Рішення

від 12.06.2017 по справі 510/470/17

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/470/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2017 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Сорокіна К.В.

за участю: секретаря Іванової Н.С.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно , -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у відсутності представника сільської ради.

Позивач на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копії довідок Долинської сільської ради від 30.03.2017р. за № 517, 519; копія заповіту ОСОБА_2 від 24.04.2002р. на ім'я ОСОБА_1; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2, померлої 26.11.2013р.; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 921307; копія витягу № 690 від 07.07.2014р. з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки; копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.06.2014р.; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-ОД № 087532; копія довідки відділу Держземагенства у Ренійському районі Одеської області від 07.07.2014р.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.03.2017р.;

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що 26.11.2013р. померла тітка позивача - ОСОБА_2. За життя їй належало: земельна ділянка площею 0,1951 га, яка розташована в с. Долинське Ренійського району Одеської області по вул. Г. Калінку, буд. 27 старий номер (новий номер 31), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 921307; земельна ділянка площею 2,95 га, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії IV-ОД № 087532.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. За життя ОСОБА_2 склала заповідальне розпорядження від 24.04.2002р., яким заповідала позивачу усе своє майно. Тому спадкоємство здійснюється за заповітом. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття. Однак, на момент смерті тітки позивач мешкав разом із нею, оскільки вона була одинокою людиною та потребувала догляду, крім того, після її смерті продовжував користуватися земельними ділянками. Пізніше, позивач звернувся до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, однак йому в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно. Після смерті ОСОБА_2 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на спадкове майно, як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлої тітки і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємицею за заповітом (ст. 1235 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину фактично, оскільки його воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (користування земельними ділянками). Інших спадкоємців які б мали обов'язкову частку у спадщині немає.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1235, 1268, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на:

земельну ділянку площею 0,1951 га, кадастровий номер 5124180500:02:001:0203, розташовану в с. Долинське Ренійського району Одеської області по вул. Г. Калінку, буд. 31, виділену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 921307;

земельну ділянку площею 2,95 га, кадастровий номер 5124110100:01:006:0042, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії IV-ОД № 087532.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя К.В. Сорокін