Рішення

від 07.06.2017 по справі 910/3978/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2017Справа №910/3978/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Егіда доДержавного підприємства Українська правова інформація простягнення 157 320,59 грн. за зустрічним позовомДержавного підприємства Українська правова інформація до Товариства з обмеженою відповідальністю Егіда провизнання додаткової угоди недійсною Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

позивача за первісним позовом:Лебідь В.П., Музичка В.В.; відповідача за первісним позовом:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Егіда (надалі - Товариство ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Українська правова інформація (надалі - Підприємство ) про стягнення 157 320,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про надання послуг з охорони № 01/09/2015 від 01.09.2015 позивач надав послуги, а відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 142 495,20 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 3 918,15 грн., 3% річних у розмірі 1 109,00 грн. та пені у розмірі 9 798,24 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.04.2017.

03.04.2017 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з вирішенням питання щодо мирного врегулювання спору по даній справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2017 розгляд справи відкладено на 24.04.2017, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподання витребуваних доказів.

24.04.2017 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. на лікарняному, а тому, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2017 розгляд справи відкладено на 22.05.2017.

19.05.2017 до господарського суду міста Києва від Підприємства надійшла зустрічна позовна заява до Товариства про визнання додаткової угоди недійсною, позовні вимоги якої обґрунтовані тим, що на момент підписання Додаткової угоди № 3 до договору сторонами не було дотримано порядку її укладення, у зв'язку з чим заявник вказує на недійсність зазначеної додаткової угоди.

В судовому засіданні 22.05.2017 судом оголошено перерву на 07.06.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.05.2017 зустрічну позовну заяву Державного підприємства Українська правова інформація до Товариства з обмеженою відповідальністю Егіда про визнання додаткової угоди недійсною прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

01.06.2017 від Товариства надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти зустрічних позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що відповідачем здійснювались оплати по Договору з урахуванням Додаткової угоди № 3, а також при листуванні між сторонами, відповідачем не вказувалось на недійсність будь-яких додаткових угод до Договору. Крім того, відповідач за первісним позовом є державним підприємством яке не має асигнувань з державного бюджету та веде самостійну господарську діяльність, на момент укладення Договору та всіх додаткових угод до нього діюче законодавство не містило жодних обмежень стосовно укладення даного Договору.

Представники Товариства в судове засідання з'явились, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги по первісному позову підтримали та просили задовольнити їх повністю, проти зустрічних позовних вимог заперечили.

Представник Підприємства в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 22.05.2017.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю Егіда , всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 між Товариством (виконавець) та Підприємством (замовник) був укладений договір про надання послуг з охорони № 01/09/2015 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого предметом Договору є надання послуг з охорони, які полягають в охороні об'єкта замовника шляхом підтримання громадського порядку та забезпечення контрольно-перепускного режиму та охороні майна замовника у випадку, передбаченому підпунктом 2.1.4 цього Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору оплата наданих послуг за цим договором здійснюється замовником щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі рахунку протягом 20 (двадцяти) банківських днів після підписання сторонами Акта прийому-передачі наданих послуг (далі - Акт наданих послуг).

Відповідно до п. 4.3 Договору послуги за цим договором вважаються наданими після підписання Акта наданих послуг. Виконавець надає замовнику Акт наданих послуг. Замовник протягом 5 (п'яти) календарних днів підписує Акт наданих послуг та один примірник повертає виконавцю або направляє мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну Акти наданих послуг не будуть підписані та надані виконавцю чи останнім не буде одержано мотивованої відмови, то акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги надані належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій від замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Актів наданих послуг.

На виконання умов Договору позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги на суму 142 495,20 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-000020 від 31.08.2016, № ОУ-0000220 від 30.09.2016, № ОУ-000024 від 31.10.2016, № ОУ-000026 від 30.11.2016, № ОУ-000001 від 09.01.2017.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 142 495,20 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2016 року позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги на суму 142 495,20 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-000020 від 31.08.2016, № ОУ-0000220 від 30.09.2016, № ОУ-000024 від 31.10.2016, № ОУ-000026 від 30.11.2016, № ОУ-000001 від 09.01.2017, які відповідно до п. 4.3. Договору вважаються підписаними, а послуги надані належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій від замовника.

Зазначені акти наданих послуг були отримані Підприємством, про що свідчать відмітки установи Підприємства на супровідних листах № 68 від 01.09.2016, № 76 від 03.10.2016, № 82 від 04.10.2016, № 88 від 01.12.2016 та № 01 від 11.01.2017, якими акти були передані відповідачу за первісним позовом.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.2 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане протягом 20 банківських днів після підписання сторонами акта прийому-передачі наданих послуг.

Таким чином, заборгованість Підприємства становить 142 495,20 грн., і строк виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Підприємства грошового зобов'язання по сплаті на користь Товариства на підставі Договору за надані послуги станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 142 495,20 грн. Підприємством вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

За таких обставин, первісні позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 142 495,20 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 3 918,15 грн., 3% річних у розмірі 1 109,00 грн. та пені у розмірі 9 798,24 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 05.10.2016 по 13.03.2017.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.6 Договору при простроченні замовником порядку проведення розрахунків за договором замовник має сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог вважає за можливе стягнути з відповідача за первісним позовом інфляційні у розмірі 3 918,15 грн. та 3 % річних у розмірі 1 109,00 грн.

Стосовно заявленої до стягнення з відповідача пені за період з 05.10.2016 по 13.03.2016 суд зазначає, що враховуючи п.п. 4.2, 4.3 Договору кінцевим днем оплати послуг за серпень та вересень 2016 року є 05.10.2016 та 08.11.2016 відповідно.

Тобто, прострочення виконання зобов'язання за серпень 2016 року починається з 06.10.2016, а за вересень 2016 року з 08.11.2016, тоді як, позивачем за первісним позовом нараховано пеню за обидва місяці з 05.10.2016.

Здійснивши власний розрахунок, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог суд вважає за можливе стягнути з відповідача за первісним позовом пеню у розмірі 9 798,24 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 142 495,20 грн., інфляційних у розмірі 3 918,15 грн., 3% річних у розмірі 1 109,00 грн. та пені у розмірі 9 798,24 грн.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд відзначає наступне.

03.12.2015 між Товариством та Підприємством укладено Додаткову угоду № 3 (надалі - Угода) до Договору, відповідно до пункту 1 якої сторони виклали пункт 7.1 Договору у такій редакції: цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє по 31 грудня 2016 року, але, в будь-якому випадку, до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Строк надання послуг: з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2016 року .

Пунктом 2 Угоди передбачено, що всі інші умови Договору не змінені цією Угодою, залишаються, чинними у попередній редакції сторони підтверджують обов'язковість їх виконання щодо себе.

На думку позивача за зустрічним позовом Угода має бути визнана судом недійсною з огляду на те, що він зобов'язаний був закупівлю охоронних послуг на 2016 рік провести відповідно до Закону України Про здійснення державних закупівель шляхом проведення відкритих торгів, оскільки очікувана вартість з даного предмета закупівлі значно перевищувала поріг зазначений в частині 1 статті 2 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положенням ч. 1 ст. 2 Закону України Про здійснення державних закупівель (чинного на момент укладення Угоди) визначено, що цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон 500 тисяч гривень.

Забороняється укладання договорів , які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону (ч. 5 ст. 3 Закону України Про здійснення державних закупівель ).

Зазначена норма містить заборону щодо укладення договорів, тоді як Угода не є окремим договором про закупівлю охоронних послуг, а є правочином який змінює конкретні положення основного Договору.

Із змісту Угоди вбачається, що сторонами було досягнуто домовленість лише стосовно строку дії Договору, а жодних домовленостей стосовно його ціни дана Угода не містить.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач за зустрічним позовом не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що Угода суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання Угоди недійсною.

Тому, посилання позивача за зустрічним позовом на недійсність Угоди, у зв'язку з не проведенням закупівлі охоронних послуг на 2016 рік шляхом проведення відкритих торгів є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на момент підписання Угоди норми діючого чинного законодавства не вимагали такої процедури для укладення такого роду правочинів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні зустрічних позовних вимогах з викладених підстав.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Егіда задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Українська правова інформація (01001, м. Київ, вул. Городецького, будинок 13; ідентифікаційний код 35811817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Егіда (02105, м. Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1-Б; ідентифікаційний код 31901681) заборгованість у розмірі 142 495 (сто сорок дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять) грн. 20 коп., пеню у розмірі 9 798 (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 1 109 (одна тисяча сто дев'ять) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 3 918 (три тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 2 359 (дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять) грн. 81 коп. Видати наказ.

3. В задоволенні зустрічних позовних вимогах Державного підприємства Українська правова інформація відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.06.2017.

Суддя В.П. Босий