Постанова

від 12.06.2017 по справі 922/702/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2017 р. Справа № 922/702/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І. , суддя Сіверін В. І.

при секретарі Новиковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 1/0/45-17 від 03 січня 2017 року.

третьої особи: ОСОБА_1 за довіреністю № 08-11/41/2-17 від 05 січня 2017 року.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна (вх. № 1378Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2017 р. у справі № 922/702/17

за позовом Департаменту економіки та комунального майна, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Харківська міська рада, м. Харків

до ТОВ "Грін Ленд", м. Харків

про стягнення 647649,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2017 р. Департамент економіки та комунального майна звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Грін Ленд" до бюджету міста Харкова суму основного боргу у розмірі 518119,36 грн. та суму штрафу у розмірі 129529,84 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем щодо сплати коштів пайової участі за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Позивач у письмовому правовому обґрунтуванні позову, вказує, що рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2016 р. у справі №922/6451/15 позовні вимоги Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ленд" про спонукання до укладення договору були задоволені повністю. Судом вирішено спонукати відповідача укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, текст якого наведено у резолютивній частині цього рішення. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Згідно з ч. 2 ст. 185 ГК України день набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Вказане рішення набрало законної сили 22.03.2016 р. та підлягає виконанню .

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.04.2017 р. (суддя Ольшанченко В.І.) відмовлено в задоволенні позову повністю.

Позивач подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Так, в обґрунтування апеляційних вимог заявник вказує на те, що висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Департаменту економіки та комунального майна є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню є помилковим, здійснений без врахування положень ст. ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 (зі змінами) та положень ст. 187 ГК України.

У зв'язку з невиконанням Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Ленд вимог ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2016 у справі № 922/6451/15 вирішено спонукати Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Ленд", укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при здійсненні реконструкції нежитлових будівель по вул. Сумській, 81 у м. Харкові під спортивно-оздоровчий комплекс з торговим приміщеннями. Текст договору наведено у резолютивній частині рішення суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.05.2017 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 12.06.2017 р.

Позивачем надані 09.06.2017 р. за вх. № 6136 додаткові пояснення в обґрунтування своєї позиції у справі щодо правової сутності такого способу захисту права, як зобов'язання до укладання до договору.

В судове засідання, призначене на 12.06.2017 р. представник відповідача не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності зазначеного представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши представників учасників процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2016 р. господарським судом Харківської області по справі №922/6451/15 за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська міська рада (м. Харків) до товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ленд" (м. Харків) про спонукання до укладення договору, було прийнято рішення, яким позов задоволено частково. Судом вирішено спонукати товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд» (адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська, 81; код ЄДРПОУ 37461092) укласти договір з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 25610834) про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення. В решті позову відмовлено.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2016 р. у справі №922/6451/15 встановлено, що відповідач є особою, щодо якої законом встановлено обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту.

Управлінням соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області був здійснений розрахунок штрафу та загальної заборгованості ТОВ "Грін Ленд", який є додатком до листа.

16.01.2017 р. управлінням соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області був надісланий відповідачу лист №58/0/124-17 від 16.01.2017 р. з додатком (розрахунком суми штрафу), з вимогою сплатити до бюджету м. Харкова на підставі п. 3.1 договору, в редакції рішення суду, штраф у розмірі 25% від суми не перерахованих коштів у визначений термін, та пайовий внесок.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не перерахував пайовий внесок у визначений договором строк, що підтверджується інформацією Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради №8-07/11 від 23.01.2017 р., у зв'язку з чим, по даному договору виникла заборгованість щодо несплати коштів пайової участі в сумі 518119,36 грн. та штраф у розмірі 129529,84 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Статтею 179 ГК України визначені загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 7 ст. 179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Згідно з ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Також, в цій частині визначені істотні умови зазначеного договору.

Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 11 ЦК України, ст. 174 ГК України.

За умовами ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати коштів пайової участі за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, текст якого наведено у резолютивній частині рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2016 р. у справі №922/6451/15, та згідно з ч. 2 ст. 185 ГК України день набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Вказане рішення набрало законної сили 22.03.2016 р. та підлягає виконанню.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського кодексу України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині. Якщо ж умови (пункти) поданого позивачем проекту договору судом прийнято лише в певній частині, то решта умов (пунктів), до яких вносяться зміни порівняно з проектом, викладається в резолютивній частині судового рішення.

Визначення редакції позовної вимоги з урахуванням вказаного повністю узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо ефективного засобу правового захисту, не забороненого законом.

Згідно з ч. 3 ст. 84 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

У рішенні господарського суду Харківської області від 03.03.2016 р. у справі №922/6451/15, враховуючи те, що позивачем (Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради) заявлено позов саме про спонукання укласти договір, а не про визнання його укладеним, та те, що правові наслідки з зазначених вимог є різними, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача щодо зазначення в резолютивній частині рішення про те, що спірний договір є укладеним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" зазначені підстави закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами господарського суду Харківської області від 03.03.2017 р. та 20.03.2017 р. позивача було зобов'язано надати господарському суду докази виконання відповідачем рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2016 р. по справі №922/6451/15 та копію укладеного сторонами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Позивач не надав докази виконання відповідачем рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2016 р. по справі №922/6451/15.

Також, позивач не надав суду копію укладеного сторонами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач в обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях послався на приписи ст. 187 ГК України та судову практику, викладену в постановах Верховного суду України у справах № 922/387/16 від 25.05.2017 р., № 922/5937/15 від 16.11.2016 р., 922/6409/15 від 300.11.2016 р. та рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2017 р. в цій частині колегія суддів вважає за потрібне зазначити.

Стосовно застосування положень ст. 187 ГК України колегія суддів зазначає, що рішенням господарського суду від 03.03.2016 р. у справі 922/6451/15 вирішено спонукати ТОВ «Грін Ленд» укласти договір з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова у редакції, що викладена у резолютивній частині рішення, а не про визнання його укладеним. У відповідності до вимог п. п. 9.9 Пленуму ВГСУ № 6, як вже було зазначено раніше, даним рішенням не визнано даний договір укладеним, а лише вирішено спонукати до укладання договору, в зв'язку з цим твердження заявника апеляційної скарги є недоречними.

Стосовно наданої апелянтом практики розгляду аналогічних, на його думку, спорів, колегія суддів зазначає, що правовідносини, які склались у даній справі не є тотожними з обставинам викладеними у постановах ВСУ, а рішення місцевого господарського суду, яке не було оскаржено ані в суді апеляційної, ані в суді касаційної інстанції не може бути взято до уваги апеляційним судом в якості судової практики.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ленд" необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна на рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2017 р. у справі № 922/702/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2017 р. у справі № 922/702/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.