Постанова

від 12.06.2017 по справі 910/2225/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2017 р. Справа№ 910/2225/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Жук Г.А.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

Позивача не з'явився

Відповідача ОСОБА_2

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотех - Монтаж"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 по справі № 910/2225/17 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс будівельників України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотех - Монтаж"

про стягнення 13 515,73 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 по справі №910/2225/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотех-Монтаж" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Будівельників України" 12 138,00 грн боргу, 1 267,01 грн пені, 110,73 грн 3 % річних та 1 600,00 грн судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новотех - Монтаж" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Також апелянт звернувся з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження вищезазначеного рішення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 колегією суддів у складі головуючий: суддя Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 12.06.2017.

Розпорядженням від 12.06.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 12.06.2017, в зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. який не є головуючим суддею у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Жук Г.А., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 колегією суддів, в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотех - Монтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 по справі № 910/2225/17 до свого провадження.

В судове засідання 12.06.2017 з'явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники позивача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника позивача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

30 червня 2016 року між ТОВ "Альянс Будівельників України" (виконавець) та ТОВ "Новотех-Монтаж" (замовник) укладено Договір.

Відповідно до умов Договору виконавець бере на себе зобов'язання, згідно з заявками замовника, надавати йому послуги механізмами, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги за ціною та в порядку, що передбачені Договором. Пунктом 2.4. Договору встановлено, що виконавець надає замовнику акти виконаних робіт (наданих послуг) в 2 (двох) екземплярах, які останній зобов'язаний розглянути та, за відсутності зауважень до виконаних робіт, - підписати протягом 2 (двох) банківських днів з дати їх отримання. В разі якщо замовник протягом визначеного строку не надав вмотивованої відповіді, - акт вважається підписаним без зауважень.

Згідно з п. 3.2.2 Договору з замовник зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих послуг відповідно до умов Договору.

Строк дії Договору встановлюється з дня підписання та скріплення печатками Договору до 31.12.2017 (пункт 8.1 Договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазнає, що на виконання умов Договору надав відповідачу послуги на суму 12138 грн. Відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині оплати належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 12138 грн.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Також, дане правило закріплено в Господарському кодексі України статтею 193.

Задовольняючі позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що Позивач надав відповідачу послуги на суму 12138 грн., які не були оплачені останнім.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Зі змісту ст. 901 ЦК України вбачається, що основною ознакою договору про надання послуг є надання позивачем та отримання (споживання) відповідачем відповідної послуги. Таким чином, у виконавця виникає право вимагати оплату за надані послуги лише після отримання їх замовником.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує надання позивачем послуг, та на підтвердження оплати отриманих послуг надав копію платіжного доручення від 30.11.2016 №1144, згідно з яким оплатив позивачу за послуги згідно з договором №3003/4 від 30.03.2016 на суму 12138,05 грн.

Місцевий господарський суд зазначив, що платіжне доручення від 30.11.2016 №1144, не є належним доказом, у розумінні статті 32 ГПК України, оскільки суду не подано оригінал вказаного документу.

В той же час, місцевим господарський суд не зобов'язував відповідача надати суду оригінал зазначеного платіжного доручення.

Колегія суддів звертає увагу, що наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення від 30.11.2016 №1144 завірена відповідачем належним чином.

Крім того, оригінал зазначеного платіжного доручення надано відповідачем та досліджено колегією суддів в судовому засіданні 12.06.2017.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 р., господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо).

Припинення провадження у справі, на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, в частині стягнення суми основної заборгованості, суд відмовляє в задоволені позовних вимог, оскільки сума основного боргу сплачена до подання позову до Господарського суду міста Києва.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, в порядку статті 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у випадку прострочення кінцевого розрахунку за актами наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час прострочення від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Розглянувши матеріали справи та розрахунки позивача, судом встановлено, що відповідно до умов Договору замовник зобов'язаний сплатити за надані послуги механізмами виконавцю 100% передоплату вартості послуг протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури виконавця, але послуги надано відповідачу без попередньої оплати. В умовах Договору не визначено конкретну дату здійснення оплати в такому випадку.

Позивач повинен був надати вимогу (претензію, або наприклад рахунок) відповідачу про оплату за поставлений товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що позивачем не надано до суду акти наданих послуг, передбачені п. 4.3. Договору, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення нарахованих пені та 3% річних за порушення умов договору.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотех - Монтаж" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 по справі №910/2225/17 - скасуванню.

Витрати по сплаті судового збору, з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотех - Монтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 по справі №910/2225/17 задовольнити.

2.Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 по справі №910/2225/17. Прийняти нове рішення.

3.Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Будівельників України" (04120, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 6-б, корп. 2, с. 3; ідентифікаційний код: 37354345)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотех-Монтаж" (02660, м. Київ, вул. Пухівська, 3; ідентифікаційний код: 38402719)1760 (одну тисячу сімсот шістдесят) грн. 00 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6.Матеріали справи №910/2225/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Г.А. Жук

С.А. Пашкіна