Рішення

від 12.06.2017 по справі 469/1450/16-ц

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.06.2017 Справа № 469/1450/16-ц

2/469/203/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2017 року Березанський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючої - судді - Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання - Потриваєвої М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Березанка цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог Державне підприємство Очаківське лісомисливське господарство та ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 24.11.2016 року звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, мотивуючи тим, що проведеною прокуратурою перевіркою встановлено порушення вимог законодавства при передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1, якому розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №75 від 22.03.2013 року надано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва площею 0,1 га із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області. На підставі вказаного розпорядження реєстраційною службою Березанського РУЮ ОСОБА_1 27.04.2013 року видано свідоцтво про право власності № 3041161 на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1542.

Вказану земельну ділянку на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №404 від 11.06.2013 відчужено на користь ОСОБА_2

Надана відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка належала до земель державної власності, перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ» (раніше - Очаківське державне лісомисливське господарство), та відносилась до земель державного лісового фонду урочища "Рибаківка", а тому повноваження щодо вилучення та передачі її у власність належали Миколаївській обласній державній адміністрації.

На думку прокурора, Березанською РДА надано спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_1 без вилучення її у постійного землекористувача - ДП Очаківське ЛМГ - та поза волею належного власника (розпорядника) землі - Миколаївської обласної державної адміністрації, без погодження органом лісового господарства проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, всупереч встановленому мораторію на вилучення земель лісогосподарського призначення державної та комунальної власності та забороні дачного будівництва за місцезнаходженням земельної ділянки, встановленої містобудівною документацією.

Крім того, зазначена земельна ділянка знаходиться на відстані від урізу води Чорного моря до південної межі 10-15 метрів, до північної - 30-40 метрів, тобто повністю розташована в межах пляжної зони прибережної захисної смуги моря, а тому не може передаватися у приватну власність взагалі, та, зокрема, у зв'язку із законодавчою забороною будівництва у межах пляжної зони прибережних захисних смуг, - для індивідуального дачного будівництва.

З цих підстав прокурор просив визнати незаконним та скасувати вказане розпорядження Березанської РДА в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, а також визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності № 3041161, видане 27.04.2013 року ОСОБА_1 реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції на спірну земельну ділянку, яке посвідчує виникнення права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Оскільки спірна земельна ділянка вибула з власності держави всупереч вимогам законодавства та поза волею належного власника (розпорядника) - Миколаївської обласної державної адміністрації, якою позов до суду самостійно не заявлявся, посилаючись на п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, позивач просив також витребувати спірну земельну ділянку у нинішнього її власника - відповідача ОСОБА_4, на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Прокурор у судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник позивача - Миколаївської облдержадміністрації - в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання, у якому розгляд справи просив здійснити без участі представника облдержадміністрації, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у позові, посилаючись на недоведеність факту перебування земельної ділянки у володінні ДП "Очаківське ЛМГ"; відповідність спірного розпорядження вимогам ч.3 ст.122 ЗК України та відсутність порушення компетенції і необхідності будь-яких погоджень; видачу свідоцтва про право власності №3041161 від 27.04.2013 року з повним дотриманням законодавства та правомірність усіх похідних правочинів; та посилався на сплив позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2, представник ДП "Очаківське ЛМГ" та третя особа ОСОБА_3 у судові засідання двічі не з'явилися та не повідомили про причину своєї неявки, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Зі згоди прокурора суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Березанської районної державної адміністрації № 75 від 22.03.2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення у власність та надано земельні ділянки у власність зі зміною цільового призначення у власність громадян із земель державної власності, в тому числі відповідачу ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (запасу) площею 0,1 га, кадастровий номер 4820983900:09:000:1542, за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.14).

На підставі вказаного розпорядження Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво на право власності на вказану земельну ділянку №3041161 (а.с.33 ), що вбачається з копії поземельної книги (а.с.33).

11.06.2013 року спірну земельну ділянку на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №404 відповідачем ОСОБА_1 відчужено на користь відповідача ОСОБА_2, що підтверджено Поземельною книгою (а.с.28-35) та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.36-38), з якої також вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває у заставі на підставі договору про внесення змін до договору іпотеки №576 від 14.02.2014 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який є третьою особою у даній справі.

Нерухоме майно на спірній земельній ділянці відсутнє, що підтверджено повідомленням Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (а.с.25).

Спірна земельна ділянка повністю розташована у межах пляжної зони Чорного моря на приблизній відстані від урізу води до південної межі - 10-15 метрів, до північної - 30-40 метрів, що вбачається з повідомлення відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області (а.с.22), експлікацією земельних угідь (а.с.16-17), висновку комісії з розгляду питань, пов'язаних із погодженням документації із землеустрою у Березанському районі Миколаївської області (а.с.18).

На час прийняття вказаного розпорядження спірна земельна ділянка входила до державного лісового фонду урочища "Рибаківка", відносилась до земель лісогосподарського призначення, перебувала у державній власності та у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ» , що підтверджено повідомленнями ВО Укрдержліспроект (а.с.19), ДП Очаківське ЛМГ (а.с.20).

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до норм ч.5 ст.116 ЗК України (в редакції, що була чинною на момент прийняття розпорядження), земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Повноваження державних адміністрацій з питань земельних та лісових відносин визначаються Законом України «Про місцеві державні адміністрації» , нормами земельного та лісового законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» , статті 31 ЛК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, зокрема передачу у власність, надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території (п.4).

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування передбачені статтею 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень), відповідно до частини п'ятої якої обласним державним адміністраціям надано право передавати земельні ділянки на їхній території із земель державної власності у власність, або у користування, у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною третьою, якою передбачено передачу земельних ділянок райдержадміністрацією у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва, а також частиною восьмою цієї статті, якою передбачено повноваження Кабінету Міністрів щодо передачі земельних ділянок у випадках, визначених ст.149 ЗК.

На підставі ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом; вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Згідно із частиною шостою статті 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

При цьому частиною 4 статті 31 Лісового кодексу України до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій віднесено передання у власність, надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Крім того, відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає погодженню з органом лісового господарства (ч.3 ст.186-1 ЗК України).

Інформація про наявність погоджень на зміну цільового призначення, вилучення, відмову від користування спірною земельною ділянкою у Миколаївському обласному управлінні лісового та мисливського господарства відсутня (а.с.21), висновки про погодження проектів землеустрою щодо відведення (зміни цільового призначення) земельної ділянки органом охорони природних ресурсів відсутні (а.с.24), розпоряджень Миколаївською обласною державною адміністрацією про вилучення або припинення права постійного користування ДП "Очаківське лісомисливське господарство" спірною земельною ділянкою не приймалось (а.с.27).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері заборонено приймати рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду:

- для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування; - для розміщення кладовищ,

та за рішенням Кабінету Міністрів України - для: будівництва та обслуговування об'єктів енергетичної інфраструктури (газо-, нафтопроводів, газових та нафтових терміналів, газових та нафтових свердловин, ліній електропередачі, електростанцій, електропідстанцій, розподільних пунктів, ядерних установок); видобування корисних копалин відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами; облаштування державного кордону та будівництва пунктів пропуску через нього; забезпечення відбудови та функціонування монастирів на місцях їх історичного заснування; будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів, визначених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; створення та забезпечення функціонування об'єктів природно-заповідного фонду і виробничо-соціальних об'єктів, необхідних для ведення лісового господарства; розміщення інших об'єктів, вилучення і надання ділянок для яких здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Отже, вилучення земель лісогосподарського призначення з передачею їх у власність громадян заборонено.

Таким чином, розпорядження спірною земельною ділянкою не відносилось до повноважень Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, а тому Березанською РДА надано земельну ділянку у власність відповідачу ОСОБА_1 з перевищенням власних повноважень та поза волею належного розпорядника Миколаївської обласної державної адміністрації, без вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП Очаківське ЛМГ та без погодження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки з органом лісового господарства, усупереч існування заборони на вилучення та передачу лісових ділянок у приватну власність громадян.

Крім того, за положеннями ст.60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води (ч.ч.9, 10 ст.88 ВК України).

Відповідно до ст.ст.85,88 Водного кодексу України, ст.ст.59,84 Земельного кодексу України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Надання земель прибережної захисної смуги уздовж моря у приватну власність для ведення індивідуального дачного будівництва законодавством не передбачено.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про основи містобудування» основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що розміщення і будівництво об'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження, є «Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області» , затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 року №112, в розділі 4 якого зазначено, що в межах 3-кілометрової зони узбережжя в Березанському районі відповідно до Постанови РМ УРСР №272 від 22.04.1969 року заборонено будівництво промислових об'єктів, які не пов'язані з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво.

Аналогічна заборона щодо будівництва індивідуальних будинків встановлена п.10.17 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» , затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р.

Отже, будівництво індивідуального дачного будинку в 3-кілометровій зоні узбережжя Чорного моря суперечить містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч.3 ст.43 Закону України Про місцеві державні адміністрації розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Тому зазначене розпорядження підлягає скасуванню як таке, що суперечить законодавству України та порушує цивільні права та інтереси держави, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним і скасуванню видане на його підставі свідоцтво про право власності на земельну ділянку, яке є похідним документом та посвідчує виникнення права власності.

Згідно з п.3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав та не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати його від добросовісного набувача у разі, коли майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Про наявність правових підстав для витребування в добросовісного набувача в порядку ст.388 ЦК України спірної земельної ділянки, що належить до земель лісового фонду та яка на час прийняття незаконного рішення про її відчуження перебувала в державній власності і вибула з володіння власника - держави поза його волею, зазначено в правовій позиції Верховного Суду України від 17.12.2014 року у справі №6-99цс14.

Оскільки земельна ділянка вибула з володіння держави поза волею власника, повноваження якого здійснює Миколаївська обласна державна адміністрація, суд вважає, що вимоги прокурора щодо витребування у добросовісного набувача, яким є відповідач ОСОБА_2, спірної земельної ділянки на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації підлягають задоволенню.

Заперечення проти позову відповідача ОСОБА_1 щодовідсутності порушень чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження, а також відсутності доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ , суд не приймає до уваги при прийнятті рішення у справі, оскільки такі доводи спростовуються дослідженими судом матеріалами та встановленими на їх підставі обставинами.

Посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду є безпідставними, оскільки, відповідно до інформації Миколаївської обласної державної адміністрації від 30.06.2016 року позивачу про наявність порушень права власності держави на землю не було відомо, що у ході розгляду справи не спростовано.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення; однак відповідної заяви відповідач не заявляв.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача сплачені ним судові витрати в рівних частках з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №75 від 22 березня 2013 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 4820983900:09:000:1542 для індивідуального дачного будівництва в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності №3041161, видане 27 квітня 2013 року ОСОБА_1 реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції на земельну ділянку кадастровий номер 4820983900:09:000:1542.

Витребувати від ОСОБА_2 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 4820983900:09:000:1542, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Стягнути з Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір в сумі 1608 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в десятиденний строк з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 червня 2017 року.

Суддя: