Рішення

від 12.06.2017 по справі 903/403/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2017 р. Справа № 903/403/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства Логістична компанія Оптіма

про стягнення 46 595,91 грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ОСОБА_2, дов. від 24.05.2017р.

від відповідача: Крот О.Я. - директор

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

У судовому засіданні 12.06.2017 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до Приватного підприємства Логістична компанія Оптіма про стягнення 47 598,86грн., в т.ч. 39 000,00грн. заборгованості за отримані послуги на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування №21/01/2016 від 21.01.2016р. та разового договору-заявки №29/01/16 від 29.01.2016р., 2 397,86 грн. річних за період з 01.03.2016р. по 10.05.2017р. та 6 201,00грн. інфляційних втрат за період з березня 2016р. по березень 2017р. згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Між ФОП ОСОБА_1 та ПП Логістична компанія Оптіма укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №21/01/2016 від 21.01.2016р., за умовами якого експедитор замовив, а перевізник надав послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних та внутрішніх сполученнях.

Умовами п. 2.1.1. договору сторони обумовили, що пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги вказуються в договорі-заявці на перевезення замовника, яка подається перевізнику.

Згідно п. 2.1.7. замовник зобов'язався своєчасно сплачувати послуги. Ціни та послуги узгоджуються сторонами і вказуються у договорі-заявці.

Згідно п. 4.1. договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку експедитора на розрахунковий рахунок перевізника протягом 12-ти (дванадцяти) банківських днів після отримання рахунку-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (СМR) з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, якщо в договорі-заявці на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на розрахунковий рахунок перевізника.

03.02.2016р. згідно разового договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажу №29/01/16 від 29.01.2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Логістична компанія" Оптіма" було узгоджено здійснення перевезення вантажу - сировини в мішках та палетах до 20 т, по маршруту Emlichheim (Німеччина) - м. Харків (Україна) транспортним засобом з реєстраційним номером ДАФ НОМЕР_2 водієм (ОСОБА_4), а відповідач зобов'язався сплатити вартість перевезення у розмірі 39 000,00грн. Строк доставки вантажу - 08.02.2016року.

Вантаж у вказаній кількості був отриманий до перевезення, що підтверджується підписами та відбитками штампів на міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) від 02.02.2016р .

Згідно експрес-накладної № 59000162306910 від 11.02.2016 р. перевізник направив всі оригінали документів; а саме: рахунок-фактуру перевізника, товарно-транспортну накладну (CMR) з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, два екземпляри акту виконаних робіт № 5 від 09.02.2016 р. Документи замовник отримав 15.02.2016р.

07.04.2016 року ПП "Логістичної компанії "Оптіма" було відправлено лист-претензію з вимогою сплатити заборгованість в сумі 39 000,00 грн. за надані послуги.

У гарантійному листі від 18.04.2016р. № 1 ПП "Логістична компанія "Оптіма" гарантувало відпрацювати борг в сумі 39 000,00грн. шляхом надання експедиційних послуг до кінця 2016р., однак вказані зобов'язання не були виконані.

Ухвалою суду від 30.05.2017 р. розгляд справи було відкладено згідно ст. 77 ГПК України у зв'язку з неподанням відповідачем витребуваних доказів, необхідністю витребування нових доказів; зобов'язано позивача подати докази в підтвердження дотримання вимог п. 4.1 договору № 21/01/2016 від 21.01.2016р., відповідача - пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; відповідь на лист-претензію від 07.04.2016р.

Відповідач в поясненнях № 1 від 12.06.2017 р. зазначив, що між ПП Логістична компанія Оптіма та ТзОВ Гарант Внешторг було укладено договір на здійснення у міжнародному сполученні перевезення вантажу з Німеччини в Україну.

ПП Логістична компанія Оптіма здійснила перевезення з Німеччини в Україну, попередньо уклавши договір на транспортно-експедиційне обслуговування з ФОП ОСОБА_1

ТзОВ Гарант Внешторг не здійснив оплати за надані експедиційні послуги. 17.02.2016 р. на адресу ТзОВ Гарант Внешторг були відправлені документи на підпис, однак 25.02.2016 р. вони були повернуті з відміткою, що такої адреси не існує. Сторінка товариства була заблокована, а телефон не відповідав.

29.02.2016 р. відповідач звернувся із заявою до Луцького відділу Поліції ГУ НП у Волинській області, в якій повідомив про вчинення кримінального правопорушення відносно ПП ЛК Оптіма , передбачене за ч. З ст. 190 КК України. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 60 КПК України (п.2 ч.2 ст 56 КПК України) подана заява (повідомлення) від ЛК Оптіма про кримінальне правопорушення, 05.03.2016 року внесена в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань, реєстраційний номер №12016030010000998. Розпочато досудове розслідування за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, в якому ЛК Оптіма визнано потерпілим, про що повідомлено позивача ФОП ОСОБА_1 15.03.2016 р. по електронній пошті.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.06.2017 р. зазначив, що здійснить оплату за надані позивачем послуги транспортно-експедиційного обслуговування після того як ТзОВ Гарант Внешторг виконає взяті на себе зобов'язання згідно договору здійснення у міжнародному сполученні перевезення вантажу.

Позивач у судовому засіданні 12.06.2017 р. звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з арифметичною помилкою при здійсненні розрахунку річних, просив суд стягнути з відповідача 46 595,91 грн., з яких: 39 000,00 грн. основного боргу, 6 201,00 грн. інфляційних втрат та 1 394,91 грн. річних.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача, судом приймається заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, нова ціна позову - 46 595,91 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, господарський суд -

встановив:

21.01.2016 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством Логістична компанія Оптіма було укладено договір № 21/01/2016 на транспортно-експедиційне обслуговування, за умовами якого ПП Логістична компанія Оптіма (експедитор) замовляє, а ФОП ОСОБА_1 (перевізник) надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних та внутрішніх сполученнях.

В п. 2.1. договору сторони обумовили, що пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контакті особи та їх телефони, назва та характеристики вантажу, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги вказуються в договорі-заявці на перевезення, яка подається перевізнику. Перевізник зобов'язується доставити вантаж у відповідності з поданим договором-заявкою на перевезення в пункт призначення і здати його вантажоодержувачу.

29.01.2016 р. між сторонами був укладений разовий договір-заявка № 29/01/16 про надання транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажів, згідно з яким перевізник - ФОП ОСОБА_1 зобов'язувалась здійснити перевезення автомобілем марки ДАФ НОМЕР_3 (водій ОСОБА_4) за маршрутом Emilichhei (Німеччина) - м. Харків (Україна), вартість перевезення 39 000,00 грн. (а.с. 18).

Згідно п. 4.1. договору № 21/01/2016 розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку експедитора на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 12-ти банківських днів після отримання рахунку фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, якщо в договорі -заявці на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення. Днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на розрахунковий рахунок перевізника. Згідно договору-заявки вартість перевезення становить 39 000,00 грн., оплата через 14 банківських днів по оригіналах документів.

На виконання умов договору позивач перевіз вантаж автомобільним транспортом марки ДАФ НОМЕР_4, по маршруту Emilichhei (Німеччина) - м. Харків (Україна), водій-ОСОБА_4, вантаж був отриманий 09.02.2016 р. вантажоотримувачем, що стверджується відміткою в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) (а.с. 21).

11.02.2016 р. позивач направив відповідачу рахунок-фактуру перевізника, товарно-транспортну накладну (CMR) з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу та два екземпляри актів виконаних робіт від 09.02.2016 р. № 5. Відповідач отримав документи 15.02.2016 р., що стверджується копією експрес-накладної № 59000162306910 від 11.02.2016 р. та підтверджено поясненнями директора Приватного підприємства Логістична компанія Оптіма Крот О.Я. від 12.06.2017 р., отриманими судом в судовому засіданні в порядку ст. 32 ГПК України.

У відповідь на лист-претензію від 07.04.2016 р. в листі від 18.04.2016 р. № 1 ПП Логістична компанія Оптіма борг в сумі 39 000,00 грн. не заперечило та гарантувало відпрацювати шляхом шляхом надання експедиційних послуг до кінця 2016р., однак вказані зобов'язання не виконало, що спричинило звернення кредитора з позовом до суду .

Згідно зі ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ст. 929 ЦК України).

Згідно ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Існування договірних зобов'язань, що випливають із договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 21/01/2016 від 21.01.2016 р. та договору-заявки № 29/01/16 від 29.01.2016 р., сторонами не заперечено. На час провадження у справі договори недійсними у встановленому законом порядку не визнано.

Факт виконання позивачем обов'язків по перевезенню вантажу за обумовленим в договорі - заявці маршрутом підтверджується відмітками вантажоодержувача вантажу в графі 24 CMR (а.с. 21).

Надіслання оригіналів документів відповідно до вимог разового договору - заявки від 29.01.2016 р. № 29/01/16, стверджується копією експрес-накладної № 59000162306910 від 11.02.2016 р. та підтверджено отримання відповідачем у заяві від 12.06.2017 р. (а.с. 19, 41).

Заборгованість по оплаті за надані послуги по перевезенню вантажу становить 39 000,00 грн., стверджується договором № 21/01/16 від 21.01.2016 р. та договором-заявкою № 29/01/16 від 29.01.2016 р., міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), відповідачем не оспорена і підлягає до стягнення з ПП Логістична компанія Оптіма в силу ст. 316 ГК України, ст.ст. 929, 931, 526 ЦК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Пояснення відповідача щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги після того як ТзОВ Гарант Внешторг виконає взяті на себе зобов'язання по оплаті перевезення вантажу не прийняті судом до уваги, зважаючи на те, що сторонами договору № 2/01/2016 на транспортно-експедиційне обслуговування від 21.01.2016 р. є перевізник - ФОП ОСОБА_1 (позивач у справі) та експедитор - ПП Логістична компанія Оптіма (відповідач у справі) і обов'язок щодо оплати послуг за договором покладено на експедитора - ПП Логістична компанія Оптіма .

Згідно п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Крім основного боргу, позивач просив стягнути із відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 6 201,00 грн. за період з березня 2016 р. по березень 2017 р. та (із врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення річних) 3 % річних в розмірі 1 394,91 грн. за період з 01.03.2016 р. по 10.05.2017 р.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначив, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок нарахування річних та інфляційних втрат перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення річних та інфляційних втрат, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 607, 625, 929, 931 ЦК України, ст. 218, 316 ГК України, ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ПП Логістична компанія Оптіма (вул. Старова, 8/2, м. Луцьк, 43020, Код ЄДРПОУ 39499018) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1) 39 000,00 грн. основного боргу, 1 394,91 грн. річних, 6 201,00 грн. інфляційних втрат, 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору, Всього: 48 195,91 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено

16.06.2017

Суддя С. Т. Філатова