Рішення

від 14.06.2017 по справі 904/4744/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.06.17р. Справа № 904/4744/17

За позовом Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (смт. Слобожанське, Дніпровського району, Дніпропетровської області)

до Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області (м.Павлоград, Дніпропетровської області)

за участю у справі у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (м. Дніпро)

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області (м. Дніпро)

про зобов'язання включити кредиторські вимоги на суму 2 045 802 грн. 40 коп. до проміжного ліквідаційного балансу

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 22.02.2017)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: ОСОБА_2 - головний спеціаліст (довіреність № 9-4-0.61-6606/2-17 від

26.04.2017)

від третьої особи-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області (далі - відповідач) включити кредиторські вимоги з оплати заборгованості за договором № 293/54 від 17.09.2013 у розмірі 2 045 802 грн. 40 коп. до проміжного ліквідаційного балансу.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Заборгованість перед позивачем в сумі 2 045 802 грн. 40 коп. утворилась внаслідок порушення Управлінням Держземагентства у Павлоградському районі Дніпропетровської області, правонаступником якого є відповідач, зобов'язань за договором № 293/54 від 17.09.2013 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності. В той же час, листом № 01-07/312 від 15.03.2017 позивач звернувся до Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області, у якому просив визнати кредиторські вимоги на суму 2 045 802 грн. 40 коп., надіславши документи на юридичну адресу відповідача. При цьому, відповіді від відповідача отримано не було, до проміжного ліквідаційного балансу вказану суму відповідач не включив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 10.05.2017; залучено до участі у справі у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; залучено до участі у справі у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області.

Від третьої особи-1 надійшло клопотання (вх.суду 26011/17 від 10.05.2017), в якому вона просила суд відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість явки у судове засідання його представника та відсутність довіреності у представника відповідача.

Від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення (вх.суду 26013/17 від 10.05.2017), в яких вона зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" прийнято рішення утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру та реорганізовано територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, установлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Також, за доводами третьої особи-1, в подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 № 581 "Про реформування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" прийнято рішення про ліквідацію територіальних органів Держгеокадастру та Держземагенства в районах та містах обласного значення без правонаступництва; постановлено ліквідувати як юридичну особу публічного права територіальний орган Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема, - Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області. Третя особа-1 посилається на обставини створення Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області ліквідаційної комісії, прийняття головою комісії наказу про затвердження складу комісії з ліквідації у кожному територіальному органі, подання державному реєстратору документів для проведення реєстраційної дії щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації, внесення 15.11.2016 державним реєстратором відповідних записів, за результатами чого отримано описи документів, що були надані юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації", проведення інвентаризації фінансових зобов'язань територіальних органів, їх основних засобів, матеріальних цінностей, бланків суворої звітності, коштів на рахунках в органах Казначейства та інше. Третя особа-1 зазначає, що кредитори пред'являють свої вимоги до юридичної особи, що ліквідується, впродовж строку, встановленого ліквідаційною комісією, який не може бути менше двох місяців з моменту публікації повідомлення про ліквідацію. Проте, ліквідаційна комісія Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області заяв про майнові вимоги від позивача не отримувала. Відхилення вимог кредитора ліквідаційною комісією, якщо після цього кредитор не звертався до суду з позовом до затвердження ліквідаційного балансу, має наслідком припинення відповідних зобов'язань та інших правовідносин. Такі ж наслідки наступають і при пред'явленні кредитором вимог після затвердження ліквідаційного балансу. Однак, це не виключає задоволення вимог таких кредиторів за рішенням ліквідаційної комісії. Окрім цього, вважаються погашеними, тобто припиняються, також вимоги, що не задоволені за відсутності у юридичної особи, що ліквідується, майна. Третя особа-1 звертає увагу на те, що до 15.01.2017 позивачем не було заявлено жодних кредиторських вимог до відповідача. Враховуючи вказані обставини, третя особа-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

У судове засідання 10.05.2017 з'явилися представники позивача та третьої особи-1. Представники відповідача та третьої особи-2 у судове засідання не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, витребуваних судом документів не надали.

У судовому засіданні 10.05.2017 представник третьої особи-1 просив суд задовольнити подане ним клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою суду від 10.05.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 22.05.2017 , у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також задоволенням клопотання третьої особи-1.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх.суду 29078/17 від 22.05.2017), в яких він зазначає, що у платіжних дорученнях помилково вказано невірний номер договору, однак долучені до позовної заяви платіжні доручення на суму 910 057 грн. 06 коп. підтверджують факт часткової оплати саме за спірним договором.

У судове засідання 22.05.2017 з'явилися представники позивача та третьої особи-1. Представники відповідача та третьої особи-2 вдруге у судове засідання не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, витребуваних судом документів не надали. Крім того, судом було зауважено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 22.05.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.06.2017 , у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також задоволенням клопотання третьої особи-1.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Судом здійснені всі можливі заходи щодо всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи; розгляд справи відкладався, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

У судове засідання 14.06.2017 з'явилися представники позивача та третьої осби-1.

Представники відповідача та третьої особи-2 у судове засідання 14.06.2017 не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надали, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.04.2017, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Центральна, будинок 98, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, конверти з ухвалами суду від 21.04.2017, від 10.05.2017 та від 22.05.2017 були повернуті за зворотною адресою з довідками Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" форми 20 "Причина повернення: за закінченням терміну зберігання". Додатково судом здійснювалося направлення ухвал суду на адресу ліквідаційної комісії підприємства відповідача, які також були повернуті до суду з аналогічних причин.

Слід зазначити, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пункт 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його юридичною адресою, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 21.04.2017, від 10.05.2017 та від 22.05.2017 були надіслані сторонам у справі завчасно , з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду від 21.04.2017, від 10.05.2017 та від 22.05.2017 були надіслані на адресу відповідача, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань завчасно, та не отримані відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю юридичною адресою.

Третя особа-2 також була належним чином повідомлена про день, час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 4903808483127 (№4900053224810), яке повернулося з відповідною відміткою про отримання 29.05.2017 ухвали суду третьою особою-2.

Крім того, будь-яких клопотань чи заперечень відповідач та третя особа-2 не подали.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідач та третя особа-2 не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності їх представників, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

У судовому засіданні 14.06.2017 представником позивача було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

Представник третьої особи-2 виклав зміст письмових пояснень, з урахуванням доводів яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та третьої особи-1,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 17.09.2013 між Управлінням держземагентства у Павлоградському районі Дніпропетровської області (далі - замовник) та Державним підприємством "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - виконавець, позивач) було укладено договір № 293/54 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2013 році надати наступні послуги: інженерні (проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності), а замовник - прийняти та оплатити надані послуги. Найменування послуг, технічні, економічні та інші вимоги до послуг виконавця викладені у завданні на надання послуг, що є невід'ємною частиною договору (додаток 1 до договору). Кількість послуг, етапи та строки надання послуг визначаються взаємною згодою сторін та вказуються у календарному плані (додаток 2), що додається до договору і є його невід'ємною частиною (пункти 1.1. та 1.2 договору).

До договору сторонами були підписані такі додатки:

- технічне завдання на надання послуг;

- календарний план надання послуг;

- протокол погодження договірної ціни на надання послуг;

- кошторис на надання послуг (пункт 14.1. договору).

У пункті 12.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати підписання і діє до 30.12.2013, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Докази визнання недійсним або розірвання вказаного договору у матеріалах справи відсутні.

Судом також встановлено таке.

Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначає Закон України "Про центральні органи виконавчої влади". Частиною 7 статті 5 цього Закону встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 4 цього Порядку орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

Пунктом 6 Порядку визначено, що права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до утвореного органу виконавчої влади у разі перетворення органу виконавчої влади.

При цьому, згідно з пунктом 7 Порядку майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.

Згідно з пунктом 12 Порядку орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" здійснено реорганізацію Державного агентства земельних ресурсів України шляхом перетворення його в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Пунктами 5, 6 цієї постанови встановлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Права та обов'язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері. Центральні органи виконавчої влади, що припиняються згідно з цією постановою, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються.

25.09.2014 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (додаток № 1 до постанови), в свою чергу, Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області, як територіальний орган Державного агентства земельних ресурсів, реорганізовано шляхом його приєднання до відповідного територіального органу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, а саме: утвореного Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (додаток № 2 до постанови).

12.06.2015 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Також, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема, Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області (додаток № 1 до постанови).

26.08.2015 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області (а.с. 102).

Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області діє відповідно до Положення про Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 № 22 (а.с.80-83).

Отже, Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області є належним відповідачем у даній справі, оскільки, як правонаступник, відповідає за всіма зобов'язаннями Управління Держземагентства у Павлоградському районі Дніпропетровської області.

Крім того, судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами пунктів 3.1. та 3.3. договору ціна договору становить: 4 054 847 грн. 16 коп., у тому числі ПДВ 20% - 675 807 грн. 86 коп. Ціна договору визначається з урахуванням Податкового кодексу України. Ціна договору зафіксована в протоколі погодження договірної ціни на надання послуг (додаток 3), що складається на підставі погодженого сторонами кошторису на надання послуг (додаток 4).

Укладаючи додаткову угоду № 1/55 від 17.09.2013 до договору від 17.09.2013 № 293/54, сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 3.1. розділу ІІІ "Ціна договору" та викласти його в наступній редакції: "Ціна договору становить 2 955 859 грн. 46 коп., у тому числі ПДВ - 492 643 грн. 24 коп., у відповідності з протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 3) та кошторисом (додаток № 4), що є невід'ємною частиною договору." (а.с.22).

Так, до договору сторонами було підписано додаток № 3 - Протокол узгодження договірної ціни (а.с.21) та додаток № 4 - Кошторис (а.с.23).

Крім того, у розділі 5 та 6 договору сторони погодили умови щодо надання послуг та порядку приймання-передачі послуг за договором, зокрема:

- надання послуг, передбачених пунктом 1.1. договору, здійснюється поетапно відповідно до календарного плану надання послуг (пункт 5.1. договору);

- строк надання послуг, передбачених пунктом 1.1. договору, становить вересень-грудень 2013 року (4 місяці) з дати початку послуг (пункт 5.2. договору);

- місце надання послуг - Павлоградський район, Дніпропетровської області, відділ Держземагенства у Павлоградському районі Дніпропетровської області (пункт 5.3. договору);

- строк виконання послуг не може перевищувати 4 місяців з дати початку виконання послуг за договором. Датою закінчення виконаних послуг виконавцем вважається дата їх пред'явлення замовнику для прийняття (пункт 5.5. договору);

- приймання послуг, наданих виконавцем, оформлюється актами приймання-передачі наданих послуг, підписаними уповноваженими представниками сторін (пункт 6.1. договору);

- по завершенню виконання кожного етапу послуг, протягом 3-х робочих днів виконавець готує акт приймання-передачі наданих послуг і надає його замовнику. Замовник протягом 3-х робочих днів перевіряє достовірність акту в частині фактично наданих послуг, підписує його в межах цього ж строку (пункт 6.2. договору).

Так, у відповідності до вказаних умов, позивачем були надані послуги з проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Павлоградського району Дніпропетровської області, на загальну суму 2 955 859 грн. 46 коп., передача та прийняття яких замовником підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт за договором, а саме:

- акт № 1 від 04.11.2013 на суму 886 757 грн. 83 коп. (а.с.27);

- акт № 2 від 12.11.2013 на суму 1 743 957 грн. 11 коп. (а.с.28);

- акт № 3 від 28.11.2013 на суму 295 585 грн. 94 коп. (а.с.29);

- акт № 4 від 25.12.2013 на суму 29 558 грн. 58 коп. (а.с.30).

У вказаних актах сторони вказали, що послуги надані в повному обсязі згідно з календарним планом, задовольняють умови укладеного договору та у належному порядку оформлені.

Вказані акти підписані замовником і виконавцем та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень.

Заперечення щодо якості та обсягів наданих послуг в матеріалах справи також відсутні.

При цьому, вказані вище акти є самостійними первинними документами, на підставі яких суд може встановити факт здійснення господарської операції.

Крім того, доводи позивача, викладені у позовній заяві додатково підтверджуються обставинами, встановленими у постановах Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 по справі № 804/1277/15 та від 04.11.2015 по справі № 804/14031/15, а також постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 по справі № 904/9585/16.

Отже, з системного аналізу всіх матеріалів справи у сукупності, суд приходить до висновку, що факт надання позивачем послуг на загальну суму 2 955 859 грн. 46 коп. підтверджується матеріалами справи.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, у розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо порядку здійснення оплати, а саме:

- розрахунки за договором здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок виконавця (пункт 4.2. договору);

- у разі відсутності належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів щодо дозволу на здійснення попередньої оплати, розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі статей 47, 48, 51 Бюджетного кодексу України, за наявності реального фінансування та грошових підкріплень в органах незахищеним статтям з боку Державної казначейської служби України (пункт 4.3. договору);

- до рахунка на оплату послуг виконавця додаються: акт приймання-передачі послуг; інші документи, передбачені умовами договору (пункт 4.4. договору);

- замовник здійснює розрахунки за договором в залежності від: затвердженого кошторису на відповідний рік; наявності реального фінансування (наявності грошових підкріплень в органах Державної казначейської служби України та відсутності обмежень видатків по незахищеним статтям з боку Державної казначейської служби України) (пункт 4.5. договору);

- сторони дійшли згоди, що в разі невиконання замовником зобов'язання щодо проведення розрахунків за договором внаслідок відсутності кошторису на відповідний рік, реального фінансування (відсутності грошових підкріплень в органах Державної казначейської служби України та наявності обмежень видатків по незахищеним статтям з боку Державної казначейської служби України), тощо, замовник не несе відповідальності, а виконавець не має права на стягнення неустойки, штрафів, а також відшкодування будь-яких інших витрат, пов'язаних з невиконанням замовником зобов'язання щодо проведення розрахунків за договором. При цьому, замовник зобов'язується у найкоротший час з моменту затвердження кошторису на відповідний рік, відновлення фінансування, тощо, здійснити розрахунки за надані виконавцем та прийняті замовником послуги (пункт 4.6. договору).

У пункті 7.1. договору замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Укладаючи додаткову угоду № 37 від 27.07.2016 до договору від 17.09.2013 № 293, сторони дійшли згоди, що дія договору від 17.09.2013 № 293 подовжується до 31.12.2016, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань; сторони домовились, що оплата буде проводитись в межах бюджетних призначень на 2016 рік. В подальшому оплата проводитиметься відповідно до внесених змін до бюджетних призначень (а.с.26).

В той же час, прийняті за актами приймання-передачі виконаних робіт від 04.11.2013, від 12.11.2013, від 28.11.2013 та від 25.12.2013 послуги були оплачені замовником лише частково - в сумі 910 057 грн. 06 коп.

Отже, залишок заборгованості складає 2 045 802 грн. 40 коп. (2 955 859,46 - 910 057,06).

Відсутність повної оплати прийнятих за актами приймання-передачі виконаних робіт до договору від 04.11.2013, від 12.11.2013, від 28.11.2013 та від 25.12.2013 послуг з проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, наявність заборгованості за вказаними актами в сумі 2 045 802 грн. 40 коп., а також ухилення відповідача від розгляду заяви позивача про включення вказаних вимог до проміжного ліквідаційного балансу і стала причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив також із наступного.

На підставі укладеного договору № 293/54 від 17.09.2013 між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Так, статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Як замовник, так і відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб'єктів господарювання, що пов'язані із бюджетним фінансуванням.

Обов'язок замовника сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується тим, що він, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011, в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти звірки взаємних розрахунків, підписані обома сторонами, в яких учасники спірних правовідносин підтверджували наявність заборгованості за договором № 293/54 від 17.09.2013, зокрема, наприкінці і у розмірі 2 045 802 грн. 40 коп., а саме:

- відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2016 заборгованість становила 2 424 852 грн. 97 коп. (а.с.31);

- відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2015 заборгованість становила 2 424 852 грн. 97 коп. (а.с.32);

- відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за виконані роботи за договором від 17.09.2013 № 293 заборгованість становила 2 424 852 грн. 97 коп. (а.с.33);

- відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2016 заборгованість становила 2 424 852 грн. 97 коп. (а.с.35).

- відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2016 заборгованість становить 2 045 802 грн. 40 коп. (а.с.34).

В той же час, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позивачем дотримано умови договору в частині виконання його зобов'язань за ним.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати наданих послуг та положення статті 530 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги прийняття замовником наданих послуг за відповідними актами в рамках спірного правочину, господарський суд встановив, що строк оплати наданих послуг є таким, що настав, у зв'язку з чим суд вважає наявність основної заборгованості у відповідача, до якого, як було вказано вище, перейшли права та обов'язки Управління держземагентства у Павлоградському районі Дніпропетровської області - замовника за договором, перед позивачем в сумі 2 045 802 грн. 40 коп. обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів оплати наданих послуг відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний періоду сумі 2 045 802 грн. 40 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Матеріалами справи також підтверджується слідуюче.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.04.2017 Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області перебуває в стані припинення за рішенням засновників з 15.11.2016 (а.с.102-103).

У зв'язку з вказаними обставинами, позивачем на юридичну адресу відповідача - 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Карла Маркса (нова назва - Центральна), будинок 98 був направлений лист про майнові вимоги кредитора № 01-07/312 від 15.03.2017, в якому позивач просив включити до реєстру вимог кредиторів та задовольнити вимоги щодо оплати заборгованості за договором № 293 від 17.09.2013 у сумі 2 045 802 грн. 40 коп. у повному обсязі; надати повідомлення про ліквідацію у тому числі опубліковане у засобах масової інформації; підписати, скріпити печаткою та направити на адресу підприємства акт звірки заборгованості за договором № 293 від 17.09.2013 (а.с.58). Докази направлення вказаного листа наявні в матеріалах справи (а.с.59). Крім того, до матеріалів справи також було долучено витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, з якого вбачається, що, як судова кореспонденція по даній справі, лист позивача з кредиторськими вимогами було повернуто Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" з довідкою форми 20 "Причина повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання".

У судовому засіданні 14.06.2017 судом було оглянуто оригінал повернутого конверту, а також досліджено його зміст.

Отже, направлена на юридичну адресу Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області заява з кредиторськими вимогами позивача була повернута Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" з довідкою "За закінченням терміну зберігання", з чого позивач зробив висновок, що ліквідаційна комісія ухилилася від її розгляду.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с.58-59 та витягом).

З приводу викладених обставин, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статей 111, 112 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія діє не від власного імені, а від імені юридичної особи як її орган. В частині 2 статті 112 Цивільного кодексу України йдеться про звернення до суду з позовом до юридичної особи в особі її ліквідаційної комісії. Отже, суд приходить до висновку, що такі спори підвідомчі господарським судам.

Так, згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.04.2017 Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області перебуває в стані припинення за рішенням засновників з 15.11.2016 (а.с.102-103).

Згідно зі статтею 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Отже, законодавством передбачено, що у разі прийняття рішення про припинення в обов'язковому порядку здійснюється публікація відповідного повідомлення, у якому встановлюється строк на заявлення кредиторами своїх вимог. При цьому, цей строк становить від двох до шести місяців з дня такого опублікування. Позивач був наділений можливістю бути обізнаним стосовно відомостей про перебування відповідача в стані припинення з 15.11.2016. В той же час, відомостей щодо публікації оголошення про припинення відповідача та встановлення строку для пред'явлення вимог кредиторів матеріали справи не містять.

Однак, вимоги позивача не були розглянуті комісією з ліквідації, а відповідно і не могли бути включені до проміжного ліквідаційного балансу.

В той же час, відповідно до частин 9, 11, 12 статті 111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

При прийнятті рішення, судом також було враховано, що частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Судом встановлено, що позивач дізнався про ухилення відповідача від розгляду його вимог - 18.04.2017, в момент, коли він отримав конверт з довідкою Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про повернення його листа з кредиторськими вимогами "За закінченням терміну зберігання"; позовна заява була подана до суду - 20.04.2017.

Отже, позивачем були дотримані вимоги частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України щодо строку звернення із даним позовом до суду.

При цьому, вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно (частина 4 статті 112 Цивільного кодексу України).

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Отже, суд прийшов до висновку, що не розглянувши вимоги позивача, що були заявлені із дотриманням вимог чинного законодавства в частині звернення з ними, відповідач допустив порушення принципів добросовісності, розумності та справедливості під час вказаних дій.

Так, матеріали справи не містять доказів про включення Державного підприємства "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до реєстру вимог кредиторів та проміжного ліквідаційного балансу Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області.

Отже, проаналізувавши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мали місце при зверненні позивача до ліквідаційної комісії Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області із заявою з кредиторськими вимогами від 15.03.2017, проаналізувавши фактичні обставини справи у системному зв'язку з положеннями статей 111 та 112 Цивільного кодексу України, надавши оцінку всім цим обставинам у сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" є правомірними, обґрунтованими, в зв'язку з чим, у суду наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зобов'язати Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області в особі голови ліквідаційної комісії (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Центральна, будинок 98; ідентифікаційний код 39967252) визнати вимоги Державного підприємства "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вулиця Василя Сухомлинського, будинок 42; ідентифікаційний код 00689177) в сумі 2 045 802 грн. 40 коп. з оплати заборгованості за договором № 293/54 від 17.09.2013 та включити грошові вимоги в сумі 2 045 802 грн. 40 коп. до проміжного ліквідаційного балансу Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області.

Стягнути з Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Центральна, будинок 98; ідентифікаційний код 39967252) на користь Державного підприємства "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вулиця Василя Сухомлинського, будинок 42; ідентифікаційний код 00689177) - 1 600 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3