з чим позивачем правомірно нараховано штраф в сумі 662,20 грн. грн., який підлягає до стягнення також.

Керуючись ст. ст. 526, 546-549, 610, 612, 693, 712 Цивільного кодексу України, статтею 193, 216, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Ізоляція" (49020, м Дніпро, вул.Звивиста,28, р/р 26008050265469 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 39879748) на користь публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул.Діагональна,11, р/р 2600931232101 у відділенні "Маяковське" у м. Запоріжжя ПАТ "ОСОБА_2 Дніпро", МФО 305749, код ЄДРПОУ 00186542)

6622 (шість тисяч шістсот двадцять дві гривні) 03 коп. основного боргу, 3311 (три тисячі триста одинадцять гривень) 01 коп. пені, 662 (шістсот шістдесят дві гривні) 20 коп. штрафу, 1595 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто п'ять гривень) 02 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_3