Рішення

від 01.02.2007 по справі 2-74/2007рік

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-74 2007 рік

Справа № 2-74 2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 лютого 2007 року                                                                          місто

Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Поповича

С.С. з участю секретаря Черкес У.О.

 адвоката ОСОБА_11

сторін

та представників сторін :

позивачки-відповідачки ОСОБА_5, позивачів-відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача Болехівської міської Ради та виконкому Шиян Лесі

Ігорівни, Гончар Івана Степановича, представника відповідача

Івано-Франківського обласного бюро технічної

інвентаризації будівель Легін Володимира Богдановича, представника відповідача комісії

з питань поновлення прав реабілітованих Долинської районної Ради Янківа

Володимира Васильовича, представника комісії з питань поновлення прав реабілітованих

Івано-Франківської обласної Ради Помф»юк Михайла, представників відповідачки

ОСОБА_7 ОСОБА_12, ОСОБА_13, відповідача ОСОБА_8,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

в місті Івано-Франківську цивільну справу за

позовами : ОСОБА_1,

ОСОБА_2 до Болехівської міської Ради про встановлення факту володіння житловим

будинком та господарськими будівлями, що

знаходяться АДРЕСА_1

на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконкому

Болехівської міської Ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання

недійсним рішення виконкому Болехівської міської Ради НОМЕР_1 про

переоформлення договору найму квартири АДРЕСА_1 з померлої

ОСОБА_9 на ОСОБА_5, визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_2 в порядку спадкування права

власності на житловий будинок та господарські споруди АДРЕСА_1, ОСОБА_5 до

Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації будівель, комісії з

питань поновлення прав реабілітованих Івано-Франківської обласної Ради,

виконкому Болехівської міської Ради, комісії з питань поновлення прав

реабілітованих Долинської районної Ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання

незаконними рішення комісії з питань

поновлення прав реабілітованих Долинської районної Ради від 22 грудня 1992 року

про повернення житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_10, зобов»язання Болехівської

міської Ради повернути будинок протягом року, визнання незаконним рішення

виконкому Болехівської міської Ради НОМЕР_2 про повернення житлового

АДРЕСА_1 ОСОБА_10

та видачу свідоцтва про право власності на цей будинок ОСОБА_10., зобов»язання

Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації будівель скасувати

реєстрацію права власності ОСОБА_10 на будинковолодіння АДРЕСА_1, визнання права

власності в порядку приватизації державного житлового фонду на квартиру АДРЕСА_1, -

установив:

Відповідачі по позовних вимогах ОСОБА_1, ОСОБА_2

заявлених до них вимог не визнали та по суті спору вважають, що підстав для

задоволення таких вимог немає.

Відповідачі по позову ОСОБА_5 обоє ОСОБА_1 заявлених вимог не визнали

виходячи зі суті своїх вимог. Не визав вимог і представник обласної комісії з

питань поновлення прав реабілітованих. Інші відповідачі та треті особи, їх

представники вважають, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Вислухавши сторін та їх

представників, вивчивши матеріали справи суд вважає, що у задоволенні

заявлених вимог з боку ОСОБА_1 слід відмовити, а вимоги заявлені ОСОБА_5

задовольнити частково виходячи з наступного.

Відповідно до змісту ст.ст. 10,11,58-60

ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в

межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх

представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію

щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню

підлягають обставини, які мають значення

для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які

беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можу ґрунтуватися на

припущеннях.

Копія рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Долинської

районної ради від 22 грудня 1992 року

підтверджує, що ОСОБА_10 як спадкоємцю

реабілітованого ОСОБА_3 вирішено, на підставі в тому числі рішення

Трускавецького міського суду від 26

листопада 1992 року,

повернути житловий будинок АДРЕСА_1,

Болехівській міській раді повернути будинок протягом року (том 1, а.с. 7 ).

Копія рішення виконкому Болехівської міської ради НОМЕР_2 підтверджує, що

виконком, розглянувши заяву ОСОБА_10. та керуючись рішенням Трускавецького міського суду, вирішив повернути

спірний будинок ОСОБА_10. (том 1, а.с. 8).

Копія свідоцтва НОМЕР_3

виданого виконавчим комітетом Болехівської міської ради на підставі рішення

Болехівського міськвиконкому НОМЕР_2 стала власником спірного будинковолодіння (том 1, а.с. 9).

Копія рішення виконкому Болехівської міської ради НОМЕР_1 підтверджує, що

дозволено Болехівському житлово-комунальному підприємству переоформити договір

найму квартири АДРЕСА_1 з

померлої ОСОБА_9 на її доньку ОСОБА_5 (том 1, а.с. 15 ).

Вказані рішення та свідоцтво оскаржуються сторонами в судовому порядку.

Вирішуючи вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2

як правонаступників ОСОБА_10 по справі Трускавецького міського суду про встановлення

факту володіння житловим будинком та господарськими будівлями, що

знаходятьсяАДРЕСА_1

на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 суд виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи у комісії з питань

поновлення прав реабілітованих Долинської районної Ради та ОСОБА_1 станом на 1992 рік не було

документів котрі підтверджували б той факт, що спірний будинок дійсно належав

батькам ОСОБА_10.. Тому ОСОБА_10. звернулась з заявою до Трускавецького

міського суду котрий своїм рішенням від 26

листопада 1992 року

задовольнивши заяву встановив, що спірним будинковолодінням володіли на праві

власності ОСОБА_3,ОСОБА_4. Проте дане судове рішення було скасоване ухвалою

колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської

області від 21 листопада

2005 року.

Ухвалою судді Трускавецького міського суду від 27 січня 2006 року дану заяву

було залишено без руху, запропоновано усунути вказані у ній недоліки.

Після чого ОСОБА_1 як правонаступники заявили позовні

вимоги про визнання недійсним рішення

виконкому Болехівської міської Ради НОМЕР_1 про переоформлення договору найму квартири АДРЕСА_1 з померлої

ОСОБА_9 на ОСОБА_5, визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_2 в порядку спадкування права

власності на житловий будинок та господарські споруди АДРЕСА_1.

Отримавши справу з обома вказаними вимогами та виходячи зі змісту ст.. 11 ЦПК України суд

повважав за необхідне вирішити по суті як першу заяву так і уточнені вимоги.

Заявляючи вказані вимоги ОСОБА_1 повинні були виходячи з обов»язку

позивачів та принципу змагальності у цивільному процесі надати суду докази у

підтвердження своїх вимог. Проте вони при попередньому розгляді справи спершу

просили суд оголосити перерву для того щоб надати зі свого боку докази, в тому

числі і заявити свідків котрі підтвердили б їх позицію, але в послідуючому

заявили, що не бажають щоб допитувати свідків

з їх сторони, інших доказів з приводу заявлених вимог суду теж не надали.

Свою позицію по даному позову ОСОБА_1 обґрунтовують тим, що їх дружина та

мати стала власником спірного будинку в порядку Закону України «Про

реабілітацію жертв політичних репресій на

Україні, а вони як її спадкоємці ставлять вимогу про визнання права власності

на цей будинок як на спадкове після її смерті майно. Суд же повинен слухати

справу в межах заявлених ними вимог. ОСОБА_1 також виходять з того, що інші

громадяни, що прописані та проживають у спірному будинку права на нього не

мають і тому Болехівський міськвиконком безпідставно вирішив переоформити

договір найму на ОСОБА_5 з її покійної матері.

Вирішуючи всі з заявлених по справі вимог по суті суд виходить також з

такого.

Ст. 5 Закону

України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» передбачає, що вилучені будівлі та інше майно по

можливості ( якщо будинок не зайнятий, а майно

збереглося ) повертаються

реабілітованому або спадкоємцям натурою. При відсутності

такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна. Порядок повернення

майна реабілітованим регулюється Положенням, затверджуваним Кабінетом Міністрів

України.

В той же час відповідно до ст. 9 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій

на Україні» вирішення питань, пов»язаних з поновленням прав реабілітованих

покладено на відповідні штатні комісії, в тому числі за дорученням комісії

органи внутрішніх справ встановлюють факти конфіскації і вилучення майна у

зв»язку з необгрунтованими репресіями і

матеріали перевірки надсилають комісіям.

Проте комісія з питань поновлення прав реабілітованих

Долинської районної Ради матеріалів від органів внутрішніх справ з приводу

встановлення факту конфіскації у батьків ОСОБА_10спірного будинку не

отримувала. Чому - невідомо.

Доказів з цього приводу жодна зі сторін суду не надала. Про проблеми в їх

отриманні клопотань не заявлялось. При слуханні справи судом як зазначено вище

з боку ОСОБА_1 жодних достовірних доказів

про те, що спірне будинковолодіння дійсно перебувало саме у власності батьків

ОСОБА_1-ОСОБА_10 надано не було. В той же час для того щоб було задоволено їх

вимогу про визнання за ними права власності на спірне будинковолодіння ОСОБА_1

спершу повинні були довести, що спірний будинок раніше належав батькам їх

дружини та матері, і що в комісії з питань поновлення прав реабілітованих були

підстави виносити рішення про повернення будинку їх спадкоємцю - ОСОБА_10, а вже

після в порядку спадкування, вони повинні були довести, що спірне будинковолодіння

має перейти у їх власність (так як

рішення Трускавецького суду, що було покладено в основу рішення комісії з

питань поновлення прав реабілітованих Долинської районної ради ґрунтувалось

саме,на рішенні вказаного суду, а це рішення було скасоване і справа повинна

була слухатись по новому ).

Поскільки ОСОБА_1 не довели (

більше того і не старались цього робити), що будинок належав на праві

власності батькам ОСОБА_10., то немає підстав вважати що спірне рішення комісії

з питань поновлення прав реабілітованих Долинської районної ради яким вирішено

повернути спірне будинковолодіння ОСОБА_10. є законним та обґрунтованим. Сама комісія з питань поновлення

прав реабілітованих Долинської районної ради розглянувши 26 серпня 2005 року заяву

ОСОБА_5 та ОСОБА_7 хоч і не скасувала його

як зазначено по тексту даного рішення виходячи з того, що є спір в суді, але

вказала, що рішення по суті є неправомірним і таким що суперечить

вимогам чинного законодавства (

том 1, а.с. 155-156).

Так як ОСОБА_1 не довели що батьки ОСОБА_10. були власниками ( а не просто

проживали у цьому будинку у той чи інший період, що не є одне і те ж ), то і немає

підстав вважати що ОСОБА_10. правомірно стала власником спірного

будинковолодіння і їй підставно видано свідоцтво про право на спадщину.

При розгляді даної справи по суті слід виходити з положень Постанови

Верховної Ради України від 24

грудня 1993 року

"Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних

репресій на Україні" У п. 9

цієї Постанови зазначено, що згідно зі статтями 1 та 3 названого Закону

реабілітовані особи (їх

спадкоємці першої черги )

мають право на повернення (

відшкодування вартості )

вилучених у них будинків, майна (

ст. 5 ). Питання

про можливість повернення реабілітованому будинку ( його частини ) в натурі вирішується з урахуванням конкретних обставин : правомочного проживання там громадян, великого

порівняно з його вартістю розміру витрат на його перебудову. Будинок у якому

правомірно проживають громадяни може бути повернуто в натурі реабілітованому тільки

у випадку якщо цим особам буде надано інше житло котре має бути благоустроєним

і відповідати вимогам ст. 113

ЖК України. А поскільки в даному випадку органи влади не надали проживаючим

у будинку громадянам іншого житла, то слід вважати, що і комісія і

міськвиконком порушили закон. Крім того слід врахувати, що з боку сім»ї ОСОБА_5

та ОСОБА_7 було проведено ряд робіт по

покращенню стану будинковолодіння, збільшенню його реальної вартості, що

теж має значення при вирішенні питання про те слід чи ні повертати

будинковолодіння його попереднім власникам.

І при таких обставинах як зазначено вище вимоги ОСОБА_5 про визнання незаконними рішення комісії з питань поновлення

прав реабілітованих Долинської районної Ради від 22 грудня 1992 року про

повернення житлового будинку АДРЕСА_1

ОСОБА_10, зобов»язання Болехівської міської Ради повернути будинок протягом

року, визнання незаконним рішення виконкому Болехівської міської Ради НОМЕР_2 про повернення

житлового АДРЕСА_1

ОСОБА_10 та видачу свідоцтва про право власності на цей будинок ОСОБА_10.,

зобов»язання Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації

будівель скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_10 на будинковолодіння АДРЕСА_1 слід визнати підставними.

В той же час вимоги ОСОБА_5 про визнання за нею права

власності на спірну квартиру в порядку

приватизації державного житлового фонду не підлягають до задоволення виходячи

з того, що відповідно до змісту положень Закону України «Про приватизацію

державного житлового фонду» передача квартир державного житлового фонду у

приватну власність тих громадян, що у ній

проживають проводиться шляхом звернення з відповідними заявами до

міськвиконкому котрий своїм рішення повинен передати ( чи ні ) квартиру у

власність її жильцям. В даний же час (

по крайній мірі до вступу рішення в законну силу ) квартира в

спірному будинку у якій проживає та прописана ОСОБА_5 та її неповнолітня донька

ще не є у державній власності, свідоцтво про право власності на спірну квартиру

видане на ім»я ОСОБА_10. ще тільки оспорюється. Тому слід прийти до висновку

про те що такі вимоги є передчасними і можуть бути задоволені в судовому

порядку тільки тоді коли квартира стане знову державною власністю і ОСОБА_5

звернеться з відповідною заявою до

міськвиконкому, а їй буде відмовлено у приватизації квартири.

Як ОСОБА_1 так і ОСОБА_5 заявивши вказані вимоги фактично

пропустили строки позовної давності встановлені чинним законодавством при

вирішенні таких спорів.

ОСОБА_5 як позивачка заявляла клопотання про поновлення

їй строку позовної давності. ОСОБА_1 такого клопотання не заявляли.

Ст. 257 Цивільного Кодексу України

встановлено загальний строк позовної давності у три роки.

У ст.. 267 Цивільного

Кодексу України зазначено, що заява про захист цивільного права чи інтересу має

бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу строку позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою

до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої

заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає

поважними причини пропущення позовної

давності, порушене право підлягає захисту.

Але поскільки жодна зі сторін по жодній з заявлених вимог заяви про

застосування строку позовної давності не

подавала письмово і не заявляла про таке усно, то суд вирішував спір по суті і

не вважав за необхідне вирішувати клопотання про поновлення строку позовної давності

по вимозі ОСОБА_5.

Як вбачається з копії рішення Болехівського міського суду від 22 квітня 1997 року мати

ОСОБА_5 ставила вимогу про визнання незаконним рішення Болехівського міськвиконкому НОМЕР_2 яким було вирішено повернути ОСОБА_10.

спірний будинок. І суд, виходячи з того, що на той час було в силі вказане вище

рішення Трускавецького міського суду, оскаржуване в даний час ОСОБА_5 рішення

комісії з питань поновлення прав

реабілітованих Волинської районної ради, підставно відмовив їй у задоволенні

заявлених вимог. Але на даний час рішення Трускавецького суду на підставі якого

повертався спірний будинок скасоване, підстав для постановления такого ж по суті

рішення суд не вбачає, комісія сама визнала своє рішення неправомірним, суд теж

вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, тому суд не

вважає, що це рішення може мати суттєве значення для вирішення дакого спору

виходячи зі змісту ст..

61 ЦПК України.

ОСОБА_1 ставили вимогу про визнання недійсним рішення виконкому

Болехівської міської Ради НОМЕР_1 про переоформлення договору найму квартири АДРЕСА_1 з померлої

ОСОБА_9 на ОСОБА_5 Як підтверджують надані суду документи датою винесення

такого рішення є не 29, а 25 квітня 2001 року. Тому суд

виходить з того, що дата 29

квітня 2001 року

вказана помилково, і виходить з того, що

фактичною датою винесення спірного рішення є 25 квітня 2001 року.

На підставі викладеного, ст.ст. 3,4,10,11,58-60

ЦПК України, Закону України «Про реабілітацію

жертв політичних репресій на Україні», Постанови Верховної Ради України від 24 грудня 1993 року "Про

тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на

Україні", Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення

майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їх

спадкоємцям, ст..ст. 251-268

Цивільного Кодексу України, Закону України «Про власність», керуючись

ст.ст. 208-218 ЦПК України

, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих

Долинської районної Ради від 22

грудня 1992 року в

частині повернення житлового будинку

АДРЕСА_1 ОСОБА_10, зобов»язанні Болехівської міської Ради повернути будинок протягом року ОСОБА_10.

Визнати незаконним рішення

виконкому Болехівської міської Ради НОМЕР_2 в частині повернення житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_10 та видачу свідоцтва про право власності на цей будинок

ОСОБА_10..

Зобов»язати Івано-Франківське обласне бюро

технічної інвентаризації будівель скасувати реєстрацію права власності

ОСОБА_10 на будинковолодіння АДРЕСА_1.

В частині визнання за ОСОБА_5 права власності в

порядку приватизації державного житлового фонду на квартиру АДРЕСА_1 -відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до

Болехівської міської Ради про встановлення факту володіння житловим будинком та господарськими будівлями, що знаходяться

АДРЕСА_1 на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4

відмовити.

У задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконкому Болехівської міської

Ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним рішення виконкому Болехівської міської Ради НОМЕР_1 про переоформлення договору найму квартири АДРЕСА_1 з померлої ОСОБА_9 на ОСОБА_5, визнання за ОСОБА_1,

ОСОБА_2 в порядку спадкування права власності на житловий будинок та господарські споруди АДРЕСА_1 - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до

апеляційного суду Івано-Франківської області може бути

подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на

рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення

строку подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було

подано.

У разі подання заяви про апеляційне оскарження,

але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду

набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя   С. С Попович