Рішення
від 08.06.2017 по справі 910/4471/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2017Справа №910/4471/17 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали справи

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сок Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Нафта-Інвест"

про стягнення 1 403 834 грн 84 коп.

Представники сторін:

від позивача: Плєвє О.О. - директор

Чуприна І.О. - представник за довіреністю

від відповідача: Щетніцький Р.В. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.03.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "Сок Трейд" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Нафта-Інвест" про стягнення 1 403 834 грн 84 коп. заборгованості за договором поставки № 17/05/15 від 15.05.2015 в тому числі: 750 275 грн 55 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 640 525 грн 55 коп. пені, 13 033 грн 42 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки № 17/05/15 від 15.05.2015 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 692 460 грн 05 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 640 525 грн 55 коп. пені, 13 033 грн 42 коп. 3 % річних та 57 815 грн 82 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4471/17, розгляд справи призначено на 11.05.2017.

10.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

11.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 розгляд справи відкладено на 08.06.2017, у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

07.06.2017 представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва були подані документи для долучення до матеріалів справи.

В судове засідання з'явився представники сторін та надали пояснення по суті спору.

Представники в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 08.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сок Трейд (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Про нафта-Інвест (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір на поставку № 17/05/15 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію в асортименті (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Розділом 2, зокрема, пунктами 2.1, 2.3, 2.4, 2.5 та 2.6 Договору, передбачено, що строки поставки товару вказуються у відповідних специфікаціях. Допускається дострокова поставка товару.

Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на складі покупця. З цього моменту відбувається перехід права власності. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем: за якістю/кількістю/комплексністю - згідно документів: накладна, податкова накладна.

Оплата кожної партії товару здійснюється наступним чином (якщо сторони не дійдуть згоди про інше у конкретній специфікації):

- авансовий платіж у розмірі 30% від вартості товару за відповідною специфікацією - протягом 5 банківських днів після виставлення рахунку постачальником;

- остаточний платіж у розмірі 70 % від вартості товару за відповідною специфікацією - протягом 5 банківських днів після поставки товару (або введення в експлуатацію, якщо сторони дійдуть згоди про таке у конкретній специфікації); шляхом перерахування коштів з поточного рахунку покупця на поточного рахунок постачальника.

Датою оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника. Постачальник має право затримати відвантаження покупцю наступних партій товару у випадку порушення покупцем порядку розрахунків за попередні партії товару.

Відповідно до специфікації № 3 від 22.03.2016 до Договору, вартість товару, який має бути поставлено позивачем відповідачу, складає 1 085 404,68 грн.

Позивач зазначає суду про те, що товар, згідно з умовами Договору було відвантажено 22.07.2016 та 23.07.2016, але станом на 13.03.2017 відповідачем не було виконано зобов'язання по оплаті поставки вказаного товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що відповідачем було перераховано авансовий платіж на рахунок позивача в розмірі 325 621,41 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку позивача.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додана позивачем до позовної заяви банківська виписка по особовому рахунку позичальника є первинним документом, а відповідно, і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33-34 ГПК України, тому приймається до уваги судом.

Матеріалами справи, підтверджується факт поставки відповідачу товару на суму 1 085 404,68 грн, що вбачається з наявних у матеріалах справи податкових накладних.

З огляду на вищенаведене, відповідач був зобов'язаний сплатити на користь позивача кошти в сумі 1 085 404,68 грн частинами: 30% авансу та 70% - остаточний платіж.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова № 18) згідно з частиною другою статті 4 3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Відповідачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження здійснення ним оплати остаточної суми за поставлений товар в розмірі 692 460,05 грн.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми за поставлений товар, в розмірі 692 460,05 грн є належним чином доведеними та обґрунтованими.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 640 525,55 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.2 Договору у випадку прострочення платежу за поставлений товар проти строків, встановлених у специфікаціях до даного Договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що позивачем будо вірно визначений розмір вказаного показника, а тому, враховуючи наявність факту порушення відповідачем умов Договору, позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивача пені в сумі 640 525,55 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційну складову боргу в розмірі 57 815,82 грн та 3% річних в розмірі 13 033,42 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з п. 1.2 Постанови правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Як вбачається з пунктів 3.1, 3.2 Постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов'язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що позивач вірно визначив розмір вказаних показників.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача коштів за поставлений товар, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, в загальному розмірі 1 403 834,84 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Нафта-Інвест" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, будинок 36 літера "Б", офіс 416; ідентифікаційний код: 34834587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сок Трейд" (65062, Одеська обл., місто Одеса, вул. Літературна, будинок 12, прим. № 206; ідентифікаційний код: 32642016) заборгованість в розмірі 692 460 (шістсот дев'яносто дві тисячі чотириста шістдесят) грн 05 коп., пеню в розмірі 640 525 (шістсот сорок тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн 55 коп., інфляційні втрати в розмірі 57 815 (п'ятдесят сім тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн 82 коп., 3 % річних в розмірі 13 033 (тринадцять тисяч тридцять три) грн 42 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 21 057 (двадцять одна тисяча п'ятдесят сім) грн 52 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 15.06.2017

Суддя Н.Б. Плотницька

Дата ухвалення рішення08.06.2017
Оприлюднено19.06.2017

Судовий реєстр по справі —910/4471/17

Ухвала від 05.07.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Руденко М.А.

Рішення від 08.06.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Плотницька Н.Б.

Ухвала від 11.05.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Плотницька Н.Б.

Ухвала від 22.03.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Плотницька Н.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні