Рішення

від 25.05.2017 по справі 910/3236/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2017 р. Справа № 910/3236/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат «Миргородський»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Столична»

про стягнення 103604,72 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 01 від 05.05.2017 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат «Миргородський» (далі - ТОВ «М'ясокомбінат «Миргородський» , позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Столична» (далі - ТОВ «Агрофірма Столична» , відповідач) про стягнення 103604,72 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.03.2017 р. зазначену позовну заяву було передано за підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2017 р. було порушено провадження у даній справі № 910/3236/17.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № 27/01-2016/0317 від 25.01.2016 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 55953,86 грн. основного боргу, 22923,50 грн. пені, 16789,15 грн. штрафу, 1582,30 грн. 3% річних, 6355,91 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 10.05.2017 р. представником позивача було подане клопотання б/н від 10.05.2017 р. (вх. № 9204/17 від 10.05.2017 р.) про продовження строку розгляду справи на 15 днів понад строк, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.05.2017 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

У судових засіданнях 06.04.2017 р., 10.05.2017 р. та 25.05.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримував.

Відповідач у судові засідання 06.04.2017 р., 10.05.2017 р. та 25.05.2017 р. представника не направив, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідачем не надано.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 25.05.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

25.01.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат «Миргородський» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Столична» (покупець) було укладено договір поставки № 27/01-2016/0317, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується систематично доставляти і передавати у власність покупцю м'ясну сировину (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах даного договору.

Предметом поставки є: м'ясо свинини та яловичини охолоджене та заморожене, а також субпродукти першої, другої категорії та інші м'ясопродукти (п. 1.2 договору).

У відповідності з п. 2.1 договору, товар поставляється партіями згідно замовлень покупця, в яких зазначаються асортимент, кількість, ціна, строк та умови поставки.

Згідно пункту 3.1 договору ціна товару, що поставляється, є договірною і встановлюється відповідно до погоджених покупцем та постачальником замовлень. Погоджена ціна на товар вказується в накладних на кожну партію і містить у собі податок на додану вартість. Загальна вартість договору складається з вартостей усіх поставок за період дії договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата кожної партії товару здійснюється на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «М'ясокомбінат «Миргородський» поставило ТОВ «Агрофірма Столична» товар загальною вартістю 75939,46 грн., що підтверджується видатковими накладними № 933 від 01.02.2016 р. на суму 21312,00 грн., № 792 від 27.01.2016 р. на суму 53985,60 грн. та № 1873 від 24.02.2016 р., які підписані в двосторонньому порядку уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Проте, відповідач, в порушення умов договору № 27/01-2016/0317 від 25.01.2016 р., за поставлений товар розрахувався частково на загальну суму 19985,00 грн., яка була зарахована позивачем у погашення заборгованості за видатковою накладною № 792 від 27.01.2016 р.

Таким чином, у ТОВ «Агрофірма Столична» виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 55953,86 грн. (75939,46 грн. - 19985,00 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами договору було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з травня 2016 р. по березень 2017 р., відповідно до якого станом на 31.03.2017 р. у ТОВ «Агрофірма Столична» рахується заборгованість за договором № 27/01-2016/0317 від 25.01.2016 р. у розмірі 55953,86 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем належним чином за товар, поставлений за договором № 27/01-2016/0317 від 25.01.2016 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати у повному обсязі отриманого за договором поставки № 27/01-2016/0317 від 25.01.2016 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 27/01-2016/0317 від 25.01.2016 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 55953,86 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 22923,50 грн. пені та 16789,15 грн. штрафу.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 7.6 договору за прострочення оплати товару, який поставлений, більш ніж на 10 календарних днів з моменту настання платежу, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 30% від суми неоплаченого товару.

З огляду на викладене, враховуючи, що здійснений позивачем розрахунок 30% штрафу від суми неоплаченого товару у розмірі 55953,86 грн., наявний в матеріалах справи, є обґрунтованим та арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 16789,15 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7.5 договору сторонами було передбачено, що за несвоєчасну оплату товару, який поставлений, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від вартості недопоставленої за замовленням товару за кожен день прострочення поставки, але не більше ніж вартість товару за замовленням.

Слід зазначити, що частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 22923,50 грн. пені нарахованої за період з 17.02.2016 р. до 22.02.2016 р. на суму 53985,60 грн., за період з 23.02.2016 р. до 16.03.2016 р. на суму 75297,60 грн., за період з 17.03.2016 р. до 03.11.2016 р. на суму 79939,46 грн., за період з 04.11.2016 р. до 24.11.2016 р. на суму 70953,86 грн., за період з 25.11.2016 р. до 08.12.2016 р. на суму 67953,86 грн., за період з 09.12.2016 р. до 19.12.2016 р. на суму 63953,86 грн., за період з 20.12.2016 р. до 22.12.2016 р. на суму 58953,86 грн., за період з 23.12.2016 р. до 26.01.2017 р. на суму 55953,86 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені по періодах, суд встановив, що пеню розраховано не за кожною видатковою накладною окремо, а шляхом додавання сум за наступними видатковими накладними, за якими виникло прострочення виконання зобов'язань, без врахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

Поряд з цим, з доданого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем було визначено початок прострочення відповідачем зобов'язання з 17.02.2016 р.

Як зазначалося вище, згідно з п. 4.1 договору оплата кожної партії товару здійснюється на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, а також наведені умови п. 4.1 договору, судом встановлено, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений позивачем товар починається з 18.02.2016 р.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом відповідно до встановленого судом початку прострочення виконання грошового зобов'язання щодо кожної видаткової накладної окремо, а також беручи до уваги приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 14401,96 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 53985.60 18.02.2016 - 03.03.2016 15 22.0000 % 0.120 %* 973.51 53985.60 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 0.120 %* 3180.14 53985.60 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 1961.77 53985.60 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 1486.82 53985.60 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5000 % 0.090 %* 1703.64 53985.60 29.07.2016 - 18.08.2016 21 15.5000 % 0.085 %* 960.24 21312.00 23.02.2016 - 03.03.2016 10 22.0000 % 0.120 %* 256.21 21312.00 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 0.120 %* 1255.43 21312.00 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 774.45 21312.00 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 586.95 21312.00 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5000 % 0.090 %* 672.55 21312.00 29.07.2016 - 23.08.2016 26 15.5000 % 0.085 %* 469.33 641.86 23.02.2016 - 03.03.2016 10 22.0000 % 0.120 %* 7.72 641.86 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 0.120 %* 37.81 641.86 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 23.32 641.86 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 17.68 641.86 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5000 % 0.090 %* 20.26 641.86 29.07.2016 - 23.08.2016 26 15.5000 % 0.085 %* 14.13 Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в сумі 14401,96 грн.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних станом на 26.01.2017 р. було визначено позивачем у сумі 1582,30 грн., нарахованих на суму основного боргу відповідача у розмірі 55953,86 грн., з урахуванням часткових оплат відповідача

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, з урахуванням часткових оплат відповідачем за видатковими накладними, розмір 3% річних становить 2041,29 грн., проте вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню судом в межах заявлених позовних вимог, а саме - в сумі 1582,30 грн.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем станом на 26.01.2017 р. становить 6355,91 грн., нарахованих на суму основного боргу відповідача у розмірі 55953,86 грн., з урахуванням часткових оплат за одинадцять місяців прострочення грошового зобов'язання.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, розмір інфляційних втрат становить 7270,59 грн., проте вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню судом в межах заявлених позовних вимог, а саме - в сумі 6355,91 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат «Миргородський» .

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Столична» (08626, Київська обл., Васильківський р-н, с. Здорівка, вул. Ватутіна, буд. 203, код 30276266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат «Миргородський» (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 5, код 39452776) 55953 (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 86 коп. основного боргу, 14401 (чотирнадцять тисяч чотириста одну) грн. 96 коп. пені, 16789 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 15 коп. штрафу, 1582 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят дві) грн. 30 коп. 3% річних, 6355 (шість тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 91 коп. інфляційних втрат, 1468 (одну тисячу чотириста шістдесят вісім) грн. 48 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 31.05.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна