Постанова

від 14.06.2017 по справі 915/1121/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року Справа № 915/1121/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідача), Дроботової Т.Б., Кравчука Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Міське ринкове господарство" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі№915/1121/16 Господарського суду Миколаївської області за позовомКомунального підприємства Миколаївської міської ради "Міське ринкове господарство" до 1. Миколаївської міської ради 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСТМАС." за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ласурії Світлани Анатоліївни провизнання недійсним договору про встановлення суперфіцію та договору про внесення змін до нього, скасування рішення про державну реєстрацію

За участю представників:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача-1: не з'явилися;

від відповідача-2: Іванцов І.А. (представник за дов. від 16.11.16, посвідчення адвоката №561 від 20.10.2009);

від третьої особи : не з'явилися;

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Міське ринкове господарство" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИСТМАС." про визнання недійсними договору про встановлення суперфіцію від 06.03.2014 року й договору про внесення змін №1 від 01.12.2014 року до договору про встановлення суперфіцію від 06.03.2014 року, укладених між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРИСТМАС" по земельній ділянці площею 4 га з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 11444664 від 06.03.2014 року, прийнятого приватним нотаріусом Ласурією Світланою Анатоліївною, Миколаївський міський нотаріальний округ, Миколаївська область.

Позивач вказував, що сторонами договору недодержані вимоги частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, а саме зміст правочину суперечить Цивільному кодексу України та Земельному кодексу України та порушує майнове (речове) право позивача, як користувача земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.012.2016 по справі №915/1121/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2017, в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору про встановлення суперфіція від 06.03.2014р. та договору про внесення змін №1 від 01.12.2014р. до договору про встановлення суперфіцію від 06.03.2014р., укладених між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРИСТМАС." по земельній ділянці площею 4 га з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003 відмовлено; в частині позовних вимог стосовно скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 11444664 від 06.03.2014р., прийнятого приватним нотаріусом Ласурією Світланою Анатоліївною, Миколаївський міський нотаріальний округ, Миколаївська область - провадження у справі припинено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі встановлених обставин справи, дійшов висновку, що оспорювані договори були укладені в межах повноважень, наданих відповідачу-1 відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 12, 102-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 413-417 Цивільного кодексу України.

Комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Міське ринкове господарство" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 07.12.2016 року й постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій:

- не дослідили те, що спірні договори було укладено всупереч приписам статті 116 Земельного кодексу України;

- не врахували, що сторонами договору недодержані вимоги частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, а саме зміст правочину суперечить Цивільному кодексу України.

Миколаївська міська рада надала до Вищого господарського суду лист з клопотанням про розгляд касаційної скарги за відсутності представника ради.

У відзиві ТОВ "КРИСТМАС" просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 21.08.2012 р. Миколаївською міською Радою прийнято рішення №19/42, відповідно пункту 1.3 якого позивачу надано у постійне користування земельну ділянку площею 4000 кв.м. (кадастровий №4810136900:02:009:0003) для реконструкції та подальшого обслуговування нежитлових приміщень під муніципальний торговий комплекс по вул. 8 Повздовжній, 2В.

Право користування вищевказаною земельною ділянкою набуто на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №93867 від 27.09.2012р. та підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.10.2016р. № 69759240.

10.06.2012р. між Комунальним підприємством Миколаївської міської ради "Міське ринкове господарство " та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРИСТМАС" укладено інвестиційний договір, за умовами якого сторони зобов'язались здійснити спільне інвестування у будівництво з реконструкції нежитлового об'єкту для розміщення муніципального ринку по вул. 8 Повздовжній, 2-В у м. Миколаєві.

З метою реалізації вказаного інвестиційного договору, 16.12.2013р. позивач та відповідач-2 звернулись до Миколаївської міської ради з клопотанням щодо надання дозволу на оформлення договору суперфіцію на всю земельну ділянку загальною площею 4.000 га. по вул. 8 Повздовжній, 2-В в Ленінському районі м. Миколаєва.

В подальшому, 04.03.2014р. нотаріально посвідченим листом позивач надав згоду на укладення з відповідачем-2 вищевказаного договору стосовно земельної ділянки площею 4000 кв.м, розташованої за адресою м. Миколаїв, вул. 8 Повздовжня, 2- в.

06.03.2014 р. між Миколаївською міською радою та ТОВ "КРИСТМАС." по земельній ділянці з кадастровим номером 1136900:02:009:0003 було укладено договір про встановлення суперфіцію, який було посвідчено нотаріально строком на 5 років з моменту дії права суперфіцію, та підписано відповідний акт приймання-передачі.

Пунктом 1.1. вищевказаного договору передбачено, що суперфіціар - відповідач-1, встановлює право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), а суперфіціарій - відповідач-2 приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим № 4810136900:02:009:0003.

01.12.2014р. між Миколаївською міською радою та ТОВ "КРИСТМАС." було укладено договір про внесення змін № 1 до вищевказаного договору, яким строк дії договору змінено і встановлено 10 (десять) років з моменту державної реєстрації права суперфіцію.

Таким чином, фактично договір суперфіцію від 06.03.2014р. укладено для реалізації інвестиційного договору від 10.06.2012р. (відповідно до якого відповідач-2 є забудовником), він встановлює право користування земельною ділянкою для забудови.

Тобто, відповідач-2 набув інше речове право, яке не змінює право позивача як постійного землекористувача.

За приписами статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад відноситься розпорядження землями територіальних громад.

За положеннями ст. 102-1 Земельного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 413 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально - культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, з огляду на звернення позивача та відповідача-2 (учасників інвестиційного договору), рішенням Миколаївської міської ради від 04.02.2014р. №37-43 внесено зміни до пункту 3.3. розділу 1 рішення від 21.08.2012р. №19/42, яким передбачено укладання договору суперфіцію з відповідачем-2, земельної ділянки площею 4000 кв.м., розташованої за адресою м. Миколаїв, вул. 8 Повздовжня, 2- в.

За таких обставин, враховуючи наведені норми права, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними договору про встановлення суперфіцію від 06.03.2014 року й договору про внесення змін №1 від 01.12.2014 року до договору про встановлення суперфіцію від 06.03.2014 року, укладених між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРИСТМАС" по земельній ділянці площею 4 га з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003 задоволенню не підлягають, оскільки оспорювані договори укладені в межах повноважень, наданих Миколаївській міській раді п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.12, 102-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 413-417 Цивільного кодексу України.

Доводи касаційної скарги Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Міське ринкове господарство" вказаних вище висновків господарських судів не спростовують.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про те, що провадження у справі стосовно вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 11444664 від 06.03.2014 року, прийнятого приватним нотаріусом Ласурією Світланою Анатоліївною, Миколаївський міський нотаріальний округ, Миколаївська область підлягає припиненню відповідно до п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки згідно зі ст. 12 цього Кодексу такий спір не підвідомчий господарським судам України.

Таким чином, оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні вказаних положень права. При цьому, такі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, зважаючи на зміст поданої позивачем апеляційної скарги, і їм надана правильна правова оцінка, а тому, зазначене скаржником не може бути підставою для зміни або скасування постановлених у справі оскаржуваних судових рішень.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення слід залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі №915/1121/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Т.Б. Дроботова

Г.А. Кравчук