Рішення

від 07.06.2017 по справі 910/3189/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.06.2017Справа №910/3189/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссоло» До Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Центр» Про стягнення 169  700,00 грн. Суддя Ващенко Т.М. Представники сторін: Від позивача: не з'явився Від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссоло» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Центр» (далі – відповідач) про стягнення 169  700,00 грн. заборгованості. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору № тс-180 від 01.06.16. на перевезення вантажів він надав відповідачу послуги з перевезення вантажів, за які останній в порушення взятих на себе зобов'язань в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, що зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссоло»  з даним позовом до суду. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.17. порушено провадження у справі № 910/3189/17 та призначено її до розгляду на 06.04.17. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.17. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Транссоло» в задоволенні клопотання про участь позивача у судовому засіданні по розгляду справи № 910/3189/17 в режимі відеоконференції. За результатами судового засідання 06.04.17. розгляд справи було відкладено на 25.04.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.17. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Транссоло» в задоволенні клопотання про участь позивача у судовому засіданні по розгляду справи № 910/3189/17 в режимі відеоконференції. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.17. розгляд справи № 910/3189/17 було відкладено на 10.05.17. Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.17. було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів. Позивач в судове засідання 10.05.17. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідач в судове засідання 10.05.17. не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.17. зобов'язано позивача та відповідача надати письмові пояснення по суті спору та відкладено розгляд справи на 07.06.17. 06.06.17. від позивача через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по справі. Позивач в судове засідання 07.06.17. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідач в судове засідання 07.06.17. не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”). Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України. При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи. За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/3189/17. В судовому засіданні 07.06.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 01.06.16. між позивачем (далі – Перевізник) та відповідачем (далі – Замовник) було укладено Договір № тс-180 на перевезення вантажів (далі – Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Перевізник зобов'язується доставляти надані йому Замовником вантажі згідно із Заявками Замовника на перевезення вантажу (далі - Заявка), в пункт призначення у встановлений в Заявці термін передати його уповноваженому на отримання вантажу особі, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажів встановлену плату. Перевізник організовує і забезпечує перевезення-вантажів, згідно з умовами цього Договору, керуючись чинним законодавством у сфері перевезень (п. 1.2 Договору). Строк дії Договору сторонами погоджено п. 7.4, яким встановлено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє впродовж трьох років з дня підписання. Відповідно до п. 1.3 Договору на кожен рейс Сторонами оформляється і підписується Заявка (Додаток № 1), яка подається Замовником Перевізникові в письмовій, електронній формі, або за допомогою факсу. У Заявці вказується: маршрут перевезення; тип вантажу; вартість рейсу; марка, держ. номер автомобіля, прізвище водія; адреса завантаження і розвантаження; дата і час завантаження і розвантаження; контактні особи, що відповідають за завантаження і розвантаження. Заявка спрямовується Перевізникові факсом не пізніше, ніж за 2 години до вказаного в Заявці терміну надання автотранспорту. Перевізник зобов'язаний негайно повернути Замовникові погоджену Заявку факсом з підписом уповноваженої особи, завірену печаткою Перевізника. Згідно з п. 1.5 Договору вантаж вважається прийнятим до перевезення (зданим) з моменту підписання водієм Перевізника товарно-транспортної накладної. В пункті 2.1 Договору сторони погодили, що вартість кожного рейсу узгоджується Сторонами в Заявках і вказується в рахунках фактурах. Розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковому порядку, в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Перевізника, на чотирнадцятий банківський день, з моменту надходження до Замовника рахунку Перевізника, 2-х екз. ТТН та актів виконаних робіт. Розрахунки за надані транспортно-експедиторські послуги робляться в порядку, обумовленому цим розділом, здача-приймання транспортно-експедиційних послуг підтверджується актом, підписаним сторонами, з вказівкою загальної вартості послуг Перевізника (п. п. 2.2, 2.3 Договору). З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір  як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. Матеріали справи містять Протокол розбіжностей від 15.08.16., в якому в казано, що він вважається укладеним за умови підписання сторонами цього протоколу розбіжностей. Разом з тим, вказаний Протокол розбіжностей від 15.08.16. не містить підпису та печатки відповідача, з огляду на що не є укладеним між сторонами. Позивачем взяті на себе зобов'язання з перевезення вантажу виконані належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи Договорами-заявками про надання транспортно-експедиторських послуг, актами надання послуг, товарно-транспортними накладними  на загальну суму 206  850,00 грн. У відповідності до наявних в матеріалах справи фіскального чеку та рекомендованого повідомлення, 13.10.16. позивачем на адресу відповідача було направлено відповідні рахунки, акти, договори-заявки, товарно-транспортні накладні. Відповідачем позивачу було оплачено в погашення заборгованості за перевезення вантажів за Договором на суму 37  150,00 грн. З огляду на те, що надані позивачем послуги з перевезення вантажів залишились не оплаченими на суму 169  700,00 грн., останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне. Згідно зі  ст. 11 Цивільного кодексу України  цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором перевезення. За змістом  ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Відповідно до  ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Згідно з ч. 1  ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Судом встановлено, що строк оплати на суму 169  700,00 грн. є таким, що настав. Відповідно до  ст. 599 Цивільного кодексу України  зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі  ст. 193 Господарського кодексу України  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,    необхідних    для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Оскільки в обумовлені строки не сплатив позивачеві вартості перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідний борг, який станом на момент розгляду справи становить 169  700,00 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку, внаслідок чого позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю. При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи. Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Центр» (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, б. 11А; ідентифікаційний код 39824463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссоло» (79024, м. Львів, вул. Промислова, б. 50/52, офіс 629; ідентифікаційний код 39551177) 169  700 (сто шістдесят дев'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. заборгованості та 2  545 (дві тисячі п'ятсот сорок п'ять) грн. 50 коп. – судового збору. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 12.06.17. Суддя                                                                                                                     Т.М. Ващенко