Рішення

від 13.06.2017 по справі 132/2883/16-ц

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/2883/16-ц

Провадження № 2/132/73/17

РІШЕННЯ

Іменем України

13.06.2017 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Павленко І.В.

за участю секретаря Жовтої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Україна , за участю третьої особи на стороні відповідача: Відділу з питань державної реєстрації Калинівської районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі недійсним, суд-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася в суд з позовом до Фермерського господарства Україна про визнання договору оренди землі недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,7729 га, що розташована на території Лісоволисіївської сільської ради Калинівського району Вінницької області, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №408961, виданого Калинівською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Калинівської районної державної адміністрації від 25.09.2007 року №436, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010884200020.

27.02.2015 року вона отримала ОСОБА_2 з державного земельного кадастру про земельну дідянку та дізналась, що на її земельну ділянку зареєстровано право оренди на ФГ Україна 03.10.2014 року строком на 15 років.

Вважає договір оренди землі №409 від 20.12.2011 року, зареєстрований між нею та Фермерським господарством «Україна» 03.10.2014 року на земельну ділянку кадастровий номер 0521684200:02:000:0157 недійсним, оскільки даний договір не підписувала. За вказаних обставин звернулася в суд з даним позовом.

25.05.2017 року від представника позивачки ОСОБА_1-ОСОБА_2 надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений 20.12.2011 року між ФГ Україна та ОСОБА_1, право оренди за яким зареєстровано 03.10.2014 року на земельну ділянку кадастровий номер 0521684200:02:000:0157 та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1

Представник позивачки на підставі довіреності ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовним вимог, в зв'язку зі спливом позовної давності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відділ з питань державної реєстрації Калинівської районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі недійсним в судове засідання не з'явився, хоча про час та день розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу та свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,7729 га, що розташована на території Лісоволисіївської сільської ради Калинівського району Вінницької області, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №408961, виданого Калинівською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Калинівської районної державної адміністрації від 25.09.2007 року №436, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010884200020.

20.12.2011 року між ОСОБА_1 та ФГ Україна було укладено договір оренди землі №409, згідно якого орендодавець ОСОБА_1 надала, а орендар ФГ Україна прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,7729 га, що розташована на території Лісоволисіївської сільської ради Калинівського району Вінницької області строком на 15 років.

ОСОБА_4 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.02.2015 року номер НВ-0502663082015, на земельнау ділянку кадастровий номер 0521684200:02:000:0157, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, зареєстровано право оренди на Фермерське господарство «Україна» 03.10.2014 року строком на 15 років.

Відповідно висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 12.04.2017 року №2725/17-32/2726/17-33 підпис від імені ОСОБА_1 в графі Реквізити сторін підпис орендодавця у договорі оренди землі №409 від 20.12.2011 року, наданому Відділом надання адміністративних послуг Калинівської РДА, виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

ОСОБА_4 із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

ОСОБА_4 із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а у відповідності до ч.2 ст.57 цього Кодексу ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що спірний договір оренди заповнювався працівником господарства в приміщенні контори ФГ Україна с.Стара Прилука. ОСОБА_1 підписувала договір оренди та отримувала орендну плату з 2011 року по 2014 рік, після чого їй нараховувалася орендна плата, однак ОСОБА_1 її відмовлялася отримувати по тій причині, що перейшла до іншого орендаря.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що вона працює завідуючою складом ФГ Україна с.Стара Прилука. З 2011 року по 2014 рік ОСОБА_1 на складі отримувала зерно та крупи. Будь-яких претензій у ОСОБА_1 щодо якості отриманої продукції до господарства не було.

ОСОБА_4 довідки Липовецького відділення Немирівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №1808/10/08-09 від 14.11.2016 року ОСОБА_1 в період з 01.01.2008 року по 30.06.2016 року отримувала доходи за надання майна в лізинг, зокрема, у 3 кварталі 2011 року 880,42 грн., у 3 кварталі 2012 року 1764,71 грн., у четвертому кварталі 2013 року 1482,35 грн., у четвертому кварталі 2014 року 2352,94 грн., у четвертому кварталі 2015 року 284,43 грн.

За вказаних обставин суд вважає безпідставними доводи представника позивачки в судовому засіданні з приводу того, що ОСОБА_1 дізналась про зареєстроване право оренди її земельної ділянки на ФГ Україна лише у 2015 році, оскільки остання з моменту укладення договору оренди землі, тобто з 20.12.2016 року отримувала орендну плату за земельну ділянку.

За змістом статей 92, 95 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

ОСОБА_4 до ч. 3 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з матеріалів справи та доведено в судовому засіданні ОСОБА_1 дізналась про порушення свого права на землю у 2011 році коли продовжувала отримувати орендну плату. Крім того, ОСОБА_1 довіреністю від 08.07.2013 року, посвідченою секретарем Лісово-Лисіївстької сільської ради Калинівського району Вінницької області та зареєстрованою в реєстрі за №182, уповноважила ФГ Україна в особі голови господарства ОСОБА_7 представляти її інтереси у відповідних уповноважених органах нотаріату, у районному відділі держземагенства, в державній реєстраційній службі Калинівського районного управління юстиції. Для чого надала право подавати від її імені заяви, отримувати необхідні довідки, документи, розписуватись за неї, зареєструвати належне їй майно чи право на нього, право оренди у відповілдних органах, отримати витяги з земельного кадастру та державної реєстраційної служби, а також виконувати всі дії в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством. Довіреність дійсна до восьмого липня 2016 року.

Зазначене вище дає суду підстави вважати, що ОСОБА_1 не підписувала договір оренди землі від 20.12.2011 року, однак була обізнана про його існування, оскільки надала довіреність ФГ Україна зареєструвати право оренди на належне їй майно 08.07.2013 року.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

При цьому відповідно до ч. 1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами 3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивачка не знала про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Позивачка повинна також довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Тому, вирішуючи спір, суд враховує, що оспорений договір оренди землі №409 укладено 20.12.2011 року, а із зазначеним позовом до суду ОСОБА_1 звернулася лише 17.10.2016 року , тобто зі спливом 5 років.

Доведення факту, через який позивачка не знала про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. Позивачка повинна також довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За вказаних обставин суд вважає доведеним відповідачем той факт, що ОСОБА_1 отримала інформацію про порушення свого права у 2011 році, тому пропустила строк звернення до суду, що є підставою для відмови у позові.

Враховуючи прийняте судом рішення та у відповідності до вимог ст.88 ЦПК суд вважає необхідним судові витрати залишити за позивачкою ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 256, 257, 261, 267, 509, 626, 629, 638, 651, 792 ЦК України, ст.ст. 90, 93, 95, 152 ЗК України, ст.ст. 13, 35 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства Україна , за участю третьої особи на стороні відповідача: Відділу з питань державної реєстрації Калинівської районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: