Рішення

від 13.06.2017 по справі 906/343/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" червня 2017 р. Справа № 906/343/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 9 від 03.05.17р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт Д"

до Приватного підприємства "Подік"

про стягнення 10808,80 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 10808,80 грн., з яких 7914,41 грн. основного боргу згідно договору № Д-35/13 постачання товарів від 11.07.13р., 736,04 грн. інфляційних втрат, 181,49 грн. 3% річних, 1185,42 грн. пені, 791,44 грн. 10% штрафу.

Заявою від 13.06.17р., поданою в судовому засіданні, представник позивача збільшив розмір позовних вимог до 10904,06 грн., з яких 7914,41 грн. основного боргу згідно договору № Д-35/13 постачання товарів від 11.07.13р., 736,04 грн. інфляційних втрат, 181,49 грн. 3% річних, 1280,68 грн. пені, 791,44 грн. 10% штрафу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову, а також до прийняття рішення по справі відмовитись від позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, передбачені ст.22 ГПК України права позивача, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13.06.17р. (а.с.69).

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.45).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

11.07.13р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Горизонт Д" (постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Подік" (покупець/відповідач) укладено договір № Д-35/13 постачання товарів (а.с.10,11).

Відповідно до пп.1.1 договору, постачальник зобов'язався впродовж дії цього договору передавати у власність покупцю товари в асортименті (надалі - товар), кількості та за ціною зазначеними в рахунках-фактурах чи видаткових накладних постачальника, а покупець зобов'язався приймати та своєчасно здійснювати оплату отриманого товару на умовах даного договору.

Згідно пп.1.2 договору, асортимент, ціна та кількість товару обумовлюються сторонами при узгодженні заявки і зазначаються у відповідній видатковій накладній та/чи рахунку - фактурі постачальника.

Загальна сума цього договору складається з вартості товару, що поставляється протягом терміну дії даного договору (пп.1.3 договору).

Відповідно до пп.3.2 договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару узгоджуються сторонами при його замовлені та зазначається у видаткових накладних постачальника та/чи його рахунках - фактурах.

У пп.3.3 договору сторони погодили, що оплата отриманого товару проводиться покупцем впродовж 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати вказаної у видатковій накладній постачальника.

Згідно пп.3.4 договору, розрахунок за товар здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, або внесення готівки в його касу.

На виконання умов договору, позивач у період травень-червень 2016 року поставив відповідачу товар на загальну суму 18370,21 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.12-18).

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково на загальну суму 10455,80 грн. (а.с.4).

Таким чином, станом на день подачі позову утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 7914,41 грн. (а.с.4,34,35,47).

Відповідно до пп.6.2 договору, за порушення строків оплати вказаних в п.3.3. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від інших зобов'язань за цим договором. При порушенні покупцем строків оплати вказаних в пп.3.3 даного договору на термін понад 30 календарних днів, останній, крім пені передбаченої п.6.2 договору, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Також постачальник залишає за собою право призупинити відпуск товару до повної оплати попередніх партій.

Згідно пп.6.8 договору, сторони, керуючись нормами ч.1 ст.259 Цивільного Кодексу України, домовились, що для стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим договором, встановлюється строк позовної давності три роки.

У пп.6.9 договору, сторони, керуючись нормами ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України, погодились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором, припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мали бути виконані.

На підставі вищезазначених підпунктів договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1280,68 грн. пені (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) та 791,44 грн. 10% штрафу.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 736,04 грн. інфляційних втрат та 181,49 грн. 3% річних.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до суду з метою захисту свого порушеного права.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № Д-35/13 постачання товарів від 11.07.13р.

Згідно ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на день вирішення спору в суді у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 7914,41 грн.

Доказів погашення заборгованості перед позивачем у вказаній сумі матеріали справи не містять.

Станом на день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору в суді, заборгованість відповідача не змінилась та становить 7914,41 грн., що, зокрема, підтверджується довідками позивача (а.с.32,53), підписаним позивачем актом звіряння взаємних розрахунків станом на 04.05.17р. (а.с.34,35), підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків станом на 17.05.17р. (а.с.47) та іншими матеріалами справи.

За нормами ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (с. 526 ЦК України).

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 7914,41 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1280,68 грн. пені та 791,44 грн. 10% штрафу, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов договору сторонами у пп.6.2 договору сторонами погоджено, що за порушення строків оплати вказаних в п.3.3. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від інших зобов'язань за цим договором. При порушенні покупцем строків оплати вказаних в пп.3.3 даного договору на термін понад 30 календарних днів, останній, крім пені передбаченої п.6.2 договору, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Також сторони, керуючись нормами ч.1 ст. 259 Цивільного Кодексу України, домовились, що для стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим договором, встановлюється строк позовної давності три роки (пп.6.8 договору).

У пп.6.9 договору, сторони, керуючись нормами ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України, погодились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором, припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мали бути виконані.

Згідно поданого позивачем уточненого розрахунку пені, позивачем нарахована відповідачу пеня за період з 15.06.16р. по 27.12.16р. включно по кожній окремо взятій видатковій накладній, яка в загальній сумі становить 1280,68 грн. (а.с.48,49).

Перевіривши уточнений розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок пені в сумі 1280,68 грн. позивачем здійснено арифметично невірно, у зв'язку з цим, судом здійснений відповідний перерахунок та визначено вірну суму пені, яка становить 1279,68 грн.

Отже, вимога про стягнення пені є обгрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 1279,68 грн.

Позивачем також нараховано відповідачу на підставі пп.6.2 договору 10% штраф від суми заборгованості у розмірі 791,44 грн. (а.с.5).

Перевіривши правильність нарахування штрафу, суд встановив, що його розмір є обґрунтованим та арифметично вірним.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 736,04 грн. інфляційних втрат та 181,49 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування 3% річних здійснено за період з 29.06.16р. по 04.04.17р. (за 279 днів) на суму простроченої заборгованості 7914,41 грн., які склали 181,49 грн. (а.с.5).

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 3% річних є обгрунтованою, заявленою до вимог чинного законодавства та такою, що підлягає задоволенню в сумі 181,49 грн.

Інфляційні позивачем заявлені за період з липня 2016 року по лютий 2017 року на суму заборгованості 7914,41 грн., які в сукупності склали 736,04 грн. (а.с.5).

Оскільки позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму меншу, ніж є правомірною, вимога про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі 736,04 грн.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь у розгляді справи не скористався, письмового відзиву та доказів погашення боргу в сумі 7914,41 грн. не подав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 10903,06 грн., з яких 7914,41 грн. основного боргу згідно договору № Д-35/13 постачання товарів від 11.07.13р., 736,04 грн. інфляційних втрат, 181,49 грн. 3% річних, 1279,68 грн. пені та 791,44 грн. 10% штрафу.

В частині стягнення 01,00 грн. пені суд відмовляє.

Сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Подік" (10002, м.Житомир, майдан Смолянський 3, ідентифікаційний код 32066937)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт Д" (10003, м.Житомир, вул.Покровська 54, ідентифікаційний код 38500163)

- 7914,41 грн. основного боргу;

- 736,04 грн. інфляційних втрат;

- 181,49 грн. 3% річних;

- 1279,68 грн. пені;

- 791,44 грн. 10% штрафу;

- 1600,00 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.06.17

Суддя Сікорська Н.А.

Друк.: 2 прим.:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.).