Рішення

від 13.06.2017 по справі 914/961/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2017р. Справа № 914/961/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,

за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «БІЗНЕС ОФІС» , м. Львів

до відповідача Державного підприємства «НАУКОВО - ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИЙМАЛЬНИХ ЕЛЕКТРОННО-ПРОМЕНЕВИХ ТРУБОК «ЕРОТРОН» , м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 222 527,76 грн .

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-представник за довіреністю від 10.05.2017 року;

від відповідача: ОСОБА_2-представник за довіреністю від 12.06.2017 року.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства БІЗНЕС ОФІС до Державного підприємства «НАУКОВО - ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИЙМАЛЬНИХ ЕЛЕКТРОННО-ПРОМЕНЕВИХ ТРУБОК «ЕРОТРОН» про стягнення заборгованості в розмірі 222 527,76 грн.

Ухвалою від 17.05.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.06.2017 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав частково, просить суд задоволити позовні вимоги, які обґрунтовує наступним. На підставі договорів суборенди позивачем надано в суборенду нежитлові приміщення відповідачу. Однак, відповідач належним чином не виконав умови договорів в частині сплати суборендної плати, у зв язку з чим допустив заборгованість перед позивачем в розмірі 156 660,00 грн.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, відзив та витребуванні судом документи подав, вимоги ухвали суду виконав частково, визнав позовні вимоги повністю, зазначаючи, що станом на час розгляду справи розмір заборгованості відповідача передпозивачем становить 222 527,76 грн., протее у зв язку із важкою фінансово-економічною ситуацією,відсутністю коштів на рахунках підприємства та їх арештом виконавчою службою розрахунок з орендодавецм не проводився, внаслідок чого і виникла спірна заборгованість перед ПП БІЗНЕС-ОФІС , яку ДП НАУКОВО - ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИЙМАЛЬНИХ ЕЛЕКТРОННО-ПРОМЕНЕВИХ ТРУБОК «ЕРОТРОН» не має можливості оплатити.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «БІЗНЕС ОФІС» (надалі - позивач, орендодавець) та Державним підприємством «НАУКОВО - ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИЙМАЛЬНИХ ЕЛЕКТРОННО-ПРОМЕНЕВИХ ТРУБОК «ЕРОТРОН» (надалі - відповідач, орендар) 16.11.2015 року укладено договір суборенди №7/015, згідно з яким в суборенду відповідачу було надане нежитлове приміщення третього поверху площею 71,1 м.кв. за порядковим номером згідно технічного паспорту №127, частину нежитлового приміщення третього поверху площею 5,14 м.кв., за порядковим номером згідно технічного паспорту №126, частину нежитлового приміщення третього поверху 17,01 м.кв., за порядковим номером згідно технічного паспорту №121, загальною площею 93,25 м.кв., що знаходиться в будівлі корпусу №28 за адресою Львівська область, м.Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 1 (надалі - приміщення, об єкт оренди).

16.11.2015 року приміщення було передане відповідачу за Актом приймання -передачі об єкта суборенди.

Згідно п.3.1 договору, загальна орендна плата за місяць суборенди становить 7460,00 грн. в місяць без ПДВ.

П.3.4 договору передбачено, що орендна плата сплачується в національній валюті України в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 15 числа поточного місяця.

П.7.1.4 договору передбачено обов язок суборендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі згідно умов договору.

Проте, всупереч умовам договору відповідач не виконав своїх зобов язань щодо сплати орендної плати, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість по суборендній платі перед позивачем в розмірі 11 190,00 грн. (за листопад 2015 року - 3 730,00 грн., за грудень 2015 року - 7 460,00 грн.

Згідно п.16.1 договору передбачено, що його укладено строком з 16.11.2015 року по 31.12.2015 року. Відтак 31.12.2015 року сторонами підписано Акт повернення об єкта оренди.

Також, 01.01.2016 року між Приватним підприємством «БІЗНЕС ОФІС» (надалі - позивач, орендодавець) та Державним підприємством «НАУКОВО - ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИЙМАЛЬНИХ ЕЛЕКТРОННО-ПРОМЕНЕВИХ ТРУБОК «ЕРОТРОН» (надалі - відповідач, орендар) укладено договір суборенди №1/016 нерухомого майна, згідно з яким в суборенду відповідачу було надане нежитлове приміщення третього поверху площею 71,1 м.кв. за порядковим номером згідно технічного паспорту №127, частину нежитлового приміщення третього поверху площею 5,14 м.кв., за порядковим номером згідно технічного паспорту №126, частину нежитлового приміщення третього поверху 17,01 м.кв., за порядковим номером згідно технічного паспорту №121, загальною площею 93,25 м.кв., що знаходиться в будівлі корпусу №28 за адресою Львівська область, м.Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 1 (надалі - приміщення, об єкт оренди).

01.01.2016 року приміщення було передане відповідачу за Актом приймання -передачі об єкта суборенди.

Згідно п.3.1 договору, загальна орендна плата за місяць суборенди становить 7460,00 грн. в місяць без ПДВ.

01.10.2016 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору, згідно якого із жовтня 2016 року було збільшено орендну плату до 11 190,00 грн. в місяць.

П.3.4 договору передбачено, що орендна плата сплачується в національній валюті України в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 15 числа поточного місяця.

П.7.1.4 договору передбачено обов язок суборендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі згідно умов договору.

Проте, всупереч умовам договору відповідач не виконав своїх зобов язань щодо сплати орендної плати, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість по суборендній платі перед позивачем в розмірі 145 70,00 грн. (за січень 2016 року - 7 460,00 грн., за лютий 2016 року - 7 460,00 грн., за березень 2016 року - 7 460,00 грн., за квітень 2016 року - 7 460,00 грн., за травень 2016 року - 7 460,00 грн., за червень 2016 року - 7 460,00 грн., за липень 2016 року - 7 460,00 грн., за серпень 2016 року - 7 460,00 грн., за вересень 2016 року - 7 460,00 грн., за жовтень 2016 року - 11 190,00 грн., за листопад 2016 року - 11 190,00 грн., за грудень 2016 року - 11 190,00 грн., за січень 2017 року - 11 190,00 грн., за лютий 2017 року - 11 190,00 грн., за березень 2017 року - 11 190,00 грн., за квітень 2017 року - 11 190,00 грн.

Загальна сума заборгованості по договорах суборенди, яку відповідач визнав в повному обсязі становить - 156 660,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на день розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість перед позивачем, розмір боргу не змінився.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договори суборенди №7/015 від 16.11.2015 року, №1/016 від 01.01.2016 року, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

Так, нормами статті 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1.1. договорів, орендар зобов язується передати, а суборендар зобов язується прийняти у строкове, платне користування нежитлові приміщення, розташоване на 3 поверсі в будівлі корпусу №28, що знаходиться за адресою: м.Львів, вулиця Смаль-Стоцького,1.

Однак, порушуючи умови договорів в частині сплати орендної плати, за період з грудня 2015 року по квітень 2017 року відповідач допустив заборгованість перед позивачем в розмірі 156 660,00 грн.

Крім того, суму основного боргу за договорами суборенди відповідач визнав перед позивачем у розмірі 11 190,00 грн. та в розмірі 145 470,00 грн. шляхом підписання Актів звіряння, оригінали яких долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року за № 10, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Тому, на підставі п.13.2.1 договорів позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 46 998,00 грн.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивачем нараховано заборгованість з врахуванням інфляційних втрат в розмірі - 15 602,59 грн., а також 3% річних - в розмірі 3 267,17 грн.

Враховуючи вищевикладене, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача загальна сума боргу в розмірі 222 527,76 грн., яку в судовому засіданні представник відповідача визнав повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, позовні вимоги не спростував.

Враховуючи, що позивачем представлено не достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги визнав та не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПП БІЗНЕС ОФІС до Державного підприємства «НАУКОВО - ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИЙМАЛЬНИХ ЕЛЕКТРОННО-ПРОМЕНЕВИХ ТРУБОК «ЕРОТРОН» про стягнення 222 527,76 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1 .Позовні вимоги задоволити.

2 .Стягнути з Державного підприємства «НАУКОВО - ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИЙМАЛЬНИХ ЕЛЕКТРОННО-ПРОМЕНЕВИХ ТРУБОК «ЕРОТРОН» (79057, Львівська область, м.Львів, вул.Антоновича,90; ідентифікаційний номер - 14314601) на користь Приватного підприємства БІЗНЕС ОФІС (79034, м. Львів, вул. Навроцького,25, ідентифікаційний номер-38501544) заборгованість в розмірі 222 527,76 грн., з яких: 156 660,00 основний борг, 46 998,00 грн. штрафної неустойки, 15 602,59 грн. втрат від інфляції, 3 267,17 грн. три проценти річних, а також 3 338,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 16.06.2017 р.

Суддя Горецька З. В.