Рішення

від 14.06.2017 по справі 902/359/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 червня 2017 р. Справа № 902/359/17

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді: В. Білоуса

Секретар судового засідання : О. Матущак

за участю представників :

позивача : ОСОБА_1 - згідно довіреності;

відповідача : ОСОБА_2- згідно довіреності;

відповідача : ОСОБА_3.- згідно довіреності.

Місце розгляду справи : приміщення суду, зал судових засідань № 3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" ( пров. К. Широцького, 24, м. Вінниця, 21012)

до :Державного вищого навчального закладу "Могилів-Подільський монтажно-економічний коледж" (місцезнаходження 24000, Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, вул. Василя Стуса,58)

про стягнення 325 100,99 грн., з яких 315 301,43 грн.- основного боргу, 820,10 грн.- 3% річних за період з 15.03.2017 по 14.04.2017, 8 979,46 грн.- пені за період з 15.03.2017 по 17.04.2017

ВСТАНОВИВ :

Відповідач вимоги ухвали суду від 30.05.2017 про явку в судове засідання повноважного представника, надання доказів витребуваних вказаною ухвалою суду не виконав. Копія вказаної ухвали направлена відповідачу рекомендованим листом та вручена йому 06.06.2017, що стверджується рекомендованим повідомлення органу поштового зв'язку вх.№ 3482 від 09.06.2017 (а.с.99). Це розцінюється судом як вручення рекомендованого листа із копією ухвали відповідачу та, як належне повідомлення останнього про час і місце судового розгляду справи за його участю. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін про час і місце судового розгляду справи за їх участю.

Відповідач у відзиві на позов покликається на те, що Державний вищий навчальний заклад Могилів-Подільський монтажно-економічний коледж підпорядкований Міністерству освіти і науки України. Вказує про те, що відповідно до Закону України Про вищу освіту фінансування державних вищих навчальних закладів проводиться за рахунок коштів державного бюджету, тому кожного року для Коледжу МОН затверджує Кошторис та Помісячний план використання бюджетних коштів (копія додається), відповідно до яких суму на оплату комунальних послуг та енергоносіїв Коледж має розподілити, в тому числі за природний газ. Зазначає про те, що 24.03.2017 року Коледжем було надіслано листа № 139 директору ТОВ Вінницягаз Збут , відповідно до якого, Коледж повідомив про те, що згідно Закону України Про державний бюджет на 2017 рік ДВНЗ Могилів-Подільський монтажно-економічний коледж фінансується за рахунок загального фонду державного бюджету України, та про заплановані перерахування коштів по мірі надходження асигнувань з державного бюджету в рахунок погашення заборгованості по договору. Проте позивачем даний лист не був взятий до уваги. Вказує про те, що в міру надходжень бюджетних коштів Коледжем, відповідно до платіжних доручень № 119 від 11.05.17 р., № ПО від 11.05.17 р. було здійснено оплату в розмірі 33 580, 57 грн.. Зазначає про те, що Коледж вживав усіх необхідних заходів для погашення заборгованості, неодноразово звертався до Міністерства освіти і науки України з проханням збільшити асигнування у зв'язку з виникненням заборгованості за спожитий природний газ (копії листів додаються), однак відповіді від МОН так і не надійшло. Вказує про те, що Коледж регулярно добровільно в залежності від наявності коштів сплачує борг позивачу, правовідносини сторін носять регулярний характер, прострочення оплати не завдало значної шкоди кредитору, оскільки заборгованість постійно поступово погашається, грошові кошти надходять. Зазначає про те, що позовні вимоги Коледж визнає частково, а саме в сумі 340 609,81 грн., оскільки здійснив оплату частини боргу.

13.06.2017 р. від відповідача на електронну пошту суду надійшла заява з додатком.

Відповідно до п.1.5.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.02.2013р. N 28, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Про відсутність у вказаному клопотанні електронного цифрового підпису 13.06.2017 судом складено відповідну довідку.

За таких обставин, клопотання відповідача від 13.06.2017 яке надійшло 13.06.2017 на електронну пошту суду судом не розглядалося, оскільки не містить електронного цифрового підпису.

В судовому засіданні 13.06.2017 представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

З огляду на подані в справу докази, на належне повідомлення сторін про час і місце розгляду справи за їх участю, суд приходить до висновку про те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору і справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами, а тому клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності представника відповідача підлягає задоволенню.

14.06.2017 від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог №Viz007/2-CК-679-0617 від 14.06.2017 в якій позивач просить стягнути з відповідача 325 100,99 грн., з яких 315 301,43 грн.- основного боргу, 820,10 грн.- 3% річних за період з 15.03.2017 по 14.04.2017, 8 979,46 грн.- пені за період з 15.03.2017 по 17.04.2017.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав подану заяву про уточнення позовних вимог №Viz007.2-CК-679-0617 від 14.06.2017.

Згідно ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п.3.10, 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК. ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту заяви про уточнення позовних вимог, а також зі змісту позовної заяви суд дійшов висновку про те, що вказану заяву слід розцінювати як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на права надані позивачеві, враховуючи те, що вказана заява подана позивачем до початку розгляду справи по суті, на підставі прав наданих позивачеві ст.22 ГПК України, суд приймає вказану заяву як таку, що не суперечить закону і не порушує прав, інтересів сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав нові позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд, на підставі ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 712 ЦК України, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 318 121,53 грн., з яких 315 301,43 грн.- основного боргу, 820,10 грн.- 3% річних за період з 15.03.2017 по 14.04.2017, 2 000 грн.- пені за період з 15.03.2017 по 17.04.2017 (пеня, на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, підлягає зменшенню судом із суми 8 979,46 грн. до суми 2 000 грн.).

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

01.01.2016 року між позивачем (в договорі - "Постачальник") та відповідачем (в договорі - "Споживач") було укладено договір № 114104L4K7CB016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Відповідно до п.2.9.2 Договору на підставі отриманих від Споживача даних та\або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.

Відповідно до п.4.2.3 Договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до п.4.6 Договору у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу.

28.11.2016 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до договору № 114104L4K7CB016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, якою викладено п.3.2. Договору в наступній редакції:"3.2. Ціна газу з урахуванням тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами становить 7 388,63 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 20% 1 477,73 грн., всього з ПДВ 8 866,36 грн.".

31.01.2017 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 4 до договору № 114104L4K7CB016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, якою викладено п.3.2. Договору в наступній редакції:"3.2. Ціна газу з урахуванням тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами становить 8 498,60 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 20% 1 699,72 грн., всього з ПДВ 10 198,32 грн.".

Позивач свої зобов'язання передбачені договором виконав, на протязі січня - лютого 2017 року, поставив відповідачеві газу в об'ємі 50,061 тис. м. куб. на суму 469 656,12 грн., що підтверджується двосторонніми актами приймання - передачі природного газу № ЗВІ00002977 від 31.01.2017 та № ЗВІ00006506 від 28.02.2017 (а.с.20-21).

Відповідач свої зобов'язання взяті в Договорі виконав частково, здійснив оплату за поставлений природний газ на суму 154 354,69 грн..

Таким чином, борг відповідача перед позивачем складає 315 301,43 грн. (469 656,12 грн. - 154 354,69 грн.).

Позивачем відповідачу було направлено претензію Viz0072-СК-431-0417 від 04.04.2017 про оплату наданих послуг з постачання природного газу.

Зміст договору взятих в ньому зобов'язань свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, які регулюються ст. 712 ЦК України.

Згідно ст.712 ЦК України За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 525, ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 692 України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.І ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок боргу, суд вважає, що вимоги щодо стягнення боргу в сумі 315 301,43 грн. є правомірними, і підлягають задоволенню, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та умовам договору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість належними доказами вимог позивача про стягнення 315 301,43 грн. - боргу, згідно договору № 114104L4K7CB016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 01.01.2016 та про їх задоволення.

Окрім вимог про стягнення суми боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення 820,10 грн.- 3% річних за період з 15.03.2017 по 14.04.2017.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.І ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість належними доказами вимог позивача про стягнення 820,10 грн.- 3% річних за період з 15.03.2017 по 14.04.2017.

Також, позивач заявив до стягнення 8 979,46 грн.- пені за період з 15.03.2017 по 17.04.2017.

Згідно ст.549, ст.550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно п.6 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тому, з огляду на винятковість випадку, з огляду на те, що відповідач є державним навчальним закладом, з огляду на те, що відповідач звертався з листами про збільшення асигнувань до Міністерства освіти і науки України, на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, п.6 ст.3, ч.3 ст.551 ЦК України, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені за період з 15.03.2017 по 17.04.2017 із суми 8 979,46 грн. до суми 2 000 грн..

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість належними доказами вимог позивача та про стягнення 318 121,53 грн., з яких 315 301,43 грн.- основного боргу, 820,10 грн.- 3% річних за період з 15.03.2017 по 14.04.2017, 2 000 грн.- пені за період з 15.03.2017 по 17.04.2017.

В силу ст. ст.4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підп.1 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач при подачі позову, згідно платіжного доручення № 345 від 14.04.2017 фактично сплатив 5 921,56 грн. судового збору із позовних вимог про стягнення 374 190,38 грн..

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Разом з тим, позивачем було зменшено позовні вимоги до суми 325 100,99 грн., з яких сплачується судовий збір в сумі 4 876,51 грн., що на 1 045,05 грн. менше ніж сплачено позивачем при подачі позову.

З огляду на те, що позивач не звертався до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору із державного бюджету, враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", станом на 14.06.2017 суд не вирішує питання про повернення позивачу сплаченого судового збору із державного бюджету.

За таких обставин, питання щодо повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в сумі 1 045,05 грн. буде розглянуто судом після звернення позивача до суду із відповідною заявою.

В зв'язку із доведенням спору до розгляду в суді внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати на судовий збір в сумі 4 876,51 грн. на підставі ч.2 ст. 49 ГПК України, підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Відповідачем у відзиві викладено заяву про розстрочення виконання рішення суду з червня по жовтень 2017 року.

Розглянувши вказану заяву суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки або розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Разом з тим законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відповідачем до вказаної заяви додано графік сплати суми боргу 340 609,81 грн. в період з червня по жовтень 2017.

Разом з тим, станом на дату розгляду справи сума боргу яка пред'явлена позивачем до стягнення з відповідача становить 315 301,43 грн..

Разом з тим, процесуальним законом не передбачено права суду самостійно коригувати графік розстрочення суми боргу.

З огляду на викладене, заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду, яку викладено у відзиві на позов, з наведених вище підстав задоволенню не підлягає.

Відмова в задоволенні вказаної заяви не позбавляє відповідача права повторно звернутися з нею до суду після усунення допущених недоліків, в порядку передбаченому ст.121 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 83, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково в сумі 318 121,53 грн., з яких 315 301,43 грн.- основного боргу, 820,10 грн.- 3% річних за період з 15.03.2017 по 14.04.2017, 2 000 грн.- пені за період з 15.03.2017 по 17.04.2017. У вимогах про стягнення 6 979,46 грн. пені відмовити. Судові витрати на судовий збір в сумі 4 876,51 грн. покласти на відповідача.

2. Стягнути з Державного вищого навчального закладу "Могилів-Подільський монтажно-економічний коледж", код ЄДРПОУ 04760727 (місцезнаходження 24000, Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, вул. Василя Стуса,58) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВінницягазЗбут", код ЄДРПОУ 39593306 (21012, м.Вінниця, пров. К.Широцького, 24) 315 301,43 грн.- основного боргу, 820,10 грн.- 3% річних за період з 15.03.2017 по 14.04.2017, 2 000 грн.- пені за період з 15.03.2017 по 17.04.2017, 4 876,51 грн.- судових витрат на судовий збір. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

3. Копію даного рішення направити відповідачу рекомендованим листом або вручити його повноважному представнику під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 14.06.2017 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 16 червня 2017 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (24000, Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, вул. Василя Стуса,58)