Постанова

від 15.06.2017 по справі 815/5277/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5277/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представників апелянта - Андрюшина О.С., Грачової В.В.;

представника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси - Кучеренко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Екоп-Південь на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Екоп-Південь до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Екоп-Південь (далі - ТОВ Екоп-Південь ) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0100001404 від 07 вересня 2016 року, в частині нарахування податку на додану вартість на суму 166 648,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 83 324,00 грн., застосованих за завищення суми податкового кредиту.

В обґрунтування позову зазначено, що коригування суми податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ), при списанні безнадійної кредиторської заборгованості, у зв'язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит, не передбачено Податковим кодексом України.

Позивач наполягає на тому, що товариством в облікових регістрах за відповідними субрахунками була списана кредиторська заборгованість, що обліковувалась на рах.63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками у зв'язку з закінченням строку позовної давності та з цієї суми сплачений податок на прибуток.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ТОВ Екоп-Південь подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представники апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали доводи апеляції та просили її задовольнити.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга повинна бути задоволена, на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Екоп-Південь з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2016 року.

За наслідками перевірки складено акт № 266/15-32-14-04/332580620 від 23 серпня 2016 року (а.с.13-24) в якому зазначено про порушення товариством: пп.14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 192.1.1 ст. 192, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966.

Встановлені порушення, як вважає контролюючий орган, призвели до заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 169 148,00 грн., у тому числі за липень 2013 року на суму - 2500 грн. та за жовтень 2015 року на суму - 166 648,00 грн., а також до завищення суми від'ємного значення з ПДВ (ряд. 24 Декларації) за червень 2013 року на суму - 2500 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення №0100001404 від 07 вересня 2016 року, яким ТОВ Екоп-Південь збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 169 148,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 84 574,00 грн. (а.с.11).

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що системний аналіз норм податкового законодавства, що регулюють питання отримання безоплатної фінансової допомоги, формування податкового кредиту, коригування податкових зобов'язань, свідчить про невиконання платником податку свого обов'язку відкоригувати суму податкового кредиту по отриманим та не оплаченим товарам/послугам при списанні кредиторської заборгованості у зв'язку із закінченням терміну позовної давності.

Досліджуючи питання відповідності судового рішення вимогам законності та обґрунтованості, колегія суддів встановила, що правовий висновок суду про порушення позивачем пп.14.1.257 п. 14.1 ст.14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що позивач оскаржує спірне податкове повідомлення-рішення в частині завищення податкового кредиту за жовтень 2015 року на суму 166 648,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 83 324,00 грн.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, збільшуючи позивачу грошове зобов'язання з ПДВ на вказану суму, звинувачує його в тому, що при списанні кредиторської заборгованості у зв'язку з закінченням терміну позовної давності для оплати отриманих товарів, за якими був сформований податковий кредит на суму 166 648,00 грн., не була відкоригована сума податкового кредиту.

Аналізуючи акт перевірки, колегія суддів встановила, що в жовтні 2015 року в облікових регістрах товариства за субрахунком 717 Дохід від списання кредиторської заборгованості на підставі бухгалтерської довідки, у зв'язку з закінченням строку позовної давності, списана кредиторська заборгованість по рахунку 63.1 Розрахунки з постачальниками та підрядниками на суму 1 203 571,72 грн. по отриманим та не оплаченим товарам, за якими раніше був оформлений податковий кредит на суму 200 595,00 грн.

У бухгалтерському обліку списання кредиторської заборгованості відображено проводкою Дт 63.1 Розрахунки з постачальниками та підрядниками - КТ 717 дохід від списання кредиторської заборгованості .

Вищевикладені фактичні обставини справи були встановлені судом першої інстанції та визнаються сторонами спору.

Для проведення правової кваліфікації спору, суд апеляційної інстанції звертається до вимог Податкового кодексу України і бажає зазначити наступне.

Пункт 44.2 ст.44 Податкового кодексу України встановлює, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 затверджені Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання (далі - П(С)БУ 11).

У п.5 цього Положення зазначено, що зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

У той же час в Інструкції про застосування Плану рахунків в описі субрахунку 717 Дохід від списання кредиторської заборгованості вказано, що на цьому субрахунку узагальнюється інформація про доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, по закінченню строку позовної давності.

Отже, з викладеного слідує висновок, що при списанні кредиторської заборгованості, відповідно до п. 5 П(С)БУ 11 в бухгалтерському обліку визнають доходи.

При цьому, ознаки визнання доходів за такими операціями виникають і у відповідності з нормами п. 5 П(С)БУ 15 - зменшуються зобов'язання і збільшуються активи підприємства.

Обов'язково слід зазначити, що в дохід попадає вся сума зобов'язання з урахуванням ПДВ.

Відповідно до вищезазначеної Інструкції визнання таких доходів і списання зобов'язань відображаються за дебетом рахунку обліку кредиторської заборгованості, (як у даному випадку субрахунок 63.1) та за кредитом субрахунку 717.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів наголошує на тому, що ТОВ Екоп-Південь , здійснюючи списання кредиторської заборгованості, діяло у відповідності з наведеними вище нормативними актами, а тому в його діях відсутнє податкове правопорушення, що йому інкриміновано відповідачем.

Як вже було зазначено вище, відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України сума списаної кредиторської заборгованості оподатковується податком на прибуток, а сума податкового кредиту не підлягає коригуванню.

Порядок коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ визначено статтею 192 розділу V Податкового кодексу України.

Контролюючий орган, стверджує про порушення позивачем п.192.1.1 Податкового кодексу України.

Проте правовий аналіз вказаної статті свідчить, що вона не може бути застосована до вирішення спірних правовідносин, оскільки регулює випадки коли після постачання товарів/послуг змінилася сума компенсації їх вартості, у випадках: перегляду цін, повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

До того ж, є безпідставним звинувачення суб'єктом владних повноважень позивача в порушенні п. 198.3, п.198 6. ст.198 Податкового кодексу України, оскільки до податкового кредиту не відносяться суми списаної простроченої кредиторської заборгованості.

Суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, зробив висновок, який суперечить нормам податкового законодавства, що були проаналізовані вище.

Згідно п.п.14.1.13 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги, це:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

З огляду на викладене, слід вважати обґрунтованим довід апелянта про те, що його заборгованість перед іншою юридичною особою, що залишилися нестягнутою після закінчення строку позовної давності, не може визначатися за податковим законодавством як безоплатно надані товари.

Також не є тотожними поняття безоплатно наданих товарів (послуг) та безнадійної заборгованості в розумінні п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, яку він виклав у рішенні від 29 березня 2016 року у справі К/800/4127/15.

Таким чином, резюмуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених п.3.ч.1 ст.202 КАС України, для скасування рішення суду першої та для прийняття нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за можливим присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, здійснені ним судові витрати, а саме в сумі 7874,11 грн. (3749,58 грн. - с/з 1 інстанція + 4124,53 грн. - с/з 2 інстанція = 7874,11 грн.).

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Екоп-Південь - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Екоп-Південь до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 0100001404 від 07 вересня 2016 року в частині нарахування товариству з обмеженою відповідальністю Екоп-Південь податку на додану вартість на суму 166 648,00 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 83 324,00 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (код за ЄДРПОУ 39565551) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Екоп-Південь (код за ЄДРПОУ 32580620) судові витрати в розмірі 7874 (сім тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 11 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова