Рішення

від 06.06.2017 по справі 910/4155/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017Справа №910/4155/17

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик Україна"

про стягнення 51500 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик Україна" про стягнення 51500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач помилково перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 51500,00 грн., оскільки укладеним між сторонами Договором поставки від 23.11.2016 № 18 та виставленим рахунком від 23.11.2016 № 18 вартість оплачуваного товару становила 305000,00 грн., а позивач перерахував 356500,00 грн. Відтак, дані кошти в розмірі 51500,00 грн. набуті відповідачем безпідставно, проте у добровільному порядку останній їх позивачу не повернув.

На підставі викладено позивач просив повернути безпідставно набуті грошові кошти.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був сповіщений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 23.11.2016 між сторонами укладено Договір поставки № 18, за умовами якого відповідач за заявкою позивача взяв на себе зобов'язання поставити (імпортувати, викупити, перекупити) та передати у власність позивача товар - спортивне обладнання, а саме: покриття універсальне для єдиноборств основа мати ПВВ - Тотамі мати - 99 шт. (175 м 2 ), протектори на стовби - 45 шт., восьмиугольник D 6,5 м на подіумі 0,5 м із сіткою для проведення Спаренг-боїв , матало-конструкція довжиною 15 м для 12 підвісних боксерських мішків - параметри, найменування та кількість вантажу прописано в Додатку № 1 (Специфікації), а позивач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, встановлених даним Договором (п. 1.1. вказаної угоди).

У Додатку № 1 до Договору зазначено вагу та вартість вищевказаного товару, а саме: покриття універсальне для єдиноборств основа мати ПВВ - Тотамі мати - 99 шт. (175 м 2 ), вагою 1200 кг, вартістю 95000,00 грн.; протектори на стовби - 45 шт., вагою 200 кг, вартістю 50000,00 грн.; восьмиугольник D 6,5 м на подіумі 0,5 м із сіткою для проведення Спаренг-боїв , вагою 1900 кг, вартістю 105000,00 грн.; матало-конструкція довжиною 15 м для 12 підвісних боксерських мішків - вагою 350 кг, вартістю 55000,00 грн.

Загальна сума Договору становить 305000,00 грн. (п. 2.1. даного правочину).

Відповідно до п. 3.1. вказаної угоди строк поставки товару позивачу становить 14 календарних днів з моменту оплати грошових коштів на рахунок відповідача.

23.11.2016 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 18 на суму 305000,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 356500,00 грн., а саме: 24.11.2016 у розмірі 210500,00 грн., відповідно до квитанції № 0.0.658663135.1 із призначенням платежу: "часткова сплата за спортивне обладнання згідно рахунку № 18 від 23.11.2016 від ФОП ОСОБА_1."; 05.12.2016 у розмірі 45000,00 грн., відповідно до квитанції № 0.0.664072580.1 із призначенням платежу: "часткова сплата за спортивне обладнання згідно рахунку № 18 від 23.11.2016 від ФОП ОСОБА_1."; 29.12.2016 у розмірі 45000,00 грн., відповідно до квитанції № 0.0.679264364.1 із призначенням платежу: "часткова сплата за спортивне обладнання згідно рахунку № 18 від 23.11.2016 від ФОП ОСОБА_1."; 11.01.2017 у розмірі 56000,00 грн., відповідно до платіжного доручення № Р24А159380218А14244 із призначенням платежу: "часткова сплата за спортивне обладнання згідно рахунку ФОП ОСОБА_1.".

Даний останній спірний платіж проведено банком 11.01.2017, що підтверджується випискою про рух коштів по особовому рахунку/картці позивача № 4627055000880467 за вказану дату.

Судом встановлено, що сума Договору є твердою та визначена в розмірі 305000,00 грн., на яку відповідачем був виставлений рахунок на оплату від 23.11.2016 № 18. Додаткових заявок позивача на поставку товару чи інших виставлених рахунків за Договором матеріали справи не містять. Також із умов Договору не вбачається і можливість утримування відповідачем сум переплат для майбутніх розрахунків.

Таким чином, позивач переплатив за вищевказаним рахунком від 23.11.2016 № 18 грошові кошти в розмірі 51500,00 грн.

У зв'язку з наведеним, позивач звертався до відповідача з вимогою від 04.02.2017 № 01-02 про повернення помилково сплачених коштів, проте ця сума так і не була повернута відповідачем.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що правовідносин між сторонами мають кондиційний характер та підпадають під регулювання положень глави 83 ЦК України.

Згідно зі ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З огляду на викладене, відповідач набув зазначені кошти в розмірі 51500,00 грн. за рахунок позивача не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими Договором, внаслідок їх перерахування позивачем понад визначену в Договорі та рахунку від 23.11.2016 № 18 вартість товару.

Відповідно, зобов'язання щодо повернення цих грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто є окремим від зобов'язань, які виникають з Договору, а тому вказані кошти мають бути повернуті відповідачем позивачу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.10.2014 № 3-138гс14.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що сплачена позивачем сума в розмірі 51500,00 грн. підлягає поверненню відповідачем, як безпідставно набуті кошти, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

З урахуванням положень ст.49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик Україна" (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 19/5, оф. 301/311; ідентифікаційний код 40798458) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65049, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 51500 (п'ятдесят одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 09.06.2017

Суддя Я.В. Маринченко