Рішення

від 16.06.2017 по справі 626/5/17

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/5/17

Провадження № 2/626/137/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.06.2017 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області в складі:

Головуючого судді: Дудченко В.О.

при секретарі Зінченко Л.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Приватного підприємства АГРО-ТЕСТ про визнання договору оренди землі недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до своєї дружини ОСОБА_5 та ПП "Агро-Тест", в якому просив визнати недійсним договір №17 від 12.02.2008 року оренди земельної ділянки площею 7,3490 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_5 та ПП "Агро-Тест".

В обґрунтування позову він зазначив, що з 11 січня 1969 року він перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого 24.01.2008 року, його дружина ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, що розташована на території Ленінської сільської ради Красноградського району Харківської області, загальною площею 7,3490 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

12 лютого 2008 року без його згоди дружина уклала з ПП Агро-Тест договір оренди вищевказаної земельної ділянки за №17, який пройшов відповідну державну реєстрацію.

Позивач вважає, що він як чоловік ОСОБА_5, є співвласником цієї земельної ділянки, а тому при укладанні договору оренди повинна була бути отримана його згода на укладання цього договору. Договір оренди земельної ділянки був укладений не в інтересах сім'ї, усі кошти, що отримувала дружина, не надходили до сімейного бюджету, тому він вважає, що договір №17 від 12.02.2008 року оренди земельної ділянки має бути визнаний судом недійсним.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала і просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

ОСОБА_5 надала суду письмові пояснення, відповідна до яких вона згодна, що вищевказана земельна ділянка є їх з чоловіком спільною сумісною власністю. Вона дійсно, потайки від чоловіка, уклала договір оренди спірної земельної з ПП Агро-Тест 12.02.2008 року. Усі гроші, які вона отримувала як орендну плату, до копійки віддавала племінникам, які залишилися сиротами після смерті її сестри, свого чоловіка не повідомляла, так як він забороняв їй витрачати кошти із сімейного бюджету. Про все це чоловік дізнався випадково в грудні 2016 року, коли до них в гості завітав ОСОБА_6 та спитав в присутності чоловіка, чи зможемо ми передати йому в оренду наші земельні ділянки. Тому вона була вимушена розповісти чоловікові, що без його згоди уклала договір оренди земельної ділянки і витрачала отримані за оренду гроші не на користь сім'ї.

Представник відповідача ПП "Агро-Тест" у судовому засіданні позов не визнала, просила суд у його задоволенні відмовити, зазначивши, що спірна земельна ділянка не є спільною сумісною власністю подружжя, так як була надана конкретно ОСОБА_5 при паюванні земель КСП Тишенківське як працівнику соціальної сфери. Крім того, просила суд застосувати до вимог позивача наслідки позовної давності, так як позивачем пропущений строк звернення до суду, оскільки про укладення договору оренди ОСОБА_5 було відомо з 2008 року, але з вимогою про порушене на думку позивача право, він до 05.01.2017 року до суду не звертався.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 січня 1969 року між позивачем ОСОБА_4та відповідачем ОСОБА_5 був укладений шлюб, зареєстрований Ленінським сільЗАГС Красноградського району Харківської області (а.с.8).

На підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого 24.01.2008, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, що розташована на території Ленінської сільської ради Красноградського району Харківської області, загальною площею 7,3490 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

За змістом п.1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ст.792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно ст.2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

12 лютого 2008 року ОСОБА_5 уклала з ПП Агро-Тест договір оренди вищевказаної земельної ділянки за №17, строком на 15 років, який зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 07.08.2008 року (а.с.11-12).

Як вбачається з п.8. 1 умов договору на орендовану земельну ділянку не виявлено обтяження та інші права третіх осіб.

Згідно п.9.1 договору орендодавець гарантує, що земельна ділянка знаходиться у його власності і він має законні повноваження передавати цю ділянку у тимчасове користування на умовах оренди, надавати інші права, визначені у цьому договорі, земельна ділянка, що передається в оренду Орендарю, до цього часу вільна, нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не заставлена, не передана в користування, в спорі та під забороною (арештом) не перебуває, прав щодо неї третіх осіб немає (а.с.10-11).

Також в Державному акті серії НОМЕР_2, який посвідчує право власності ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку, інших співвласників не зазначено. (а.с.9)

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У ст.203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Разом з тим, підстав, передбачених ст.203 ЦК України, які тягнуть за собою недійсність оскаржуваного договору оренди землі, позивач суду не навів.

При цьому посилання позивача на те, що земельна ділянка є спільним сумісним майном подружжя і ним не надавалася згода на укладення договору оренди між його дружиною та ПП "Агро-Тест", що є підставою для визнання договору оренди недійсним, суд вважає необґрунтованими.

Частиною 1 ст.57 Сімейного кодексу України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

В зв'язку з наведеним, спірна земельна ділянка не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою власністю ОСОБА_5, оскільки отримана внаслідок безоплатної передачі земельної частки (паю), як працівнику соціальної сфери при паюванні земель КСП Тишенківське , що також слідує з копії постанови Красноградського районного суду Харківської області від 05.01.2007 року (а.с.45)

В зв'язку з цим, згода її чоловіка - позивача ОСОБА_4 на укладення договору оренди належної їй земельної ділянки не вимагається.

Стосовно заяви представника відповідача ПП Агро-Тест про застосування до вимог позивача строку позовної давності суд вважає наступне.

Як визначено ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до вимог статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно вимог ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач не надав суду доказів того, що йому не було відомо про укладення в 2008 році договору оренди між його дружиною ОСОБА_5 та ПП "Агро-Тест . З часу укладання спірного договору оренди і до початку 2011 року він міг звернутися до суду з позовом, якщо вважав, що його права порушено. В той же час, він звернувся до суду з позовом тільки 05 січня 2017 року, з пропуском терміну позовної давності.

Покази свідка ОСОБА_6 з цього приводу також не підтверджують викладені факти. Так вказаний свідок показав, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є його тестем та тещею, в грудні 2016 року він прийшов до них та запропонував здати їхні земельні ділянки йому в оренду, на що від них дізнався що їхні земельні ділянки вже знаходяться в оренді ПП Агро-тест . Як він здогадався, тобто на його думку, ОСОБА_4 не знав, що ОСОБА_5 уклала такий договір оренди. Таким чином йому достовірно не відома обізнаність ОСОБА_4 про укладання договору оренди з ПП Агро-тест .

Таким чином, оскільки позивач не надав суду доказів порушення норм законодавства України при укладенні договору оренди землі, звернувся до суду з пропуском строку для звернення про захист цивільного права або інтересу, представник відповідача ПП "Агро-Тест" заявила про застосування наслідків спливу позовної давності, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 256-259, ст.267 ЦК України, ст.57 СК України ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Приватного підприємства 'АГРО-ТЕСТ' про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в апеляційний суд Харківської області через Красноградський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя