Рішення

від 08.06.2017 по справі 910/5191/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2017Справа №910/5191/17

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації

про стягнення 6743,13 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості за Договором поставки №Тур-42м від 22.07.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов зазначеного договору, позивач поставив відповідачеві товар, однак відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору отриманий товар оплатив лише частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 5464,80 грн.

Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість 3% річних в сумі 203,02 грн. та інфляційні втрати в розмірі 818,02 грн. за період з 01.01.2016 по 28.03.2017, за порушення відповідачем грошового зобов'язання.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 6485,84 грн.

В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5464,80 грн., 3% річних в сумі 226,62 грн., інфляційні втрати в розмірі 971,71 грн. за порушення грошового зобов'язання, також позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 80 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що позивачем при поданні позовної заяви було нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період з 01.01.2016 по 28.03.2017, в той же час, оскільки до теперішнього часу відповідачем не сплачено заборгованість, позивачем було збільшено період нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а саме з 01.01.2016 по 16.05.2017.

Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача збитків в розмірі 80 грн. які останній поніс в ході розгляду справи у зв'язку із замовленням та виготовленням довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підтвердження статусу позивача.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 6743,13 грн.

Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до ст.ст. 22, 55 Господарського процесуального кодексу України, має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та просив суд задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.07.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, постачальник) та Управлінням освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач, замовник) укладено Договір поставки №Тур-42м, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовнику для ДНЗ (Додаток №1 до договору) на умовах цього договору масло вершкове та молочні пасти (Масло молочне та молочні пасти - 1 найменування) (код 10.51.3.), відповідно до конкурсної пропозиції торгів.

Відповідно до п.1.2 Договору, замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Згідно з п.1.3 Договору, постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у заявках замовника.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що найменування (номенклатура, асортимент) товару, що постачається, його кількість та ціна за одиницю визначається у специфікації згідно Додатка 2 до цього договору.

За умовами п.3.1 Договору, загальна вартість договору становить 231840 грн. без ПДВ (ціна договору визначається з урахуванням податкового кодексу України) за цінами на товар відповідно до Специфікації (Додаток 2 до договору).

Відповідно до п.4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом: оплата замовником здійснюється за поставлений товар на підставі п.3 ст.631 Цивільного кодексу України та ст.49 Бюджетного кодексу України на умовах відстрочки платежу до 30 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані товари здійснюється протягом трьох банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування товарів на свій реєстраційний рахунок.

Товар поставляється постачальником з моменту укладення договору окремими партіями за заявками замовника. Строк поставки (передачі) партії товару становить два дні з моменту отримання постачальником заявки від замовника (п.5.1 Договору).

У відповідності до п.6.1 Договору, замовник зобов'язаний оплатити поставлений товар на умовах п.п.4.1, 4.2 цього договору.

Пунктом 7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за ним.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2015 до Договору №Тур-42м від 22.07.2015 сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2016.

Додатковою угодою №2 від 28.01.2016 до Договору №Тур-42м від 22.07.2015 сторони погодили збільшити ціну договору на суму, що не перевищує 20% загальної суми договору поставки №Тур-42м, яка становить 46368 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору поставляв відповідачеві товар визначений у специфікаціях, що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром видаткових накладних за договором на загальну суму 226209,60 грн.

Однак відповідач поставлений товар оплатив лише частково на загальну суму 220744,80 грн., в зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість в сумі 5464,80 грн., що підтверджується, зокрема, наявною в матеріалах справи довідкою про стан заборгованості відповідача перед позивачем станом на 23.05.2017 та наявними в матеріалах справи банківськими виписками за період дії договору.

Положеннями ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт існування заборгованості в розмірі 5464,80 грн. належним чином підтверджений матеріалами справи.

Крім того позивач звертався до відповідача з претензією №1202 від 13.12.2016 з вимогами щодо погашення відповідачем існуючої перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заборгованості, проте відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та задоволення.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 5464,80 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідно до якого сума інфляційних втрат за період з 01.01.2016 по 16.05.2016 становить 971,71 грн., сума 3% річних за вказаний період складає 226,62 грн., суд дійшов висновку що позивачем допущено помилки при нарахуванні вказаних сум.

Таким чином здійснивши власний перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 01.01.2016 по 16.05.2016, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 971,71 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 225,48 грн.

Разом з тим, щодо заявлений позивачем вимог про стягнення з відповідача збитків в розмірі 80 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами 1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до положень ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач стверджує, що на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва, останнім було отримано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підтвердження статусу позивача. Вартість вказаної довідки становила 80 грн. на підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи копію платіжного доручення №187 від 12.05.2017 на суму 80 грн. Відтак, оскільки спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 80 грн.

В той же час, суд зазначає, що ухвалами господарського суду міста Києва від 03.04.2017 та від 23.05.2017 по справі №910/5191/17 суд не зобов'язував позивача надати суду довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підтвердження статусу позивача.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації збитків в розмірі 80 грн. з огляду на недоведеність позивачем заявленої вимоги.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема доказів оплати отриманої продукції у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 24/7; ідентифікаційний код 37451545) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в розмірі 5464 (п'ять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 80 коп., три відсотки річних в розмірі 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 48 коп., інфляційні втрати в сумі 971 (дев'ятсот сімдесят одна) грн. 71 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1580 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят) грн. 75 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 13.06.2017

Суддя Я.В. Маринченко