Рішення

від 12.06.2017 по справі 914/857/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2017р.                                                              Справа № 914/857/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтергіпсбуд”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бурак Констракшн”, м. Львів

про стягнення заборгованості.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Зусько І.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 – представник;

від відповідача: не з’явився.

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз’яснено.

Розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інтергіпсбуд” до товариства з обмеженою відповідальністю “Бурак Констракшн” про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 05.05.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 29.05.2017.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення розгляду справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив. Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи скеровувалися відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві: м. Львів, вул. Наукова, 7-Б, офіс 410.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи, місцезнаходженням відповідача є: м. Львів, вул. Наукова, 7-Б, офіс 410.

Як вбачається із веб-сайту ДП «Укрпошта», поштове відправлення № 7901411107933 з ухвалою про порушення провадження, яке направлялося за адресою: Львів, вул. Наукова, 7-Б, офіс 410, 08.06.2017 повернуто адресату з відміткою відділення зв’язку “За закінченням терміну зберігання”.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтергіпсбуд” (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Бурак Констракшн” (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29 вересня 2016 року між сторонами у справі було укладено договір оренди риштування № 29/09 (надалі – договір).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв орендоване майно, що підтверджується актом передачі майна в оренду від 29 вересня 2016 року, який є додатком № 1 до договору. Акт підписаний директорами обох сторін договору без жодних застережень.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили розмір орендної плати, а саме орендна плата риштування з розрахунку за 1 (одну) добу становить 216, 00 грн з ПДВ.

Також сторони в п. 5.2 договору узгодили порядок та строки сплати орендної плати, а саме те, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача щомісячно, на протязі трьох днів після підписання актів прийому передачі орендованого майна від позивача до відповідача.

Відповідно до акта за грудень 2016 року № 1, який підписаний з боку позивача директором, а з боку відповідача - начальником дільниці ОСОБА_2 30 грудня 2016 року вартість оренди майна (комплект 2 тури) становила 12 960,00 грн з ПДВ.

Позивач стверджує, що відповідачем не було здійснено оплати орендованого ним майна у грудні 2016 року.

10 березня 2017 року позивачем на адресу відповідача скеровувався, зокрема, акт від 30.12.2016 № 1 на суму 12 960, 00 грн з вимогою оплатити послуги надані позивачем у грудні 2016 року відповідно до договору. Проте, вказані вимоги були залишені без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 12 960,00 грн заборгованості із сплати орендної плати.

Крім стягнення основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 133, 38 грн, 273,59 грн інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 121, 43 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи із таких мотивів.

Згідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом, 29 вересня 2016 року між сторонами у справі було укладено договір оренди риштування № 29/09.

Відповідно до п. 1 договору позивач передає, а відповідач бере в тимчасове володіння та користування обладнання (риштування) (надалі - майно), перелік якого сторони договору визначили у додатку № 1 до договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що майно, що орендується, повинно бути передано позивачем та прийнято відповідачем протягом 30 днів з моменту підписання договору.

Передача майна в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін згідно з додатком № 1 до даного договору актами прийому передачі майна в оренду (п. 3.2 договору).

Майно, що орендується, вважається переданим відповідачеві з моменту підписання акту прийому-передачі майна в оренду (п. 4.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв орендоване майно, що підтверджується актом передачі майна в оренду від 29 вересня 2016 року, який є додатком № 1 до договору.

Акт підписаний директорами обох сторін договору без жодних застережень.

Відповідно ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили розмір орендної плати, а саме орендна плата риштування з розрахунку за 1 (одну) добу становить 216, 00 грн з ПДВ.

Також сторони в п. 5.2 договору узгодили порядок та строки сплати орендної плати. А саме те, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача щомісячно, на протязі трьох днів після підписання актів прийому передачі орендованого майна від позивача до відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Актом за жовтень 2016 року № 1, який підписаний сторонами договору 07 листопада 2016 року, вартість оренди майна (комплект 2 тури) становила 13 392,00 грн з ПДВ. Відповідачем було здійснено оплату орендованого у жовтні 2016 року майна, що підтверджується платіжним дорученням від 24.11.2016 № 136, яке проведено банком 24.11.2016.

Відповідно до акта за грудень 2016 року № 1, який підписаний з боку позивача директором, а з боку відповідача - начальником дільниці ОСОБА_2 30 грудня 2016 року, вартість оренди майна (комплект 2 тури) становить 12 960, 00 грн з ПДВ.

Відповідачем не було здійснено оплати орендованого ним майна згідно з актом № 1 за грудень 2016 року.

Представник відповідача в судові засідання не зявився, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати боргу не представив, таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати в розмірі 12 960, 00 грн є обгрунтованими і підлягають до задоволення.

Приписами ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”, за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п. 9.2.1 договору, у випадку протермінування сплати вартості оренди відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день протермінування.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 133, 38 грн, то перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені за період з 03.01.2017 по 26.04.2017, суд вважає правомірним стягнення пені в розмірі 1 124, 15 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за період з 03.01.2017 по 26.04.2017, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано 121, 43 грн - 3% річних та 273, 59 грн інфляційних втрат, які підлягають до стягнення з відповідача.

Зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір покладається на нього пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бурак Констракшн» (79060, м. Львів, вул. Наукова, 7-Б, офіс 410, код ЄДРПОУ 39143848) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергіпсбуд» (79058, м. Львів, проспект В.Чорновола, 67, код ЄДРПОУ 35943306) суму в розмірі 16 078, 15 грн, з них:

- 12 960,00 грн – заборгованості з орендної плати;

- 1 124, 15 грн – пені;

- 273, 59 грн – інфляційних втрат;

- 121, 43 грн - % річних;

- 1 598, 98 грн – судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 14.06.2017.

Суддя Манюк П.Т.