Постанова

від 13.06.2017 по справі 923/1105/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2017 р.Справа № 923/1105/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А.,

ОСОБА_1

(склад колегії суддів сформовано згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.03.2017р.)

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2

Від 1 відповідача: не з'явився

Від 2 відповідача: не з'явився

Від 3 відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОКТАЙМ"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 29 листопада 2016 року

у справі № 923/1105/16

за позовом: дочірнього сільськогосподарського підприємства "ОВАС-АГРО" приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС"

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОКТАЙМ",

2. Товариства з додатковою відповідальністю "Агро-Інвестментс",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Велес"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО XXI"

про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Дочірнє сільськогосподарське підприємство "ОВАС-АГРО" приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" (далі - ДСП "ОВАС-АГРО") звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОКТАЙМ" та Товариства з додатковою відповідальністю "Агро-Інвестментс" про визнання недійсними на підставі ч.5 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, договорів купівлі-продажу цінних паперів № 902-БВ/15 від 08.07.2015р., №904-БВ/15 від 09.07.2015р., №909-БВ/15 від 10.07.2015р., укладених між Товариством з додатковою відповідальністю "Агро-Інвестментс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім-Велес".

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що оспорювані договори не були виконані ТДВ "Агро-Інвестментс", який укладаючи оспорювані договори не мав на меті їх дійсне виконання. Вказані договори були укладені без наміру створити реальні правові наслідки, що обумовлені ними. Дійсною метою укладення оспорюваних договорів, а також договору про відступлення прав вимоги № 03/08/15 від 03.08.2015р., за яким ТОВ "Дім-Велес" уступило ТОВ "СТОКТАЙМ" своє право вимоги до ТДВ "Агро-Інвестментс" за цими договорами купівлі-продажу цінних паперів, було створення штучної заборгованості ТОВ "АГРО XXI" перед ТОВ "СТОКТАЙМ". Завдяки цьому останній не вступаючи в прямі господарські відносини з ТОВ "Дім-Велес" та не здійснюючі якихось реальних цивільно - правових правочинів повинен отримати вирішальну кількість голосів в комітеті кредиторів під час справи про банкрутство ТОВ "АГРО XXI" з метою ухвалення на власну користь процедурних рішень та заволодіння майном підприємства - банкрута всупереч інтересам інших кредиторів та власників майна підприємства - банкрута.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 13.10.2016 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено ТОВ АГРО XXI та ТОВ "Дім-Велес".

Відзив на позовну заяву від відповідачів не надходив.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.11.2016 року (суддя Никитенко С.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 902-БВ/15 від 08.07.2015р., укладений між ТДВ "Агро-Інвестментс" і ТОВ "Дім-Велес". Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 904-БВ/15 від 09.07.2015р., укладений між ТДВ "Агро-Інвестментс" і ТОВ "Дім-Велес". Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 909-БВ/15 від 10.07.2015р., укладений між ТДВ "Агро-Інвестментс" і ТОВ "Дім-Велес". Стягнуто з ТДВ"Агро-Інвестментс" на користь ДСП "ОВАС-АГРО" суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2067 грн. Стягнуто з ТОВ "СТОКТАЙМ" на користь ДСП "ОВАС-АГРО" суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2067 грн.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив із того, що внаслідок укладення оспорюваних договорів купівлі - продажу цінних паперів, не спрямованих на настання реальних наслідків, було створено штучну кредиторську заборгованість в обсязі, достатньому для отримання контролю над процедурою банкрутства з метою подальшого ухилення від виконання певних зобов'язань, чим прямо порушується цивільне право позивача на задоволення його майнових вимог.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТОВ "СТОКТАЙМ" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме: ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 1, ч. 9 ст. 16, ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 82, ч. 1 ст. 111-28 ГПК України.

При цьому, додані скаржником до своєї апеляційної скарги в обґрунтування викладених доводів документи і матеріали відповідно до ст. 101 ГПК України з метою забезпечення всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності прийняті апеляційним судом в якості додаткових доказів і залучені до матеріалів справи, враховуючи що завданням суду є здійснення правосуддя, яке здійснюється у господарських судах на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, і судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Колегія суддів також враховує, що справу було розглянуто господарським судом за відсутності в судовому засіданні представника відповідача ТОВ Стоктайм .

У відзивах на апеляційну скаргу позивач та третя особа заперечують проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просять оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги в порядку передбаченому ст. ст. 64, 98 ГПК України сторони заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідачі та третя особа не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 року приймаючи до уваги, що сторонами оспорюваних позивачем правочинів є ТДВ "Агро-Інвестментс" та ТОВ "Дім-Велес" і рішення з цього спору безпосередньо стосується прав і обов'язків останнього, залучено ТОВ "Дім-Велес" до участі у справі в якості іншого відповідача та виключено його із складу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 08.07.2015 року між ТДВ "Агро-Інвестментс" (покупець), за участю повіреного покупця - ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ КАПІТАЛ", та ТОВ "Дім-Велес" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 902-БВ/15, за умовами пунктів 1.1-1.3 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вказані в цьому пункті цінні папери, на умовах, передбачених цим договором, за реквізитами ідентифікації визначеними в п. 1.2, а саме: прості іменні акції ПАТ "ЗНВКІФ "Паритет" у бездокументарній формі в кількості 15 000 000 шт. загальною номінальною вартістю 15 000 000 грн. за загальною договірною вартістю 300 000 000 грн.

09.07.2015 року між ТДВ "Агро-Інвестментс" (покупець), за участю повіреного покупця - ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ КАПІТАЛ", та ТОВ "Дім-Велес" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 904-БВ/15, за умовами пунктів 1.1-1.3 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вказані в цьому пункті цінні папери, на умовах, передбачених цим договором, за реквізитами ідентифікації визначеними в п. 1.2, а саме: прості іменні акції ПАТ "ЗНВКІФ "Паритет" у бездокументарній формі в кількості 20 000 000 шт. загальною номінальною вартістю 20 000 000 грн. за загальною договірною вартістю 400 000 000 грн.

10.07.2015 року між ТДВ "Агро-Інвестментс" (покупець), за участю повіреного покупця - ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ КАПІТАЛ", та ТОВ "Дім-Велес" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 909-БВ/15, за умовами пунктів 1.1-1.3 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вказані в цьому пункті цінні папери, на умовах, передбачених цим договором, за реквізитами ідентифікації визначеними в п. 1.2, а саме: прості іменні акції ПАТ "ЗНВКІФ "Паритет" у бездокументарній формі в кількості 15 000 000 шт. загальною номінальною вартістю 15 000 000 грн. за загальною договірною вартістю 300 000 000 грн.

Умовами пунктів 2.1, 3.1, 3.2, 3.3 договорів № 902-БВ/15, № 904-БВ/15, № 909-БВ/15 передбачено, що покупець в термін до 31.07.2015р. включно, зобов'язується сплатити в безготівковій формі загальну суму договору, визначену в п.1.3. договору, шляхом перерахування на банківський рахунок продавця, зазначений в п.12 договору; всі дії, що пов'язані з переходом прав власності на цінні папери, здійснюються в межах Національної депозитарної системи України за визначеними реквізитами сторін; продавець в термін до 10.07.2015 року включно, з дати підписання договору, зобов'язується забезпечити поставку цінних паперів з рахунку у цінних паперах продавця на рахунок у цінних паперах покупця в депозитарній установі, зазначеній у п. 3.1 цього договору; покупець протягом до 10.07.2015 року, включно з дати підписання договору, зобов'язується забезпечити зарахування цінних паперів на рахунок у депозитарній установі.

Як вбачається з матеріалів справи, продавець ТОВ "Дім-Велес" виконав свої зобов'язання за вищевказаними договорами № 902-БВ/15, № 904-БВ/15, № 909-БВ/15 та передав покупцю ТДВ "Агро-Інвестментс" визначені цінні папери, про що сторонами було складено відповідні акти приймання - передачі, що підтверджується випискою з рахунку про операції з цінними паперами за 10.07.2015 року щодо депонента ТДВ "Агро-Інвестментс", складеною того ж дня депозитарною установою - ТОВ Бюро інвестиційних технологій , про зарахування на рахунок ТДВ "Агро-Інвестментс" у депозитарній установі 50 000 000 простих іменних акцій ПАТ "ЗНВКІФ "Паритет".

Окрім того, факт виконання зобов'язань за договорами купівлі - продажу цінних паперів № 902-БВ/15, № 904-БВ/15, № 909-БВ/15 зі сторони продавця ТОВ "Дім-Велес" щодо передачі покупцю ТДВ "Агро-Інвестментс" цінних паперів встановлено рішенням господарського суду Київської області від 28.09.2015р. у справі № 911/3913/15, що набрало законної сили, яким солідарно стягнуто з ТДВ Агро-Інвестментс та ТОВ Агро ХХІ на користь ТОВ Стоктайм 1000 000 000 грн. основного боргу за вищевказаними договорами, а також 73 080 грн. судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної процесуальної норми, неодмінною умовою її застосування є, зокрема, участь особи, щодо якої встановлено ці обставини, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для справи, що розглядається.

Вищевказана обставини встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, у справі де брало участь ТДВ "Агро-Інвестментс", а тому вона не повинна доводитися знову у даній справі.

Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» , а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення одним з основоположних аспектів верховенства права принципу юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

У наступному, 03.08.2015 року між ТОВ "Дім-Велес" (первісний кредитор) та ТОВ"Стоктайм" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги № 03/08/15, згідно з п. 2.1. якого, в порядку та на умовах, узгоджених між сторонами в цьому договорі, первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги за договорами купівлі - продажу цінних паперів № 902-БВ/15 від 08.07.2015р., № 904-БВ/15 від 09.07.2015р., № 909-БВ/15 від 10.07.2015р., а новий кредитор приймає права вимоги та зобов'язується сплатити за них первісному кредитору ціну продажу, яка згідно з п. 1 договору дорівнює 1000000000,00 грн. Станом на дату підписання договору відступлення загальний розмір заборгованості боржника перед первісним кредитором за договорами купівлі - продажу цінних паперів становить 1000000000,00 (один мільярд) грн.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що право вимоги за договорами купівлі - продажу цінних паперів переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього договору та акту приймання-передачі прав вимоги. Новий кредитор з моменту переходу до нього прав вимоги за цим договором має право вимагати від боржника та його корпоративних учасників виконання зобов'язань за договорами купівлі - продажу цінних паперів в повному обсязі.

З метою взаємного засвідчення факту переходу прав вимоги за договорами купівлі - продажу цінних паперів від первісного кредитора до нового кредитора протягом трьох днів з моменту підписання цього договору, сторони підписують акт передачі прав вимоги.

Відповідно до п. 2.4. договору відступлення, новий кредитор та первісний кредитор зобов'язуються протягом 5 (п'яти) днів з дати підписання акту передачі прав вимоги надіслати, або вручити наручно боржнику повідомлення про відступлення прав вимоги за договорами купівлі - продажу цінних паперів.

03.08.2015 року між ТОВ Дім-Велес та ТОВ Стоктайм було складено і підписано акт передачі прав вимоги та акт передачі документів, які є додатками № 1 та № 2 до даного договору.

Листом від 03.08.2015р. № 35-08/15 первісний кредитор та новий кредитор повідомили боржника ТДВ Агро-Інвестментс про укладення вищевказаного договору про відступлення прав вимоги за договорами купівлі - продажу цінних паперів № 902-БВ/15, № 904-БВ/15, № 909-БВ/15 та запропонували здійснити розрахунки за ними на користь ТОВ Стоктайм . У відповідь на це звернення листом № 16 від 10.08.2015р. ТДВ Агро-Інвестментс повідомило ТОВ Дім-Велес та ТОВ Стоктайм про те, що у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем не має змоги виконати зобов'язання за договорами купівлі - продажу цінних паперів, в зв'язку з чим просило розглянути можливість розірвання зазначених договорів купівлі-продажу або встановлення розстрочки сплати заборгованості терміном на 5-10 років.

Судом також встановлено, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.02.2016 року за заявою боржника ТОВ Агро ХХІ порушено провадження у справі № 918/54/16 про банкрутство боржника за загальною процедурою відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . У наступному, ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.08.2016 року за результатами розгляду грошових вимог кредиторів по суті включено до реєстру вимог кредиторів боржника та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з вимогами таких кредиторів: ТОВ Інвестиційно-фінансова компанія "ЄВРОІНВЕСТБУД" на суму 2 676 878, 17 грн., з яких 2 674 122, 17 грн. основного боргу у четверту чергу та 2 756 грн. судових витрат у першу чергу; ТОВ "Стоктайм" на суму 1 000 075 836 грн. , з яких 1 000 073 080 грн. основного боргу у четверту чергу та 2 756 грн. судових витрат у першу чергу; Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Овас-Агро" Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "Овас" на суму 9 401 503, 11 грн., з яких 9 398 747, 11 грн. основного боргу у четверту чергу та 2 756 грн. судових витрат у першу чергу; ТОВ "СП Агроекс" на суму 67 556 610, 62 грн., з яких 67 553 854, 62 грн. основного боргу у четверту чергу та 2 756 грн. судових витрат у першу чергу; ПАТ "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" на суму 52 779 115, 09 грн., з яких 52 776 359, 09 грн. у четверту чергу та 2 756 грн. судових витрат у першу чергу; ТОВ "Торговий дім "Насіння" на суму 1 063 408, 28 грн., з яких 790 793, 69 грн. основного боргу у четверту чергу, 267 102, 59 грн. штрафу, пені у шосту чергу та 2 576 грн. судових витрат у першу чергу; Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" з грошовими вимогами до боржника на суму 18 673 грн., з яких 15 917 грн. основного боргу у четверту чергу та 2 756 грн. судових витрат у першу чергу; ПАТ "Дельта Банк" на суму 1 387 047 643, 20 грн., з яких 323 212 690, 84 грн. основного боргу у четверту чергу, 455 571 801, 34 грн. штрафу, пені у шосту чергу, 2 756 грн. судових витрат у першу чергу та 608 260 394, 99 грн. вимог, які забезпечені заставою, із внесенням їх до реєстру вимог позачергово; зобов'язано розпорядника майна внести зміни в реєстр вимог кредиторів відповідно до пункту 1 цієї ухвали та протягом десяти днів письмово повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення; призначено у справі підсумкове судове засідання на стадії розпорядження майном.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.08.2016 року в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника вимог ПАТ Дельта Банк на суму 1 387 047 643,20 грн. та вимог ТОВ Стоктайм 1 000 075 836 грн. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року та ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.08.2016 року в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ Дельта Банк та ТОВ Стоктайм до ТОВ Агро ХХІ у справі № 918/54/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд грошових вимог цих кредиторів до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду в зазначеній частині.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога ДСП "ОВАС-АГРО" визнати недійсними з підстав, передбачених ч.5 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, договори купівлі-продажу цінних паперів № 902-БВ/15 від 08.07.2015р., № 904-БВ/15 від 09.07.2015р., № 909-БВ/15 від 10.07.2015р., укладені між ТДВ "Агро-Інвестментс" та ТОВ "Дім-Велес".

Підставами для визнання оспорюваних договорів купівлі - продажу недійсними позивач вказує наступні обставини: оспорювані договори не були виконані ТДВ "Агро-Інвестментс", який укладаючи оспорювані договори не мав на меті їх дійсне виконання. Вказані договори були укладені без наміру створити реальні правові наслідки, що обумовлені ними. Дійсною метою укладення оспорюваних договорів було створення штучної заборгованості ТОВ "АГРО XXI" перед ТОВ "СТОКТАЙМ". Завдяки цьому останній не вступаючи в прямі господарські відносини з ТОВ "Дім-Велес" та не здійснюючі якихось реальних цивільно - правових правочинів повинен отримати вирішальну кількість голосів в комітеті кредиторів під час справи про банкрутство ТОВ "АГРО XXI" з метою ухвалення на власну користь процедурних рішень та заволодіння майном підприємства - банкрута всупереч інтересам інших кредиторів та власників майна підприємства - банкрута.

Задовольняючи позов повністю суд першої інстанції на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що внаслідок укладення оспорюваних договорів купівлі - продажу цінних паперів, не спрямованих на настання реальних наслідків, було створено штучну кредиторську заборгованість в обсязі, достатньому для отримання контролю над процедурою банкрутства з метою подальшого ухилення від виконання певних зобов'язань, чим прямо порушується цивільне право позивача на задоволення його майнових вимог.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони зроблені без аналізу та врахування всіх наявних в матеріалах справи доказів та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно з ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 5 Закону "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" визначено, що право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача. Підтвердженням права власності на цінні папери бездокументарної форми є виписка з рахунку в цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати їх власнику.

Статтею 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" також визначено правове регулювання переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами.

Судом апеляційної інстанції встановлено факт виконання продавцем ТОВ "Дім-Велес" своїх зобов'язань за оспорюваними договорами купівлі - продажу № 902-БВ/15, № 904-БВ/15, № 909-БВ/15 та передачі покупцю ТДВ "Агро-Інвестментс" визначених цінних паперів, про що сторонами було складено відповідні акти приймання - передачі, що підтверджується випискою з рахунку про операції з цінними паперами за 10.07.2015 року щодо депонента ТДВ "Агро-Інвестментс", складеною того ж дня депозитарною установою - ТОВ Бюро інвестиційних технологій , про зарахування на рахунок ТДВ "Агро-Інвестментс" у депозитарній установі 50 000 000 простих іменних акцій ПАТ "ЗНВКІФ "Паритет". Водночас, матеріали справи не містять доказів встановлення НКЦПФР порушень законодавства щодо обігу цінних паперів при укладенні оспорюваних договорів.

Окрім того, факт виконання зобов'язань за договорами купівлі - продажу цінних паперів № 902-БВ/15, № 904-БВ/15, № 909-БВ/15 зі сторони продавця ТОВ "Дім-Велес" щодо передачі покупцю ТДВ "Агро-Інвестментс" цінних паперів встановлено рішенням господарського суду Київської області від 28.09.2015р. у справі № 911/3913/15, що набрало законної сили, яке відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України є преюдиціальним при вирішенні даного спору.

Отже, право власності на цінні папери, які були придбані ТДВ "Агро-Інвестментс" за оспорюваними договорами, перейшло до товариства з моменту зарахування цих цінних паперів на його рахунок у зберігача - депозитарній установі ТОВ Бюро інвестиційних технологій .

Слід зазначити, що місцевий господарський суд фактично ухилився від з'ясування та правової оцінки вказаних обставин, які мають істотне значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п. 2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 06.07.2016 у справі № 910/1891/14, від 21.09.2016 у справі № 902/841/15).

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсними договори купівлі-продажу цінних паперів, не будучи їх стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорювані ним договори порушують (зачіпають) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Разом з тим, як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, позивач зазначає про те, що внаслідок укладення оспорюваних договорів фактично були штучно створені кредиторські вимоги ТОВ Стоктайм у справі про банкрутство ТОВ "АГРО XXI", яке є учасником ТзДВ "Агро-Інвестментс", що впливає на права дочірнього сільськогосподарського підприємства "ОВАС-АГРО" приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС", як кредитора четвертої черги ТОВ АГРО XXI , разом з ТОВ Стоктайм , оскільки зменшується відсоток задоволення його вимог боржником на користь ТОВ Стоктайм та виключається можливість впливу позивача на процедуру банкрутства ТОВ "АГРО XXI". Включення до реєстру штучно створених вимог на підставі договорів, які не відповідають вимогам закону, прямо порушується цивільне право позивача на задоволення його майнових вимог, тому у позивача наявне право на звернення до суду з даним позовом, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24.06.2015р. у справі № 915/55/14.

Водночас, належних доказів які б свідчили про те, що станом на момент розгляду даної справи існує рішення господарського суду, яке набрало законної сили, про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника ТОВ "АГРО XXI" грошових вимог ТОВ Стоктайм на підставі оспорюваних договорів купівлі - продажу цінних паперів, позивачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься, що, відповідно, свідчить про те, що права та охоронювані законом інтереси позивача не були порушеними оспорюваними ним договорами купівлі - продажу.

Таким чином, уявлення позивача про невідповідність оспорюваних договорів нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання таких договорів недійсним в судовому порядку, оскільки, відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Проте, суд першої інстанції, розглядаючи дану справу та визнаючи оспорювані договори недійсними на підставі ч.5 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України як фіктивні, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не звернув увагу на вищевикладене.

Окрім того, судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст. 1 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

Таким чином, фіктивний правочин існує лише на папері. Його основне завдання полягає в тому, щоб створити уявлення в оточуючих суб'єктів про наявність правового зв'язку між сторонами такого правочину.

При цьому сторони за допомогою фіктивного правочину намагаються прикрити свої неправомірні дії, зокрема: заволодіння майном, несплата податків, кредитних зобов'язань тощо.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9, що містяться в п. 24, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 234 ЦК України, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину та той факт, що правочин було укладено без наміру створити правові наслідки, які обумовлювалися цим правочином та що сторони ніяких дій по здійсненню фіктивного правочину не вчиняли.

Наявні в справі матеріали беззаперечно свідчать про те, що на виконання умов оспорюваних договорів купівлі - продажу продавець ТОВ "Дім-Велес" передав покупцю ТДВ "Агро-Інвестментс" визначені цінні папери, про що сторонами було складено відповідні акти приймання - передачі, що підтверджується випискою з рахунку про операції з цінними паперами за 10.07.2015 року щодо депонента ТДВ "Агро-Інвестментс", складеною того ж дня депозитарною установою - ТОВ Бюро інвестиційних технологій , про зарахування на рахунок ТДВ "Агро-Інвестментс" у депозитарній установі 50 000 000 простих іменних акцій ПАТ "ЗНВКІФ "Паритет". Водночас, матеріали справи не містять доказів встановлення НКЦПФР порушень законодавства щодо обігу цінних паперів при укладенні оспорюваних договорів.

Окрім того, факт виконання зобов'язань за договорами купівлі - продажу цінних паперів № 902-БВ/15, № 904-БВ/15, № 909-БВ/15 зі сторони продавця ТОВ "Дім-Велес" щодо передачі покупцю ТДВ "Агро-Інвестментс" цінних паперів встановлено рішенням господарського суду Київської області від 28.09.2015р. у справі № 911/3913/15, що набрало законної сили, яке відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України є преюдиціальним при вирішенні даного спору.

Таким чином, слід вважати доведеним матеріалами справи факт вчинення відповідачем ТОВ "Дім-Велес" дій спрямованих на виконання спірних договорів купівлі - продажу, а позивачем не доведено обставин, що ці договори були укладені без наміру створити правові наслідки, що обумовлювалися ними.

За змістом ч. 5 ст. 203, ст. 234 ЦК України не може бути визнаний фіктивним договір, на виконання умов якого були створені правові наслідки та за яким сторони вчинили юридично значимі дії.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач не підтвердив відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України наявність підстав для визнання оспорюваних договорів купівлі - продажу цінних паперів недійсними у судовому порядку на підставі ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 234 ЦК України.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову повністю місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок позивача відповідачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 4547,40 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОКТАЙМ" задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 29 листопада 2016 року у справі № 923/1105/16 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Дочірнього сільськогосподарського підприємства "ОВАС-АГРО" приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" (код ЄДРПОУ 32745349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОКТАЙМ" (код ЄДРПОУ 36008879) судові витрати в сумі 4547,40 грн.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ з зазначенням правильних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_1