Рішення

від 13.06.2017 по справі 909/504/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2017 р. Справа № 909/504/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. , секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут",

вул. Ленкавського, 20,м. Івано-Франківськ,76010

до відповідача: Вище професійне училище №14 м.Коломиї вул. Мазепи, буд. 224а,м. Коломия, Івано-Франківська область,78200

про стягнення заборгованості в сумі 389 530,03 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 ( довіреність № Сз-7-0117 від 05.01.17)-представник;

від відповідача: ОСОБА_2 ( довіреність №01-10/141 від 12.06.17)-представник;

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Вищого професійного училища №14 про стягнення заборгованості 333924,66грн. боргу за поставлений газ, пеня- 37509,97грн, 3% річних - 4101,24грн, інфляційні збитки -13994,16грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2017року порушено провадження у справі № 909/504/17 та призначено її до розгляду на 13.06.2017року.

Під час судового засідання представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні подала заяву про зупинення провадження по справі № 01-10/142 від 12.06.2017року (вх.6404/17 від 13.06.2017року), оскільки Коломийською місцевою прокуратурою в інтересах ВПУ № 14 08.06.2017року подано позовну заяву до Коломийської міської ради про зобов"язання останньої погасити заборгованість за спожитий природний газ в сумі 333924,66грн, яка виникла у 4 кварталі 2016року і є предметом спору у справі.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим доручення про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своє ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Отже, підставою для зупинення провадження у справі є пов'язаність справ та неможливість розгляду однієї справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи. Вказані норми не містять обмежень, які б стосувались хронології подання позовів у пов'язаних справах.

Предметом спору в даній справі №909/504/17 є стягнення 389 530,03 грн. заборгованості яка виникла на підставі договору № 114105EWFXGB016 від 01.11.2016р. та 31.12.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" та Вищим професійним училищем №14 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

Дослідивши предмет спору в справі № 82-а/346/111/17 та предмет спору в даній справі, суд дійшов висновку, що вказані справи не є пов'язаними, оскільки результат розгляду справи вказаної справи не впливатиме на встановлення судом обставин правомірності заявлених позовних вимог у справі №909/504/17.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданого клопотання про зупинення провадження по справі.

Щодо заявлених ТзОВ "Івано-Франківськгаз збут" вимог про стягнення 333924,66грн. боргу за поставлений газ, пені у розмірі 37509,97грн, 3% річних - 4101,24грн. та інфляційних збитків -13994,16грн., представник відповідача визнає частково в розмірі основного боргу - 333924,66грн.

Розглянувши матеріали справи з врахуванням положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між ТзОВ "Івано-Франківськгаз збут" (Товариство) в особі Коломийського відділу реалізації постачальником Вищим професійним училищем №14 м. Коломия (ВПУ № 14) споживачем було укладено Договори № 114105EWFXGB016 від 01.11.2016р. та 31.12.2016р. на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі-Договір).

У відповідності до п.1.1, 1,2 Договорів постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ у обсягах, що передбачені вищезазначеними договорами, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість у розмірах, строки га і рядку, що визначені Договорами.

Постачальник належним чином передав v власність споживача природний газ у обсягах, що передбачені вищезазначеними договорами. Протягом листопада 2016 року та грудня 2016 року постачальник здійснив постачання природного газу споживачу в обсязі 42,054тис.куб.м, що передбачено п. 1.2.1.3 Договорів для забезпечення потреб споживача.

Споживач, ВПУ №14, прийняв у власність від постачальника ТОВ "Івано -Франківськ збут" за листопад 2016 р. 19.243 тис. куб. м. на суму 162851.96 грн.; за грудень 2016року, 22.811 тис.куб.м на суму 201872.7 грн. Всього поставлено 42,054тис.м.куб. газу на загальну суму 364724,66грн. Підтверджує факт передачі газу Акт № ЗІФ00031227 за листопад 2016року, Акт № ЗІФ00035835 за грудень 2016року. Акти приймання-передачі природного газу відповідач документи підписав без заперечень. 23.12.2016року споживач частково оплатив вартість спожитого природного газу в листопаді 2016р. в сумі 30800грн. Неоплаченою залишилась сума 333924,66грн..

Пунктами 6.2.2. та 6.2.1. вищезгаданого договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 цього договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Згідно Рішення Правління Національного банку України від 27 жовтня 2017 року № 372-ріи Про розмір облікової ставки з 28 жовтня 2016 року облікова ставка НБУ не змінилась - 14%; згідно Рішення Правління Національного банку України від 13 квітня 2017 року № 232-рш Про розмір облікової ставки з 14 квітня 2017 року облікова ставка НБУ становить 13%;

Таким чином, згідно Договору та відповідно ст. 625 ЦК України та беручи до уваги, що розмір основного борг відповідача за спожитий природний газ становить 333924.66 грн., позивач провів нарахування пені в розмірі 37509,97 грн., 3% річних - 4101.24 грн., втрат від інфляції - 13994,16 грн.

Загальна сума допущеної відповідачем заборгованості станом на 25.05.2017р, складає - 389 530,03 грн.. Станом на 13.06.17року в матеріалах справи відсутні відомості про погашення відповідачем заборгованості на зазначену суму.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір № 114105EWFXGB016 від 01.11.2016р. та 31.12.2016р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" та Вищим професійним училищем №14 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, між сторонами у справі на підставі наведених норм закону та спірного договору виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору поставки, тому до них слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Всупереч вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору відповідач прийняв у власність, проте не оплатив в повному об"ємі вартість газу, чим порушив умови договору, а саме: п.4.2 договору Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: п.4.2.1 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, місяця що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу па наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. Відповідно до м.4.2.3 договору остаточний розрахунок по оплаті здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

При цьому суд констатує, що підписані відповідачем без жодних зауважень Акт № ЗІФ00031227 за листопад 2016року, Акт № ЗІФ00035835 за грудень 2016року приймання-передачі природного газу фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку, щодо здійснення розрахунків за поставлений природний газ.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних в розмірі 4101,24 грн. та збитки від інфляції в розмірі13994,16грн.

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Дії відповідача, які полягають у порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17,18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці.

Положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він здійснений вірно, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3% річних в розмірі 4101,24 грн. та збитки від інфляції в розмірі 13994,16грн.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до п.6.2.2 та п.6.2.1. договору, у разі прострочення споживачем строків оплати отриманого газу, визначених цим договором та тарифами, споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п.2.1. постанови Пленуму ВГС України№14 від 17.12.13 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Пеня за порушення грошового зобов'язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу. За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.8 та п.2.9 постанови Пленуму ВГС України№14 від 17.12.13 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Отже, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення 37509,97грн. пені.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, а саме - 333924,66грн. боргу за поставлений газ, пені- 37509,97грн, 3% річних - 4101,24грн, інфляційні збитки -13994,16грн. правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати в порядку ст.49 ГПК України, покласти на позивача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст. ст 11.509. 525. 526. 530. 546. 549. 610. 625. 629. 655,714 ЦК України, ст. ст.1,74, 179, 193, 216, 230. 265 Господарського кодексу України та ст 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" до Вищого професійного училища №14 про стягнення заборгованості 333924,66грн. боргу за поставлений газ, пені- 37509,97грн, 3% річних - 4101,24грн, 13994,16грн. інфляційних збитків - задовольнити.

Стягнути з Вищого професійного училища №14 м.Коломиї вул. Мазепи, буд. 224а, м. Коломия, Івано-Франківська область (код 05536573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (вул.Ленкавського,20, м.Івано-Франківськ, 76010, код 39595350) - 333 924,66грн. ( триста тридцять три тисячі дев"ятсот двадцять чотири грн.66коп.) боргу за поставлений газ, 37 509,97грн. ( тридцять сім тисяч п"ятсот дев"ять грн.97коп.) пені, 4 101,24грн. ( чотири тисячі сто одна грн.24коп.) 3% річних, 13 994,16грн. ( тринадцять тисяч дев"ятсот дев"яносто чотири грн. 16коп.) інфляційних втрат та 5842,95грн. ( п"ять тисяч вісімсот сорок дві грн. 95коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.06.17

Суддя Шкіндер П.А.