Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2017 року справа №812/1349/16
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року у справі № 812/1349/16 за позовом Головного управління статистики у Луганській області до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання недійсним та скасування рішення № НОМЕР_1 від 26 жотвня 2016 року, -
ВСТАНОВИВ:
04 листопада 2016 року, Головне управління статистики у Луганській області звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання недійсним та скасування рішення податкової інспекції про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1 від 26 жовтня 2016 року (а.с. 3-14).
16 січня 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду позов задоволено. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1 від 26 жовтня 2016 року (а.с. 137-141).
Не погодившись із судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права - положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , просила суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника податку. При цьому, складання рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пенсі за несплату (несвоєчасну сплату) єдиного соціального внеску є обов'язком контролюючих органів.
Вважає, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, встановлених Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .
Апелянтом зазначено, що Сертифікат Торгово-промислової палати України не охоплює всього періоду за яким контролюючим органом нараховані штрафні санкції.
На підставі вищевикладеного, апелянт вважає, що спірне рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню (а.с. 192-194).
Представники позивача та апелянта/відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, про що свідчать поштові повідомлення.
12 червня 2017 року від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на вірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила суд залишити постанову суду першої інстанції без змін. Разом із запереченнями на апеляційну скаргу, управлінням надано клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Головне управління статистики у Луганській області (код ЄДРПОУ 02359834), місцезнаходження: 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, бул. Дружби Народів, 32-А, є органом державної влади, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (а.с. 21-25).
26 жовтня 2016 року Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на підставі ч.10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0011581302, яким до Головного управління статистики у Луганській області застосовано штрафні санкції та нарахована пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 517 057,15 грн. з яких: штраф у розмірі 298 603,35 грн. за період з 21 серпня 2014 року по 27 квітня 2015 року (10% до 01 січня 2015 року), штраф у розмірі 47 508,74 грн. за період з 21 січня 2015 року до 29 квітня 2015 року (20% з 01 січня 2015 року), пеня в розмірі 170 945,06 грн. (а.с. 16).
Спірним питанням у справі, є правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску позивачем із урахуванням положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №2464-VІ від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464) та Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено від сплати пені та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи період проведення АТО триває.
Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.
Пунктом 10 ст. 1 Закону № 2464 страхувальники - роботодавці та інші особи відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464).
Відповідно до абз.1 п.1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Як вбачається з положень ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Проблемою даного спору є питання правомірності прийняття податковим органом рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску.
02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , який набув чинності 15 вересня 2014 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).
Підпунктом б) пункту 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9 3 наступного змісту:
Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Унормування вищенаведеної статті згідно до Закону України Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці відбулося зі зміною нумерації п. 9-3 на п. 9-4.
Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі збереглася в Законі № 2464.
Крім того, суд зазначає, що пункт 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 (після внесення змін до Закону № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8) продовжує свою дію в часі.
З огляду на дію зазначеної норми, позивач звільнявся від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску починаючи з 14 квітня 2014 року.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків платника податків щодо сплати єдиного внеску, а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, несвоєчасна сплата (перерахування) єдиного внеску виникла за період з 21 серпня 2014 року по 27 квітня 2015 року та з 21 січня 2015 року до 29 квітня 2015 року, у зв'язку з чим нараховані штрафні санкції і пеня. Спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску податковим органом прийнято лише 26 жовтня 2016 року (а.с. 16).
Штрафні санкції та пеня застосовані до позивача у зв'язку із несвоєчасною сплатою єдиного внеску за серпень 2014 року - квітень 2015 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачувався єдиний внесок за спірний період, підтвердженням чого є платіжні доручення (а.с. 68-87, 94-113), тобто, позивачем проводились дії щодо виконання своїх податкових зобов'язань.
Крім того, суд зазначає, що позивачем на виконання Закону України №1669 отримано Сертифікат Донецької торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини №6892 від 25 жовтня 2016 року, яким позивачу засвідчили настання форс-мажорних обставин в період з 09 липня 2014 року по 23 листопада 2014 року (а.с. 15).
Крім того, позивачем до контролюючого органу надавались заяви-повідомлення про незастосування до нього відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за неналежне виконання обов'язків платника податку у період з липня по листопад 2014 року (а.с. 18-20).
Крім того, в матеріалах справи наявні відповідь Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 09 листопада 2016 року № 14744/12-14-13-02/03 я кій зазначено, що у податкового органу відсутні будь-які підстави для звільнення Головного управління статистики у Луганській області від сплати єдиного внеску (а.с. 64-67).
При цьому суд зазначає, що позивача звільнено від відповідальності за неналежне виконання податкових зобов'язань в певний період часу, та вимоги Закону № 1669 не передбачають надання заяви та сертифікату ТПП України для звільнення від штрафних санкцій та пені, оскільки таке звільнення передбачене в силу Закону.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що для застосування положень Законів № 1669 та № 2464 необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Щодо періоду, то Закон № 1669 продовжує свою дію в часі, оскільки Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/201 виданий 14 квітня 2014 року, а Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не видавався.
Щодо визначення території на якій проводиться антитерористична операція, суд зазначає наступне.
Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Сєвєродонецьк.
В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
Кабінет Міністрів України 02 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.
Позивач вважає, що є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати розпорядження КМУ, оскільки внаслідок його прийняття у нього виникає можливість застосувати п. 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону.
Суд апеляційної інстанції вважає, що Перелік від 02 грудня 2015 року підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Законом № 1669 визначено коло суб'єктів і особливості застосування закону, а саме: з моменту початку АТО та до наступного часу, до коло яких відноситься позивач. Тим більше, що новий Перелік уточнює раніше прийнятий і не є остаточним.
Суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, так як положення Закону № 1669 є нормами прямої дії і передбачають для платників єдиного внеску звільнення від виконання своїх обов'язків на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що Розпорядження Кабінету Міністрів є підзаконним нормативно-правовим актом, його юридична чинність не має такої ж загальності та верховенства, як безпосередньо Закон № 1669, проте воно забезпечує виконання закону шляхом конкретизованого нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин.
Юридична чинність підзаконних нормативних актів залежить від становища органів держави, які видають ці акти, Їх компетенції, а також характеру і призначення самих актів. Акт нижчої державної інстанції повинен знаходитися під законом , якому він покликаний відповідати.
У даному випадку розпорядження містять вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання. Затверджений Урядом Перелік визначив суб'єктів, на яких розповсюджується спеціальне законодавство про проведення АТО. Само по собі розпорядження № 1275-р має певне правове навантаження встановлення суб'єктів застосування Закону № 1669 та не створює самостійних правових наслідків, а підлягає системному правозастосуванню у контексті положень Закону № 1669.
За змістом ч. 1 ст. 58 Конституції України термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.
Преамбулою Закону № 1669 встановлено, що цей закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Спірне рішення податкового органу прийнято саме в період дії Закону № 1669 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах наявна заборона (в силу закону) щодо застосування штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 1669, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, що, в свою чергу, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірних рішення на момент їх складання, відтак, спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправним на момент його формування.
При цьому, суд зазначає, що не надання податковому органу позивачем заяви про звільнення від обов'язків та/або сертифікату про настання обставин непереборної сили, встановлених положеннями Закону № 2464 не є підставою для нарахування штрафних санкцій та пені, з огляду на безумовне звільнення позивача (в силу закону) від відповідальності за неналежне виконання податкових зобов'язань в певний період часу, яке передбачене в силу Закону.
Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для визнання недійсним та скасування рішення № НОМЕР_1 від 26 жовтня 2016 року є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року у справі № 812/1349/16 за позовом Головного управління статистики у Луганській області до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання недійсним та скасування рішення № НОМЕР_1 від 26 жовтня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді Т.Г.Арабей
ОСОБА_2
ОСОБА_3
Суд | Донецький апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.06.2017 |
Оприлюднено | 20.06.2017 |
Номер документу | 67153889 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Арабей Тетяна Георгіївна
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Арабей Тетяна Георгіївна
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Арабей Тетяна Георгіївна
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Чебанов Олександр Олегович
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Чебанов Олександр Олегович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні