АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника ПІІ «Мєкас інвестментс Л.В.» ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ПІІ «Мєкас інвестментс Л.В.» на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2017 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, а саме об`єкти нерухомого майна (квартири) розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності Підприємству з іноземними інвестиціями «Мєкас інвестментс Л.В.»
Слідчий суддя керуючись вимогами ст. 170 КПК України та врахувавши наведені у клопотанні слідчого правові підстави, а саме те, що нерухоме майно (квартири) може бути використано з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) у разі притягнення юридичної особи до кримінальної відповідальності, з метою запобігання можливості його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна дійшов висновку про задоволення клопотання.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ПІІ «Мєкас інвестментс Л.В.»., просить скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на майно. Апелянт вважає, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам КПК України, є необґрунтованим.
Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що службові особи ПІІ «Мєкас інвестментс Л.В.» не є стороною у кримінальному провадженні, а тому, застосування даного виду забезпечення кримінального провадження, зокрема, необхідністю відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, та необхідністю спеціальної конфіскації порушує права підприємства, оскільки він є законним власником майна. Також апелянт зазначає, що нерухоме майно (квартири), як додає апелянт було придбано починаючи з 2008 року по 2014 рік, а органом досудового розслідування заявлено про вчинення низки злочинів, що мали місце у 2015 році і, за таких обставин посилання органу досудового розслідування і суду, що вказане майно має відношення до розслідування вчинених злочинів є необґрунтованими.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22015000000000406 від 15.12.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст.258-5, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України.
12.04.2017 року старший слідчий в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на об`єкти нерухомого майна (квартири) розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності Підприємству з іноземними інвестиціями « ОСОБА_9 » посилаючись на те, що зазначене майно може бути використано з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) у разі притягнення юридичної особи до кримінальної відповідальності, з метою запобігання можливості його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна.
14.04.2017 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на зазначене в клопотанні слідчого майно.
Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, оскільки це майно увідкритому кримінальному провадженні є доказом вчиненого кримінального правопорушення та може бути використано з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) у разі притягнення юридичної особи до кримінальної відповідальності, з метою запобігання можливості його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна.
З таким рішенням слідчого судді погодитись неможливо з огляду на такі обставини.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При цьому слідчий суддя вказаної норми закону не дотримався, оскільки повідомлення про підозру будь-кому із службових осіб Підприємства з іноземними інвестиціями «Мєкас інвестментс Л.В.» не повідомлено, отже на час розгляду клопотання слідчого та накладення арешту на майно у кримінальному провадженні службові особи вказаних підприємств в статусі підозрюваного не перебували, в зв`язку з чиму слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно.
Тобто, на думку колегії суддів, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно постановлена без належного об`єктивного з`ясування обставин кримінального провадження.
Разом з тим, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та відповідно накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситись з обставинами кримінального провадження.
Однак, в ухвалі слідчий суддя, взагалі не обґрунтував, яким саме чином існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що арештоване майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення вказане майно має до розслідування вчинених злочинів, апеляційний суд вважає, що у даному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно, а тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України це мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.
Отже, враховуючи, що за матеріалами клопотання відсутні докази вчинення кримінального правопорушення за участю Підприємства з іноземними інвестиціями «Мєкас інвестментс Л.В.», то наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту вказаного майна взагалі спростовується. Зокрема, слід зазначити, що слідчий суддя жодним чином не проаналізував підстав арешту майна, його завдань та наслідків для конкретної юридичної особи, обмежившись лише посиланням на норму КПК України, що є грубим порушенням процесуальних норм та прав власності гарантованих законом.
На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційні скарги задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст., 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ПІІ «Мєкас інвестментс Л.В.» на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2017 року - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від від 14 квітня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, а саме об`єкти нерухомого майна (квартири) розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності Підприємству з іноземними інвестиціями «Мєкас інвестментс Л.В.» - скасувати.
Постановити нову, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно, яке зазначено в клопотанні слідчого, а саме об`єкти нерухомого майна (квартири) розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності Підприємству з іноземними інвестиціями «Мєкас інвестментс Л.В.» - відмовити.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/2715/2017 Категорія ст. 172 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10
Доповідач - ОСОБА_1
Суд | Апеляційний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 12.06.2017 |
Оприлюднено | 06.03.2023 |
Номер документу | 67157493 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Апеляційний суд міста Києва
Глиняний Віктор Петрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні