Рішення

від 22.05.2017 по справі 911/600/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа № 911/600/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «СБ Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

про стягнення 97211,13 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 1 від 28.02.2017 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 61/КАМ/Ю від 03.03.2017 р.).

Обставини справи:

Приватне підприємство «СБ Плюс» (далі - ПП «СБ Плюс» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі - ТОВ «Комплекс Агромарс» , відповідач) про стягнення 97211,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки вівса № 493/2016/КАМО від 03.10.2016 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 82944,00 грн. основного боргу, 839,00 грн. 3% річних, 5601,85 грн. інфляційних втрат, 7826,28 грн. пені, а також витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Розгляд справи відкладався.

30.03.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача було подано клопотання № 911/600/17 від 30.03.2017 р. (вх. № 6764/17 від 30.03.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, відзиву на позовну заяву, за змістом якого відповідач зазначає, що позивач в порушення п. 4.4 договору постачання товару № 493/2016/КАМО від 03.10.2016 р. не надав відповідачу сертифікат якості на поставлений товар, у зв'язку з чим відповідач вважає, що строк оплати за договором не настав і, відповідно, відсутні підстави для нарахування відповідачу штрафних санкцій, а тому не визнає заявлені позивачем вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 10.05.2017 р. представником позивача було подане клопотання б/н від 10.05.2017 р. (вх. № 9203/17 від 10.05.2017 р.) про продовження строку розгляду справи на 15 днів понад строк, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.05.2017 було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

У судових засіданнях 27.03.2017 р., 03.04.2017 р., 10.05.2017 р. та 22.05.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримував повністю.

У судових засіданнях 27.03.2017 р., 10.05.2017 р. та 22.05.2017 р. представники відповідача проти позовних вимог заперечували.

22.05.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача було подано клопотання б/н, б/д (вх. № 10207/17 від 22.05.2017 р.) про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за договором поставки вівса № 493/2016/КАМО від 03.10.2016 р., а саме - платіжного доручення № НОМЕР_1 від 11.05.2017 р. на суму 22470,56 грн. та платіжного доручення № 613027842 від 15.05.2017 р. на суму 60473,44 грн.

У судовому засіданні 22.05.2017 р. представник позивача підтвердив сплату основної заборгованості відповідачем та просив у цій частині провадження припинити, решту позовних вимог підтримав та судові витрати просив покласти на відповідача у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.05.2017 р. в частині нарахування позивачем штрафних санкцій просив суд у позові відмовити.

У судовому засіданні 22.05.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

03.10.2016 р. між Приватним підприємством «СБ Плюс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (покупець) було укладено договір поставки вівса № 493/2016/КАМО, відповідно до п. 3.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку товару, який не обтяжений правами третіх осіб, та передати його у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений постачальником товар належної якості та в обумовлені сторонами строки.

Згідно з п. 3.2 договору предметом даного договору є поставка вівса кормового, що вирощується на полях (далі - товар).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах терміну DAP (DELIVERED AT PLACE) за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна 46.

У відповідності до п. 4.4 договору, у момент поставки на кожну партію товару постачальник надає покупцю наступні документи: сертифікат якості; товарно-транспортна накладна (ТТН); видаткова накладна; оригінал рахунку-фактури; інші супровідні документи згідно діючого законодавства.

Пунктом 4.8 договору визначено, що датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткових накладних.

У пункті 6.1 даного договору сторонами погоджено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем згідно з даними, вказаними у договорі та супровідних документах на товар, які вказані у п. 4.4 даного договору та порядку, що визначається чинним законодавством України.

Претензії за кількістю та якістю товару можуть бути заявлені покупцем в момент прийняття товару (п. 6.2 договору).

Згідно з п. 7.2 даного договору розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% після оплати вартості замовленого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів за умови настання наступних умов: з дати поставки товару покупцю; за умови отримання оригіналів документів, зазначених в п. 4.4 даного договору; за умови реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних.

У пункті 8.3 договору встановлено, що покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, від вартості неоплаченого товару.

Пунктом 11.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Як слідує з матеріалів справи, ПП «СБ Плюс» поставило ТОВ «Комплекс Агромарс» товар загальною вартістю 82944,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-1610201 від 20.10.2016 р., яка підписана в двосторонньому порядку уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплена печатками підприємств, а також товарно-транспортною накладною № 1610191 (копії долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

ПП «СБ Плюс» було виставлено ТОВ «Комплекс Агромарс» рахунок-фактуру № СФ-1610201 від 20.10.2016 р., відповідно до якого загальна вартість поставленого позивачем товару за договором № 493/2016/КАМО від 03.10.2016 р. становить 82944,00 грн.

Проте, відповідач, в порушення умов договору № 493/2016/КАМО від 03.10.2016 р., не розрахувався з позивачем за отриманий товар, у зв'язку з чим 31.10.2016 р. ПП СБ Плюс направило на адресу відповідача претензію № 7 від 31.10.2016 р., за змістом якої позивач просив перерахувати на рахунок останнього заборгованість за отриманий товар у розмірі 82944,00 грн.

Оскільки ТОВ «Комплекс Агромарс» станом на час подання даного позову до суду не здійснило з позивачем розрахунку за поставлений товар згідно зазначеної вище видаткової накладної за договором № 493/2016/КАМО від 03.10.2016 р., останній і звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача 82944,00 грн. основного боргу, 839,00 грн. 3% річних, 5601,85 грн. інфляційних втрат, 7826,28 грн. пені.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судом за наявними у матеріалах справи доказами, після подання даного позову до суду, відповідачем було здійснено оплату поставленого позивачем товару у повному обсязі на загальну суму 82944,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 11.05.2017 р. на суму 22470,56 грн. та платіжним дорученням № 613027842 від 15.05.2017 р. на суму 60473,44 грн.

Факт надходження оплати за укладеним між сторонами договором № 493/2016/КАМО від 03.10.2016 р. у сумі 82944,00 грн. позивачем підтверджується.

Згідно з приписами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням викладеного, провадження у справі щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 82944,00 грн., підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Окрім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач на підставі п. 8.3 договору просить суд стягнути з відповідача 7826,28 грн. пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як було зазначено вище, у пункті 8.3 договору встановлено, що покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, від вартості неоплаченого товару.

При цьому, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань у вигляді несвоєчасної оплати поставленого товару судом встановлений та по суті не спростований відповідачем.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 7826,28 грн., нарахованої на заборгованість відповідача у розмірі 82944,00 грн. за загальний період з 28.10.2016 р. до 28.02.2017 р., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 7826,28 грн. пені підлягає задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 839,00грн., нарахованих на суму основного боргу відповідача у розмірі 82944,00 грн. за загальний період з 28.10.2016 р. до 28.02.2017 р., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3 % річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 5601,85 грн., нарахованих на заборгованість відповідача у розмірі 82944,00 грн. за загальний період з 28.10.2016 р. до 28.02.2017 р.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно з виконаним судом арифметичним розрахунком, з урахуванням п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 4051,43 грн., нараховані за період 01.11.2016 р. до 28.02.2017 р. на суму основного боргу у розмірі 82944,00 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.11.2016 - 28.02.2017 82944,00 1.049 4051.43 86995.43 При цьому судом залишаються поза увагою заперечення відповідача щодо не виникнення у нього обов'язку з оплати поставленого позивачем товару внаслідок ненадання останнім покупцеві сертифікату якості на поставлений товар з огляду на таке.

Як зазначалося вище, пунктом 6.2 договору встановлено, що претензії за кількістю та якістю товару можуть бути заявлені покупцем в момент прийняття товару.

Згідно з пунктом 6.4 договору, у випадку виявлення невідповідності товару за якістю, кількістю, асортиментом або іншим вимогам товару протягом строку вказаного у п. 6.2 даного договору, покупець повідомляє про це постачальника шляхом направлення відповідної рекламації, в якій вказується перелік та характеристики товару, в якому виявлено невідповідність за якістю, кількістю або асортиментом, засобами факсимільного або електронного зв'язку з обов'язковим підтвердженням про отримання даної рекламації постачальником у день її отримання.

До матеріалів справи доказів направлення відповідачем позивачеві зазначеної вище рекламації не надано, як не надано взагалі будь-яких доказів на підтвердження факту ненадання позивачем сертифікату якості на поставлений товар та відповідного звернення відповідача з цього приводу до постачальника, у зв'язку з чим викладені у відзиві доводи відповідача визнаються судом безпідставними та необґрунтованими.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Приватного підприємства «СБ Плюс» .

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 р. № 7, частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. У застосуванні даної норми суду слід мати на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Враховуючи викладене, витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються судом на відповідача, з урахуванням здійснення відповідачем сплати суми основного боргу в процесі розгляду даної справи, в іншій частині судові витрати у даній справі відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, код 30160757) основного боргу в сумі 82944 (вісімдесят дві тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн. 00 коп.

2. Решту позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, код 30160757) на користь Приватного підприємства «СБ Плюс» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, буд. 66-А, код 24579884) 7826 (сім тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 28 коп. пені, 839 (вісімсот тридцять дев'ять) грн. 00 коп. 3% річних, 4051 (чотири тисячі п'ятдесят одну) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 1568 (одну тисячу п'ятсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 29.05.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна