Рішення

від 12.06.2017 по справі 916/731/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2017 р.Справа № 916/731/17

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ";

до відповідача: Мале приватне підприємство "НАДІЯ"

про стягнення 7241,95 грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №21/р8-17-013 від 03.01.2017р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 приватне підприємство "НАДІЯ" про стягнення заборгованості у розмірі 7241,95 грн., а саме: основного боргу у розмірі 6217,74грн., пені у розмірі 745грн., 3%річних у розмірі 97,86грн., індексу інфляції у розмірі 181,35грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.03.17р. порушено провадження у справі №916/731/16.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.17р. строк розгляду справи продовжено до 13.06.2017р. відповідно до ст. 69 ГПК України

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.06.2017р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

01.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Одесагаз-постачання (далі - Постачальник) та Малим приватним підприємством "НАДІЯ" (далі - Споживач) укладено договір № 005580(3) від 01.07.2015 р. (далі - Договір), на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання.

Пунктом 5.1. Договору, передбачено що розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що постачальник зобов'язується розміщувати інформацію про ціну газу та її складові на своєму офіційному веб-сайті та засобах масової інформації.

Пунктом 5.6.Договору передбачено, що оплата за постачання та розподіл природного газу здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника 100% вартості запланованих обсягів газу, який запланований для поставки у наступному місяці, не пізніше ніж за 7 (сім) банківських днів до початку місяця поставки газу.

У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця. Наступного за розрахунковим на підставі рахунка- фактури.

У пункті 5.8. Договору, говориться: У разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення .

Відповідно до договору № 005580(3) від 01.07.2015 року, Відповідач здійснював оплату за використаний природний газ несвоєчасно.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 92,23грн., 3%річних у розмірі 27,53грн., індекс інфляції у розмірі 13,01грн.

Крім того, 01.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Одесагаз-постачання (далі - Постачальник) та Малим приватним підприємством "НАДІЯ" (далі - Споживач) укладено договір № 005580(2016) від 01.04.2016 р. (далі - Договір), на постачання природного газу для споживачів, що не є побудовими (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) згідно п. 2.1, 2.2 якого Постачальник постачає природний газ Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач сплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Передача газу за цим договором здійснюється в межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається у акті приймання комерційного вузла обліку газу.

Згідно п. 3.6 договору обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаним сторонами актом прийому - передачі природного газу, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку

Акти прийому - передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником (п. 3.9 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до прейскуранту цін НАК „Нафтогаз України» .

Приписами п. 5.4 договору, сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п. 5.1 договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватися сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та у розрахунках за газ згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 5.6 договору, оплата за постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки у наступному місяці не пізніше ніж за 7 банківських днів до початку місяця поставки газу.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі рахунка -фактури.

Згідно п. 11.1, договір набирає чинності з дня його підписання та укладається в частині постачання природного газу на термін до 31.12.2016р., в частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення.

Відповідно до договору № 005580(2016) від 01.04.2016 року, Відповідач здійснював оплату за використаний природний газ несвоєчасно та не в повному обсязі: за природний газ, поставлений у квітні - червні 2016р., остаточна оплата була проведена тільки 21.07.2016р.; за природний газ, поставлений у липні-грудні 2016р, січні-лютому 2017р.,оплата проведена не була.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 652,77грн., 3%річних у розмірі 70,33грн., індекс інфляції у розмірі 169,34грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отримані послуги, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6217,74грн., пені у розмірі 745грн., 3% річних у розмірі 97,86грн., індексу інфляції у розмірі 181,35грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, судом встановлено наявність надання позивачем послуг за договором №005580 (2016) від 01.04.2016р. на постачання природного газу, існування заборгованості відповідача у розмірі 6217,74грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги постачання природного газу підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за договором №005580 (3) від 01.07.2015р. та за договором №005580(2016) від 01.04.2016р. 3% річних у розмірі 97,86грн., індексу інфляції у розмірі 181,35грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 97,86грн., індексу інфляції у розмірі 181,35грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за договором №005580 (3) від 01.07.2015р. та за договором №005580(2016) від 01.04.2016р. в розмірі 745грн.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Договору, передбачено: У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із Споживача стягується пеня, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу .

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов'язання у розмірі 745 грн. вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1600грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "НАДІЯ" (65001, АДРЕСА_1, код 13886318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 39525257) основного боргу у розмірі 6217,74грн., пені у розмірі 745грн., 3%річних у розмірі 97,86грн., індексу інфляції у розмірі 181,35грн. та витрати по сплаті судового збору на суму 1600грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 15 червня 2017 р.

Суддя С.В. Літвінов