Рішення

від 01.06.2017 по справі 911/1458/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2017 р. Справа № 911/1458/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства Іванківське лісове господарство , смт.Іванків

До Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія І ОСОБА_1 Інжиніринг , с.Проців

про стягнення 49635,71 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників:

Позивача - ОСОБА_2

Відповідача - не з'явився

Суть спору:

До Господарського суду Київської області подано позов Державного підприємства Іванківське лісове господарство до Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія І ОСОБА_1 Інжиніринг про стягнення 49635,71 грн.

Провадження у справі № 911/1458/17 порушено ухвалою від 17.05.2017 року та призначено справу до розгляду на 01.06.2017 року.

В судовому засіданні 01.06.2017 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач в судове засідання 01.06.2017 року не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив. При цьому, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору надісланою на його адресу ухвалою від 17.05.2017 року, також, інформація про час і місце розгляду справи була розміщена на офіційному веб-порталі Господарського суду Київської області.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Договору № 03/02/15-16 від 03.02.2015 року (далі - Договір) позивач зобов'язався передати відповідачу за плату сировину - дрова технологічні низької якості хвойних та листяних порід, у кількості, якості, асортименті, а також у місці, у строки та за цінами, визначеними у додатках, які є невід'ємною частиною договору (п.3.1.1. Договору), а відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати ціну за одержану сировину (п. 3.2.2 Договору).

У відповідності до п.4.1. Договору прийом-передача сировини здійснюється сторонами у кількості, якості, асортименті, а також у місці, в строки та за цінами, що визначаються за згодою сторін у додатках, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з п.4.2. Договору відповідач своєчасно, власними силами та за власний рахунок здійснює завантаження та вивезення сировини зі складів позивача, та/або завантаження та вивезення сировини на склади відповідача може бути здійснено позивачем за окрему оплату по цінах згідно відповідного додатку до Договору та/або акту приймання-передачі виконаних робіт.

Пункти 4.3., 4.4. Договору передбачають, що прийом-передача сировини оформлюється шляхом складання та підписання повноважними представниками сторін акту прийому-передачі сировини та/або інших документів, з обов'язковим наданням сторонами усіх супровідних документів. Датою прийому-передачі сировини вважається дата підпису повноважними представниками сторін акту прийому-передачі та/або інших супровідних документів.

Відповідно до п.4.5. Договору перехід права власності на сировину відбувається в момент підписання повноважними представниками сторін акту прийому-передачі та/або інших супровідних документів.

Позивач зазначає, що прийом-передача сировини згідно Договору відбувалася в момент підписання повноважними представниками сторін Товарно-транспортних накладних при перевезенні автомобільним транспортом (ТТН-ліс). Сировину одержував директор відповідача за Довіреністю №3 від 01.01.2017 року ОСОБА_3

Згідно з п.10.2 Договору умови, не врегульовані Договором, регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Позивачем зобов'язання по Договору №03/02/15-16 від 03.02.2015 року були виконані в повному обсязі та своєчасно, жодних претензій зі сторони відповідача не надходило.

Позивач пояснив та надав докази, що станом на 01.01.2017 року залишок коштів становив 8790,68 грн.

З початку 2017 року відвантажено відповідачу сировини на суму 292426,39 грн. згідно товарно-транспортних накладних (ТТН за пріод з 03.01.2017 року по 19.01.2017 року, копії долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті судом). Факт отримання товару відповідачем не заперечено та не спростовано.

Однак, відповідач в порушення договірних зобов'язань, своєчасно та в повному обсязі отриманий товар не оплатив. Позивач зазначає, що відповідачем сплачено у 2017 році 234000,00 грн., що підтверджується випискою АТ Райффайзен банк Аваль .

Таким чином, враховуючи, що позивачем поставлено відповідачу товар на суму 292426,39 грн., який оплачений на суму 234000,00 грн. та з врахуванням залишку коштів (переплати) в сумі 8790,68 грн., неоплаченим залишився товар на суму 49635,71 грн., як заявлено в позові. Відповідні обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.

Позивач надсилав відповідачу ОСОБА_4 від 02.02.2017 року №4 з вимогою про сплату 49635,71 грн., з пропозицією, здійснити оплату протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання претензії. Однак, вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія І ОСОБА_1 Інжиніринг (Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проців, вул. Леніна, 2, код 38636432) на користь Державного підприємства Іванківське лісове господарство (07201, Київська обл. Іванківський р-н, смт. Іванків, вул. Поліська, 22, код 00992088) 49635,71 грн. боргу та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 14.06.2017 р.