Ухвала

від 15.06.2017 по справі 824/346/17-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

15 червня 2017 р. м. Чернівці справа № 824/346/17-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув адміністративний позов приватного підприємства “Колос” до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Департаменту агропромислового розвитку Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії щодо виплати суми бюджетного відшкодування.

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство “Колос” (далі – позивач) звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить:

-          визнати неправомірною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо невиплати ПП “Колос” суми бюджетного відшкодування в якості часткової компенсації відсоткової ставки за залученими кредитами у розмірі 2476425,00 грн;

-          зобов'язати Міністерство аграрної політики та продовольства України (ідентифікаційний код №37471967, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24) прийняти рішення та вчинити необхідні дії щодо виплати приватному підприємству “Колос”, ідентифікаційний код 14257808, адреса: 58002, м. Чернівці, пл. Театральна, 6) суми бюджетного відшкодування у розмірі 2476425,00 грн;

-          зобов'язати Департамент агропромислового розвитку Чернівецької області державної адміністрації (ідентифікаційний код №38536252, 58000, м. Чернівці, вул. Грушевського, 1) виплатити приватному підприємству “Колос” (ідентифікаційний код №14257808, 58002, м. Чернівці, пл. Театральна, 6 р/р №26009402168 в АТ “Райффайзен банк АВАЛЬ” у м. Києві, МФО 380805) суму бюджетного відшкодування в якості часткової компенсації відсоткової ставки за залученими кредитами у розмірі 2476425,00 грн.

Згідно зі ст. 105 КАС України позов пред'являється до адміністративного суду у формі позовної заяви, яка має відповідати вимогам, встановленим ст. 106 КАС України.

Частиною 1 ст. 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску звернення до суду поважними).

Згідно ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із поданого позову, в 2012 р. приватне підприємство “Колос”, як суб'єкт господарювання агропромислового комплексу згідно програми КПКВК 2801180 "Фінансова підтримка агропромислового комплексу" отримало право на фінансову підтримку держави через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів шляхом бюджетного відшкодування в розмірі 2476425,00 грн. В позовній заяві також вказано, що 28.02.2017 р. для уточнення інформації щодо обліку заборгованості та для підписання акту звірки взаємних розрахунків позивач звернувся до Департаменту агропромислового розвитку Чернівецької обласної державної адміністрації.

Разом з тим, в позовній заяві позивачем необґрунтовано звернення до Департаменту агропромислового розвитку Чернівецької обласної державної адміністрації тільки в грудні 2017 р. при наявності визначеної суми бюджетного відшкодування ще в 2012 р.

Також в позовній заяві позивачем не обґрунтовано звернення до суду із вказаним позовом тільки в червні 2017 р., тобто поза межами строку звернення до суду.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначаються перелік документів та інших матеріалів, що додаються. З огляду на ч. 2 ст. 106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

У позовній заяві позивач вказує, що він неодноразово звертався із усними зверненнями та запитами щодо термінів погашення бюджетного відшкодування, на що отримував відповідь, що у зв'язку із відсутністю коштів Департамент агропромислового розвитку Чернівецької обласної державної адміністрації не може здійснити фактичне перерахування на рахунок позивача, але сума обліковується за Департаментом у відповідності до чинного законодавства.

Разом з тим, на підтвердження вказаних вище обставин, на які позивач посилається у позовній заяві, доказів ним не надано, а також не вказано причин, які свідчать про неможливість їх надання до суду.

Частиною 3 ст. 106 КАС України визначено, що до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).

Розміри ставок судового збору визначено ст. 4 цього Закону. Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову юридичною особою немайнового характеру, який подано ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 р." з 1 січня 2017 р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600,00 грн.

Частиною 3 ст. 6 Закону № 3674-VI передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається з позовної заяви, зміст та характер заявлених вимог має одночасно майновий та немайновий характер, тому судовий збір має бути сплачений позивачем за кожну окремо вимогу.

Отже, при подачі позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 40346,38 грн, а саме за майнову вимогу у сумі 37146,38 грн (2476425,00 грн х 1,5%) та за дві вимоги немайнового характеру 3200,00 грн (1600,00 грн х 2).

На підтвердження сплати судового збору позивачем долучено до позову платіжні доручення №661 від 10.03.2017 р. на суму 1600,00 грн, №1145 від 03.05.2017 р. на суму 35546,38 грн та №1515 від 30.05.2017 р. на суму 3200,00 грн.

Суд вважає, що платіжні доручення №661 від 10.03.2017 р. на суму 1600,00 грн та №1145 від 03.05.2017 р. на суму 35546,38 грн не є належними доказом сплати судового збору, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в т.ч. в разі: повернення заяви або скарги; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Згідно ч. 4 ст. 6 Закону 3674-VI за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

На думку суду, за аналогією закону, за повторно подані позови, що раніше були повернуті позивачеві, судовий збір також сплачується на загальних підставах.

Як вбачається із програми діловодства спеціалізованого суду, позивач у квітні та травні 2017 р. звертався до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовами до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Департаменту агропромислового розвитку Чернівецької обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалами Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.04.2017 р. та від 10.05.2017 р. у справах № 824/219/17-а та № 824/269/17-а позовні заяви залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.

За подання вказаних позовів, позивачем було сплачено судовий збір згідно платіжних доручень №661 від 10.03.2017 р. на суму 1600,00 грн та №1145 від 03.05.2017 р. на суму 35546,38 грн.

Оскільки позивачем не було усунуто недоліки позовних заяв у строк встановлений судом, ухвалами Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.04.2017 р. та від 24.05.2017 р. у справах № 824/219/17-а та № 824/269/17-а позовні заяви повернуто позивачу.

Крім того, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.06.2017 р. у справі №824/269/17-а задоволено заяву позивача про повернення судового збору. Повернуто приватному підприємству "Колос" з Державного бюджету України сплачену згідно платіжного доручення №661 від 10.03.2017 р. суму судового збору у розмірі 1600,00 грн та сплачену згідно платіжного доручення №1145 від 03.05.2017 р. суму судового збору у розмірі 35546,38 грн.

Оскільки судовий збір позивачем згідно згаданих платіжних доручень №661 від 10.03.2017 р. на суму 1600,00 грн та №1145 від 03.05.2017 р. на суму 35546,38 грн сплачено в інших адміністративних справах № 824/219/17-а та № 824/269/17-а, в яких позовну заяву повернуто та відповідно повернуто сплачений судовий збір, суд вважає, що за подання даного позову позивачу необхідно сплатити судовий збір на загальних підставах.

Натомість позивачем сплачено судовий збір лише у розмірі 3200,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №1515. Відтак, недоплата розміру судового збору складає 37146,38 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна заява подана без додержання вимог ст. 106 КАС України.

Частина 1 ст. 108 КАС України передбачає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Суд вважає, що без усунення вказаного вище недоліків, неможливо вирішити питання про відкриття провадження у справі, тому надає позивачеві строк для їх усунення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 105, 106, 160, 165, та ч. 1 ст. 108 КАС України,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити п'ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.

3. Копію ухвали невідкладно направити позивачу.

4. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала, відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Суддя                                                                                           В.К. Левицький