Рішення
від 23.05.2017 по справі 905/596/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.05.2017р. Справа №905/596/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Нові пожежні технології , м.Київ, код ЄДРПОУ 32740267

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Пром Плюс , м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 37833628

про стягнення 58614,18 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Нові пожежні технології , м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Пром Плюс , м.Маріуполь про стягнення грошових коштів за поставлений товар в сумі 52263,24 грн - основний борг, 4907,62 грн - інфляція за період з 31.12.2015р. по 30.11.2016р., 1443,32 грн - 3% річних за період з 31.12.2015р. по 30.11.2016р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між учасниками спору було укладено договір поставки у спрощений спосіб, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю Нові пожежні технології оформило рахунки на оплату №НП-0416 від 10.09.2015р., №СФ-481 від 25.12.2015р. та здійснило постачання товару. Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю Стандарт Пром Плюс у останнього утворилась заборгованість в сумі 52263,24 грн, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач в судові засідання 20.04.2017р., 23.05.2017р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів не представив. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Стандарт Пром Плюс було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За змістом п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За приписами ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В силу норм ст.87 вказаного нормативно-правового акту повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із відомостями, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 87510, Донецька область, м.Маріуполь, пров.Тихий, буд.8Б.

За змістом п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України , якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Ухвала від 17.03.2017р. про порушення провадження по справі була повернута відділенням поштового зв'язку з позначкою За закінченням терміну зберігання . Ухвала суду від 20.04.2017р. або докази її вручення відповідачу до господарського суду не повернулись. Водночас, відповідно до інформації, яка наявна у розділі Відстеження пересилання поштових відправлень офіційного веб-порталу Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта , поштове відправлення за номером №6102221508091 було здано до пересилання 27.04.2017р., не вручене під час доставки 04.05.2017р.

Одночасно, судом вчинялись дії, які були спрямовані на встановлення телефонного зв'язку з відповідачем, про що свідчить телефонограма від 15.05.2017р.

Крім того, матеріали справи містять інформацію щодо наступних адрес відповідача: 07454, Київська обл., Броварський район, с.Требухів, вул.Броварська, буд.46; 03115, м.Київ, просп.Перемоги, буд.136, прим.34.

На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, зокрема, ухвалу від 20.04.2017р., з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, які були повернути відділення поштового зв'язку із відміткою адресат не розшуканий .

У п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Пром Плюс , які наявні у матеріалах справи, в тому числі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач, зокрема, у судове засідання, 23.05.2017р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом враховано, що згідно з ухвалою господарського суду від 20.04.2017р. присутність сторін у судовому засіданні 23.05.2017р. обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вказує позивач, на підставі замовлень покупця №НП-0416 від 10.09.2015р., №СФ-481 від 25.12.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю Нові пожежні технології було оформлено рахунки на оплату №НП-0416 від 10.09.2015р., №СФ-481 від 25.12.2015р. на загальну суму 111736,99 грн наступної продукції:

- клапан запірний муфтовий DN25 вн PN 16 кутовий у кількості 16 шт. на загальну суму 1728 грн з ПДВ;

- кран-комплект HW-25 N-20 з барабаном, напівжорстким рукавом 20 м, перекривним стволом DN25 у кількості 16 шт. на загальну суму 39187,20 грн з ПДВ;

- кран-комплект Ду-50 без шафи у кількості 32 шт. на загальну суму 30571,39 грн з ПДВ;

- кран-комплект Ду-50 без шафи у кількості 14 шт. на загальну суму 4922,40 грн з ПДВ;

- шафа HW-25-52 WKV-20 bs 1000*1300*70 у кількості 16 шт. на загальну суму 18048 грн з ПДВ;

- вогнегасник ВП-6 (з) у кількості 56 шт. на загальну суму 16800 грн з ПДВ;

- кронштейн к ВП-5 с ободом у кількості 16 шт. на загальну суму 480 грн з ПДВ.

Таким чином, суд дійшов висновку, що внаслідок вчинення вказаних вище дій між учасниками спору було укладено договір поставки у спрощений спосіб, з огляду на що у відповідача виник обов'язок передати товар у власність позивача.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995р. Міністерства фінансів України, документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Як вказує позивач, на підставі видаткових накладних №224 від 30.11.2015р. на суму 18048 грн, №271 від 24.12.2015р. на суму 76408,99 грн, №277 від 29.12.2015р. на суму 17280 грн позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 111736,99 грн.

Прийняття товару здійснювалось представником відповідача ОСОБА_2 за довіреностями №1042 від 27.11.2015р., №1186 від 24.12.2015р., №1139 від 28.12.2015р.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки продукції відповідачу докази, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як покупця за правочином, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з передання товару.

В матеріалах справи відсутні докази того, що поставлена згідно представлених накладних продукція відповідачем не була прийнята з підстав неналежної якості або порушення продавцем умов щодо кількості та асортименту продукції, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем передбачених законом наслідків порушення продавцем умов договору щодо порядку та строків поставки, кількості, асортименту, якості продукції.

Водночас, судом враховано, що видаткова накладна №224 від 30.11.2015р. на суму 18048 грн була оплачена відповідачем повністю, видаткова накладна №271 від 24.12.2015р. на суму 76408,99 грн оплачена в частині суми 41425,75 грн, що підтверджується випискою АТ ОСОБА_3 ОСОБА_1 у м.Києві по рахунку №26002262402 на суму 165943,58 грн.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного, вказані накладні приймаються судом в якості належних доказів передання відповідачу товару за укладеним сторонами правочином.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

В силу норм ч.ч.1, 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.691, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України).

Тобто, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Вказану правову позицію наведено у п.1.7 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і які відповідають вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України. Аналогічну позицію наведено в Інформаційному листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права .

Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст.692 Цивільного кодексу України та підписання сторонами видаткових накладних №224 від 30.11.2015р., №271 від 24.12.2015р., №277 від 29.12.2015р., судом встановлено, що строк оплати товару на загальну суму 111736,99 грн настав.

Як вказує позивач, відповідно до виписки АТ ОСОБА_3 ОСОБА_1 у м.Києві по рахунку №26002262402 відповідач перерахував на користь позивача 165943,58 грн із призначенням платежу: оплата за пожежне обладнання згідно рах.-факт. №НП-0416 від 10.09.2015р., у т.ч. ПДВ 27657,26 грн.

Водночас, за змістом листа №538 від 24.12.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Пром Плюс відповідач просив вважати вірним наступне призначення платежу: за пожежне обладнання згідно рахунку №СФ-240 від 25.05.2015р. на суму 106469,83 грн, а решту 59473,75 грн - за пожежне обладнання згідно рахунку №НП-0416 від 10.09.2015р.

Відтак, з урахуванням того, що на підставі видаткових накладних №224 від 30.11.2015р., №271 від 24.12.2015р., №277 від 29.12.2015р. позивач здійснив поставку товару на загальну суму 111736,99 грн, а відповідач перерахував на користь продавця в рахунок оплати товару грошові кошти у розмірі 59473,75 грн (з урахуванням листа №538 від 24.12.2015р.), заборгованість відповідача за вказаним правочином (в межах предмету позову) на теперішній час становить 52263,24 грн.

Ухвалами господарського суду від 17.03.2017р., 20.04.2017р. відповідача було зобов'язано надати, в тому числі, докази часткової чи повної оплати відповідачем, визначеної позивачем заборгованості (за наявності).

Відповідач вимоги суду у визначеній частині не виконав, витребуваних судом документів не представив, наявність заборгованості в сумі 52263,24 грн не спростував.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання щодо поставки товару за видатковими накладними №224 від 30.11.2015р., №271 від 24.12.2015р., №277 від 29.12.2015р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за вказаним правочином обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Нові пожежні технології до Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Пром Плюс про стягнення основного боргу в сумі 52263,24 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1443,32 грн за період з 31.12.2015р. по 30.11.2016р.

За розрахунком суду сума процентів річних становить 1439,39 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Нові пожежні технології просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 4907,62 грн за період з 31.12.2015р. по 30.11.2016р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що сума інфляційних є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 4907,62 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних збитків, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 1439,39 грн з одночасним задоволенням позовних вимог в частині стягнення інфляційної складової боргу на визначену позивачем суму.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Нові пожежні технології , м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Пром Плюс , м.Маріуполь про стягнення грошових коштів за поставлений товар в сумі 52263,24 грн - основний борг, 4907,62 грн - інфляція за період з 31.12.2015р. по 30.11.2016р., 1443,32 грн - 3% річних за період з 31.12.2015р. по 30.11.2016р., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Пром Плюс (87510, Донецька область, м.Маріуполь, пров.Тихий, буд.8Б, код ЄДРПОУ 37833628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нові пожежні технології (03186, м.Київ, просп.ПовітрофлотськийАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32740267) заборгованість у розмірі 52263,24 грн, 3% річних - 1439,39 грн, інфляційні - 4907,62 грн, а також судовий збір у розмірі 1599,89 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 23.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 29.05.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця

СудГосподарський суд Донецької області
Дата ухвалення рішення23.05.2017
Оприлюднено19.06.2017
Номер документу67127146
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —905/596/17

Рішення від 23.05.2017

Господарське

Господарський суд Донецької області

Ю.О.Паляниця

Судовий наказ від 09.06.2017

Господарське

Господарський суд Донецької області

Ю.О.Паляниця

Ухвала від 20.04.2017

Господарське

Господарський суд Донецької області

Ю.О.Паляниця

Ухвала від 17.03.2017

Господарське

Господарський суд Донецької області

Ю.О.Паляниця

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні