Рішення

від 14.06.2017 по справі 922/1366/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р.Справа № 922/1366/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "Харківський завод металевих конструкцій", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метал-Строй", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (директор, згідно витягу), ОСОБА_2 (дов.б/н від 01.03.17);

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківський завод металевих конструкцій", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метал-Строй", м. Харків, в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість в розмірі 174776,76 грн., з яких: 162936,00 грн. - основного боргу, 7303,10 грн. - пені, 3747,53 грн. - інфляційних втрат, 790,13 грн. - 3% річних. Також позивачем заявлено до стягнення судовий збір в розмірі 2621,66 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № 08-17/ар від 01.02.2017р. в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів; в якості правових підстав позову - на положення ст.ст. 526, 549, 626, 627 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2017 було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 23.05.2017 о 11:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.05.2017 року . розгляд справи відкладено до 01.06.2017 року .

В судовому засіданні 01.06.2017 року оголошено перерву до 14.06.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні 14.06.2017 року підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в призначене судове засідання 14.06.2017року свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, причини неявки у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

За висновками суду, в матеріалах справи № 922/1366/17 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, а неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

На підставі укладеного Договору оренди нерухомого майна № 08-17/ар від 01.02.2017 р. між Публічним акціонерним товариством Харківський завод металевих конструкцій та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім МЕТАЛ- СТРОЙ , ПАТ ХЗМК (Орендодавець) надає у користування ТОВ Торговий дім МЕТАЛ- СТРОЙ (Орендарю) частину цеху № 1 під склад, що знаходиться на 1-му поверху головного виробничого корпусу літ. Б-1-3 , загальною площею 4073,4 кв.м.

Відповідно до п. 1.4. Договору передача/ повернення орендованого приміщення оформляється актом прийому - передачі, який після підписання стає невід'ємною частиною цього Договору. В акті вказується технічний стан приміщення та інженерних мереж на день здачі в оренду / повернення з оренди.

Відповідно до п.2.1. Орендодавець передає Орендарю у користування майно за актом приймання - передачі.

Пунктом 3.1.договору визначено, що плата за оренду нараховується з моменту підписання обома сторонами акту приймання - передачі приміщення, що орендується.

Згідно п. 3.2. договору за оренду приміщення Орендар щомісячно вносить плату в розмірі: - за частину цеху № 1, що знаходиться на 1-му поверсі головного виробничого корпусу, в розмірі 20,00 грн. за 1 кв.м. і становить 81 468,00 грн. в місяць, в тому числі ПДВ 20% - 13578,00 грн.

У пункті 3.7. сторонами визначено, що строк оплати - 100% передоплата щомісяця до 7-го числа поточного місяця, в якому будуть надані послуги оренди.

Відповідно до п. 3.8. виставлення рахунку Орендодавцем і направлення акту виконаних робіт (послуг) для підписання Орендарю здійснюється виключно для упорядкування бухгалтерського обліку сторін договору. Орендар повинен самостійно сплатити орендну плату відповідно до умов договору, інакше, орендар буде вважатися таким, що прострочив платіж.

Розділом 4 Договору № 08-17/ар від 01.02.2017р. визначені обов'язки Орендаря.

Відповідно до п. 4.4. орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до п.10.8 строк дії договору сторонами встановлено з 01.01.2017 року по 31.12.2017року з правом пролонгації .

Як вказує позивач, відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати та не сплачував виставлені йому позивачем рахунки-фактури.

Так, позивач вказує на те, що відповідачем було отримано послуги з оренди, що підтверджує актами надання послуг №76 від 28.02.2017 року, №94 від 31.03.2017 року .

Листом вих. № 16/03 від 16.03.2017 р. позивач направило на адресу відповідача претензію про сплату суми боргу та попросив підписати акт звіряння взаєморозрахунків

Листом вих. № 17/03 від 16.03.2017 р. ПАТ ХЗМК повідомило відповідача про дострокове розірвання Договору оренди № 08-17/ар від 01.02.2017 р. на підставі п. 8.3. договору (порушення строків оплати більш ніж на 10 календарних днів) .

При цьому відповідно до п.8.5. договору розірвання договору з будь - яких підстав не несе за собою звільнення сторін від взаємних розрахунків.

Таким чином станом на 01.04.2017 року оренди нерухомого майна № 08-17/ар від 01.02.2017 р. є розірваним за ініціативою орендодавця

Листом вих. № 13/04 від 13.04.2017 р. позивач повторно звернувся до відповідача із вимогою погасити суму боргу, про те відповідач свої зобов'язання за вищевказаним договором здійснив на відповідні листи позивача ні яким чином не відреагував.

Отже, несплаченою відповідачем залишилася заборгованість з орендної плати перед позивачем в розмірі 162 936,00грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для захисту у судовому порядку.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди.

Відповідно до вимог ст. ст. 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 283 ГК України, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася. Пункт перший ст. 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, що кореспондується положеннями ст. 283 ГК України, як спеціальної норми, яка передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 ГК України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений ч. 3 ст. 285 ЦК України.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт невиконання з боку відповідача грошового зобов'язання. Останнім, в свою чергу, не надано суду доказів його виконання або неможливості виконання. Так, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів в сумі 162 936,00грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню за несвоєчасну та неповну сплату орендної плати в розмірі 7303,10 грн., 3747,53 грн. - інфляційних втрат, 790,13 грн. - 3% річних згідно наданого позивачем розрахунку .

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України закріплено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" закріплено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, що не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 7303,10 грн., 3747,53 грн. - інфляційних втрат, 790,13 грн. - 3% річних, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач в судове засідання не з'явився, своїми правами, наданими йому ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи прокуратури не спростував.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 162936,00 грн. , 7303,10 грн. - пені, 3747,53 грн. - інфляційних втрат, 790,13 грн. - 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 11, 509, 526, 530,549 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метал - строй" (61017, Харківська область, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд.106, код 40547258) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій"(61044, Харківська область, м. Харків, проспект Московський буд.251, код 01412294) - 162936,00 грн. - основного боргу, 7303,10 грн. - пені, 3747,53 грн. - інфляційних втрат, 790,13 грн. - 3% річних, судовий збір в розмірі 2621,66 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_3