Рішення

від 12.06.2017 по справі 914/746/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2017р.                                                              Справа № 914/746/17

За позовом: Приватного акціонерного товариства “АЛЬБА Україна”, м. Бориспіль,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ФАРМ МК”, м. Львів

про стягнення 29 959, 97 грн.

Cуддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Зусько І.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: не з’явився.

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз‘яснено.

Розглядається справа за позовом приватного акціонерного товариства “АЛЬБА Україна” до товариства з обмеженою відповідальністю “ФАРМ МК” про стягнення 29 959, 97 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.04.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.04.2017.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях.

Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив. Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи скеровувалися відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві: м. Львів, вул. Волинська, 14/1. Поштовий конверт з ухвалою про порушення провадження, який направлявся за адресою: м. Львів, вул. Волинська, 14/1, повернувся до суду з відміткою відділення зв’язку “За закінченням терміну зберігання”.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи, місцезнаходженням відповідача є: 79024, м. Львів, Волинська, 14/1.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив таке.

Приватне акціонерне товариство “АЛЬБА Україна” (надалі – позивач) звернулося в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “ФАРМ МК” (надалі – відповідач) про стягнення 29 959, 97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 17 червня 2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № ЛФ/146-06-13 (надалі - договір) на поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення, за умовами якого продавець зобов’язується передавати (поставляти) вироби медичного призначення (надалі -товар) у власність покупця, а покупець зобов’язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Як стверджує позивач, ним було здійснено поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення відповідачу відповідно до накладних, копії яких долучено до матеріалів справи, однак в порушення договірних зобовязань, відповідачем не було сплачено вартості поставленого товару на суму 14 854, 69 грн. Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань, позивачем здійснено нарахування 3% річних в розмірі 1 299, 81 грн та інфляційних втрат в розмірі 13 805, 47 грн на суму основного боргу які останній просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи із таких мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 17 червня 2013 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу № ЛФ/146-06-13 на поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення, за умовами якого продавець зобов’язується передавати (поставляти) вироби медичного призначення у власність покупця, а покупець зобов’язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору, товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.1. договору, постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається сторонами шляхом узгодження заказу покупця.

Положеннями п. 2.4. договору сторони погодили, що ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженими сторонами заказом і зазначаються у видаткових накладних.

Згідно до п. 4.2. договору, покупець зобовязаний прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 даного договору.

Відповідно до п. 5.1. та п. 5.2. договору, покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата кожної партії товару проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії.

Умовами п. 5.3. договору сторонами погоджено, що ціни на товар та розрахунки встановлюються та проводяться у національній валюті України - гривня.

Також, положеннями п. 5.4. договору визначено, що у розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної згідно якої здійснюється плата за поставлений товар та номер і дату даного договору.

Відповідно до п. 5.5. договору, у разі невиконання вимог п. 5.4. цього договору, сторони домовилися, що оплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк якої наступив першою. У разі якщо при здійсненні оплати за поставлений товар в розрахункових документах буде вказаний номер і дата накладної, яка вже оплачена або вказаний не вірний номер та (чи) дата накладної та (чи) номер та дата договору якого не існує, або помилково вказаний покупцем, вважається, що оплата здійснена за наступну не оплачену поставку. У випадку якщо сума оплати по неоплаченій накладній перевищує суму поставки по такій накладній залишкові кошти зараховуються в рахунок наступної неоплаченої поставки.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що товар вважається переданий продавцем і прийнятий покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення відповідачу відповідно до накладних від 26.03.2014 № № 40915089, 40915046, 40915072, 40915070, 40915047, 40915071, від 27.03.2017 № № 40937269, 40937268, 40939230, 40935503, 40939212, від 28.03.2014 № № 40948988, 40948967, 40948966, від 29.03.2014 № № 40966752, 40966758, 40966759, 40966756, 40966757, 40966753, від 31.03.2014 № № 40994264, 40986489, 40986488,40986490, від 04.04.2014 № № 41025853, 41026234, 41025852, від 08.04.2014 № № 41052890, 41057484, 41052889, від 12.04.2014 № № 41108075, 41108196, від 16.04.2014 № № 41133212, 41133207 на загальну суму 14 854, 69 грн.

В порушення договірних зобовязань, відповідачем не було сплачено вартості поставленого товару. Станом на момент звернення з позовом до суду, у відповідача наявний борг у розмірі 14 854, 69 грн.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, доказів сплати коштів чи повернення товару позивачу не представив, позовні вимоги не заперечив.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з’ясування місцевим господарським судом обставин справи.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції. Відповідачем не представлено доказів сплати заборгованості за поставлений товару на суму 14 854, 69 грн, що є предметом розгляду даної справи, а тому, позовна вимога в цій частині є обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань, позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних проведених позивачем, суд встановив, що вказані нарахування здійснені з дотриманням вимог ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

                                                  в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМ МК» (79024, м. Львів, вул. Волинська, 14/1 код ЄДРПОУ 38558407) на користь приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100, код ЄДРПОУ 22946976) суму в розмірі 31 289, 97 грн, з яких:

- 14 584, 69 грн заборгованості;

- 13 805, 47 грн інфляційних втрат;

- 1 299, 81 грн – 3 % річних.

- 1 600, 00 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 14.06.2017.

Суддя Манюк П.Т.