Ухвала

від 12.06.2017 по справі 292/325/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №292/325/16-ц Головуючий у 1-й інст. Гуц О. В.

Категорія 47 Доповідач Талько О. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Гансецької І.А., Микитюк О.Ю.,

за участю секретаря Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу приватного підприємства Лібос на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 14 березня 2017 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Промінь до приватного підприємства Лібос , ОСОБА_1, треті особи: Малинське районне управління юстиції Житомирської області, відділ Держземагентства у Червоноармійському районі Житомирської області, Малинська районна державна адміністрація Житомирської області, відділ Держгеокадастру у Червоноармійському районі Житомирської області, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 23 грудня 2011 року уклав із ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки, площею 2,3679 га, кадастровий номер 1825485100:00:007:0073, яка розташована на території Теньківської сільської ради Червоноармійського району, та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 передала в оренду вказану земельну ділянку строком на десять троків.

Даний договір зареєстрований відділом Держкомзему у Червоноармійському районі 10 квітня 2012 року за №182540004000998.

В подальшому ОСОБА_1 передала зазначену земельну ділянку в оренду приватному підприємству Лібос , уклавши 27 грудня 2015 року договір оренди землі, який зареєстрований державним реєстратором Малинського районного управління юстиції 19 лютого 2016 року.

На думку позивача, вказаний договір не узгоджується з вимогами ст. ст. 24,27 Закону України Про оренду землі , оскільки укладений під час дії попереднього договору оренди.

З огляду на вищезазначене, просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений 27 грудня 2015 року між приватним підприємством Лібос та ОСОБА_1, а також скасувати запис про його реєстрацію.

Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 14 березня 2017 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі приватне підприємство Лібос , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове,- про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 2,3679 га, кадастровий номер 1825485100:00:007:0073,призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Теньківської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області. Вказана обставина підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №789671.

Матеріали справи також свідчать, що 23 грудня 2011 року ОСОБА_1 передала зазначену земельну ділянку в оренду сільськогосподарському товариству з обмеженою діяльністю Промінь , строком на десять років.

Зазначений договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Червоноармійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 квітня 2012 року за №182540004000998.

Однак, досліджена судом інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 2 вересня 2016 року містить інформацію про те, що земельна ділянка площею 2,3679 га, за кадастровим номером 1825485100:00:007:0073, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Теньківської сільської ради Пулинського району Житомирської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_1, передана в оренду ПП Лібос на підставі договору оренди землі від 27 грудня 2015 року, строком на сім років. Вказаний договір зареєстрований державним реєстратором Малинського районного управління юстиції Житомирської області 19 лютого 2016 року за №13427372.

Відповідно до положень ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 4 ст.3 вищевказаного Закону врегульовано, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умови, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

При вирішенні спору суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення договору оренди земельної ділянки між позивачем та ОСОБА_1, державна реєстрація договорів оренди земельної ділянки проводилася шляхом внесення відповідного запису до розділу 4 Записи про державну реєстрацію договору оренди земельних ділянок Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (надалі - Книга записів).

Дата внесення запису про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок до розділу 4 Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Долучений до матеріалів справи лист відділу Держгеокадастру у Червоноармійському районі від 5 грудня 2016 року №29-622-99.2-2144/2-16, містить інформацію про те, що за змістом Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі відділом Держкомзему у Червоноармійському районі Житомирської області 10 квітня 2012 року за номером 182540004000998 здійснено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1825485100:00:007:0073, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавцем) та СТОВ Промінь (орендарем), строком на 10 років.

Відповідно до постанови КМУ від 1 серпня 2011 року №835 Про деякі питання надання Державним агентством земельних ресурсів та його територіальними органами платних адміністративних послуг до завершення здійснення заходів з утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів функції ведення Книги записів про державну реєстрацію договорів оренди покладалися на територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів (Держкомзем).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди землі від 23 грудня 2011 року зареєстровано уповноваженим органом, який діяв у визначений законом спосіб, отже даний договір пройшов державну реєстрацію та набув чинності, чим спростовуються доводи апеляційної скарги з цього приводу.

З 2013 року повноваження щодо державної реєстрації прав на земельні ділянки покладено на Укрдержреєстр.

Частина 1 ст.9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає право державного реєстратора запитувати від органів виконавчої влади відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі й на земельні ділянки.

Згідно з роз'ясненнями Державної реєстраційної служби від 6 серпня 2013 року №2951\05-15-13 Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, державний реєстратор повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, які здійснювали їх державну реєстрацію до 1 січня 2013 року.

Натомість у матеріалах справи відсутні докази того, що при державній реєстрації оспорюваного договору оренди землі державний реєстратор перевірив відсутність державної реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку в органі, до компетенції якого раніше належали відповідні функції.

Суду також не надано доказів того, що на час укладення оспорюваного договору оренди землі від 27 грудня 2015 року, договір оренди землі від 23 грудня 2011 року був визнаний недійсним або розірваним у встановленому законом порядку.

Цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Одночасне існування двох правочинів щодо одного об'єкта оренди суперечить законодавству України та порушує права позивача, як орендаря. Суд першої інстанції з урахуванням положень ст.ст.24,27 Закону України Про оренду землі , ст.95 ЗК України та ст.ст.203,215 ЦК України, дійшов правильного висновку про те, що договір оренди землі від 27 грудня 2015 року укладений під час дії чинного договору оренди землі від 23 грудня 2011 року, є недійсним.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що договір оренди землі від 23 грудня 2011 року не відповідає вимогам закону, спростовуються правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 4 лютого 2015 року у справі №6-233цс14 та від 21 січня 2015 року у справі №6-215цс15, відповідно до яких у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а тому суд повинен встановити, чи дійсно порушує право орендодавця відсутність у договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця. Проте, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що права орендодавця порушуються.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Лібос відхилити.

Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 14 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: