Рішення

від 09.06.2017 по справі 910/6249/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2017Справа №910/6249/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Стоматологія Діамант доПриватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське простягнення 37792 грн. 53 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача : Левченко С.М. - представник за довіреністю № 22 від 22.05.2017;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.04.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Стоматологія Діамант з вимогами до Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське про стягнення 37808 грн. 06 коп., з яких 34714 грн. 00 коп. основного боргу, 1735 грн. 70 коп. пені, 333 грн. 78 коп. 3% річних та 1024 грн. 58 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 840МЕД від 17.01.2014 не здійснив оплату за надані позивачем у період з жовтня 2016 року по січень 2017 року медичні послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 34714 грн. 00 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1735 грн. 70 коп. (5% від суми боргу), 3% річних у розмірі 333 грн. 78 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1024 грн. 58 коп. за період з листопада 2016 року по лютий 2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6249/17, розгляд справи призначено на 26.05.2017.

У судовому засіданні 26.05.2017 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що загальний розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, становить 3078 грн. 53 коп., а саме 1735 грн. 70 коп. пені, 318 грн. 25 коп. 3% річних та 1024 грн. 58 коп. інфляційних втрат.

Суд зазначає, що пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18 визначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Розглянувши у судовому засіданні 26.05.2017 вказану заяву позивача, суд дійшов висновку, що вона, по суті, є заявою про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних так як у позовній заяві позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 333 грн. 78 коп., а наразі позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 318 грн. 25 коп.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, оскільки заява позивача про зменшення позовних вимог підписана представником позивача, який відповідно до довіреності має право зменшувати позовні вимоги, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог (в частині 3% річних) та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 34714 грн. 00 коп., пені у розмірі 1735 грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 318 грн. 25 коп. та інфляційних втрат у розмірі 1024 грн. 58 коп., що разом становить 37792 грн. 53 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 09.06.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 09.06.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 09.06.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, клопотань про відкладення розгляд справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103042345311.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 09.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.01.2014 між Приватним акціонерним товариством Страхове товариство Іллічівське (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стоматологія Діамант (виконавець) укладено Договір № 840МЕД про надання медичних послуг застрахованим особам, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання, в разі настання страхового випадку надавати медичні послуги, передбачені програмою медичного страхування, громадянам, щодо яких із замовником укладено договори добровільного медичного страхування за цінами, визначеними у Додатку № 1 до цього договору, а замовник зобов'язується відшкодувати виконавцю вартість їх надання на умовах цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 840МЕД від 17.01.2014 всі розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України згідно з узгодженими тарифами на послуги виконавця (Додаток № 1 до договору).

Додатком № 1 до Договору № 840МЕД від 17.01.2014 сторони погодили перелік/найменування стоматологічних послуг та їх вартість.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 840МЕД від 17.01.2014 замовник зобов'язаний звірити акт виконаних робіт протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідних рахунків та медичної документації, що підтверджують факти настання страхових випадків та надання застрахованим особам медичних послуг за договором добровільного страхування (загальний рахунок, акт виконаних робіт, виписка з медичної картки застрахованої особи, тощо) та сплатити вартість фактично отриманих послуг застрахованими особами шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 банківських днів.

Згідно з п. 4.3 Договору № 840МЕД від 17.01.2014 документація, на підставі якої здійснюються взаєморозрахунки, має бути оформлена належним чином та завірена відповідальною особою. Форма і зразки документів вказані у додатках до цього договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 9.1 Договору № 840МЕД від 17.01.2014 цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2014.

Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення дії цього договору не повідомить іншу сторону про намір припинити його дію, договір автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах (п. 9.2 Договору № 840МЕД від 17.01.2014).

Сторонами не надано суду доказів повідомлення іншої сторони про намір припинити дію Договору № 840МЕД від 17.01.2014, з огляду на що суд дійшов висновку, що вказаний договір був чинним у спірний період.

Судом встановлено, що у жовтні 2016 року позивач надав відповідачу медичні послуги на суму 9320 грн. 00 коп ., що підтверджується актом виконаних робіт № 421 від 27.10.2016 на суму 110 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 422 від 27.10.2016 на суму 1150 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 423 від 04.10.2016 на суму 750 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 424 від 01.10.2016 на суму 1320 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 425 від 06.10.2016 на суму 380 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 426 від 08.09.2016 на суму 660 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 427 від 28.10.2016 на суму 590 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 428 від 30.09.2016 на суму 360 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 429 від 31.10.2016 на суму 2000 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 430 від 31.10.2016 на суму 2000 грн. 00 коп., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача і відповідача (копії долучені позивачем до матеріалів справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 Договору № 840МЕД від 17.01.2014 замовник зобов'язаний звірити акт виконаних робіт протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідних рахунків та медичної документації, що підтверджують факти настання страхових випадків та надання застрахованим особам медичних послуг за договором добровільного страхування (загальний рахунок, акт виконаних робіт, виписка з медичної картки застрахованої особи, тощо) та сплатити вартість фактично отриманих послуг застрахованими особами шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 банківських днів.

Суд зазначає, що положення п. 4.2 Договору № 840МЕД від 17.01.2014 встановлюють порядок та строк звіряння відповідачем акту виконаних робіт на відповідність обсягу наданих послуг (протягом 3-х робочих днів з дати з дати отримання відповідних рахунків та медичної документації).

Водночас, положення п. 4.2 Договору № 840МЕД від 17.01.2014 не містять строку здійснення відповідачем оплати за надані позивачем медичні послуги, а лише зазначено, що оплата здійснюється шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 банківських днів.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Разом з тим, з п. 4.2 Договору № 840МЕД від 17.01.2014 не вбачається моменту початку (дати, події) перебігу десяти банківських днів для здійснення відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем медичних послуг.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що умовами п. 4.2 Договору № 840МЕД від 17.01.2014 не встановлено строку виконання відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем медичних послуг.

При цьому, іншими умовами (пунктами) Договору № 840МЕД від 17.01.2014 також не встановлено строку виконання відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем медичних послуг.

Таким чином, суд дійшов висновку, що умовами Договору № 840МЕД від 17.01.2014 не встановлено строку виконання відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем медичних послуг, з огляду на що для встановлення строку виконання відповідачем обов'язку з оплати застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 зазначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури ) тощо.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 421/430 від 31.10.2016 на суму 9320 грн. 00 коп. та було його направлено на адресу відповідача 05.11.2016, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком від 05.11.2016, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи.

Судом встановлено, що відповідачем було отримано рахунок № 421/430 від 31.10.2016 на суму 9320 грн. 00 коп. 07.11.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 6120402609149, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, враховуючи дату отримання відповідачем рахунку № 421/430 від 31.10.2016 на суму 9320 грн. 00 коп. - 07.11.2016 та положення ч. 2 ст. 530 ЦКУ (боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги у формі рахунка-фактури), суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити надані позивачем медичні послуги у жовтні 2016 року на суму 9320 грн. 00 коп. у строк до 14.11.2016 (включно).

Судом встановлено, що у листопаді 2016 року позивач надав відповідачу медичні послуги на суму 8415 грн. 00 коп ., що підтверджується актом виконаних робіт № 479 від 11.11.2016 на суму 350 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 480 від 24.11.2016 на суму 1210 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 481 від 28.11.2017 на суму 2760 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 482 від 21.11.2016 на суму 1155 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 483 від 22.11.2016 на суму 1500 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 484 від 30.11.2016 на суму 1440 грн. 00 коп., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача і відповідача (копії долучено позивачем до матеріалів справи).

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 479/484 від 30.11.2016 на суму 8415 грн. 00 коп. та було його направлено на адресу відповідача 06.12.2016, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком від 06.12.2016, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи.

Судом встановлено, що відповідачем було отримано рахунок № 479/484 від 30.11.2016 на суму 8415 грн. 00 коп. 09.12.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 6105711863530, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, враховуючи дату отримання відповідачем рахунку № 479/484 від 30.11.2016 на суму 8415 грн. 00 коп. - 09.12.2016 та положення ч. 2 ст. 530 ЦКУ (боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги у формі рахунка-фактури), суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити надані позивачем медичні послуги у листопаді 2016 року на суму 8415 грн. 00 коп. у строк до 16.12.2016 (включно).

Судом встановлено, що у грудні 2016 року позивач надав відповідачу медичні послуги на суму 14089 грн. 00 коп ., що підтверджується актом виконаних робіт № 616 від 02.12.2016 на суму 500 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 617 від 08.12.2016 на суму 490 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 618 від 09.12.2016 на суму 460 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 619 від 12.12.2016 на суму 1375 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 620 від 12.12.2016 на суму 610 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 621 від 14.12.2016 на суму 1360 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 622 від 14.12.2016 на суму 828 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 623 від 14.12.2016 на суму 940 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 624 від 14.12.2016 на суму 1360 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 625 від 14.12.2016 на суму 1770 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 626 від 15.12.2016 на суму 1810 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 627 від 15.12.2016 на суму 1025 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 628 від 05.12.2016 на суму 186 грн. 00 коп., актом виконаних робіт № 629 від 14.12.2016 на суму 1375 грн. 00 коп., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача і відповідача (копії долучена позивачем до матеріалів справи).

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 616/629 від 15.12.2016 на суму 14101 грн. 00 коп. та було його направлено на адресу відповідача 05.01.2017, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком від 05.01.2017, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи.

Судом встановлено, що відповідачем було отримано рахунок № 616/629 від 15.12.2016 на суму 14101 грн. 00 коп. 10.01.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 6120402613189, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, враховуючи дату отримання відповідачем рахунку № 616/629 від 15.12.2016 на суму 14101 грн. 00 коп. - 10.01.2017 та положення ч. 2 ст. 530 ЦКУ (боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги у формі рахунка-фактури), суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити надані позивачем медичні послуги у грудні 2016 року на суму 14089 грн. 00 коп. у строк до 17.01.2017 (включно).

Судом встановлено, що у січні 2017 року позивач надав відповідачу медичні послуги на суму 2890 грн. 00 коп ., що підтверджується актом виконаних робіт № 10 від 19.01.2017 на суму 2890 грн. 00 коп., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб позивача і відповідача (копія долучена позивачем до матеріалів справи).

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 10 від 19.01.2017 на суму 2890 грн. 00 коп. та було його направлено на адресу відповідача 06.02.2017, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком від 06.02.2017, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи.

Судом встановлено, що відповідачем було отримано рахунок № 10 від 19.01.2017 на суму 2890 грн. 00 коп. 09.02.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 6120402614789, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, враховуючи дату отримання відповідачем рахунку № 10 від 19.01.2017 на суму 2890 грн. 00 коп. - 09.02.2017 та положення ч. 2 ст. 530 ЦКУ (боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги у формі рахунка-фактури), суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити надані позивачем медичні послуги у січні 2017 року на суму 2890 грн. 00 коп. у строк до 16.02.2017 (включно).

Судом встановлено, що відповідач не здійснив оплату за надані позивачем медичні послуги за період з жовтня 2016 року по січень 2017 року на загальну суму 34714 грн. 00 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 34714 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське у розмірі 34714 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Стоматологія Діамант в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське суми основного боргу у розмірі 34714 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1735 грн. 70 коп., нараховану за прострочення здійснення відповідачем оплати за надані позивачем медичні послуги.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 Договору № 840МЕД від 17.01.2014 у випадку недотримання обумовлених строків платежів замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від заборгованої суми за кожний день прострочення платежу. Загальна сума санкцій не може перевищувати 5% від суми заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості так як заявлений позивачем до стягнення розмір пені (1735 грн. 70 коп.) не перевищує 5% від суми заборгованості (34714,00 грн. * 5% = 1735,70 грн.) та не перевищує розміру пені, нарахованого з урахування подвійної облікової ставки НБУ (відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ) з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (за розрахунком суду - 2936 грн. 15 коп.).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Стоматологія Діамант в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське пені у розмірі 1735 грн. 70 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 318 грн. 25 коп. (відповідно до розрахунку, викладеного у заяві про зменшення позовних вимог), а саме: 122 грн. 56 коп. 3% річних, нарахованих за період з 22.11.2016 по 30.04.2017 за прострочення оплати послуг, наданих у жовтні 2016 року; 88 грн. 53 коп. 3% річних, нарахованих за період з 24.12.2016 по 30.04.2017 за прострочення оплати послуг, наданих у листопаді 2016 року; 91 грн. 48 коп. 3% річних, нарахованих за період з 11.02.2017 по 30.04.2017 за прострочення оплати послуг, наданих у грудні 2016 року; 15 грн. 68 коп. 3% річних, нарахованих за період з 24.02.2017 по 30.04.2017 за прострочення оплати послуг, наданих у січні 2017 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Стоматологія Діамант в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське 3% річних у розмірі 318 грн. 25 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1024 грн. 58 коп. за період з листопада 2016 року по лютий 2017 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Водночас, як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, долученого позивачем до матеріалів справи, позивач нараховує інфляційні втрати за прострочення оплати відповідачем медичних послуг, у листопаді 2016 року та строк сплати яких настав 16.12.2016, починаючи з грудня 2016 року; інфляційні втрати за прострочення оплати відповідачем медичних послуг, наданих у грудні 2016 року та строк сплати яких настав 17.01.2017, починаючи з січня 2017 року; інфляційні втрати за прострочення оплати відповідачем медичних послуг, наданих у січні 2017 року та строк сплати яких настав 16.02.2017, за лютий 2017 рок, що суперечить порядку нарахування інфляційних втрат, викладеному у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем наданих позивачем у період з жовтня 2016 року по січень 2017 року медичних послуг (в межах заявленого позивачем періоду нарахування - по лютий 2017 року).

Період заборгованостіСума боргу (грн.) - за жовтень 2016 рокуСукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 15.11.2016 - 28.02.2017 9320 1.049 455.24 9775.24

Період заборгованостіСума боргу (грн.) - за листопад 2016 рокуСукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 24.12.2016 - 28.02.2017 8415 1.021 177.64 8592.64

Період заборгованостіСума боргу (грн.) - за грудень 2016 рокуСукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 25.01.2017 - 28.02.2017 14089 1.010 140.89 14229.89

Період заборгованостіСума боргу (грн.) - за січень 2017 рокуСукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 24.02.2017 - 28.02.2017 2890 1.000 0.00 2890.00 Таким чином, обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, є 773 грн. 77 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Стоматологія Діамант в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське інфляційних втрат у розмірі 1024 грн. 58 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 773 грн. 77 коп.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1300 грн. 00 коп., сплачені відповідачем за послуги адвоката.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Так, позивачем долучено до позовної заяви копію Договору про надання правової допомоги від 03.04.2017, укладеного з Сердюк Юлією Олегівною (адвокат, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2054 від 21.12.2016), предметом якого є надання адвокатом правової допомоги, що полягає, в тому числі, у складенні позовної заяви про стягнення боргу з Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське за Договором № 840МЕД від 17.01.2014; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2054 від 21.12.2016, виданого на ім'я Сердюк Юлії Олегівни; копію Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, сформованого відносно адвоката Сердюк Юлії Олегівни; копію акту здачі-приймання послуг від 11.04.2017, в якому зазначено, що адвокат у повному обсязі та своєчасно надав послуги за договором, а клієнт (позивач) у повному обсязі здійснив оплату адвокату (гонорар) у сумі 1300 грн. 00 коп.

Водночас, суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів сплати адвокату гонорару у розмірі 1300 грн. 00 коп., зокрема, не надано банківської виписки, платіжного доручення, квитанції до приходно-касового ордеру, тощо, з огляду на що, зважаючи на ненадання позивачем належних та допустимих доказів фактичної сплати адвокату грошових коштів у розмірі 1300 грн. 00 коп., у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката у сумі 1300 грн. 00 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з огляду на часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38Б; ідентифікаційний код: 25186738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стоматологія Діамант (61204, Харківська обл., м. Харків, проспект Перемоги, буд. 62 В, кв. 37; ідентифікаційний код: 34388984) суму основного боргу у розмірі 34714 (тридцять чотири тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1735 (одна тисяча сімсот тридцять п'ять) грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 318 (триста вісімнадцять) грн. 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 773 (сімсот сімдесят три) грн. 77 коп. та судовий збір у розмірі 1589 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять) 38 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 14.06.2017

Суддя І.М. Отрош