Рішення

від 13.06.2017 по справі 387/440/17

ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 387/440/17

Номер провадження по справі 2/387/236/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2017 року смт. Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстер І. П.

при секретарі судового засідання Діордієвій Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Холдінг" про визнання договору фінансового лізингу № 000068 від 20.04.2017 року недійсним та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів, в якому зазначив, що відповідно до умов договору фінансового лізингу № 000068 від 20.04.2017 року, укладеного між ТОВ "Євролізинг Холдінг" та ОСОБА_1, Лізингодавець зобов'язався набути у власність у Продавця, визначений у п. 1.2. даного Договору Предмет лізингу та передати даний Предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на умовах, визначених даним Договором. Лізингоодержувач користується Предметом лізингу на умовах даного Договору та згідно з положеннями чинного законодавства. Предметом лізингу по даному Договору є транспортний засіб, а саме : марка КІА, модельSportage, комплектація/модифікація Comfort, об'єм двигуна 1.7, тип палива дизель, тип КПП 6МТ, привід 2WD, рік випуску 2017. Позивач вважає, що укладений договір не відповідає законодавству про фінансовий лізинг, нормам ЦК України, та до нього включено положення, які порушують права споживача. Наявність у договорі несправедливих умов є самостійною підставою його недійсності. На виконання договору позивачем було сплачено на користь відповідача платіж за адміністрування договору у сумі 57885 грн. ( + комісійний збір банку 578,85 грн.), а всього - 58463,85 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку реституції, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, належним чином, надав до суду заяву в якій просить розглядати справу без його участі, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи. Також долучив додаткові пояснення, що предмет лізингу він не отримував та та акту прийому- передачі не підписував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, належним чином, поважних причин своєї неявки, заяв про розгляд справи за його відсутності та заперечень проти позову до суду не надав.

Суд вважає, що у справі є достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, тому справу можливо розглянути по суті у відсутності сторін та винести заочне рішення по справі.

Дослідивши письмові докази суд вважає встановленими наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг .

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено таке положення, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України Про захист прав споживачів ).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ Євролізинг Холдінг 20.04.2017 року укладено договір фінансового лізингу №000068 (далі - Договір) завірений приватним нотаріусом, предметом якого є автомобіль KIA, модель - Sportage Ole 16 M\Y, комплектація/модифікація Comfort, об'єм двигуна 1.7, тип палива дизель, тип КПП 6МТ, привід 2WD, рік випуску 2017.

Згідно п. 1.1 Договору лізингодавець зобов'язується набути у власність у продавця, визначений у п. 1.2 даного договору предмет лізингу та передати даний предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на умовах визначених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Відповідно до Додатку №1 до цього договору вартість предмету лізингу складає 578 850 грн., платіж за адміністрування договору - 57 885 грн., авансовий платіж - 50%, платіж за передачу предмета лізингу - 17 366 грн., відсоткова ставка - 22%, комісія - 5%, щомісячний платіж - 8837,69 гривень.

З квитанції 0.0.749927032.1 від 20.04.2017 року з'ясовано, що позивач сплатив 57 885 грн. призначення платежу за договором фінансового лізингу №000068 від 20.04.2017 року .

Згідно з умовами договору платіж за адміністрування договору - це першочерговий одноразовий платіж, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за підготовку, перевірку та розгляд документів для укладення договору, пошуку предмета лізингу відповідно до встановлених специфікацій лізингоодержувачем незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу, який вказується в додатку 1 до договору.

Так, у п. 8.1 договору лізингодавець зобов'язується придбати предмет лізингу для передачі його у користування лізингоодержувачу виключно після того, як отримає від Лізингоодержувача такі платежі: платіж за адміністрування договору; авансовий платіж; платіж за передачу предмета лізингу та, у разі наявності, різницю до вже сплаченого авансового платежу.

Згідно п. 13.8 договору кошти, які сплачуються Лізингоодержувачем до моменту купівлі предмета лізингу, незалежно від їх призначення, яке вказується у квитанції, зараховуються по даному договору у наступному порядку платіж: - за адміністрування договору, авансовий -платіж, у разі наявності, різницю до вже сплаченого авансового платежу.

Отже, окрім включення до договору не передбаченого законом платежу, який не є лізинговим, - згідно наведених вище договірних умов, без виконання лізингоодержувачем покладеного на нього договором зобов'язання сплати цього платежу предмет лізингу придбаний не буде. Тому суд приходить до висновку, що такі умови договору встановлюють жорсткі обов'язки споживача, а надання послуги зумовлене власним розсудом виконавця.

Окрім наведеного, статтею 16 договору передбачено, що отриманий у супереч закону платіж за адміністрування договору не повертається лізингодавцем при його розірванні ні за яких умов ні за ініціативою лізингоодержувача ні за ініціативою лізингодавця (п.п. 16.1, 16.2 договору). Також пунктом 16.2 договору встановлено неповернення цього платежу при розірванні лізингоодержувачем договору у випадку неможливості придбання предмета лізингу лізингодавцем або відмови продавця здійснити продаж або поставку предмета лізингу, тобто Фактично з вини лізингодавця.

Отже суд вважає, що зазначені умови договору зумовлюють обов'язок продавця не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Відповідно до п. 4.7 договору, якщо у разі неможливості придбання предмета лізингу лізингодавцем або відмови продавця здійснити продаж або поставку предмета лізингу лізингоодержувач протягом трьох місяців з дня повідомлення йому про цю обставину не обере інший предмет лізингу, то лізингодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку та окрім неповернення платежу за адміністрування договору, додатково отримати штраф у розмірі 20% сплаченого лізингоодержувачем авансового платежу за невиконання умов договору (п. 16.5 договору). В той же час пунктом 6.1 договору, лізингоодержувач наділений правом, а не обов'язком на обрання іншого предмета лізингу. Отже згідно зазначених умов договору, у разі неможливості виконати позивачем свої договірні зобов'язання по придбанню та передачі у користування обумовленого предмета лізингу, - відповідач сам односторонньо розриває договір, не повертає платіж за адміністрування та стягує з лізингоодержувача штраф за невиконання ним умов договору.

Також у пункті 8.7 договору зазначається, що у разі несплати лізингоодержувачем передбачених даним Договором платежів, які лізингоодержувач зобов'язувався сплатити для передачі предмета лізингу, Лізингодавець має право залишити предмет лізингу в салоні продавця, але не більше 1 місяця. У разі непогашення заборгованості Лізингоодержувачем, протягом одного місяця з моменту виникнення такої заборгованості, та після закінчення місячного терміну, вказаного в даному пункті, даний Договір вважається розірваним Лізингодавцем за порушення Лізингоодержувачем умов даного Договору. Кошти, які були сплачені Лізингоодержувачем на виконання даного Договору поверненню не підлягають. Всі витрати, які виникають при збереженні предмета лізингу та які Лізингодавець зобов'язаний буде сплатити Продавцю, Лізингодавець має право стягнути з Лізингоодержувача.

Отже суд вважає, що зазначені умови договору зумовлюють обов'язок не повернення коштів на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника).

Пунктом 14.12 Договору передбачено, що дострокове погашення (виконання договору) може відбуватися не раніше ніж через 12 місяців після підписання акту приймання-передачі предмета лізингу. За дострокову сплату лізингових платежів Лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10% від суми дострокового погашення.

Відповідно до п. 13.2 Договору, розмір платежу за адміністрування договору, погоджений сторонами складає 10% вартості предмета лізингу та вказується в додатку №1 до Договору.

Згідно до п. 4.7, 16.5 Договору, Лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір у випадку неможливості придбання Предмета лізингу або відмови Продавця здійснити продаж та/або поставку Предмета лізингу та у разі не обрання нового Предмета лізингу Лізингоодержувачем протягом трьох місяців з моменту повідомлення Лізингоодержувача про таку обставину. У такому випадку Лізингодавець повертає Лізингоодержувачу сплачений ним авансовий платіж або частину авансового платежу за мінусом 20 відсотків, які Лізингодавець утримує в якості штрафу за невиконання умов договору платіж адміністрування договору поверненню не підлягає.

Згідно Постанови ВСУ від 08.06.2016 року по справі № б-330цс16, за змістом частини п'ятої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови у договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений Лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед Лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений Лізингодавцем, продавець та Лізингодавець несуть перед Лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, тому що у договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Крім того, статтею 16 ЗУ Про фінансовий лізинг передбачено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За положеннями цієї статті платіж за адміністрування договору не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Відповідач не обґрунтував співмірності розміру адміністративного платежу (10 % вартості предмета лізингу) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні статті 16 ЗУ Про фінансовий лізинг не вважається лізинговим платежем, а фактично полягає лише у виготовленні типової форми договору.

Згідно пункту 9.7 Договору на чинність цього договору не впливають будь-які обмеження або неможливість користування предметом лізингу внаслідок його часткового пошкодження, або внаслідок юридичних чи технічних або економічних причин, випадків надзвичайних подій чи форс-мажору. В таких випадках зобов'язання лізингоодержувача, в тому числі платіжні зобов'язання, залишаються чинними в повному обсязі.

Відповідно до п. 14.7 Договору Лізингоодержувач не може вимагати від Лізингодавця жодного відшкодування або зменшення суми платежів за даним договором, у випадку перерви в експлуатації предмета лізингу, незалежно від причин виникнення такої перерви. Лізингоодержувач не має права затримувати платежі за даним договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження предмету лізингу.

Пунктом 4 ст. 762 ЦК України передбачено, що наймач (лізингоодержувач) має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, Лізингоодержувач звільняється від сплати лізингових платежів за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Таким чином, зазначені пункти Договору не відповідаю нормам ЦК України.

Крім того згідно п. 16.8 Договору, за несвоєчасне внесення лізингових платежів Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, крім того Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими коштами в розмірі 3 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 16.10 Договору, Лізингодавець має право достроково припинити дію договору та/або звернутися до відповідних органів за захистом своїх прав та/або за стягненням заборгованості у безспірному порядку та/або вимагати повернення предмета лізингу зокрема у випадку, якщо Лізингоодержувач не сплатив або сплатив не в повному обсязі лізинговий платіж у строк визначений договором і прострочення оплати становить більше 30 днів, а також всі належні до оплати платежі (штрафні санкції, пеню та інші відшкодування, компенсації відповідно до умов договору).

Тобто Лізингоодержувач за кожен день повинен сплачувати одразу два штрафи за одне порушення. Крім того, з ним ще й розривають договір, не повертаючи сплачені кошти.

Згідно статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Однак, договором не передбачено жодної санкції щодо Лізингодавця у разі порушень умов та строків договору, що призводить до дисбалансу договірних відносин.

Відповідно до п. 9.5 Договору, будь-які поліпшення, модифікації або зміни предмета лізингу або його з'єднання з будь-якими нерухомими або рухомими об'єктами дозволяються лише на підставі попереднього письмового погодження з Лізингодавцем. При наявності відповідної письмової вимоги Лізингодавця перед поверненням предмета лізингу, Лізингоодержувач зобов'язаний за власний рахунок відновити його початковий стан з урахуванням нормального зносу. У будь-якому випадку усі невід'ємні поліпшення, модифікації або зміни предмета лізингу, які були зроблені без письмової згоди Лізингодавця, стають власністю Лізингодавця та підпорядковуватися даному договору, при цьому Лізингодавець не зобов'язаний виплачувати Лізингоодержувачу жодних компенсацій, а останній не має право на відшкодування цих виплат за рахунок лізингових платежів.

В той же час, п. 9.6 Договору передбачено, що Лізингоодержувач зобов'язаний за власний рахунок забезпечити відповідність предмета лізингу всім нормативним вимогам та вносити такі зміни, модифікації та доповнення до предмета лізингу, які можуть час від часу вимагатися будь-яким законом, правилом, розпорядженням нормативним актом або наказом державного органу, виданим в межах його компетенції.

Пунктом 14.11 Договору передбачено, що Лізингодавець має право змінити розмір лізингових платежів або про індексувати їх в залежності від різних факторів:

- зміни законодавства, яке впливає на лізингову діяльність лізингодавця та яке потягло за собою зміну вартості предмета лізингу;

- збільшенням та/або зменшенням податків, митних зборів, зборів та інших обов'язкових платежів, які стягуються у зв'язку з укладанням та виконанням Договору, в тому числі з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та/або механізмів, а також які впливають на вартість предмету лізингу, згідно умов договору поставки на момент проведення повного розрахунку лізингодавця з продавцем за придбаний предмет лізингу;

- переоцінки залишкової вартості предмета лізингу, яка спричинена змінами вимог нормативно-правових актів України щодо переоцінки предмета лізингу.

У разі настання будь-якої обставини, яка визначена у даному пункті, лізингодавець повідомляє про це лізингоодержувача відповідним листом та надсилає квитанцію із зміненим лізинговим платежем, який лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом визначеного у квитанції терміну. Всі подальші лізингові платежі лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати у встановлений термін та на рівні встановленої в останній квитанції суми. Лізингодавець має право змінювати розмір лізингових платежів не частіше ніж один раз на квартал.

Пунктами 12.1, 12.2 Договору передбачено, що укладаючи даний Договір сторони погоджуються, що на момент укладання Договору, вартість Предмета лізингу становить суму вказану в Додатку № 1 до Договору. Вказана у Договорі вартість Предмета лізингу може бути змінена у разі зміни вартості предмета лізингу на момент його купівлі. Змінена вартість предмета лізингу у випадку якщо така зміна відбулась, буде відображена у відповідній додатковій угоді до даного договору, який сторони зобов'язані підписати до моменту передачі предмета лізингу.

Пунктом 13.6 Договору передбачено, що у разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладання даного договору з метою виплати лізингоодержувачем авансового платежу в розмірі не менш, того, який визначений у даному Договорі (у відсотках), від вартості предмета лізингу на момент купівлі предмета лізингу та його передачі, лізингоодержувач зобов'язаний єдиноразово доплатити різницю такої вартості до вже сплачених авансових платежів.

Пунктом 14.11 Договору передбачено, що в період строку дії цього договору розмір лізингової плати може індексуватись в залежності від: переоцінки залишкової вартості предмета лізингу, як спричинена змінами вимог нормативно-правових актів щодо переоцінки предмета лізингу. В зв'язку зі збільшенням митних зборів та інших обов'язкових платежів, які впливають на вартість предмета лізингу, згідно умов договору поставки на момент проведення повного розрахунку лізингодавця з продавцем за придбання предмета лізингу.

За змістом частини п'ятої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що положення договору фінансового лізингу є несправедливими, якщо містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення.

Дослідивши умови договору фінансового лізингу, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , а саме: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір зі споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Доводи представника відповідача, що позивач добровільно власноручно підписав Договір та Додатки до нього, де чітко зазначено права та обов'язки сторін, порядок передачі предмета лізингу та платежі, які позивачу необхідно було здійснити для отримання предмета лізингу, суд не приймає до уваги, оскільки згідно частини 1 ст. 18 ЗУ Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Крім того, доводи представника відповідача стосовно того, що умови договору фінансового лізингу не є несправедливими в розумінні ЗУ Про захист прав споживачів спростовуються вищевикладеним та більш того не відповідають нормам Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у зв'язку із несправедливими умовами спірного Договору лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом також встановлено, що на виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу №000068, сплачені позивачем кошти на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Євролізинг Холдінг грошові кошти у розмірі 57885 грн. 00 коп., а також кошти за послуги нотаріуса щодо посвідчення договору лізингу у розмірі 2895 гривень. Водначас суд стягує кошти в межах позовних вимог, а тому підлягають до задоволення стягнення коштів у розмірі 58463 гривні 85 копійок.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 212-215, 223 ЦПК України, ст.ст. 215, 220, 627, 628, 799, 806, 808 ЦК України, ст. ст. 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів , Законом України Про фінансовий лізинг , суд

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 000068 від 20.04.2017 року, укладений між ТОВ "Євролізинг Холдінг" та ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гончаренком Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1232.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Холдінг" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 31, оф. 301- Б), код ЄДРПОУ 39348129 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Бандурово Гайворонського району, Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 сплачені на рахунок відповідача кошти в розмірі 58463,85 гривень ( п'ятдесят вісім тисяч чотириста шістдесят три гривні 85 копійок).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Холдінг" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 31, оф. 301- Б), код ЄДРПОУ 39348129 на користь держави судові витрати в сумі 1280 (тисячу двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана на протязі десяти днів з дня отримання його копії .

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області на протязі 10 днів з моменту отримання його копії, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.  П.