Рішення

від 29.05.2017 по справі 911/973/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. Справа № 911/973/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго»

до Садівницького товариства «Лужок»

про стягнення 20109,86 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 125 від 20.05.2016 р.);

від відповідача : не з'явився.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі - ПАТ «Київобленерго» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Садівницького товариства «Лужок» (далі - СТ «Лужок» , відповідач) про стягнення 23109,86 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 12.08.2008 р. з СТ «Лужок» договору про постачання електричної енергії № 1955, згідно якого ПАТ «Київобленерго» зобов'язувалося постачати електричну енергію, а відповідач - своєчасно оплачувати її.

Згідно умов договору позивач постачав електричну енергію відповідачеві, яка споживачем не була оплачена належним чином, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 21724,16 грн. основного боргу, 1251,60 грн. пені, 134,10 грн. 3% річних, а також судові витрати покласти на відповідача.

Розгляд справи відкладався.

29.05.2017 р. до господарського суду Київської області від ПАТ «Київобленерго» було подано супровідний лист № 117/юр від 26.05.2017 р. (вх. № 10817/17 від 29.05.2017 р.) з документами для долучення до матеріалів справи.

29.05.2017 р. до господарського суду Київської області від ПАТ «Київобленерго» було подано заяву № 120/юр від 29.05.2017 р. (вх. № 10816 від 29.05.2017 р.) про зменшення розміру позовних вимог, оскільки після подання даного позову до суду, 26.04.2017 р. відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 3000,00 грн., у зв'язку чим позивач просить суд стягнути з відповідача 18724,16 грн. основного боргу, 1251,60 грн. пені, 134,10 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

За таких обставин суд здійснює розгляд позовних вимог з урахуванням заяви № 120/юр від 29.05.2017 р. про зменшення розміру позовних вимог, а саме - про стягнення з відповідача 18724,16 грн. основного боргу, 1251,60 грн. пені, 134,10 грн. 3% річних.

У судовому засіданні 29.05.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримував, з урахуванням заяви № 120/юр від 29.05.2017 р. про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач у судові засідання 10.05.2017 р. та 29.05.2017 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідачем суду не надано.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 29.05.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

12.08.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» ) (постачальник) та Садівницьким товариством «Лужок» (споживач) було укладено договір № 1955 про постачання електричної енергії, відповідно до п. 1.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 160 кВА, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Згідно з пп. 2.3.3 п. 2.3 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 до договору «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додатку № 6 до договору «Порядок зняття показників розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку» .

У відповідності з пп. 2.3.4 п. 2.3 договору споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з умовами додатку № 5 (5а) до договору «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» .

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 договору, за внесення платежів, передбачених пп. 2.3.3 та пп. 2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 до договору Порядок розрахунків за активну електроенергію , споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж електропередавальної організації та споживача обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та згідно з додатком № 8 «Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача» .

Цей договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2008 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 договору).

Доказів припинення дії договору до матеріалів справи не надано.

Пунктом 1.1 додатку № 4 до договору № 1955 від 12.08.2008 р. розрахунковий період встановлено споживачу з 9 числа календарного місяця до 9 числа наступного місяця.

Згідно з п. 1.2 додатку № 4 до договору № 1955 від 12.08.2008 р. обсяг спожитої електричної енергії за період між датами зняття показів засобів обліку розкладається пропорційно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів. Величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як відповідний їм обсяг електричної енергії.

У відповідності з п. 2.1 додатку № 4 до договору № 1955 від 12.08.2008 р. оплата за активну електроенергію здійснюється у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду: 100% до дати початку розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору № 1955 від 12.08.2008 р. отримання рахунків здійснюється власноруч споживачем в центрі по обслуговуванню споживачів за адресою: м. Обухів, вул. Київська, 113 А.

Згідно з п. 7 додатку № 6 до договору № 1955 від 12.08.2008 р. споживач зобов'язаний протягом 12 годин з моменту зняття показів лічильників довести іх значення до постачальника електричної енергії по факсу, електронною поштою або доставити власноручно за адресою: м. Обухів, вул. Київська, 113 А, за встановленою формою.

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо постачання електроенергії згідно умов договору про постачання електричної енергії № 1955 від 12.08.2008 р. та виставив відповідачу рахунок-фактуру № НОМЕР_1 від 24.01.2017 р. на оплату вартості спожитої електричної енергії за січень 2017 р. на суму 39724,16 грн.

Проте, як зазначає позивач, СТ «Лужок» частково розрахувалось згідно виставленого ПАТ Київобленерго рахунку-фактури на загальну суму 21000,00 грн., а саме - 30.01.2017 р. у сумі 2000,00 грн., 16.02.2017 р. у сумі 2000,00 грн., 20.02.2017 р. у сумі 7000,00 грн., 09.03.2017 р. у сумі 7000,00 грн., 26.04.2017 р. у сумі 3000,00 грн., що підтверджується копіями витягу з програми бази даних по обробці платежів (копії долучено до матеріалів справи).

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем за отриману електроенергію за січень 2017 року становить 18724,16 грн., несплата якого і призвела до звернення ПАТ «Київобленерго» з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки електричної енергії.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно з п. 6.11 ПКЕЕ остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзиву на позов, контррозрахунку або доказів погашення заборгованості перед позивачем за договором № 1955 про постачання електричної енергії від 12.08.2008 р. в сумі 18724,16 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення 18724,16 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 1251,60 грн. пені, керуючись пп. 4.2.1 п. 4.2 договору.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно пп. 4.2.1 п. 4.2 договору за внесення платежів, передбачених пп. 2.3.3 та пп. 2.3.4 п. 2.3 договору, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 до договору Порядок розрахунків за активну електроенергію , споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 1251,60 грн. за період з 01.02.2017 р. до 28.03.2017 р. на суму заборгованості, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат. Зазначений розмір пені є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, становить 134,10 грн. за період з 01.02.2017 р. до 28.03.2017 р. на суму заборгованості, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ПАТ «Київобленерго» у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 р. (із змінами та доповненнями) передбачено, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються судом на відповідача у повному обсязі відповідно до приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Садівницького товариства «Лужок» (08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Шевченка, 1, код 26375370) на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, код 23243188) 18724 (вісімнадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 16 коп. основного боргу, 1251 (одну тисячу двісті п'ятдесят одну) грн. 60 коп. пені, 134 (сто тридцять чотири) грн. 10 коп. 3% річних, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 07.06.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна