Ухвала

від 07.06.2017 по справі 554/4281/17

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 07.06.2017 Справа № 554/4281/17

Провадження № 1-кс/554/3849/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2017 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю слідчого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу управління органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Полтавської області радника юстиції ОСОБА_3 , в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017170000000027 від 25.01.2017 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого посилається на наступне.

У ході досудового розслідування установлено, що представник брокерської фірми КМ ОСОБА_4 спільно з начальником митного поста «Лтава» Полтавської митниці ДФС ОСОБА_5 спільно з представником брокерської фірми КМ ОСОБА_4 , протягом 11.04.2017 по 14.04.2017 вимагав та 14.04.2017 отримав неправомірну вигоду в сумі 800 доларів США засприяння у митному оформленні легкових автомобілів (штучне заниження митної вартості ввезених на територію України транспортних засобів), від представника ТОВ «Інтеравто-Полтава» (код ЄДРПОУ 24824020), а саме: Nissan Leaf, 2014 року випуску, сірого кольору, ідентифікаційний номер 1N4AZ0CP9FC309403 (ВМД № 806020-204527 від 13.04.2017); Volkswagen E-Golf, 2015 року випуску, синього кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (ВМД № 806020-204540 від 14.04.2017); Volkswagen E-Golf, 2015 року випуску, сірого кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (ВМД № 806020-204541 від 14.04.2017); Volkswagen E-Golf, 2015 року випуску, сірого кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (ВМД № 806020-204544 від 14.04.2017).

30.05.2017 року на підставі ухвал слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 20.05.2017 у робочому кабінеті ОСОБА_4 , розташованому на третьому поверсі з правої сторони від виходу зі східцевої клітини, проходячи через відділ декларування приватної фірми «КМ» у будівлі, що знаходиться за адресою: м.Полтава, вул. Половка, 64-Д, та за місцем реєстрації ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшуки, у ході яких крім документів, зазначених в ухвалі слідчого судді виявлено та вилучено наступні речі.

У робочому кабінеті ОСОБА_4 .

1. Печатка з відтиском « ОСОБА_6 »

За місцем проживання ОСОБА_6 :

2.Поштовий конверт з актом здачі-приймання робіт №370 від 08.10.15

3. Поштовий конверт з актом здачі-приймання робіт №441 від 06.11.15

Слідчий в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.

Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав.

Володілець майна в судове засідання не з"явився, надіславши до суду заяву в якій просить розглядати клопотання без його участі.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цьогоКодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу(ч. 1ст. 173 КПК України).

Слідчим доведено, що вищевказане майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

На виконання вимог ч.1ст.173 КПК Українислідчий довів необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1ст.170 КПК України.

На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 117, 131, 132, 167, 170-173, 175, 309 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Полтавської області радник юстиції ОСОБА_3 - задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене в кабінеті приватної фірми «КМ» та за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме: печатка з відтиском « ОСОБА_6 », поштовий конверт з актом здачі-приймання робіт №370 від 08.10.15, поштовий конверт з актом здачі-приймання робіт №441 від 06.11.15.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області на протязі 5 днів з моменту проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1