Рішення

від 23.05.2017 по справі 910/4425/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017Справа №910/4425/17 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КС Лізинг"

до приватного акціонерного товариства "Київспецтранс"

про стягнення 163 722,22 грн.

Представники сторін:

від позивача: Синиця Н.Л. - представник за довіреністю № б/н від 05.04.2017 р.;

від відповідача: Булавіна А.М - представник аз довіреністю № 14а від 16.01.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КС Лізинг" до приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" про стягнення 163 722,22 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.04.2014 року між ним та відповідачем укладено договір фінансового лізингу №ФЛ13.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав в користування відповідачу предмет лізингу.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів в розмірі 86 765,10 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 19 665,69 грн., 3% річних у розмірі 3 221,17 грн., пені в розмірі 20 433,86 грн., збитків в розмірі 8,5% річних на суму основного боргу в розмірі 12 560,03 грн., збитки від курсової різниці в розмірі 21 076,38 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.03.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.04.2017 року.

07.04.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав відзив на позовну заяву.

11.04.2017 р. до канцелярії суду позивач подав документи по справі.

В судовому засіданні 11.04.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд зобов'язав представника позивача надати суду розрахунок заборгованості.

В судовому засіданні оголошено перерву до 23.05.2017 року.

22.05.2017 р. до канцелярії суду позивач подав документи по справі.

В судовому засіданні 23.05.2017 року представник позивача підтримав подане клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти.

Представник відповідача заперечив проти даного клопотання.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про забезпечення позову, у зв'язку із необґрунтованістю.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.04.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КС Лізинг" (лізингодавець) та приватним акціонерним товариством "Київспецтранс" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №ФЛ13.

Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 1.1 договору, лізингодавець надає лізингоодкржувачу у вигляді фінансового лізингу з правом викупу в платне користування об'єкт лізингу.

Об'єктом лізингу є автомобіль-сміттєвоз MAN в кількості 1 (однієї) штуки (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 договору, вартість об'єкта лізингу становить 78 051,10 грн., в тому числі ПДВ 13 008,52 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна цього договору становить 143 611,42 грн., де 78 051,10 грн., в тому числі (включно) ПДВ 13 008,52 грн. це вартість об'єкту лізингу, а 65 560,32 грн. без ПДВ - процентні виплати лізингодавцю за 4 (чотири) роки.

Передача об'єкта лізингу в користування оформлюється актом приймання-передачі об'єкта лізингу, в якому зазначається його стан на момент передачі, акт складається за формою, передбаченою у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.4 договору).

01.09.2014 року між сторонами договору підписано акт приймання-передачі об'єкта лізингу, відповідно до умов якого позивач передав,а відповідач прийняв предмет лізингу: автомобіль-сміттєвоз в кількості 1 (однієї) штуки: MAN F200, об'єм двигуна: 9973, вантажопідйомність: 12000.

Об'єкт лізингу вважається переданим лізингоодержувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта лізингу (п.5.6 договору).

Відповідно до п.5.1 договору, строк надання послуг: 60 місяців, з дати передачі об'єкта лізингу.

Згідно положень п.3 ч.2 статті 11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розмір, строки та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюється у Розрахунку лізингових платежів , який є додатком №2 до цього договору.

З Розрахунку лізингових платежів (додаток №2 до договору) вбачається, що сторони розділили ціну договору на 48 лізингових платежів на суму 2 991,90 грн. кожен, який складається з 1 626,06 грн. - відшкодування вартості об'єкта лізингу та 1 365,84 грн. - процентні виплати лізингодавцю. Датою платежу є перше число кожного наступного місяця за звітний.

Лізингові платежі включають у себе суму відшкодування, частини вартості об'єкту лізингу та винагороду лізингодавцю за отриманий лізингоотримувачем об'єкт лізингу (п.4.2 договору).

Лізингові платежі сплачуються у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, який зазначений в даному договорі (п.4.3 договору).

В матеріалах справи наявний акт звірки заборгованості між ТОВ КС Лізинг та ПрАТ Київспецтранс за договором №ФЛ13 від 15.05.2014 року станом на 30.11.2016 року становить 77 789,40 грн. з яких: відшкодування вартості становить 42 277,56 грн., 35 511,84 грн. - процентів.

Відповідно до п.6.5 договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі виплачувати лізингові платежі згідно умов цього договору.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 86 765,10 грн. (лізингові платежі) належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 20 433,86 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.4.1 договору, у випадку прострочення сплати лізингового платежу або сплати його не в повному обсязі, лізингоодержувач виплачує лізингодавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми лізингових платежів за кожен день прострочення від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 20 433,86 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 3 221,17 грн. за період з 01.10.2014 року по 24.02.2017 року та індекс інфляції в розмірі 19 665,69 грн. за період з 01.10.2014 року по 24.02.2017 року.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором, суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 19 665,69 грн. та 3 % річних в розмірі 3 221,17 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 8,5% % річних від суми боргу, що склали суму в розмірі 12 560,03 грн. та збитки від курсової різниці за період прострочення платежів відповідачем на суму 21 076,38 грн.

Обґрунтовуючи стягнення збитків позивач посилається на п.7.3 договору лізингу. А також, зазначив, що оскільки позивачем на виконання умов договору була залучена позика (договір позики №1 укладений 08.11.2011 року між позивачем та компанією з обмеженою відповідальністю Овітало Ентерпрайзес ) через несплату відповідачем лізингових платежів, суми яких мали би бути направлені на погашення та обслуговування цієї позики, позивач щомісячно несе збитки у складі: щомісячних відсотків в розмірі 8,5% річних за користування позикою, нарахованих на суму несплачених лізингових платежів; курсової різниці, яка виникла в результаті зниження курсу гривні до долара США та відповідного збільшення вартості у гривні непогашеної заборгованості за позикою, у розмірі еквівалентному сумі несплачених лізингових платежів перерахованих в доларах США по курсу НБУ на дату кожного платежу.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Судом враховано, що згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п.7.3 договору якщо в результаті невиконання або неналежного виконання лізингоодержувачем умов цього договору порушені майнові інтереси або ділова репутація лізингодавця, лізингоодержувач відшкодовує заподіяні збитки в повному обсязі. Під збитками розуміються:

1) витати, що поніс або понесе для відновлення своїх прав і інтересів лізингодавець, чиє право було порушене;

2) витрати, що пов'язані з втратою, псуванням або пошкодженням об'єкта лізингу (реальні збитки), а також з не одержаними лізингодавцем прибутками, які він одержав би при звичайних умовах діяльності, якби його права й інтереси не були порушені (упущена вигода);

3) сплачені лізингодавцем відсотки за користування позикою, залученою лізингодавцем на виконання лізингової угоди в разі зміни відсоткової політики позикодавця, або за рішенням органу державної влади, в разі не підписання лізингоодержувачем додаткової угоди до договору.

Як вбачається з матеріалів справи договір позики №1, який укладений між компанією з обмеженою відповідальністю Овітало Ентерпрайзес (позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "КС Лізинг" (позичальник) укладений 08.11.2011 року, тобто ще до укладення договору фінансового лізингу №ФЛ13 від 15.04.2014 року. Суд зазначає, що в договорі фінансового лізингу №ФЛ13 від 15.04.2014 року відсутнє будь-яке посилання на договір позики №1 від 08.11.2011 року.

Крім того, відповідно до п.1 договору позики №1 від 08.11.2011 року, позика отримується позичальником на власний розсуд для поповнення обігових коштів.

Будь-яких доказів про те, що кошти отримані за договором позики №1 від 08.11.2011 року використовувались на придбання об'єкту лізингу по договору фінансового лізингу №ФЛ13 від 15.04.2014 року матеріали справи не містять.

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов'язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов'язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов'язання, носить обов'язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

Проте, факт правопорушення саме з боку відповідача щодо прав та інтересів позивача суду не доведений.

Відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяною позивачу шкодою. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Тобто, причинно-наслідковий зв'язок між збитками та правопорушенням є залежністю факту настання майнової шкоди (та її розміру) від правопорушення, чи неналежного виконання зобов'язання. Це означає, що господарське правопорушення повинно передувати виникненню збитків.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 8,5% % річних від суми боргу, що склали суму в розмірі 12 560,03 грн. та збитки від курсової різниці за період прострочення платежів відповідачем на суму 21 076,38 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" (04208, м. Київ, проспект Правди, будинок 85; ідентифікаційний код: 02772037) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КС Лізинг" (04073, м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 170, Н/П №1; ідентифікаційний код: 37953997) заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 86 765 (вісімдесят шість тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 10 коп., три проценти річних в розмірі 3 221 (три тисячі двісті двадцять одна) грн. 17 коп., інфляційні нарахування в розмірі 19 665 (дев'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн.. 69 коп., пеню в розмірі 20 433 (двадцять тисяч чотириста тридцять три) грн.. 86 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 951 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. 40 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 14.06.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий