ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" червня 2017 р.Справа № 922/1812/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Партс", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес енерджі", м. Харків про стягнення 21980,16 грн. за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 31.12.2016р.;
відповідача - не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Партс" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес енерджі", в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 11 555, 70 грн., 12% річних в розмірі 615, 46 грн., пеню в розмірі 9244,56 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 564, 44 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору поставки №10098-22/2016 від 04.10.2016р., який був укладений між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити. Також, надав розрахунок пені за подвійною обліковою ставкою НБУ, який долучений судом до матеріалів справи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.
Судом встановлено, що згідно інформації по відстеженню пересилання поштових відправлень з офіційного сайту "Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" по штрихкодовому ідентифікатору №6102221346555 за яким було направлено ухвалу від 31.05.17р. на адресу відповідача у справі, зазначена ухвала суду не була вручена під час доставки.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.
04.10.2016 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 10098-22/2016 (далі по тексту - договір).
Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставляти покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його.
Відповідно до п. 2.1. договору, погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладних про відвантаження, що являються невід'ємними складовими даного договоре, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи документ про відвантаження (накладна, товарно - транспортна накладна), виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом, ціною попередній домовленості із постачальником. Уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товарно-супровідні документи на товар.
Відповідно до п. 2.3. договору, товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній.
На виконання вищезазначених умов договору за період з 09.12.2016 року по 15.12.2016 року позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 11555, 70 грн., що підтверджується накладними: №SI0000530408 від 09.12.2016р. на суму 10019,28 грн.; №SI0000535514 від 15.12.2016р. на суму 1536,42 грн.
Відповідач прийняв поставлений йому товар, але оплати не здійснив, у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11555,70 грн.
В порядку досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію за вих.№151 від 14.02.2017р. про оплату заборгованості у розмірі 11555,70 грн., яка була вручена відповідачу 27.02.2017р., копія поштового повідомлення міститься у матеріалах справи, але відповідач на претензію не відреагував та суму боргу не сплатив.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 11555,70 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню в розмірі 9244,56 грн., 12% річних в розмірі 615, 46 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 564, 44 грн.
Згідно п. 5.3. договору, на підставі ст. 625 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування інфляційних та 12% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.
Відповідно до пункту 5.2. договору сторони обумовили, що в разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до розрахунку позивача, поданого разом з позовною заявою, розмір пені нарахований за період з 18.12.2016 року по 26.05.2017 року і становить 9244,56 грн.
Однак розрахунок позивача був зроблений без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги, ознайомившись із розрахунком зробленим позивачем за подвійною обліковою ставкою НБУ, здійснено перерахунок, та встановлено, що позивачем не вірно нараховано пеню, відповідно до цього суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача пеню у розмірі 1355,70 грн.
В решті частині задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 7888,86 грн. позовні вимоги є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес енерджі" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, 4-Б, ПАТ "ПУМБ", МФО 334851, код ЄДРПОУ 40607772, р/р НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Партс" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, код ЄДРПОУ: 37141112, р/р 26001056103692 в ПАТ "ПриватБанк", філія "КиївСіті", МФО: 380775, ІПН: 371411126525, свідоцтво платника ПДВ № 100297526) суму основного боргу у розмірі 11 555, 70 грн., 12% річних в розмірі 615, 46 грн., пеню в розмірі 1355,70 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 564, 44 грн. та судовий збір у розмірі 1025,75 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 7888,86 грн. - у задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 16.06.2017 р.
Суддя ОСОБА_3
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 14.06.2017 |
Оприлюднено | 20.06.2017 |
Номер документу | 67195266 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Светлічний Ю.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні