Ухвала

від 13.06.2017 по справі 323/3815/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №323/3815/16-ц Головуючий у 1 інстанції Плечищева О.В.

Провадження №22-ц/778/1863/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 березня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА :

В квітні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в якому зазначав, що відповідно до укладеного договору № ZPXRRXOO330431 від 12.05.2007 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2950 грн. 80 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.03.2008 року.

Згідно умов укладеного договору договір складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. У звязку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 17.01.2012 року має заборгованість в розмірі 53586, 18 грн., яка складається з: 29 45, 90 грн. - заборгованість за кредитом; 21544, 33 - заборгованість по процентам за користування кредитом; 796, 70 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 25271, 34 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи, відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 ,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2527, 91 грн. - штраф ( процентна складова).

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 53586, 18 грн. та судові витрати.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 березня 2017 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ Приватбанк відмовлено.

У апеляційній скарзі ПАТ КБ Приватбанк зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

ПАТ КБ Приват Банк , будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки ( а.с.131 ) до апеляційного суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Апеляційне провадження у справі відкрито 21 квітня 2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Відкладення розгляду справи на невизначений термін суперечить вимогам ч. 1 статті 303-1 ЦПК України.

Виходячи з того, що неявка належно повідомленої особи не перешкоджає розгляду справи за її відсутності, керуючись принципом ефективності судового процесу, спрямованому на недопущення затягування розгляду справи та ст. 305 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності представника ПАТ КБ Приват Банк .

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення х додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ Приватбанк , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено передбачений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності, про застосування якого просив відповідач в суді першої інстанції. Банк не надав доказів ознайомлення позичальника з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) ( Стандарт), в яких установлено позовну давність тривалістю у 5 років, оскільки вони ним не підписані.

Такі висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та відповідають встановленим у справі обставинам, здобутими доказами і відповідає вимогам закону.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до укладеного договору № ZPXRRXOO330431 від 12.05.2007 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2950 грн. 80 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.03.2008 року. (а.с. 3).

Договір складається із заяви позичальника від 12.05.2007 року та умов надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) ( Стандарт).

Відповідно до умов зазначеного договору, позичальнику надано строковий кредит у сумі 2950,80 грн. на строк 10 місяців, строк з 12.05.2007 року по 11.03.2008 року включно, з умовами сплати за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,01 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 79,67 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 491.8 грн., в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) (Стандарт) строки.

Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 12 по 17 число кожного місяця Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 374,91 грн. для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також з інших витрат згідно з Умовами. (а.с. 3, зворот).

Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) ( Стандарт) передбачено, що термін позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, винагороди, неустойки-пені, штрафів за договором установленні сторонами тривалістю в п'ять років.

В Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) (Стандарт) відсутній підпис ОСОБА_3 ( а.с. 4-7 а.с. 1).

Відповідач не виконав своїх зобов'язань за вказаним договором, унаслідок чого в нього перед ПАТ КБ Приват Банк виникла заборгованість станом на 17.01.2012 року в розмірі 53586. 18 грн.

З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_3 ПАТ КБ Приват Банк звернулось до суду 17.04.2012 року .

Відповідачем у справі заявлено вимогу про застосування позовної давності ( а.с. 97 т. 1).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що Умови, в яких установлено позовну давність тривалістю у 5 років, не містять підписує позичальника.

У заяві позичальника від 12.05.2007 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає ( а.с. 3 т. 1).

Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме на ці Умови надання споживчого кредиту погодився відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови надання споживчого кредиту містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника.

Отже, позивачем не доведено погодження сторонами у передбаченій ст. 259 ЦК України письмовій формі збільшеного строку позовної давності.

Суд першої інстанції встановивши, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) ( Стандарт), пунктом 5.5. яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містить підпису відповідача, у заяві позичальника від 12.05. 2007 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування до даних правовідносин позовної давності тривалістю у 5 років .

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року, № 6-240цс14 від 11 лютого 2015 року, № 6-698цс15 від 10 червня 2015 року, яка у відповідності до вимог ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з кредитного договору № ZPXRRXOO330431 від 12.05.2007 року для погашення заборгованості за кредитом Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) з 12 по 17 число кожного місяця з кінцевим терміном повернення 11.03.2008 року, тобто останній термін сплати чергового платежу становив 11.03.2008 року.

Таким чином, виходячи з вищезазначених положень у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебіг позовної давності для стягнення щомісячних платежів обчислюється з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу ( з 12 по 17 число кожного місяця), а останній термін сплати чергового платежу закінчився 11.03.2008 року (кінцевий термін повернення).

З позовом до суду позивач звернувся лише 17.04.2012 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності .

Такі висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 07 жовтня 2015 року № 6-1295цс15, від 27.01.2016 року № 6-990цс 15, від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки кошти за кредитним договором відповідачем повернуто не було, тому проценти за кредитом та пеня підлягають стягненню у межах строку позовної давності не заслуговують на увагу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У справі, яка переглядається, суд встановив, що кредитним договором передбачено сплату позичальником кредиту, відсотків, винагороди, комісії щомісячним платежом до дня дії строку договору, тобто до 11.08.2008 року, та в разі порушення позичальником зобов'язань із погашення кредиту, останній сплачує Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 15,2% в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості банком заявлено до стягнення два виду процентів: 1,72 грн. проценти за користування кредитом в період дії договору з 12.05.2007 року по 11.03.2008 року та 21542.61 грн. - проценти за порушення зобов'язань із погашення кредиту за період з 12.07.2007 року по 14.10.2011 року відповідно до п.4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) ( Стандарт) ( а.с. 2 т. 1).

Отже проценти за користування кредитом в період дії договору в розмірі 1.72 грн. , заявлені до стягнення за період з 12.05.2007 року по 11.03.2008 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі.

Проценти в сумі 21542.61 грн. за своїм змістом та підставою нарахування є штрафними санкціями за порушення позичальником зобов'язань із погашення кредиту. Так відповідно до п. 4.2 Умов на які посилається Банк, дані відсотки нараховуються окремо понад зазначені в заяві відсотки за користуванням кредитом.

Тобто, нарахування додаткових відсотків пов'язується з фактом порушення позичальником зобов'язань по договору, що властиво саме штрафним санкціям.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

При цьому слід зазначити, що умовами заяви позичальника від № ZPXRRXOO330431 від 12.05.2007 року, не передбачено нарахування пені та штрафів, яке здійснено банком в сумі 25271 грн. пеня, 500 грн. штраф ( фіксована частина0, 2527.91 грн. штраф ( процентна складова).

Факт пропуск позивачем строку позовної давності не заперечується банком в апеляційній скарзі та який заявлено відповідачем у справі.

За таких обставин суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться фактично до переоцінки доказів, і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк відхилити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 березня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: