Постанова

від 15.06.2017 по справі 826/6351/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6351/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача Сірика Д.О.,

представника відповідача Бондара Е.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УСВТ-ФАСАД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "УСВТ-ФАСАД" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УСВТ-ФАСАД", у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача податковий бог на загальну суму 547299,48 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року позов задоволено.

Рішення прийняте судом у порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).

В апеляційній скарзі відповідач просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача, при цьому вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з таких обставин.

Судом встановлено, що відповідно до облікових карток платника податків за ТОВ "УСВТ-Фасад" обліковується податкова заборгованість та несплачена пеня на час розгляду справи у сумі 547 299,48 грн.

У позовній заяві контролюючий орган вказав на те, що ТОВ "УСВТ-Фасад" не сплачено самостійно нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість згідно поданих декларацій: від 20.01.2016 р. № 9273772693 на суму 280 399,00 грн.; від 22.02.2016 р. № 9021480297 на суму 163 216,00 грн.

Окрім того, за відповідачем обліковується узгоджена податкова заборгованість згідно податкового повідомлення-рішення від 02.02.2016 № 0000561101 на суму 124 058,15 грн.

Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового Кодексу України на суму несплаченого податкового зобов'язання з податку на додану вартість була нарахована пеня у розмірі 27 458,31 грн., зокрема, за позивачем обліковується пеня з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 130,57 грн.

Отже, згідно з доводами позивача, загальна сума заборгованості, яка обліковується за відповідачем станом на день звернення позивача до суду, згідно із його доводами, становить 547 299,48 грн.

Також судом встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві було надіслано відповідачу податкову вимогу від 22.11.2012 р. № 2057 на суму 14593,20 грн., яка отримана представником відповідача 11.12.2012, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що ТОВ "УСВТ-Фасад" не надано суду доказів сплати суми заборгованості у добровільному порядку, а тому позовні вимоги ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві про стягнення з ТОВ "УСВТ-Фасад заборгованості у розмірі 547 299,48 грн. на користь держави, суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції на час виникнення спірних відносин), податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відтак, сума податкового зобов'язання, яка не була сплачена своєчасно, набуває статусу податкового боргу.

Пунктом 59.1 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Пунктом 95.2 ст.95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як убачається з матеріалів справи, податкова заборгованість з податку на додану вартість перед бюджетом, станом на 19.04.2016 у сумі 547 299, 48 грн., про стягнення якої позивачем ставиться питання, складається з: 231 435,80 грн. (Декларація від 20.01.2016 №9273772693), 163 216,00 грн. (Декларація від 22.02.2016 №9021480297), 124 058,15 грн. (податкове повідомлення-рішення від 02.02.2016 №0000561101), 27 458,31 грн. (пеня), 1 131, 22 грн. (пеня).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апелянта з приводу того, що контролюючим органом не доведено розміру зазначеної суми боргу.

Пунктами 200.1 і 200.2 статті 200 ПК України закріплено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України: сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно з пунктом 200-1.2 статті 200 ПК України, платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою електронного адміністрування податку на додану вартість 27.12.2014 TOB УСВТ-Фасад відкрито рахунок №3751800009402, МФО 899998.

Згідно з пп. а та б п. 200-1.4 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу; б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200 1.5 статті 200 1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що пунктом 200-1.7 статті 200 ПК України імперативно визначено, що кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1177) на підставі отриманої від Казначейства інформації ДФС зменшує суми залишку узгоджених податкових зобов'язань з податку платника, не сплачених до бюджету, строк сплати яких настав, що виникли на підставі податкових декларацій з податку (поданих контролюючому органу починаючи з податкової звітності за липень 2015 р. - для платників податку, що застосовують місячний звітний період, за III квартал 2015 р. - для платників податку, що застосовують квартальний звітний період), які обліковуються в ДФС. ДФС не пізніше ніж через десять робочих днів з дати отримання такої інформації від Казначейства збільшує суму поповнення електронного рахунка платника податку на суму зменшення зазначеного залишку, формує та надсилає Казначейству коригуючі реєстри на суму наявного залишку узгоджених податкових зобов'язань, не сплачених до бюджету, строк сплати яких настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі. При цьому зазначені коригуючі реєстри формуються ДФС в межах суми такого збільшення у міру виникнення зазначеного залишку в розрізі окремих документів, за якими обліковується такий залишок.

Згідно з поясненнями, наданими у судовому засіданні представником контролюючого органу, внесені Товариством кошти зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, в порядку черговості, як це передбачено положеннями п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

З цього приводу колегія суддів наголошує на тому, що положення пункту 200-1.7 статті 200 ПК України у відносинах електронного адміністрування ПДВ є спеціальними порівняно з приписами п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, і, як зазначалося вище, даною нормою (п. 200-1.7 ПК України) імперативно встановлено, що кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Наданими представником відповідача платіжними дорученнями безумовно підтверджуються обставини періодичного (протягом періоду грудень 2015 року - лютий 2016 року) поповнення відповідачем електронного рахунку з ПДВ. Обставини списання коштів з цього рахунку контролюючим органом сторони не заперечують.

Отже, з урахуванням встановлених під час вирішення спору обставин наявності у відповідача в системі електронного адміністрування ПДВ коштів, сума яких дозволяла контролюючому орану використати їх у погашення зобов'язань ТОВ "УСВТ-ФАСАД" з ПДВ, а також зважаючи на імперативні приписи пункту 200-1.7 статті 200 ПК України, податковий орган не міг здійснювати списання цих коштів на інші цілі, ніж ті, що визначені пунктом 200-1.5 статті 200-1 ПК України та погашення податкового боргу з податку на додану вартість

Обставини списання коштів з електронного рахунку ПДВ відповідача сторони не заперечують. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що у картці платника податків це не відображено і на розмір податкового боргу у бік зменшення також не вплинуло.

У рахунок погашення яких саме зобов'язань спрямовувалися ці кошти, представник ДПІ пояснити не зміг.

У зв'язку із цим, суд апеляційної інстанції, з метою з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі обґрунтованості визначеної позивачем суми податкового боргу, ухвалою від 20 квітня 2017 року зобов'язав Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві надати детальний у хронологічній послідовності розрахунок податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УСВТ-ФАСАД" починаючи з 2012 року, розрахунок боргу по податковому повідомленню-рішенню від 02.02.2016 та суми нарахованої пені.

Контролюючим органом належним чином вимог ухвали виконано не було. Надані представником позивача письмові пояснення (а.с. 224-225) не містять тих відомостей, про необхідність надання яких йшлося в ухвалі від 20 квітня 2017 року.

У свою чергу, відповідачем надано Висновок експерта, складений за результатами проведення експертного економічного дослідження від 25.11.2016 № 01/11-16, у якому наведено обґрунтування щодо непідтвердженості як складових частин суми боргу, так і його розміру.

Зокрема, у згадуваному висновку зазначено, що податкова заборгованість по податку на додану вартість перед бюджетом, станом на 19.04.2016, у сумі 723 696,88 грн. не підтверджується, оскільки станом на дату подання позову - 19.04.2016 його частина, а саме 39 422,12 грн., згідно Витягу з автоматизованої інформаційної системи Податковий блок по податку на додану вартість (код класифікації доходу бюджету 14010100), вже була 08.01.2016 утримана з відповідача. Крім того, з урахуванням досліджених експертом документів, вказано, що не підтверджується ані заборгованість TOB УСВТ-Фасад станом на початок 2016, ані розміри нарахованої недоїмки протягом січня, заборгованість відповідача перед бюджетом по податку на додану вартість станом на 31.01.2016 у розмірі 448 335,80 грн. не підтверджується також.

Контролюючим з цього приводу будь-яких доводів не наведено.

За правилами ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем належними та допустимими у розумінні ст.. 70 КАС України доказами обґрунтовано власну позицію з приводу того, що розмір податкового боргу, про стягнення якого ставиться питання у межах спору, є непідтвердженим.

Водночас позивачем, який є суб'єктом владних повноважень, не надано беззаперечних доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог про стягнення з ТОВ УСВТ-Фасад податкового боргу у сумі 547299,48 грн., хоча апеляційним судом, на виконання вимог ч. 4, 5 ст. 11 КАС України, якими унормовано принцип офіційного з'ясування обставин у справі, від позивача такі докази вимагалися ухвалою від 20 квітня 2017 року.

У зв'язку із цим, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість.

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача є помилковим. Вирішуючи спір, суд прийняв рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.

Керуючись статтями 160, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УСВТ-ФАСАД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "УСВТ-ФАСАД" про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає (ч. 10 ст. 183-2 КАС України).

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2017 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.