Рішення

від 09.06.2017 по справі 910/4825/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2017Справа №910/4825/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ФОРВАРДІНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Маркет"

про стягнення 32 437, 96 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Форостенко О.О. - представник з довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ФОРВАРДІНГ" (далі - позивач, ТОВ "ГЛОБАЛ ФОРВАРДІНГ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Маркет" (далі - відповідач, ТОВ "Ліс Маркет") про стягнення основної заборгованості в сумі 30 000, 00 грн., пені в розмірі 1 656, 99 грн., 3% річних в розмірі 178, 00 грн. та втрат від інфляції в сумі 602, 97 грн., відповідно до договору поворотної фінансової допомоги № 1/512 від 05.12.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.05.2017 року.

19 травня 2017 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Підченка Ю.О. на навчанні.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.05.2017 року призначив справу № 910/4825/17 до розгляду на 09.06.2017 року.

Під час судового засідання 09.06.2017 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду у даній справі надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позов мотивовано тим, що 05.12.2016 року між ТОВ "ГЛОБАЛ ФОРВАРДІНГ", далі Позикодавець, та ТОВ "Ліс Маркет", далі Позичальник, укладено договір поворотної фінансової допомоги № 1/512, далі Договір, відповідно до предмету якого (п.1.1 Договору) Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язується використати її за призначенням і повернути у визначений цим Договором строк.

Згідно п. 2.1 Договору сума фінансової допомоги становить 30 000,00 грн.

Позикодавець зобов'язується надати фінансову допомогу протягом 15-ти днів з моменту підписання цього договору, якщо інший строк не погоджений сторонами (п. 3.1. Договору). Фінансова допомога надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок Позичальника (п. 3.2. Договору).

Фінансова допомога надається на строк 15 днів. По закінченню вищевказаного строку, Позичальник зобов'язується повернути суму фінансової допомоги (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

Пунктом 9.2 Договору встановлено, що цей Договір укладений на строк до 31.12.2016 року, та до повного виконання Позичальником грошового зобов'язання щодо повернення позики.

Позивач стверджує, що 08.12.2016 року перерахував на користь відповідача позику у сумі 30 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3444 від 08.12.2016 року. Але, відповідач своє зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав, тому просить суд стягнути з відповідача поворотну фінансову допомогу в сумі 30 000, 00 грн.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача. В розумінні вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем доведено факт неповернення відповідачем позики. Відповідач не надав доказів своєчасного повернення позики та відсутність вини у таких діях (стаття 614 ЦК України).

Умовами Договору, встановлено, що відповідач зобов'язується повернути позику не пізніше 24.12.2016 року. Зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, і сума позики на час розгляду спору відповідачем не повернута, а тому позивач обґрунтовано наполягає на виконанні відповідачем основного зобов'язання. Таким чином, позовні вимоги щодо повернення позики у сумі 30 000,00 грн. слід задовольнити.

Згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам цієї статті.

Оскільки мало місце прострочення термінів виконання зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми та інфляційного збільшення суми боргу також обґрунтовані та підлягають задоволенню в розмірі визначеному позивачем.

Водночас, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного повернення грошових коштів, позивач також просив суд стягнути з відповідача 1 656, 99 грн. пені, нарахованої за період з 25.12.2016 року по 07.03.2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за прострочення строків повернення фінансової допомоги за цим договором Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, є арифметично вірним, відповідає положенням закону та договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 1 656, 99 грн. пені підлягає задоволенню.

Крім того, просить стягнути з відповідача, 3% річних в розмірі 178, 00 грн. та втрат від інфляції в розмірі 602, 97 грн.

За своєю правовою природою між позивачем та відповідачем було укладено договір позики. Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов передбачених законом для даного виду договору, зокрема: щодо його предмету, ціни та строку його дії, порядку повернення позики, встановлені забезпечувальні заходи щодо своєчасного повернення грошових коштів, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.ст. 180, 181 ГК України та ст.ст. 627, 638, 1046, 1047, 1050 ЦК України. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1 та 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

З системного аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги Підприємства підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Маркет" (01021, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 28/2, н/п 43, ідентифікаційний код 37808811) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ФОРВАРДІНГ" (67500, Одеська область, Комінтернівський район, селище міського типу Комінтернівське, проспект 40 річчя Визволення, будинок 2Б, ідентифікаційний код 38534302) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 656 (одну тисячу шістсот п'ятдесят шість) грн. 99 коп. пені, 602 (шістсот дві) грн. 97 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 178 (сто сімдесят вісім) грн. 00 коп., а також 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.06.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко